аспірант
Невдовзі мине 10 років з того дня, як суверенітет і незалежність України було відновлено. Це достатній термін, аби підбити певні підсумки, проаналізувати здобутий досвід, усвідомити перспективи подальшого розвитку держави, дослідити позитивні та негативні аспекти цього процесу.
Відповідно до закономірностей економічного циклу після кризи (економічної, політичної, духовного занепаду нації) настає фаза піднесення. Однак у випадку з Україною виходить дещо по-іншому: ми отримали не лише безпрецедентне за світовими стандартами падіння виробництва, а глибоко деформовану суспільну свідомість, що зумовлено втратою духовних цінностей та орієнтирів. Як наслідок - культурна та моральна деградація. Звичайно, основними чинниками, що посприяли такій ситуації, стали та сама "хвора" економіка та параліч державної влади (неспроможність державної влади виконувати поставлені завдання).
Настав час визначитися із системою цінностей у суспільстві, де ми живемо. Або ж це буде космополітична інтернаціональна ідея, зорієнтована на формування касти олігархів, для яких самоціллю є накопичення індивідуального багатства будь-якою ціною. Таке суспільство є, по суті, аморальним і формується на засадах тваринних інстинктів. Або слід взяти до уваги перевірену роками модель розвинених європейських держав і піти шляхом формування міцного середнього класу, що складатиме у перспективі більше половини населення країни. Суспільство, що існує на засадах професіоналізму, християнської моралі та демократії, житиме довго.
Особлива роль у поширюванні та встановлюванні демократичних засад в українському суспільстві належить вітчизняним мас-медіа. Те, наскільки людина поінформована щодо змін української зовнішньої політики, економіки нашої держави, те, наскільки оперативно та своєчасно отримує вона інформацію про події за кордоном, і зумовлює розвиток суспільного інтелекту та бажання позитивних змін для своєї держави.
Отже, вітчизняні засоби масової інформації посідають провідне місце у процесах становлення та розвитку політичного й суспільного життя нашої держави. Економічні, соціальні та культурні зміни, що відбуваються на зламі тисячоліть, передбачають посилення інформаційного забезпечення, залучення новітніх інформаційних технологій та всеохоплююче проникнення ЗМІ у будь-які сфери нашого буття, у тому числі й у зовнішню політику. Вся система масової комунікації, незважаючи на різні платформи й напрями, має виражати засади загальнолюдських цінностей, відстоювати демократичні позиції та не лише брати активну участь, а й впливати на геополітичні процеси, що відбуваються в Україні сьогодні.
І саме цим визначається необхідність дослідити провідні українські друковані видання і, зокрема, показати, яке місце посідає висвітлення міжнародної тематики на шпальтах газет.
Торкаючись теми оновленого інформаційного суспільства, слід наголосити на активізації діяльності 3МІ у процесі формування громадської думки. Якщо узагальнити роль, яку відіграють ЗМІ у зовнішній політиці нашої держави, то можна виділити такі аспекти:
1. ЗМІ представляють і славлять на порядок денний громадського обговорення глобальні питання, якими є співробітництво та інтеграція України до будь-яких міжнародних структур, порушення прав людини, охорона навколишнього середовища, питання боротьби зі СПІДом, заборони зброї масового ураження тощо.
2. Українські ЗМІ служать джерелом і швидким передавачем інформації - досить оперативна діяльність вітчизняних інформаційних агенцій УНІАН, Інтерфакс-Україна, служб новин на телеканалах "Інтер", "1 + 1", "СТБ" та радіостанціях "Довіра" - 107.4 FM (ретрансляція програм радіо "Свобода"), "Киевские ведомости" - 106.0 FM (ретрансляція програм української служби BBC, Лондон), радіо "Континент" - 100.9 FM (ретрансляція передач "Голос Америки"), регулярні повідомлення щодо зовнішньої політики України в щоденних виданнях "Сегодня", "День", "Факты" тощо.
3. Вітчизняні ЗМІ впливають на формування чи навіть деякою мірою формують зовнішньополітичний курс нашої держави, у тому числі в питанні відносин Україна-НАТО.
4. Вітчизняні засоби масової інформації представляють нашу нещодавно створену державу світовій спільноті з метою подальшого її утвердження на міжнародній арені.
Особливе місце у процесі формування ставлення аудиторії до певної події, що відбулася в державі чи за її межами, належить періодичній пресі. Україна переживає досить тривалий перехідний період, і всі економічні та політичні негаразди так чи інакше позначаються на діяльності друкованих ЗМІ. Глобальних масштабів набула криза української періодики, і багато видань ледве зводять кінці з кінцями, відчувається гострий тиск на пресу з боку владних структур. Проте можна стверджувати, що нині вже є певні газети, які змогли пережити кризову ситуацію у своїй галузі, підняти показники тиражів та зайняти власну нішу на ринку вітчизняних друкованих ЗМІ. Саме на такі видання ми звернули увагу. Вони оперативно реагують на будь-які перетворення в суспільстві, подаючи не лише інформацію про події, а й аналізуючи ситуацію, наводячи різні точки зору. Українська преса спонукає до конструктивної дискусії, змушує своїх читачів міркувати над важливими темами, котрі висвітлюються в певному виданні, робити власні висновки, в тому числі і щодо зовнішньополітичної діяльності нашої держави.
До провідних або таких, що є досить читабельними в Україні, належить всеукраїнська щоденна газета "Факты". Вона видається із серпня 1997 року, головний редактор - О. Швець. За З роки з дня заснування газета, набула неоднозначної репутації: одні вважають її "жовтою", "пліткаркою", такою, що подає неправдиву інформацію. Інші - щоранку йдучи на роботу, дізнаються про більшість вітчизняних та зарубіжних новин саме з "Фактов". Одне можна сказати - газета має наклад понад мільйон примірників і її читають по всій Україні, включаючи АР Крим. Отже, вона має достатній вплив і на ставлення читачів до тієї чи іншої події, і до формування громадської думки на основі публікації.
Стосовно міжнародної інформації на сторінках "Фактов" можна сказати, що газета має постійну рубрику "События и факты", де друкуються повідомлення як з України, так і з-за кордону. (Тобто, окремої спеціалізованої міжнародної рубрики чи розділу газета не має). Статті, що публікуються в цій рубриці, здебільшого мають вигляд інформаційних повідомлень, узятих з Internet і трохи "розбавлених" думками власних кореспондентів газети. Але не завжди. Досить яскраві фото-факти надають більшої правдивості та привертають увагу пересічних читачів. Чи це усміхнене обличчя співачки Мадонни та британського режисера Гая Річчі, які нещодавно стали батьками, або зображення човна "Курск", що зазнав аварії у Баренцевому морі в серпні 2000 року.
Міжнародною тематикою займаються одні й ті самі журналісти. їх небагато: Ігор Козлов та Дмитро Батич.
Слід зауважити, що аналізоване видання не є державним, отже, воно в змозі висловлювати неофіційні думки щодо міжнародних чи будь-яких інших подій, віддавати перевагу міжнародним подіям розважально-пізнавального плану. Але "Факты" досить ґрунтовно висвітлюють перебіг подій президентської передвиборчої кампанії в Америці, хід операції із врятування команди російського атомного підводного човна "Курськ" та подають інформацію щодо реабілітації жертв вибуху на станції метро Пушкінська в Москві.
Отже, можна зробити висновок, що всеукраїнська газета "Факты" дає достатню кількість інформації міжнародного плану, орієнтуючись при цьому лише на свою аудиторію.
У газеті майже немає аналітичних матеріалів із цієї тематики. Але це знову-таки зумовлено специфікою самого видання, яке, до речі, є досить послідовним і виваженим у питаннях висвітлення міжнародної інформації.
Другим виданням, на яке ми звернули увагу, є щоденна українська газета "Сегодня". Вона є одноліткою "Фактов" - виходить з 16 грудня 1997 року, головний редактор - О. Нипадимка.
"Сегодня" за тематикою та змістом перегукується з "Фактами", але, можливо, більш, так би мовити, толерантна, розрахована на вимогливішу в інформаційному плані аудиторію.
"Сегодня" має спеціалізований міжнародний розділ "Украина. Европа. Мир", де сконцентровано всю міжнародну інформацію. Рубрика займає 1-2-і шпальти і не містить аналітики. Знову повідомлення та замітки. Інформаційні партнери газети "Сегодня" - ДІНАУ, ІТАР-ТАРС, ІНФО-ТАРС, УНІАН, Асошіейтед прес, Рейтер тощо. Більшість міжнародної інформації., отриманої в інформаційних агенств, не є персоніфікованою, а отже, й підписів під статтями можливих журналістів-міжнародників майже немає. Лише підписи - "Инф."Сегодня". Це лаконічна хронікально-фрагментарна манера подачі міжнародної інформації. До речі, відділу міжнародної політики газета не має.
Ще одне видання, на яке варто звернути увагу щодо висвітлення міжнародної інформації на його шпальтах, - це щоденна всеукраїнська газета "День", до речі, як і "Сегодня", вона є двомовною. Газету засновано у вересні 1996 p., головний редактор - Л. Івшина. Не можна стверджувати, що "День" є більш популярним виданням, аніж "Сегодня", проте "День" авторитетніший. У певних колах українського суспільства цю газету читають щодня (ВР, чиновництво, Кабмін). Отже, газета "День" є, так би мовити, серйознішою, ніж "Факты" й "Сегодня". А отже, і поряд з невеличкими за обсягом інформаціями-повідомленнями на шпальтах даного видання виходять доволі великі та змістовні аналітичні статті з міжнародної політичної тематики у спеціальному розділі "День планети". Є також провідні журналісти-міжнародники - автори аналітичних матеріалів, котрі друкуються доволі регулярно. Це і Сергій Солодкий: "Буш планує не допустити російської гегемонії" ("День" 18 серпня 2000); "Арафат" переосмислює дату проголошення незалежності" - № 149; "Демократи розпочинають свій з'їзд" (15.08.00 № 146), "Ціни на нафтовій біржі сягнули рекордної позначки" ("День" 17 серпня 2000 №148), "Самміт клубу спілкування" (15.08.00 № 146). Більше того, на сторінках "Дня" з'являються публікації іноземних авторів та друковані виступи провідних політиків Європи: американська громадянка Дженіфер Андерсон, що звичайно пише про Штати, кореєць Джохі Чо - проблематика Північної та Південної Кореї. Публікація статті держсекретаря Великої Британії у закордонних справах та справах співдружності Робіна Кука "Керуючи гуманітарним втручанням", надана Посольством Великої Британії в Україні (15.08.2000. № 146). Це надає виданню ще більшої ваги. Таким чином, підбиваючи підсумки, можна стверджувати, що газета "День" приділяє особливу увагу подіям міжнародної політики, що робить її доволі авторитетним і навіть впливовим в Україні виданням. Аналітичні статті є такими, що досить глибоко розкривають ті чи інші питання міжнародного плану та привертають увагу не лише середнього читача, а й фахівців, політиків та урядовців. А пересічний читач, відкривши газету "День", знайде достатньо необхідної йому оперативної та вдало поданої міжнародної інформації.
Отже, не можна стверджувати, що українські друковані ЗМІ повністю залишаються осторонь міжнародних подій. Хоча інформація висвітлюється частково, вибірково, вона є не завжди такою, що має бути пріоритетною на даний момент, кількість журналістів-міжнародників надзвичайно мала, проте українська преса повільно, але трансформується разом з українським суспільством. І можна стверджувати, що поряд з тим, як Україна інтегруватиметься до західноєвропейських структур, поряд з тим, як змінюватиметься переконання багатьох наших політиків, і не лише з РФ, поступово змінюватиметься і свідомість пересічного українця. Він не буде опікуватися лише проблемами свого села чи містечка, а цікавитиметься всім, що відбувається у світі. А українська преса активно цьому сприятиме.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові