здобувачка
Незважаючи на невпинний процес автоматизації комп'ютерного набору, зокрема на вдосконалення автоматизованих систем перевірки текстів, актуальною для пресолінгвістики залишається проблема неправильного написання слів. У колі цієї загальної проблематики досить важливим, на наш погляд, є питання про внесення певних коректив у трактування лінгвістичної сутності поняття "орфографічна помилка".
Не потребує доведення: теза про те, що орфографічна помилка виникає в результаті порушення орфографічної норми, тобто "порушення загальноприйнятих правил передачі звукової мови (слів і їх форм) на письмі" [1]. З поняттям орфографічної норми тісно пов'язане поняття орфограми. Орфограма - це правильне написання (що відповідає правилам або традиції), яке треба вибрати з ряду можливих" [2]. У мовознавстві існує думка про те, що немає орфограми у словах, якщо не виникають сумніви при їх написанні.
До цього часу в науковій літературі явища неправильного написання/набору слів (помилка досліджується нами як реалія процесів написання та набору тексту) трактувалися переважно як орфографічні помилки. Слід відзначити, що в лінгводидактиці при оцінюванні письмових робіт учнів звертається увага на можливість появи так званих механічних помилок, або описок, однак у літературі відсутнє достатнє обґрунтування цих явищ.
Науковий інтерес для розуміння природи помилок становить дослідження Ю. В. Красикова, в якому автор провів спостереження над помилками складача і типологізував їх, назвавши орфографічними такі відхилення: заміна букв або слів іншими буквами; пропуск букв, складів; зайві букви у слові; пропуск слів; антиципації; помилки при переносі; "чужий" шрифт; пропуск рядка; перестановка слів, що стоять поряд; поділ одного слова на окремі частини і написання двох слів разом.
Наведені у праці типи ненормативних одиниць засвідчують не зовсім адекватне тлумачення явища орфографічної помилки, оскільки за відсутності у слові орфограми неможливо констатувати факт порушення орфографічної норми. Тому з вищезазначених типів помилок орфографічними можна вважати лише окремі випадки неправильних написань останньої підгрупи, а саме ті, в яких порушується орфограма "написання слів разом та окремо". Наприклад: "життєво-важливі підприємства" [МЧ. - 27.01.00]; " етнокторичне дослідження" [МЧ. - 7.09.00]; "найрадіснішим святом" [К. - 6.05.00].
Пропонуємо всі випадки неправильного написання/набору слів умовно поділити на два типи - власне орфографічні та невласне орфографічні - і далі при кваліфікації помилок враховувати таку особливість: якщо неправильне написання слова не відповідає жодній орфограмі, визначеній в українській орфографії, то в такому разі в слові допущено не орфографічну, а невласне орфографічну помилку.
Таким чином, під власне орфографічними помилками слід розуміти такі неправильні варіанти написання/набору слів, що засвідчують порушення орфографічного правила і для яких альтернативно існує мовна одиниця, написання якої встановлено орфографічною нормою. Наприклад: "у реанімаційному відділені" [ВЧ. - 28.09.00] - у цьому слові порушене орфографічне правило, згідно з яким в іменниках середнього роду, що мають закінчення -а, відбувається подовження приголосних звуків (у позиції між двома голосними), а також існує правильний варіант слова "відділенні", написання якого диктує орфографічна норма.
Аналіз газетних матеріалів дає змогу констатувати, що найчастіше порушуються орфографічні норми, які визначають правопис складних слів ('сам один" [ЧК. - 18.08.00], "ІЗ сином першокласником" [НД. - 7.09.00]); уживання великої літери ^кабінет міністрів України" [НД, - 4.01.00], "Збройні Сили України" [М. - 31.08.00]); правопис прислівників {^'людина раз-у-раз відмовляється" [УС. - 16.S2.00], "кількість громадян, що пропала без вісті' [МЧ. - 17.08.00]); правопис часток ("буцім-то" [МЧ. - 13.04.00], "нам-таки нерідко доводиться" [МЧ. - 16.03.00], "протоколи, рішення, невиконані адміністрацією" [МЧ. - 3.08.00]) тощо.
До невласне орфографічних помилок належать, по-перше, перестановки та пропуски букв, складів, слів; заміни літер іншими літерами, антиципації, тобто всі випадки так званих "опечаток", які виникають під час комп'ютерного наберу текстів. Вважаємо за доцільне названі типи ненормативних одиниць кваліфікувати як помилки процесу набору, оскільки їх поява не зумовлена порушенням орфографічного правила. Прикладами помилок процесу набору можуть бути такі одиниці: "сміливість орагнізаторів" [МЧ. - - 16.03.00] (антиципація); "він одягається якомога постіше" [УС. - 2.12.99] (пропуск букви); "салати та інші кільтури" [МЧ. - 16.03.00] (заміна літери іншою) тощо
По-друге, до невласне орфографічних помилок належать так звані "описки". Незважаючи на відмінні риси процесу письма і процесу набору, типи помилкових одиниць (при записі і наборі тексту) є досить подібними, адже рукописні варіанти нерідко свідчать про наявність у тексті перестановок, замін, пропусків літер, антиципацій і т.д. Тому неправильні написання ("описки"), що з'являються під час запису текстів і не пов'язані з орфографічною нормою та орфограмою, надалі називатимемо помилками процесу письма. Приклади таких помилок є аналогічними до помилок процесу набору.
Для детальнішого аналізу таких мовних фактів, як випадки неправильного написання/набору слів, важливо зупинитися на понятті "коректорська помилка", що її у видавничій справі нерідко плутають з орфографічною. Урахувавши специфіку коректорської правки, ми дійшли висновку, що під коректорською помилкою слід розуміти випадки пропуску авторських помилок, а також випадки пропуску помилок складача (власне орфографічних та помилок процесу набору).
Класифікацію коректорських помилок уперше представлено у статті М.Хойнацького [3], де автор пропонує поділяти типові, коректорські помилки на активні та пасивні. До активних рекомендується зараховувати помилки пам'яті, що виникають через нерозвиненість короткочасної або довгочасної пам'яті, і помилки тлумачення, зумовлені нерозумінням тексту, браком знань та досвіду. До пасивних коректорських помилок, на думку дослідника, належать пропуски помилок складача (оператора), серед яких М.Хойнацький виділяє помилки уваги та сприйняття. Автор переконливо доводить, що помилки, спричинені послабленням уваги, можуть виникати в таких випадках:
а) на початку тексту, коли працівник не встиг достатньо сконцентрувати увагу:
б) у рядку, на початку якого вже виявлено помилку, вичитувач заспокоюється, послаблює увагу і не помічає в ньому подальших помилок;
в) у словах, які порушують звичайний середній темп читання, ритм точок фіксації ока (багатолітерні та особливо складні слова) [4].
У розвідці репрезентовано типологізацію помилок сприйняття: зорові; помилки у шрифтах великого кегля; зумовлені зміною обрисів шрифту; спричинені неправильним розпізнаванням графічно подібних літер.
У запропонованій класифікації не звертається увага на характеристику випадків пропуску коректором помилок автора журналістського матеріалу, тобто власне орфографічних помилок Оскільки поява одного з підтипів коректорських помилок (власне орфографічних) пов'язана з порушенням орфографічної норми, а іншого (помилок процесу набору) не зумовлена порушенням орфографічного правила, то коректорські помилки не належать до жодної з названих груп, а становлять проміжний тип.
Таким чином, ми встановили, що першою диференційною ознакою при класифікації випадків неправильного написання/набору слів є відповідність/невідповідність орфографічній нормі української літературної мови.
Специфіка диференційного підходу до трактування лінгвосутності поняття "орфографічна помилка" полягає також у визначенні сфер прояву помилкових одиниць. Так, порушивши орфографічну норму, власне орфографічну помилку може допустити:
а) будь-який мовець;
б) особа, що записує текст під диктовку чи самостійно;
в) складач;
г) коректор.
Помилки процесу набору проявляються лише під час роботи складача, а помилки процесу письма відповідно допускає тільки той, хто пише. Коректорські ж помилки виявляються через недогляд коректора. Отже, сфери прояву встановлених нами типів помилок є різними, що не дає змоги всі випадки неправильного написання/набору слів розглядати через призму вузького розуміння орфографічної помилки.
Для правильного трактування лінгвістичної суті феномена орфографічних помилок (на матеріалі спостережень над ненормативними одиницями в газетних текстах як одному із зразків писемної комунікації) потрібно обов'язково враховувати етапи породження помилок відповідно до етапів створення газетного тексту. Так, власне орфографічні помилки можуть з'являтися на всіх етапах:
1) у момент журналістської творчості (така помилка виникатиме переважно через незнання орфографічної норми журналістом);
2) у процесі творення рукописного варіанта;
3) у ході набору (через незнання норми складачем);
4) під час коректури (у зв'язку з незнанням орфографічних правил коректором).
Помилки процесу набору з'являються лише на етапі роботи над комп'ютерним чи типографським набором тексту, а помилки процесу письма відповідно виникають лише на етапі запису мовних одиниць.
Що стосується коректорських, помилок, то їх поява прогнозується лише етапом коректорської правки.
Четвертою особливістю, яка відмежовує власне орфографічні помилки від невласне орфографічних та коректорських, є причини породження зазначених, типів помилок. Обсяг статті не дає змоги детальніше зупинитися на причинах власне орфографічних помилок, проте відзначимо, що їх поява зумовлена передусім відсутністю знань про орфографічну норму.
Незважаючи на недолік праці Ю В. Красикова, пов'язаний з нерозрізненням суміжних явищ (власне орфографічних помилок та помилок процесу набору), варто зосередитись на встановлених дослідником причинах породження помилок. Згідно з міркуваннями Ю. В. Красикова, у процесі набору відбувається, крім основного механічного читання (що фіксується свідомістю), паралельне "тіньове" прочитання. "Тіньовий" потік, - стверджує автор, - формується, як правило, без участі свідомості ("актуального усвідомлення"), але, сформувавшись, впливає на наше сприйняття, що змінює в нашому уявленні дійсну авторську позицію" [5]. Саме особисте ставлення складача до тексту, який він набирає, фіксується, за переконанням науковця, в різнотипних помилках, тобто в них "тіньова" зона психіки стає помітною, проявляючи окремі свої риси. Серед інших причин появи помилок Ю. В. Красиков справедливо називає вплив сусідніх звуків у слові; наявність аналогічних впливів на рівні складів; вплив структури слова (горизонтальний і вертикальний) тощо [6]. Як бачимо, автор указує на причину появи не орфографічних, а помилок процесу набору.
У нашому дослідженні наголошувалося, що типи помилок процесу набору і помилок процесу письма відзначаються високим ступенем подібності. Очевидно, що й причини породження названих помилок у більшості випадків є аналогічними.
Причини коректорських помилок перераховувалися вище у зв'язку з працею М. Хойнацького, і вони не є тотожними до причин появи власне орфографічних та невласне орфографічних помилок.
Отже, здійснивши спробу лінгвістичного переосмислення поняття орфографічна помилка, виділяємо такі типи неправильного написання/набору слів:
Запропонована класифікація помилок, які раніше в науковій літературі однозначно кваліфікувалися як орфографічні, підтверджується такими диференційними ознаками названих явищ:
1. Струганець Л. В. Культура мови. Словник термінів. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - С. 45.
2. Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. - К., 1985. - С. 170.
3. Хойнацький М. Типові коректорські помилки // Урок української. - 1999. - №2-3. - С.-19.
4. Там само.
5. Красиков Ю.В. Теория речевых ошибок (на материале ошибок наборщика). - М.: Наука, 1980. - С. 29.
6. Красиков Ю.В. Теория речевых ошибок (на материале ошибок наборщика). - М.: Наука, 1980. -С. 37.
Список умовних скорочень
1. УС - "Українське слово".
2. МЧ - "Молодь Черкащини".
3. М - "Місто".
4. К -"Колос".
5. ВЧ - "Вечірні Черкаси".
6. ЧК - "Черкаський край".
7. НД - "Нова доба".
| Власне орфографічні помилки (ВО) | Невласне орфографічні помилки (НВО) | Коректорські помилки (КП) | |||||
| - | Помилки процесу набору (ППН) | Помилки процесу письма (ППП) | Активні | Пасивні | |||
| - | - | - | Помилки пам'яті | Помилки тлумачення | Помилки уваги | Помилки сприйняття | |
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові