ВСТУП

Одна з найболючіших проблем сьогодення в Україні й в усьому світі – зростаюче забруднення довкілля. Журналісти були вимушені звернути увагу на цю тематику, адже природа є запорукою всього нашого життя.

Тривалий час термін "екологiя" був відомий хіба що фахівцям. Уперше його використав німецький біолог Ернст Геккель у 1866 р. Дещо символічно, що перша частина слова в перекладi з грецької означає "дiм". "Логос" – наука. Отже, стати мудрими хазяїнами у нашому домі ми можемо лише за умови опанування науки про нього.

Фундаментальну специфіку екології визначено її міждисциплінарним статусом. Вона має зв'язки з історією і філософією, із соціологією і математикою, фізикою та хімією, правом і психологією, економікою і біологією, етикою та естетикою, демографією і природокористуванням. На думку багатьох дослідників, екологія є природною і гуманітарною наукою. Як природна – вона не може виключити людину, а як гуманітарна – не може бути відокремлена від природи.

Екологічна рівновага на планеті є передумовою виживання людини. Працівникам засобів масової інформації необхідно усвідомити це в першу чергу, аби потім донести цю істину до кожного. Журналісти мають оволодівати екологічними знаннями й поширювати їх у суспільстві. Саме тому екологічна освіта є однією з передумов їх професіоналізму.

У Порядку Денному на ХХI сторіччя, що його було прийнято на конференції ООН у Ріо де Жанейро, підкреслено: "ЮНЕСКО, ЮНЕП та університети повинні постійно доповнювати навчальну програму для майбутніх журналістів з теми охорони природи й розвитку".

Екологічна освіта журналістів потребує значно більшої уваги, ніж їй приділено сьогодні. На жаль, це викликано поки що недостатньою розробкою відповідних програм та посібників на українському матеріалі, браком викладацьких кадрів, готових працювати з цією тематикою, слабкими матеріальними ресурсами вищих навчальних закладів.

Висвітлення екологічних проблем засобами масової інформації вивчається в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на факультеті журналістики Таврійського екологічного інституту. Але кількість годин у навчальному процесі порівняно невелика, а сам термін "екологічна журналістика" ще мало сприймається вітчизняними журналістикознавцями. Хоча, для порівняння, у США понад 30 вищих навчальних закладів готують фахівців за окремою спеціальністю "екологічна журналістика".

Запропонований у цьому виданні матеріал не повторюватиме низку тем із дисциплін, що вже вивчаються студентами-журналістами. Він лише акцентуватиме увагу на найбільш проблемних ситуаціях, котрі можуть виникати під час підготовки матеріалу для преси на екологічну тематику. Передбачається, що студенти матимуть час для самостійної роботи та виконання практичних завдань із пошуку, аналізу та вдосконаленню вже підготовлених матеріалів, а також для власної творчості. Окремі матеріали можуть бути використані й у підготовці до занять з курсу "Основ екології".

Хочеться сподіватися, що це видання допоможе краще опанувати екологічну проблематику в Україні не тільки майбутнім журналістам, але й усім, кому справді небайдужа екологічна ситуація в нашій країні.