Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


До міфологічних витоків риторики та журналістики

Щербакова О. А.

канд. філол. наук, асист.

Риторика та журналістика сягають глибоких коренів історії світової культури.

У міфології різних народів простежується художньо-образне уявлення предків про велику роль живого слова, поетично-пісенного, риторично-публіцистичного мовлення, про яскраву, почасти драматичну й трагічну долю людей, наділених Божественним даром - красномовством.

Давньоіндійська міфологія, наприклад, дарує нам щонайменше двох богинь красномовства - Вач і Сарасваті [і].

Вач (букв, "мовлення", "слово') - у давньоіндійській міфології богиня мовлення, персоніфікація мовлення. У священній "Рігведі" їй присвячено гімн, в якому анаграмується її ім'я. Вона мешкає на небі і на землі, її лоно у воді, в морі; вона поширюється по всіх світах, досягає неба, віє як вітер, охоплює всі світи. Вач - вища неба та ширша землі. Вона - володарка та збирачка багатств, наділяє ними всіх. Той, кого вона любить, стає сильним, мудрим, брахманом (творцем, проявом верховного бога), ріши (мудрецем, провидцем. Тих, хто ненавидить брахманів, Вач уражає стрілою з лука Рудри (божества, що персоніфікує грозу, лють, гнів). Вона породжує суперечки між людьми й насичує тих, хто чує мовлене нею, Вач - багатообразна. її називають божественною, царицею богів. Вона - одна з дружин Праджапаті, який створив води зі світу в образі мови. В епічний період Вач стає богинею мудрості та красномовства; її починають ототожнювати із Сарасваті, рікою і річною богинею. Образ Вач склався на ґрунті давньоіндійських уявлень про тріаду думка - слово - справа та про особливе значення мови, що звучить. Зазначалися паралелі між давньоіндійськими теоріями слова і деякими рисами Вач, з одного боку, та вченням про Логос у давньогрецькій філософії - з іншого.

Сарасваті ("та, що належить воді", "витончена") - у давньоіндійській міфології божественна річка (головна для ведійських аріїв; тече у північно-західній Індії) та її богиня. У "Рігведі" Сарасваті є най-шанованішою рікою (їй присвячені три гімни); у цьому священному тексті розповідається про царів і людей, що живуть по берегах Сарасваті. Вона - благодатна, повновода, стрімка; тече з гори до моря; її потік величчю перевершує всі інші води; вода її чиста, своїми хвилями Сарасваті руйнує гірські вершини. Вона - мати потоків, найкраща з матерів, річок і богинь. Вона - очищувачка, лікує Індру, несе дари, їжу, нащадків, життєву силу, безсмертя. Вона створює також тілесний плод і вона ж убивця ворогів.

Як популярна богиня давньоіндійського епосу Сарасваті первинно усвідомлювалась як богиня води, ріки, великого потоку тощо. Вона багата кіньми, захищає співців, пов'язана з поезією. Вона є богинею священного мовлення (не випадково, що вже у брахманів Сарасваті ототожнюється з Вач - мовленням), а в після-ведійський період вона взагалі стає богинею красномовства й мудрості; винахідницею санскриту й алфавіту деванагарі, покровителькою мистецтв і наук. Індійські веди підкреслюють такі її риси, як краса, вишуканість, простота, білизна. Сарасваті є носієм численних творчих обдаровань і талантів, і любов народу до неї живе у віках. Історія риторики тісно переплетена з давньогрецькими міфологічними богинями пісень, поезії, мистецтва і наук - музами. У Римі їх називали каменами [саме так і назвав одну зі своїх поетичних збірок видатний український неокласик Микола Зеров - "Камена" (К., 1924), так названа і вельми схвальна рецензія на цю збірку Максима Рильського - "Про Камену" (того ж року) тощо]. У переносному вжитку музи - натхнення, творчість.

У прадавні часи музи супроводжували золотокудрого красеня - бога світла й гармонії, мистецтва та передбачення майбутнього, який грає на кіфарі, Аполлона (музагета), й жили на вершинах беотійських гір Гелікон ї Парнас. Вони є доньками Зевса, верховного бога греків, царя й батька богів і людей, та Мнемосіни (Мнемозіни), їхньої матері - титаніди, дочки Урана й Геї; спочатку її вважали уособленням, а згодом і богинею пам'яті, тому й у переносному розумінні Мнемосіна й означає - пам'ять,

Спочатку кількість муз була невизначена, у пізніші часи їх стало дев'ять і кожна з них сприяла певному мистецтву: Калліопа - муза епосу, епічної поезії, Уранія - муза астрономії, Кліо - муза історії, Евтерпа - муза ліричної поезії, Талія - муза комедії, Мельпомена муза трагедії, Терпсіхора - муза танідів, Ерато - муза любовної поезії, Полігімнїя - муза священних гімнів. Таке число муз визначив видатний давньогрецький поет VII ст. до Р.Х., зачинатель дидактичного генеалогічного епосу Гесіод у своїй знаменитій епічній поемі "Теогонія" ("Походження богів") [він уважався жерцем муз і називав їх також богинями танців]. Вступ до поеми так і починається [2] (російський переклад В.Вересаева):

С Муз песнопенье свое начинаем, которые пеньем

Радуют разум великий отцу своему на Олимпе,

Все излагая подробно, что было, что есть и что будет,

Хором согласно звучащим. Без устали сладкие звуки

Льют их уста. И смеются палаты родителя-Зевса

Тяжкогремящего, лишь зазвучат в них лилейные песни

Славных богинь. И ответно звучат им жилища блаженных

И олимпийские главы. Богини же гласом бессмертным

Прежде всего воспевают достойное почестей племя

Тех из богов, что Землей рождены от широкого Неба,

И благодавцев-богов, что от этих богов народились.

Зевса вторым после них, отца и бессмертных, и смертных,

В самом начале и самом конце воспевают богини, -

Сколь превосходнее всех он богов и могучее силой.

Племя затем воспевая людей и могучих Гигантов,

Радуют разум великий отцу своему на Олимпе

Дщери великого Зевса-царя, олимпийские Музы. [...]

И Каллиопа, - меж всеми другими она выдается;

Шевствует следом она за царями, достойными чести.

Так, саме Калліопа ("та, що має прекрасний голос" або "прекрасного-лоса") - старша з дев'яти олімпійських муз - уособлювала в давніх греків риторику. Первісно Калліопу вважали богинею співів, згодом - у класичну епоху - покровителькою епічної поезії й науки. Зображували її вродливою дівчиною з постійними атрибутами в руках - навощеною дощечкою чи свитком і стилем, або стилосом (гострою грифельною паличкою для письма). За міфом, вона - мати міфічного й легендарного поета і співця Орфея, а також знаменитого співця Ліна (від Аполлона) та фракійського володаря Реса.

Если кого отличить пожелают Кронидозы дщеры,

Если увидят, что родом: от Зевса вскормленных царей он -

То орошают счастливцу язык многосладкой росою.

Речи приятные с уст его льются тогда.

И народы Все на такого глядят, как в суде он выносит решенье,

С строгой согласные правдой.

Разумным, решительным словом

Даже великую ссору тотчас прекратить он умеет. [...]

Вот сей божественный дар, что приносится Музами людям.

Ибо от Муз и метателя стрел, Аполлона-владыки,

Все на земле и певцы происходят и лирники-мужи.

Все же цари от Кронида. Блажен человек, если Музы

Любят его: как приятен из уст его льющийся голос!

Если внезапное горе внезапно душой овладеет,

Если кто сохнет, печалью терзаясь, то стоит ему лишь

Песню услышать служителя Муз, песнопевца, о славных

Подвигах древних людей, о блаженных богах олимпийских,

И забывает он тотчас о горе своем; о заботах

Больше не помнит: совсем он от дара богинь изменился.

Радуйтесь, дочери Зевса, даруйте прелестную песню!

Славьте священное племя богов, существующих вечно, -

Тех, кто от сумрачной Ночи, и тех, кого море вскормило.

Все расскажите, - как боги, как наша земля зародилась,

Как беспредельное море явилося шумное, реки,

Звезды, несущие свет, и широкое небо над нами;

Кто из бессмертных подателей благ из чего зародился,

Как поделили богатства и почести между собою,

Как овладели впервые обильноложбнным Олимпом.

С самого это начала вы все расскажите: мне, Музы,

И сообщите при этом, что прежде всего зародилось.

Іменами муз названо всі дев'ять книг видатного давньогрецького вченого V ст. до Р.Х. Геродота з історії греко-перських війн (за основу йому правив величезний матеріал, нагромаджений ним під час багаторічних мандрів) - отже, і сам твір "Історія" має назву "Музи". Характеризуючи саме цю працю, видатний давньоримський оратор - найкращий оратор усіх часів і народів - "батько риторики", "рятівник вітчизни", політичний діяч і письменник - Марк Туллій Цицерон назвав Геродота "батьком історії1 [До речі, відомий чеський гострослов Карел Чапек вважав згадуваного Геродота журналістом, а Шахерезаду - нічим іншим, як східним варіантом вечірнього випуску газет].

Історія риторики тісно переплетена з витоками журналістської професії, витоками, які беруть свій початок також із давньогрецької (а згодом і давньоримської) міфології.

Відомо, наприклад, що богом красномовства, покровителем "служби новин" у грецькій міфології вважався Гермес (у римській - Меркурій). Спочатку це було давнє аркадське божество, можливо, малоазійського походження, пізніше зараховане до пантеону олімпійських богів. Гермес - син Зевса і плеяди Майї - сам обіймав у штатному розкладі Олімпу посади вісника і посланця богів, покровителя пастухів і мандрівників. Його вшановували також як покровителя торгівлі й прибутку, гімнасіїв і спортивних змагань тощо.

З ім'ям Гермеса пов'язано чимало міфів, а звідси - уявлення про винахідливість та хитрість найспритнішого з-поміж богів Олімпу. На фетишну давність культур Гермеса вказує його ім'я, похідне від грецького "герма" - чотиригранний кам'яний стовп обабіч шляхів (на перехрестях доріг, міських площах і вулицях) або на місцях поховань, який завершується скульптурною головою чи бюстом спочатку Гермеса, а згодом і інших богів, героїв, державних діячів і філософів [Одна зі збережених римських копій І - II ст. герм нині прикрашає зал Музею мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків - колишній Київський державний музей Західного та Східного мистецтва, що на вул. Терещен-ківській, 15]. Герми були фетишами-охоронцями доріг і воріт, а також межовим знаком, дороговказом тощо; їхнє ушкодження вважалося великим святотатством. Із XVI ст. герми стали декоративною скульптурою парків.

Із первісних функцій Гермеса - охоронця доріг і мандрівників - розвивається функція цього бога як вісника олімпійців, глашатая Зевса, а звідси - покровителя й охоронця послів, захисника посольських місій.

Фетишні рудименти Гермеса, якого із самого народження вирізняв дух активності - інтелектуальної та фізичної, проявляються і в таких незмінних атрибутах бога, як крилаті сандалії та золотий жезл - зосередження магічної сили (а почасти й шолом з крильми). Жезлом він міг насилати сон і пробудження на людей і богів як посередник між життям і смертю (звідси й одна з його найдавніших функцій - провідника душ покійних до царства мертвих).

Пов'язаний із Гермесом-провідником поширений у пізній античності культ Гермеса-Трісмегістра ("тричі величного"), покровителя магії та окультних наук, тобто доступним лише посвяченим, таємних ("герметичних") наук (зокрема, астрології). Недарма його нагороджували епітетами мудрий, щасливий та миротворець.

Гермесові приписують і винахід мір, чисел та ліри; алфавіту, гри в кості та способи ворожіння по них; астрономії, музики, мистецтв кулачного бою я гімнастики. Він навчив людей вирощувати оливкові дерева, богів - добувати вогонь шляхом швидкого обертання дерев'яної палички, що вставлялася в отвір дошки; щоправда, згодом йому самому наскучив цей спосіб і він винайшов кресало.

Римляни вшановували Гермеса під ім'ям Меркурія - опікуна торгівлі і ремесел, покровителя купецького клану. На початку V ст. до Р.Х. у Римі освячено великий храм Меркурія; на його честь під час травневих ід приносилися жертви [наприкінці травня відзначаємо і ми, викладачі та студенти Інституту журналістики, свято "Журналістської весни"].

Гермеса - як бога скотарства та пастухів - уявляли "добрим пастирем" з ягням на плечах, затим - зрілим чоловіком із довгою бородою, а за доби пізньої античності - юним і безбородим. Як бог купців і торгівлі Гермес іноді мав на малюнках кошик, у середньовічних книжних ілюстраціях фігура Гермеса символізує планету Меркурій, тобто ртуть, якій до XVII ст. в алхімії надавалося велике значення.

У XVI ст. відома бронзова статуя "Меркурій" роботи італійця Джованні да Болонья (близько 1554 p.), яка зберігається в Музеї Каподімонте в Неаполі, а одна з її копій - у вже згадуваному Музеї мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків у Києві - майже поруч із гермою.

У новий час зображення Гермеса зустрічаємо в емблемах найрізноманітніших банків, торговельних фірм, пароплавств, засобів зв'язку і комунікацій як символ процвітання цих ремесел. Скульптура Меркурія у крилатих сандаліях прикрашає, наприклад, Будинок міжнародної торгівлі в Москві.

Щодо згадуваної планети Меркурій - найближчої до Сонця та найменшої з великих планет Сонячної системи (велика піввісь її орбіти дорівнює 0,387 астрономічної одиниці., тобто 57,9 млн. км), то варто хоча б кількома штрихами все ж таки зазначити деякі важливі характеристики, що ними наділяє він своїх підопічних. Із числа меркуріанців (тих, хто народився під сузір'ям Близнюків чи Дів або ж має у своїх індивідуальних гороскопах гак званий "сильний" Меркурій) чимало журналістів і редакторів, поетів і письменників, музикантів і композиторів, літературознавців і акторів, торговельників і мандрівників.

Меркурій був управителем 1998 року, який прийшов на зміну року Венери, і найближчим часом він управлятиме 2005 роком. Меркурій, як відомо, моделює наше мислення, хвилі підвищення та зниження концентрації уваги, обмін інформацією та її сприйняття, коливання курсу на ринку цінних паперів, одноразові торговельні операції, дружні та ділові контакти, кореспонденцію, короткі ділові поїздки, професійні зустрічі, літературно-редакційну роботу, ораторське мистецтво, суперечки та дискусії.

При певному розташуванні у конкретних знаках в особистих гороскопах Меркурій подає такі показники розумової діяльності людини: у знаку Діви він визначає любов до наук та високий інтелект, який у такому випадку буде тверезим, холодним та розважливим; у Близнюках - тонкий розум та здоровий глузд, живу уяву та сильну інтуїцію; у Терезах - уміння висловити свої думки в красивій та витонченій формі; у Козерозі - визначає розум швидкодіючий, у Водолії - переважно індуктивний; в Овні - розум швидкий і різкий, такий, що завжди діє чітко і влучно з ледь саркастичним та іронічним відтінком, а також з явною тенденцією до перебільшень; а в Тельці - превалює чисто практичний розум. І хоча ми не розглядатимемо конкретніше ці та інші показники, з наведеного вище зрозуміло, що положення Меркурія в особистому гороскопі людини (а тим паче його аспектні зв'язки з рештою планет - Сонцем, Місяцем, Сатурном, Юпітером тощо), безсумнівно, впливають на розумові здібності людини й позначаються на подальшому розвиткові особистості, зокрема студентів-журналістів.

Ще кілька невеличких, проте красномовних прикладів. За умови хороших аспектних зв'язків Меркурія із зазначеними планетами він дарує своєму підопічному великі здібності до наукової діяльності, а перебуваючи у знаку Риб, спрямовує його у світ утаємничених наук. Хороший аспектний зв'язок Меркурія з Венерою дарує талант артиста чи художника, торує шлях у світ мистецтв, у царину всього красивого й витонченого. Космічний статус Меркурія в знаках Діви, Близнюків та Терезів, окрім іншого, може спрямувати людину на шлях державної, громадської чи педагогічної діяльності, а вже: конкретніший рід занять визначатиметься певним аспектним зв'язком з однією з вищезазначених планет-показників. Меркурій в поєднанні із Сонцем - це і є визначник красномовства, блискучого, палкого, ефективного, переконуючого.

Варто пам'ятати і про те, що Меркурій наділяє своїх вихованців і негативними якостями. Він, скажімо, провокує квапливість, що призводить до помилок, вносить нестійкість в обстановку, здавалося б, стабільну, схиляє до легковажних суджень, шахрайства, злодійства, обманів (переважно в торговельній та фінансовій галузях).

У людському організмі Меркурій відповідає за нервові процеси та рухи рук, особливо пальців. І це дуже важливий момент у житті людини. Надійно встановлено прямий зв'язок розвитку інтелекту, розумових здібностей з тонкими рухами кисті рук і пальців. Тому сучасним журналістам варто пам'ятати, що, за Тацитом, давньоримським істориком і письменником, "Вправи породжують майстерність".

Підсумовуючи, можна сказати: Меркурій свідчить, що ми думаємо про життя та як його усвідомлюємо.


1. Див., напр.: Мифы народов мира: Энциклопедия: В 2 т. / Гол. ред. С.А.Токарев. - 2-е изд. - М.: Сов. энциклопедия, 1992. - Т.
1. - С. 219 - 220; Т. 2. - С. 409.
2. Цит. за: Античная литература. Греция: Антология. Ч. 1 /Сост. Н.А.Федоров, В.И.Мирошенкова. - М.: Высш. шк, 1989. - С, 69 - 71.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові