Ласкаво просимо

Дослідження й формулювання естетичних норм редагування повідомлень

к. філол. н., доц.
УДК 070.41 111.852

Під час редагування повідомлень редактор завжди повинен враховувати естетичні норми, іншими словами — норми прекрасного. Без їх дотримання будь-яке повідомлення, навіть і з найбільшою кількістю нової та цінної інформації, реципієнт може поминути як таке, що не варте уваги.

Норми прекрасного стосуються не лише образних повідомлень, а й образно-поняттєвих та виключно поняттєвих. Так, композиція наукової монографії теж повинна відповідати критеріям прекрасного, які тут можуть виявлятися, зокрема, у симетричності, паралелізмі, дотриманні правил класифікації тощо.

Загалом треба зазначити, що норми прекрасного малодосліджені, а тому часто не можуть бути формально описані, внаслідок чого оцінку їх дотримання часто здійснюють лише експерти. Проте існують і такі естетичні норми, які мають формальний опис, а тому ними без перешкод може користуватися будь-який редактор. Спробуємо дати перелік таких норм (кожну з норм позначатимемо кружечком).

• Співвідношення розмірів сторін дво-мірних компонентів (наприклад, сторінок чи ілюстрацій) повинне бути 2:3 (згідно з правилом "золотого перерізу") [1, 39]. Для порівняння вкажемо, що на американському континенті таке співвідношення є 3:5 [2], а в Німеччині воно наближається до 4:5. Коли виникає потреба відхилитися від цих співвідношень, слід користуватися їх готовими варіантами (так званими модульними сітками) або законами пропорційності [3; 4].

• У готових візуальних продуктах ЗМІ (друкованій продукції, телепрограмах) компоненти в оптичному центрі площини (сторінки чи екрана) найбільше привертають увагу реципієнтів. (Оптичний центр — це точка на площині, яка визначається правилом "золотого перерізу", тобто розташована симетрично щодо лівої та правої сторін і на 1/3 висоти площини.)

З останньої норми випливає два наслідки: а) найважливіше повідомлення (найважли-віша його частина) має бути розташоване в оптичному центрі площини (і ніколи — в кутах площини); б) коли в оптичному центрі розташовані маловажливі компоненти, то їх слід перемістити за межі оптичного центра, тобто на периферію площини.

• Ілюстрації для повідомлення повинні бути виконані або доповнювальними кольорами (доповнювальні кольори — це ті, які гармонують між собою), або нюансними (різними відтінками одного кольору).

Різниця в насиченості між відтінками одного кольору, що потрібна для одноз-начного їх розрізнювання реципієнтами, подана в довідниках із кольорознавства [5].

До доповнювальних кольорів належать [6]:

— синій та жовтогарячий;

— фіолетовий та жовтий;

— пурпуровий та жовтий;

— пурпуровий та зелений;

— синій та зеленувато-жовтий;

— блакитний та червоний;

— червоний, жовтий та синій;

— пурпуровий, жовтий та блакитний;

— червоний, зелений та синій;

— жовтий, жовтогарячий та фіолетовий.

Існують і деякі інші менш вживані комбінації доповнюючих кольорів.

• Емоції, викликані текстом повідомлен-ня, не повинні контрастувати з його коло-ристичним оформленням.

Як інтуїтивно зафіксував Й. Ґете (ці ха-рактеристики ніхто не заперечив і до нашого часу), комбінація синього і жовтого кольорів створює відчуття буденності, жовтого і пурпурового — пишноти, фіолетового і жовтогарячого — піднесеності, жовтого і зеленого — вульгарності, синього і зеленого — грубості, простакуватості [7]. Певні емоції викликають також білий та чорний кольори (так, якщо видання має кольорове оформлення, певні відтінки чорного сприймаються як трагічні, скорботні). Тому, навіть незважаючи на наявність у виданні кольо-рового оформлення, тексти некрологів не слід подавати червоним чи зеленим кольо-ром. Редактор повинен також пам'ятати, що чорний та білий кольори мають різне значення для представників білої, чорної та жовтої рас.

• Тип гарнітури, яким набрано текст, повинен гармоніювати з його стильовими особливостями, а також стилем виконання ілюстрацій.

Як приклад, зазначимо, що не слід вибирати для конструювання романів ХІІІ століття рублену гарнітуру і поєднувати її з ілюстраціями, виконаними в стилі кубізму.

• У межах одного повідомлення не слід використовувати більше ніж три гарнітури й чотири накреслення (наприклад, товсте, курсивне, підкреслене та колірне). Кількість різних кеглів не повинна бути більшою п'яти… дев'яти (залежно від віку реципієнтів та композиції повідомлення).

• Повідомлення невеликого обсягу (кілька речень) можна подавати будь-якою парою контрастних кольорів; використовувати су-міжні кольори для повідомлень невеликого обсягу слід якомога менше. Збільшення об-сягу повідомлення вимагає, щоби його текст подавали чорними літерами на білому тлі.

Такі обмеження викликані тим, що деякі комбінації кольорів дуже швидко стомлю-ють реципієнтів (наприклад, білі чи зелені літери на червоному тлі).

Цю норму слід особливо уважно врахо-вувати під час опрацювання рекламних повідомлень, які часто подають кольоровими літерами на кольоровому тлі (обсяг тексту в таких повідомленнях не повинен перевищувати кількох речень).

• У повідомленнях не слід використову-вати компоненти, які в суспільстві переваж-но визнають вульгарними чи потворними.

• Використання в повідомленнях компо-нентів, що викликають у реципієнтів негативні емоції повинне бути помірним і не перевищувати кількості таких, що викликають позитивні емоції. (Так, дослідження проф. В. С. Перебийніс виявили, наприклад, що в мові (будь-якому орфографічному чи тлумачному словнику) слів для позначення негативних емоцій, більше, ніж слів для позначення позитивних. На противагу цьому в мовленні (будь-якому частотному словнику, збудованому на основі конкретного повідомлення) кількість слів для позначення позитивних емоцій більша, ніж кількість слів для позначення негативних.)

Контроль дотримання перелічених естетичних норм здійснюють параметричним, списковим та положеннєвим методом.

Опосередкованим критерієм для визна-чення того, чи відповідає якийсь компонент повідомлення нормам прекрасного, є те, що він обов'язково повинен викликати у реципієнта позитивні емоції. Проте редактор повинен пам'ятати, що наявність у реципієнта лише позитивних емоцій для визнання елемента повідомлення прекрасним є необхідним, але аж ніяк не достатнім (гедонізм не тотожний естетизму). Крім того, редактор повинен чітко відрізняти прекрасне від досконалого (повідомлення, в якому йдеться про негативні речі, може бути досконалим, але не прекрасним).

Окремо треба сказати про повідомлення, які відповідають усім критеріям прекрасного, але несуть негативні емоції (наприклад, трагедії). Зрозуміло, що врівноважити в такому повідомленні кількість негативних та позитивних емоцій неможливо. У цьому випадку треба користуватися іншою нормою.

• Якщо повідомлення відповідають критеріям прекрасного, але несуть негативні емоції, то їх в межах потоку повідомлень, що надходять до реципієнтів, треба врівно-важувати приблизно такою ж кількістю повідомлень з явно завищеною кількістю позитивних емоцій (наприклад, комедій).

Повідомлення, що викликають негативні емоції, але не позначені прекрасного, взагалі не повинні надходити до реципієнтів. Як приклад назвемо низькопробні телефільми, що культивують насильство. Прийнято вважати, що такі повідомлення при їх тривалому (впродовж десятиріч) сприйманні ведуть до зміни соціальних норм у поведінці реципієнтів. У кінцевому результаті такі повідомлення ведуть до зростання злочинності. Це — з одного боку.

З другого — постачання реципієнтам повідомлень, які викликають лише позитив-ні емоції, також не є допустимим, оскільки спотворює стан речей у реальному світі.

Зовсім інша справа, що потоки від-фільтрованих емоційно позитивних повідомлень часто використовують засоби пропаганди тоталітарних країн. (Прикладом може служити наявність у СРСР у 30 — 40-х роках, коли процвітали масові репресії, великої кількості бадьорих, веселих, легких та мелодійних пісень.) Проте зазначимо: роблять це з метою спотворити дійсність. Як результат, з часом реципієнти усвідомлюють, що живуть у роздвоєному світі, коли офіційна пропаганда постачає повідомлення з псевдопозитивною інформацією, а повідомлення, отримані через власні канали інформації, несуть переважно негативну інформацію.

• Кількість повідомлень, що несуть позитивну й негативну емоційну інфор-мацію, в їх загальному потоці, що надходить до реципієнтів, повинна бути врівноваженою.

Дотримання перелічених норм гарантує редакторові лише те, що в повідомленні не буде грубих естетичних помилок. Проте їх дотримання зовсім не свідчить про рівень естетичного подання повідомлення. Тому в тих випадках, коли виникають сумніви щодо рівня естетичності якогось компонента повідомлення, редактор може запропонувати авторові виконати (створити) кілька альтернативних варіантів, а далі, використовуючи компаративний метод контролю, відібрати найдосконаліший. У складних випадках редакторові слід звертатися за оцінкою до експертів-професіоналів (худож-ників, музикантів, письменників, мис-тецтвознавців, науковців).

1. Гончарова Н. Композиция и архи-тектоника книги. — М.: Книга, 1977.
2. Baskette F. K., Sissors J. Z., Brooks B. S. The Art of Editing / 5-th ed. — NY, London: Macmillan Publishing Company, Collier Macmillan Publishers, 1992.
3. Чихольд Я. Облик книги: Избранные статьи о книжном оформлении. — М.: Книга, 1980.
4. Шульц Д. Эстетические критерии типизации изданий. — М.: Книга, 1982.
5. Татиев Д. П. Художественно-живописные и печатные краски. — М.: Книга, 1969.
6. Ивенс Р. М. Введение в теорию цвета. — М.: Мир, 1964.
7. Гете И. В. Об искусстве. — М.: Искусство, 1975.