канд. філол. наук, м. н. с.
На початку кілька термінологічних зауважень. Під мовною політикою розуміємо комплекс поглядів і принципів утілення творчим колективом телеканалу мовних норм сучасної української мови. Ця категорія може бути чітко окресленою керівним редакторським складом і обов'язковою до втілення, а може бути "демократично розмитого", коли варіативність допускається, а помилки не караються (інакше вони б не повторювалися).
Прикладом першого - "авторитарного" — підходу є студія "1 + 1", редактори якої орієнтуються лише на Словник української мови в 11-ти томах та на словники-довідники С.І. Головащука. Був час — 1997—1998 роки — коли захоплення звуком "ґ" (у словах типу "інтелігенція", "авангард") сприймалося українським глядачем як насильство над живою мовою (хоча для каналу, можливо, це і був один з елементів іміджу), але ось уже два роки як редактори цим "перехворіли".
Так званий "демократичний підхід" найчастіше є лише зручним аргументом пояснити для не-філологів очевидне порушення мовної норми. Саме цим "грішать" УТ-1 і СТБ.
Що ж до максимально повного набору телеканалів, що їх має змогу спостерігати столичний глядач завдяки кабельному телебаченню, то аналіз їхньої мовної грамотності було здійснено з допомогою близько 120 студентів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (факультети економічний і соціології та психології). Упродовж грудня 2000-го року вони фіксували всі (орфоепічні, семантичні, фразеологічні, синтаксичні, стилістичні чи орфографічні) почуті помилки в телеефірі. Оскільки ні в кількості чи тематиці програм, ні в наборі каналів, ні у виборі ефірного часу вони не були обмежені, то це, безумовно, вплинуло на результати дослідження. Натомість маємо можливість паралельно говорити і про популярність певних каналів та програм у молодіжному середовищі.
Результати опитування студентів було узагальнено за такими критеріями: загальна кількість помилок на каналі, тип помилки, кількість помилок відповідно до тематики програми.
Отже, перші висновки можуть бути представлені таким чином (див. Графік №1).
Певний відсоток похибки маємо списати на глядацький інтерес. Це стосується останніх 4-х каналів, що їх студенти практично не дивляться. Чого не скажемо про Новий. Власне, започаткований як молодіжний, цей канал іще зберігає свою глядацьку аудиторію. Тож мовну політику Нового, очевидно, і можна вважати найвиваженішою, а його журналістів та редакторів грамотними. Хоча вже лютневий аналіз тільки інформаційного блоку найпопулярніших столичних TV- об'єктів таке лідерство Нового каналу (йдеться про "Репортера") не підтверджує. Чимало помилок, зокрема орфоепічних, чуємо від ведучих цієї інформаційної програми ("ас-танки", "шкуну" — тільки в одному випуску).
Серйозно ставиться до мовної політики свого дітища і редакторська група ICTV. Зрозуміло, йдеться про оновлений з листопада канал.
ІНТЕР випадає із цього ряду, оскільки і новини, і більшість програм виходять в ефір російською мовою. І навіть у тих мізерних за кількістю українських фразах (можливо, це синхрони, а не матеріал журналіста) помічено помилок майже вдвічі більше, ніж на переважно україномовному ICTV. Кожна 10-та зафіксована помилка — інтерівська. Що характерно, всі помилки є або калькуванням, або відвертими русизмами. Можна тільки уявити рейтинг каналу, якби завтра всі програми вийшли державною мовою.
Щодо трійки лідерів рейтингу, то графік №2 пояснює і доловлює відомості про рівень
грамотності журналістів зазначених загальнонаціональних каналів.
Таким чином, українське телебачення і в мовній сфері все ще не позбудеться комплексу "меншовартості". Вжити кальку з російської набагато легше, аніж відшукати у скарбах рідної (а в цьому є великий сумнів — думає чимало журналістів все ж російською) влучне і точне своєю семантикою слово. Тому і маємо домогосподиня, парує у небесах, на протязі багатьох літ, приймали участь, огласить весь список (УТ-1), болільник, заведи будильник, не буду скривати, не дригнув (СТБ), зустрічався з фамілією Мельниченко, в колі оцих недомолвок, варежки з міху, стиль жизні (1+1). Другими за кількістю помилок є стилістичні. Лідер — СТБ: це дуже небезпечно з огляду дуже швидкої травми, провести опитування людей, які мають стосунок до цієї події; Ви наговорили мені багато образливого — прошу без особистостей тощо. Абсурдними є такі фрази: Ви думаєте рацію, Слухайте мене сюди, зустрів старого (треба: давнього) друга (1+1); Це самий найкращий навчальний заклад, відрізав можливість, Вони з великим зобов'язанням ставляться до своїх функцій (ТЕТ).
Серед граматичних помилок найпопулярнішими є флексійні форми місцевого множини (по морям, по квартирам — УТ-1), невідмінюваний чоловічих прізвищ на -енко (УТ-1).
Серед орфоепічних пальма першості і за кількістю, і за непередбачуваністю помилок належить студії „1+1”. Ерудит Д. Яневський дає учасникам своєї програми чомусь "три пІдказки", у "Сніданку ..." звучать "кольОри", а ТСН підсумовує все це інформацією про можливість "імпічмЕнту". Таку мову чує український глядач.
І останній критерій — залежність типу програми і кількості зафіксованих у ній помилок.
На першому місці інформаційні та інформаційно-аналітичні програми. Від них помітно відстають пізнавально-розважальні, тематичні програми і спортивні коментарі та огляди. Останнє місце посіли переклади художніх фільмів.
Третя схема найменше претендує на об'єктивність, оскільки до фактора "глядацький інтерес"
додався ще й усталений розподіл цього інтересу залежно від потреби споживача телепродукту.
Так, традиційно новини дивляться на УТ-1 та "1 + 1", футбольні матчі на СТБ тощо. А мінімум
зафіксованих помилок у перекладі фільмів пояснюється, очевидно, не їхньою відсутністю як таких,
а психологією й особливостями сприйняття саме такого роду відеопродукції.
