асист.
УДК 070. 745/749
Декоративні елементи надають специ-фічних рис оформленню того або іншого типу видання. Їх відсутність погіршує орієнтацію читача, розмиває межі між публікаціями, послабляє деякі акценти, але не змінює зміст. Саме ця функція декоратив-них елементів дала їм назву службових. Справді, з точки зору оформлення, службові та декоративні елементи мають однакове призначення. Проте класифікація елементів періодичних видань щодо архітектонічної сутності дає підстави для формування групи архітектонічних елементів, які ми називати-мемо декоративними. До цієї групи нале-жать як службові, так і деякі з постійних елементів оформлення.
В. В. Попов та С. М. Гуревич до службо-вих деталей зараховують назву газети, вихідні відомості, а також колонтитул, підпис, ініціал, текстівку, епіграф, між-шпальтні лінійки, відбиття [11, 95]. С. І. Гал-кін лінійки та прикраси також відносить до службових елементів [5, 45] через їх функцію — поділ газетної сторінки на самостійні фрагменти. В. Ф. Іванов розділяє службові та постійні елементи, до службо-вих відносить вихідні відомості, колонти-тул, авторський підпис, ініціал, а до постій-них — заголовну частину, текстові матері-али і заголовки до них, ілюстрації, роздільні засоби [7, 42]. Більшість дослідників оформлення видань уважають, що декора-тивні елементи є лише допоміжним засобом оформлення і відносять до них всі нешрифтові елементи, які складаються із набірного орнаменту, геометричних фігур, різних знаків, лінійок.
У нашому розумінні, декоративні елемен-ти не лише виконують службову функцію виділення, відокремлення та акцентуації, але й формують послідовність сприйняття матеріалів на сторінці, поділяють їх на блоки, надають ритмічності, разом із шрифтовими та зображальними елементами утворюють систему, яка визначає архітекто-нічний тип видання. Важливою для декоративних елементів є постійність у застосуванні та з'єднанні з іншими елемен-тами видання. Отже, до декоративних елементів належать:
— лінійки, повні або неповні рамки;
— різноманітні фігурні позначки, кінців-ки;
— плашки, підкладки;
— ініціал.
Своїм загальним виглядом, гармонійним сполученням із графікою сторінок декора-тивні елементи сприяють створенню певного відчуття при огляді періодичного видання (естетична функція), допомагають орієнтуватися в його структурі (видільно-роздільна функція), а також загострюють увагу на окремих публікаціях та їх частинах (функція акцентування). Архітектонічне значення декоративних елементів, особливо лінійок, полягає у наданні конструктивної чіткості сторінці. Наприклад, рамка відкрес-лює тематичну добірку і однозначно вказує на її постійність; ініціал створює ритм читання, вказує на початок матеріалу або його частини; підкладка під додатковим текстовим матеріалом підкреслює його другорядність, хоча вріз на підкладці є знаковим сигналом важливості повідомлен-ня; рамка навколо сторінки не лише її обме-жує, але й відображає постійне "обличчя" видання.
Лінійки, що відкреслюють добірки в біч-них блоках або відокремлюють певний ма-теріал внизу чи посередині сторінки, ство-рюють самостійні структурні одиниці, ді-лять розворот на частини, спрямовують пог-ляд читача в горизонтальному або верти-кальному напрямку.
Більшість сучасних газет мають блокову структуру, але присутність в їх архітектоніці декоративних елементів утворює вертикаль-ний або горизонтальний ритм на сторінці. Вертикальний рух найчастіше виникає завдяки лінійкам та рамкам, що відокрем-люють бічний блок. Лінійки на висоту сторінки траплляються в 80 % сучасних газетних видань. Проте 3 % газет мають горизонтальний ритм. Взагалі горизон-тальні лінійки для відокремлення матеріалів трапляються рідше, ніж вертикальні: 40 % газет використовують горизонтальні лінійки і 73 % — вертикальні. Функції горизонталь-ного розмежування виконують заголовки, рубрики на плашках. Лише 10 % газет взагалі не користуються вертикальними лінійками, а віддають перевагу горизонталь-ним. Вертикальне відокремлення в деяких випадках здійснюється вертикальними плашками-рубриками. У 20 % газет верти-кальні лінії більшої товщини, а в 10 % навпаки — горизонтальні. Це надає графіці сторінки необхідну сталість, яскравість.
Засобом розчленовування матеріалів до-бірки при відсутності заголовків стають збільшені початкові рядки, фігурні еле-менти, проміжки або ініціал. Заголовки ви-користовуються для відокремлення частіше — у 50 % газет, але трапляються й го-ризонтальні та вертикальні риски — у 15 %,
кружки — у 8 %, зірочки, прапорці, квад-рати — у 4 %, іноді — підкладки та рамки.
Створення акцентів — ще одна функція декоративних елементів. Прикладом акцен-тування за допомогою лінійок можуть служити сторінки газети "Столичные новости": лінійка єдина у виданні й використовується для колонтитулів, нечисленних виділень матеріалів за допо-могою рамки (найчастіше бічний блок), обрамлення врізів, лише іноді — для зорового поділу вертикаллю. Ще один приклад акцентування — виділення бічного блоку постійної рубрики підкладкою, рамкою або лінійками відмінного від інших накреслення.
Роздільно-об'єднуючі та акцентуючі властивості передбачають варіювання деко-ративними елементами за їх графічними параметрами, засобом передачі інформації відповідно до призначення. Кожне видання обмежує кількість та конфігурацію декоративних елементів і закріплює їх функції за іншими елементами. Наприклад, для поділу шпальт використовують прямі світлі лінійки, як кінцівки застосовуються кружки, квадрати, для відокремлення матеріалів добірки — лінійки або зірки, масні лінійки та рамки обмежують добірки, поділяють матеріали, плашки доповнюють колонтитули, фігурні елементи акцентують увагу тощо. Сусідні матеріали однакових розмірів, розміщені на одній сторінці, а надто при горизонтальній верстці, роз'єднуються лінійками особливого нак-реслення або товщини — подвійними тонкими, рантовими, хвилястими, орнамен-тованими, пунктирними. Назва рубрики може продовжуватися плашкою, лід виділя-тися квадратиком або підкладкою, підпис відокремлюватися од тексту лінійкою.
На формування типу періодичного видання значною мірою впливає насиче-ність сторінок декоративними елементами і їх різновиди. Деякі газети майже використовують декоративні елементи, а функції відокремлення та виділення виконують пробільні елементи. Наприклад, газета "Вечірній Київ" лише добірки обрамлює тонкими рамками, а всі інші матеріали відокремлюються проміжками або назвами рубрик на плашці. Якісь газети використовують не тільки шість типів лінійок, а й весь набір декоративних елементів: плашки, ініціали, підкладки.
Слід зауважити: у безлінійкових газетах кожен матеріал обмежений рамкою. Винятком є газета "Свобода", в якій лінійки та рамки не знайшли свого місця, і з усіх декоративних елементів застосовується лише ініціал, лінійка для підкреслення ліду (1-2 на номер) та плашка для рубрики (1-2 на номер). Навіть у колонтитулах будь-які декоративні елементи відсутні, а відокрем-лення матеріалів здійснюється збільшеними проміжками.
Найуживаніші декоративні елементи в сучасній періодичній пресі — лінійки та рамки. Лінійки можна знайти в кожній газеті. Рамки є різновидом лінійок, до того ж часто використовуються неповні рамки, якими обмежена лише частина тексту. 18 % газет взагалі не відокремлюють матеріали лінійками, а використовують підкладки, фігурні позначки. Деякі видання всі матері-али розміщують у рамках.
Особливості взаємодії декоративних елементів із врізами та заголовними компонентами
Функції декоративних елементів у сполученні з іншими відрізняються: у врізах це — виділення, у заголовках і рубриках —постійність застосування, закладена в маке-ті, у текстових матеріалах — об'єднання або відокремлення, усередині тексту — позна-чення початку або закінчення, розбиття на частини. Рубрики та заголовки сполуча-ються з декоративними елементами в 73 % видань.
У 60 % сучасних періодичних видань для виділення врізів використовують декора-тивні елементи. Найчастіше це лінійки та рамки. Лінійками врізи підкреслюються, відокремлюють зверху та знизу, верти-кально ліворуч або кутовою подвійною. Рамки для врізів обирають прості, фігурні, з тінню або заокруглені, доповнюють заго-ловками на плашках, зображеннями, під-кладками, роблять на виворотку, додають фігурні елементи. Нерідко врізи виділяють лише підкладками простими або зображаль-ними, фігурними елементами, проміжками чи вирівнюванням.
Рубрики мають постійне оформлення у 95 % видань: у 79 % — назви рубрик розмі-щені на плашках, у 10 % — у звичайних, заокруглених, фігурних рамках. Плашка-вивороток застосовується для назв рубрик у 50 % газет, вона може поєднуватися з фігурними елементами у вигляді кружків, прапорців, зображення. Також застосо-вуються фігурні або подвійні лінійки, підкреслення лінією, крапками, виділення лише шрифтом та фігурними елементами. Цікавим є виділення рубрики у газеті "Наша газета +". Для цього назва рубрики зорово продовжується широкою лінією у вигляді плашки на ширину матеріалу.
Заголовок або інші заголовні компоненти, виділені декоративними елементами, швид-ше привертають увагу читача, тому в 29 % видань заголовки беруться в рамки, напіврамки, підкреслюються або відкреслю-ються лініями. Для виділення них викорис-товуються заокруглені рамки, підкладки. У "Літературній Україні" не лише всі заголовки в подвійних рамках, але ще й рубрики в заокруглених рамках, підкреслені лінійками з крапками. В деяких газетах заголовок підкреслюється лише у випадку його розташування всередині тексту.
Підписи виділяються декоративними елементами у 40 % сучасних газет. У газеті "Нова генерація" підпис береться в рамку із додаванням логотипу газети. "Кіевскій телеграф" між текстом та підписом застосовує лінійку 0,12 мм, а знизу — крапкову. В газеті "Правда України" підпис виділяється лінійками лише у разі розміщення над матеріалом.
Лінійки виділяють підписи:
— знизу в 44 % газет;
— зверху в 13 % газет;
— одночасно зверху та знизу в 25 % газет.
У багатьох періодичних виданнях для обрамлення та підкреслення рубрик, підпи-сів застосовується спеціальний фігурний тип лінійки. Якщо на сторінці інші декора-тивні елементи відсутні, таке акцентування виступає як зорово-значеннєвий поділ.
Взаємодія заголовних та декоративних елементів постійна для кожного видання:
— рубрики та заголовки на виворотку;
— заголовні компоненти у рамці, відкрес-лені зверху та знизу, оточені складеними лінійками;
— заголовок або рубрика підкреслені, у напіврамці; беруться в рамку лише у визна-чених випадках: бічний блок, заголовок добірки, глухий заголовок;
— назва рубрики продовжується лінією або плашкою;
— врізи на підкладці, у рамці звичайній або тіньовій фігурними елементами, рамкою;
— підкладка або рамка об'єднує заголовні компоненти у блок.
Декоративні елементи як складова частина колонтитула
Колонтитули є у кожній газеті, до того ж їх різне розташування, поєднання з декора-тивними та пробільними елементами значно впливає на архітектоніку газети. У літературі з оформлення видань колонтиту-лам відведено один-два абзаци, тому зупинимося на них докладніше.
Згідно із визначенням, колонтитул — текст заголовка, що з'являється над або під основним текстом на всіх сторінках, окрім титульних, або на парних і непарних сто-рінках. Розрізняють постійний колонтитул — однаковий по всьому виданню та пере-мінний — такий, що змінюється від одного розділу до іншого. Як правило, колонтитул друкується в одному рядку з колонцифрою та окреслюється лінійками з одного або обох боків на формат сторінки [13, 87-88].
До складу колонтитула в газеті входять: назва видання, номер сторінки, дата і номер випуску, інколи назва тематичної сторінки. Для виділення колонтитулів на сторінці та позначення у виданні в цілому використо-вують декоративні елементи — лінійки, плашки, рамки. Але деякі газети декора-тивні елементи в колонтитулах не викорис-товують, або застосовують орнаментовані, зображальні елементи.
Зображення або логотип у колонтитулах можна побачити у 43 % сучасних загально-національних газет. Повторення малюнка назви газети на кожній сторінці — важли-вий прийом оформлення і застосовується переважно у верхньому колонтитулі посередині сторінки. Логотип газети трапляється у 13 % видань і має вигляд скороченої назви газети.
У сучасних газетах колонтитул має кілька варіантів оформлення: 59 % видань розта-шовують колонтитул зверху, 38 % — одночасно зверху та знизу, 3 % — знизу. Верхній колонтитул — найпоширеніший. Він виставляється вгорі сторінки на весь її формат, знизу відбивається від тексту тонкою чи напівжирною лінійкою, плаш-кою. Зовні зазначають номер сторінки, на внутрішніх полях — дату виходу, в центрі, посередині сторінки — назву газети або залишають вільне місце.
До складу верхнього колонтитула нерідко входить назва тематичної сторінки, іноді зазначається кількість номерів газети за по-точний рік або від дати заснування. Газета "Київська правда" біля номера сторінки ставить скорочену назву, "Українське слово" — число номерів, "Високий замок" — лінійку оформляє у вигляді силуету міста, "Деловая неделя" номер сторінки зазначає на виворотку, "Сегодня" — на чорному крузі вивороткою. У верхньому колонтитулі замість назви розміщують логотип або зображальну назву.
Один із варіантів верхнього колонтитула — розірваний (20 % газет). Так, наприклад, у газеті "Голос України" на зовнішньому по-лі колонтитула дається назва тематичної сторінки, а з внутрішнього боку — назва га-зети, дата і номер сторінки. В газеті "Укра-їнське слово" на зовнішньому полі йде дата, а всередині газети — назва й порядковий но-мер, проте на відміну від інших газет, де но-мер позначається символом №, тут йде ско-рочення слова "число" й виходить — "ч. 2".
Нижній колонтитул без верхнього практично не застосовується (лише у 3 % газет). Але досить часто сучасні газети використовують одночасно верхній та нижній колонтитули (38% газет). Такий варіант не завжди містить колонти-тульні дані: сторінка може бути оточеною рамкою, нижній колонтитул складається лише з лінійки, плашки без будь-яких написів. Якщо ж у газеті й верхній, і нижній колонтитули інформативні, тоді в нижньому колонтитулі здебільшого подають рекламу, назву газети, номер сторінки, цитату.
На плашці нижнього колонтитула часті-ше виставляють номер сторінки (33 %), а у верхньому — назву тематичної сторінки (21 %) та дату (25 %). Видільно-роздільні функції у верхніх колонтитулах виконують найчастіше лінійки знизу (38 % газет), звер-ху (2 %), розірвані (15 %), подвійні (12 %), плашки (20 %), плашки-виворотки (5 %), одночасно плашки та лінійки (10 %), іноді плашки в рамках, фігурні лінійки, тіньові рамки.
При розташуванні елементів колонтитула не на всю ширину сторінки, їх часто зсу-вають до зовнішнього поля, відбивають лі-нійкою. У газеті Ч, наприклад, у верхньому колонтитулі зовні дається назва тематичної сторінки, посередині зображення-логотип; а в нижньому — біля внутрішнього поля — назва видання, й обидва колонтитули виді-лені подвійною колонлінійкою. Нижній ко-лонтитул здебільшого стоїть на внутрішній частині розвороту і відкреслюється лінійкою.
Призначення декоративних
елементів
Системний розгляд декоративних еле-ментів дає змогу виділити кілька типів їх застосування: неорганізоване, безладне використання, систему закріплення декора-тивних елементів за структурними одини-цями газети і відносно організований стиль — закріплення за сторінкою або місцем на сторінці.
Архітектонічність використання лінійок у газеті виявляється в їх насиченості залеж-но від призначення. Загальне призначення — відокремлення одного матеріалу від іншого. Але для відокремлення матеріалів у добірці, виділення самої добірки серед інших добірок, позначення на сторінці, поділ окремих матеріалів або шпальт вико-ристовують лінійки різної насиченості: тонку світлу (міжшпальтну), світлу напів-жирну (для відокремлення матеріалів добірки), світлу жирну (для виділення добірки всередині блоку), масну (для позна-чення блоку на сторінці).
Сьогодні деякі газети застосовують як лінійки 5-6 типів (жирні, подвійні, штрихо-ві, орнаментовані, напівтонові), так і лише один тип лінійок відповідно до технічних вимог: у межах одного звичайного номера рекомендується застосування двох-трьох малюнків лінійок і не більше двох малюнків-прикрас. Припускається застосу-вання одного або трьох малюнків — лінійок і прикрас.
Різні за малюнком та насиченістю лінійки використовуються або безсистемно, коли відсутнє основне призначення відокремлен-ня і виділення матеріалів, або залежно від змісту відбувається систематизація за накресленням і насиченістю (приміром, добірка виділяється масними лінійками, а матеріали в ній тонкими).
Найчастіше використовуються світлі тонкі лінійки (у 80 % газет). Виданню, що "працює" на газетних світлих лінійках і широких проміжках, простіше перейти до безлінійкового стилю оформлення. Тенден-ція відповідності — один тип лінійок або рамка — поширена в більшості сучасних газет. Застосування одного-двох видів світлих лінійок цілком виправдане: жирні лінійки спрощують структуру сторінки, а рамка контрастує із зображальним матеріалом.
Газети з одним типом лінійок (22 %) належать до світлих. Лінійки в них тонкі (0,12-0,4 мм). Рамки, складені з них, оточують врізи, бічні блоки або сторінку. Часто спеціальний тип лінійок використо-вується лише для колонтитулів. Застосуван-ня одного типу лінійок дає більше можли-востей для маніпулювання іншими декора-тивними елементами — фігурними (90 %), підкладками (85 %), ініціалами (60 %).
Газети з двома типами лінійок (23 %) також світлі, але інших декоративних елементів застосовується значно менше, а ініціал взагалі не використовується. Чіткий розподіл лінійок за призначенням у таких газетах обов'язковий (приміром, одна вертикальна лінійка застосовується для відокремлення шпальт і матеріалів, а друга — у горизонталях, до того ж вертикальні лінійки завжди товстіші за горизонтальні.
Газети з трьома типами лінійок найпоширеніші — 29 %. У таких газетах також простежується відповідність малюнка лінійки призначенню. У газеті "Вечерние вести" три типи лінійок чітко розподілені за функціями: відокремлення матеріалів — 0,3 мм, відкреслення врізів 1,3 мм, сірі рамки добірок — 0,8 мм. Такий розподіл лінійок за призначенням чітко вказує читачеві на потрібний елемент, допомагає сприйняттю, розмежовує поняття. У газеті "Сегодня" один тип лінійок використовують для рамок, інший — для підписів, третій — між шпальтами. Подвійні та потрійні лінійки в таких газетах можна побачити досить часто.
У сучасних газетах міжшпальтні лінійки застосовуються лише у 10 % газет. Відмова від них пов'язана з тим, що хоча сторінка набуває чіткої вертикальної структури, проте можливості виділення та акценту-вання обмежуються. Саме тому частіше міжшпальтні лінійки застосовуються лише в частині матеріалів, наприклад, лише в матеріалах, не обмежених рамкою.
Різновидом лінійок можна назвати рамки та плашки. Тому кількість лінійок здебіль-шого визначається використанням рамок. Скажімо, якщо всі матеріали розташовані в рамках, не лише різноманітної товщини, але будь-якого накреслення — орнаменто-вані, сірі та чорні, подвійні та потрійні — тоді лінійки взагалі зайві.
Рамки мають чимало позитивних властивостей, насамперед естетичних, але потребують уваги. При розташуванні всіх без винятку матеріалів у рамках, їх видільна функція втрачається, до того ж утрудню-ється сприйняття читачем. Рамка навколо зображення змушує його компоненти тісніше зчіплюватися один з одним і, водночас, немовби виштовхує зображення, стає "пристроєм наведення і фокусування, розташованим між глядачем і зображенням" [14, 141]. Таке оформлення створює сильну насиченість сторінки, і його можна вважати доречним лише у випадках, коли на сторінці потрібно розмістити велику кількість різних матеріалів невеликого обсягу і відсутні зображення.
Це пов'язано з так званими "перцептив-ними силами", які пояснюються інтерпрета-тивною потенцією площини. Якщо усередину прямокутника, пише Р. Арнхейм, помістити, наприклад, коло, і зсунути його до однієї зі сторін, тоді здається, ніби коло тисне на цю сторону і, немов під впливом якихось сил, прагне вийти за межі прямокутника [1, 28-30]. Це відбувається через те, що підсвідомість зберігає образ прямокутника, його вісі та діагоналі, уздовж яких діють сили, що стягують об'єкти до центра прямокутника. Об'єкт, розташований поза лініями структурного плану, дістає енергію, що перевішує доцентровий вплив "перцептивних сил", і його значення залежить від місця розташування. Але якщо, як у більшості газет, на сторінці кілька зображальних елементів, тоді око зупиняється на більшому. Елемент, що міститься в центрі композиції чи близько до нього, або розташований за вертикальною віссю в центрі композиції, композиційно важить менше за елемент поза основними лініями структурного плану.
Додатковим засобом акцентування можна назвати розрив рамки. Найчастіше у такий спосіб оформляють назви рубрик, врізи. Неповні рамки надають особливого ритму сторінці й не лише розмежовують матері-али, але й виділяють їх з-поміж інших. Цікавим варіантом рамки є формування її з багатократного повторення назви рубрики.
Значно привертає увагу тонка рамка з заокругленими кутами. Такий тип рамок застосовують як для коротких матеріалів, добірок, так і для врізів, заголовних компонентів.
Деякі газети всі сторінки оточують пов-ною або неповною рамкою — вони можуть бути розірвані на внутрішньому полі або утворюватися верхнім та нижнім колонти-тулом та бічною вертикальною лінією.
Отже, лінійки і рамки в сучасних газетах використовують для:
— створення горизонтального (верти-кального) руху;
— виділення врізів, цитат, резюме, лідів; бічного блоку; добірки в окремому номері або у виданні в цілому;
— підкреслення рубрик, заголовків, підписів;
— відокремлення шпальт, окремих публі-кацій, матеріалів добірки;
— як кінцівку;
— як верхні або нижні колонтитули;
— формування рамок;
— обрамлення сторінки.
Останнім часом на сторінках багатьох газет з'явився такий декоративний елемент, як плашка. На плашках вміщують заголов-ки, підзаголовки, врізи, рубрики, колонти-тули. Сьогодні їх можна побачити у 82 % газет. Постійність використання плашки утворює змістовий елемент з чіткою орієнтацією читача, виділяє і одночасно відокремлює матеріали, а в деяких випадках розбиває текстові блоки на частини.
Основне призначення плашки — виділен-ня рубрики (88 %), але на плашках розташовують підписи й текстівки (9 %), врізи (3 %). Розташування елементів на плашках ділиться на такі види: світло-сіра плашка, плашка-вивороток, плашка з лінійками або рамкою, плашка — продов-ження назви рубрики.
Через головну функцію плашки —виділення — вони частіше бувають виворот-ками. Одначе в газетах, структура яких не передбачає застосування рамок та лінійок, плашки, продовжені на всю ширину матеріалу, членують сторінку, утворюють змістові блоки. Зрідка можна бачити рубрику, розташовану вертикально на плашці. Таке оформлення є не тільки засобом акцентування, але й значно впливає на структуру сторінки.
У багатьох газетах (76 %) привертають увагу читачів матеріали на світлому фоні —підкладці. Підкладки, як і будь-який інший декоративний елемент, використовуються для виділення окремого матеріалу або добірки на сторінці, відокремлення бічного блоку або матеріалу, надання акцентів, утворення структурних одиниць. Вони можуть поєднуватися з лінійками або рамками. На підкладках вміщують окремі текстові матеріали, заголовки, підписи, текстівки, врізи, бічні блоки, добірки.
Підкладки можуть заміняти рамки та лінійки: бічний блок чи матеріал на ширину сторінки відокремлюється від інших у 23 % газет. Врізи, розташовані посередині текстового матеріалу, у 47 % видань виді-ляються підкладками без рамок і лінійок. Єдиним декоративним елементом, що використовує ДН, є підкладка — з них утворюють рамки для врізів, бічних блоків, добірок, окремих матеріалів. Але більшість газет підкладки доповнюють рамками.
Отже, підкладки використовуються:
— для відокремлення текстових матері-алів, добірок, бічних блоків;
— для виділення врізів, рубрик, заго-ловків;
— як структурні одиниці;
— як фон.
Ще один важливий декоративний елемент залишився поза увагою в літературі з оформлення періодичних видань. Це — фігурні елементи, що трапляються у 57 % сучасних газет. Вони застосовуються як декоративно-видільно-роздільний засіб, що долучається до графіки сторінки для формування текстових блоків, заголовних компонентів, текстівок та підписів.
У 17 % газет невеличкі замітки або частини матеріалів розділяються зірками, кружками, складними візерунками, симво-лічними й орнаментальними прикрасами, які стоять наприкінці або перед початком тексту. Такі елементи іноді утворюють лінійку, що оточує або відкреслює матеріал. Деякі газети прикрасами заповнюють вільний простір наприкінці публікації і завершують кути рамок. Фігурні елементи відділяють короткі повідомлення добірки або анонсу й одночасно виділяють їх.
У багатьох газетах крапки, кружки, ромбики заміняють значеннєві частини добірки, наприклад, заголовки коротких повідомлень, або підзаголовки великих текстів. Деякі газети заміняють зірками заголовки матеріалів добірки; розмежо-вують матеріали добірок, навіть із заголовками. Якщо публікація на цілу сторінку не має внутрішніх підзаголовків, її ділять на частини також фігурними елементами.
Фігурні елементи нерідко включаються у заголовний комплекс видання для відокрем-лення тексту від підзаголовків, лідів. Перед матеріалом без рубрики та заголовка у вигляді списку можуть подаватися основні теми, яким передують фігурні елементи —кружки.
Важливе призначення фігурних елемен-тів — вказівка на певний елемент газети (назву рубрики, підпис, вріз тощо). "Дзер-кало тижня" для позначення рубрики перед її назвою ставить прапорець, інші видання — кружок або прапорець. Квадратом позна-чають лід, текстівки, відділяють підпис на початку матеріалу від тексту. У газеті "Сто-личные новости" цікаво оформлені цитати — на плашках з великими лапками попере-ду.
Перші сторінки газет мають найбільшу кількість фігурних елементів — в анонсах, рубриках коротких повідомлень, замість підзаголовків.
Одна з функцій фігурних елементів —позначка про закінчення матеріалу або кінцівка. Кінцівки не лише відділяють короткими тонкими лінійками або значками розташовані один над одним короткі тексти або матеріали без підписів, у 7 % газет всі матеріали завершуються кінцівками. Інколи це — тонка лінійка, яка відокремлює тексто-вий матеріал від підпису. Але в газетах, які дають підпис на початку, кінцівкою може бути логотип.
Сьогодні застосовуються лише фігурні елементи з простим геометричним малюн-ком. Більшість газет використовує один-два види фігурних елементів. У газеті, в якій декоративні елементи ставляться без дотри-мання певної системи, важливі матеріали залишаються поза увагою читачів, акценти сторінки зсуваються, порушується ритм, графічна рівновага ліній.
Ще один декоративний елемент, який можна побачити на сторінках сучасних газет — ініціал — велика перша літера матеріалу, що вказує на початок публікації і використо-вується найчастіше у випадках, коли заголовок зрушений від початку матеріалу. Значне місце займають ініціали в газетах з малою кількістю лінійок і рамок. Ініціали акцентують увагу читача на початок мате-ріалу, який відокремлений від попереднього лише збільшеним проміжком. Застосо-вується ініціал і як прикраса або коли сторінка не має зображальних елементів. У 47 % газет кожен матеріал починається зі збільшеної першої літери, але якщо замітка на 4-7 рядків — ініціал відсутній. Таке оформлення цілком відповідає технічним умовам (ініціал має закривати знизу не менше двох-трьох рядків тексту).
Розмір ініціальної літери постійний у 61 % сучасних газет, інколи варіюється залежно від обсягу текстового матеріалу на 2-7 рядків. Формат газетної сторінки також впливає на розмір ініціалів: у 80 % газет формату А3 — це 3 рядки текстового матері-алу, у газетах формату А2 — від 3 до 7.
Ініціальні літери розбивають текстовий матеріал великого обсягу без підзаголовків на частини. Архітектонічне значення ініціа-лів та кінцівок у тому, що вони є безпосеред-німи виразниками рубрикаційних члену-вань.
Отже, специфіка декоративних елементів полягає не тільки у наданні елементам газети потрібних акцентів, виділенні, відокремленні матеріалів, а й у системати-зації самих архітектонічних елементів, їх комплексів. Призначення декоративних елементів у сучасних українських газетах полягає у створенні руху читання газети, розмежуванні окремих матеріалів, виділенні рубрик, колонтитулів, заголовків, врізів; групуванні добірок і розмежуванні окремих матеріалів; поділі текстових шпальт лінійками; формуванні бічного блоку рамками та лінійками; акцентуванні на початку, закінченні або фрагменті матеріалу ініціалами, кінцівками, фігурними елемен-тами, лінійками; обрамленні сторінки.
Насиченість сучасних газет декоратив-ними елементами робить їх світлими (76 %) або темними (15 %) і це впливає на визначення архітектонічного типу. Відсут-ність декоративних елементів погіршує орієнтацію читача у виданні, розмиває межі між матеріалами, послабляє акцентування, проте неправильно розставлені акценти порушують структурні зв'язки на сторінці і взагалі архітектоніку газети. В світлих газе-тах кількість декоративних елементів жорс-тко обмежена, зображальний матеріал добре виділяється і не заважає сприйняттю тексто-вого. Непомірне використання різноманіт-них декоративних елементів створює враження темних плям.
1. Арнхейм Р. Искусство и визуальное восприятие / Сокр. пер. с англ. В. Н. Са-мохина. — М.: Прогресс, 1974. — 392 с.
2. Бакшин В. В. Оформление газет разного типа: Учеб.-метод. пособие / Под ред. А. П. Киселева. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. — 71 с.
3. Бершов О. В. Американські методики наукових досліджень у сфері друкованих засобів масової інформації // Друкарство. — 2001. — № 2. — С. 18.
4. Валуєнко Б. В. Зовнішнє оформлення друкованих видань: Способи композицій-ного зв'язку шрифту і зображення // Друкарство. — 1999. — № 3. — С. 12-13.
5. Галкин С. И. Оформление газеты и журнала: От элемента к системе. Общее и особенное в худ.-техн. конструировании период. изданий. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. — 152 с.
6. ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення. — К: Держстандарт України, 1995. — 21 с.
7. Іванов В. Ф. Техніка оформлення газети: Курс лекцій: Навч. посібник для студ. фак. журналістики. — К.: Знання, 2000. — 222 с.
8. Киселев А. П. От содержания к форме: Основные понятия и термины газетного оформления. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. — 48 с.
9. О газетах и вокруг них: [Обзор] / Подборку подготовил О. Чечилов // Журналист. — 1999. — № 10. — С. 38-40.
10. Оформление газеты: Модель, набор, монтаж, печать / Сост. А. А. Андреева. — Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1991. — Вып. 2. — 32 с.
11. Попов В. В. Производство и оформление газеты: Учеб. пособие для студ. / В. В. Попов, С. М. Гуревич. — 2-е изд., перераб. — М.: Высш. школа, 1977. — 246 с.
12. Шевченко В. Е. Елементи оформлення сучасного газетного видання // Наукові записки Ін-ту журналістики. — К., 2000. — Т. 1. — С. 88-95.
13. Шевченко В. Е. Лексика комп'ютер-них редакційно-видавничих систем. Англо-український словник. — К.: ВПЦ "Київ. ун-т", 2000. — 112 с.
14. Шапиро М. Некоторые проблемы семиотики изобразительного искусства // Семиотика и искусствометрия. — М., 1972.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові