Ласкаво просимо

Соціально-експресивні конотації імен у ЗМІ

здобувач
УДК 81’ 373. 2

У ЗМІ власні назви виступають як ідентифікатори дійсності, що відіграють важливу роль у референції, встановленні зв'язків тексту з соціально значеннєвими реаліями. Особливістю функціонування онімів у мас-медіа є набуття ними соціальних конотацій, тобто таких відтінків значення, що допомагають розкрити соціально значущі факти, процеси, явища, яких стосуються носії імен.

У художньому творі власна назва є елементом реалізації задуму автора, у ЗМІ ім'я — "задане" і не залежить від авторської фантазії. Проте і в публіцистичному стилі імена мають експресивне навантаження, тісно пов'язане з їх соціальною роллю, яка зумовлюється екстралінгвістичними чинни-ками й випливає з самих функцій мас-медіа.

Роль соціального складника в значенні власних назв як важливого елемента публіцистичності зростає в період сус-пільно-політичних зламів, коли змінюються суспільні настанови, цінності, переосмис-люється ставлення до осіб, подій, історичних періодів. Різні політичні та фінансові групи через підконтрольні ЗМІ формують різне ставлення до відомих імен. Соціальна роль денотата зумовлює його значення в кожен конкретний період часу.

Той самий онім різними соціумами може "читатися" по-різному. Більше того, ідеологічні, світоглядні чинники, від яких залежить значення оніма, дають підстави говорити про ономастичний простір кожної окремої особи [1, 11], для якої кожне відоме їй ім'я наповнене індивідуальним змістом.

Кожна більш-менш значна подія наповнює новим соціальним значенням імена, що ідентифікують її; малознані власні назви завдяки ЗМІ стають відомими, входять в активний лексичний фонд багатьох людей.

Виконуючи головним чином номінативну (точніше ідентифікаційно-диференційну) функцію, онім, коли потрапляє до газетного тексту, дістає, так би мовити, соціальне навантаження, оскільки вводить у текст соціально значущий денотат. З другого боку, неідентифікований предмет (особа, подія тощо), тобто не названий іменем, не має соціального значення. Пор. речення: "У Лондоні на аукціоні Сотбі було продано портрет незрівнянної Мерилін Монро" і "В одному з міст на одному з аукціонів було продано портрет однієї з незрівнянних актрис". Втрата "ідентифікаційності" денотатів означає і втрату соціального значення тексту, оскільки поривається зв'язок повідомлюваного з суспільними реаліями.

У газетному тексті соціальні компоненти значення імені тісно переплітаються з авторськими семами, які передбачають оцінку об'єкта іменування, емоційно-експресивний заряд [2].

Самe потрапляння денотата на сторінки газет означає, що він включений у систему суспільних відносин і тією чи іншою мірою стосується життя суспільства. Так, речення "Комета Галлея катастрофічно набли-жається до Землі" по-різному сприймається на сторінці газети й у художньому творі, в інформаційному повідомленні телебачення й у кінофільмі. Значення астронімів у першому випадку містить сему те, що стосується мене, таких, як я, суспільства. У другому — соціальний "доважок" значень або відсутній, або виявляється менш виразно.

Водночас увагу дослідників привертають головним чином імена художніх творів, тоді як експресія реальних власних назв у ЗМІ як засіб публіцистичності вивчається недос-татньо активно.

Функціонування денотата в складній системі суспільних зв'язків часто зумовлює специфічні соціально-експресивні конотації імен, котрі виявляються в мові ЗМІ. При цьому самі мас-медіа часто відіграють головну роль у творенні, закріпленні й поширенні цих конотацій. Так, топонім Біловезька Пуща після грудня 1991 року в політичній публіцистиці асоціюється з розпадом СРСР. Від нього утворено й низку похідних найменувань, зокрема й з елементами експресії: біловезька угода, біловезька зустріч, біловезька змова, біловезька зрада тощо.

Ідеться не про творення чи фіксацію нових денонативних значень, як у разі трансонімізації (переходу до іншого ономастичного розряду), а саме про "диверсифікацію" оніма в межах традиційного значення, набуття нових відтінків значення, розширення наявного семантичного поля.

Адже соціальна експресія не заперечує основного, "нейтрального" значення власної назви, а лише доповнює його.

Газетний контекст, як правило, не змінює архісеми та найбільш загального денота-тивного значення оніма, але зміна може модифікувати диференціювальні й додати емоційно-експресивні семи.

Наприклад, ім'я Павло Лазаренко має загальне денотативне значення колишній прем'єр-міністр України, диференціювальне — який очолював уряд у 1996 — 1997 роках (на відміну від Є. Марчука, В. Масола та ін., які були прем'єр-міністрами в інші періоди). Преса, що подає додаткові відомості про денотат, може істотно вплинути на його денотативне значення через введення соціально-експресивних сем. На прикладі з Лазаренком добре видно, як "газетні" конотації витісняють значення, яке ми умовно окреслили як первинне (колишній прем'єр-міністр). Сьогодні в уявленні суспільства, очевидно, Лазаренко більше хабарник, ніж колишній прем'єр-міністр. Його ім'я набуло символічного звучання й нерідко вживається у переносному значенні: "Який сенс у прем'єріаді, якщо теперішній донецький губернатор (В. Янукович. — В.І.) відчує себе "Лазаренком-2"?"1 Хоча не виключено, що зі зміною політичної ситуації, ця сема буде витіснена іншими соціальними семами.

Відтворюваність стійких соціальних сем призводить до розширення — своєрідної "соціальної іррадіації" семантики відомого імені, його символізації, коли ім'я іденти-фікує не лише об'єкт, а й саму подію. Метонімічне розширення значення нерідко підвищує метафоричний "потенціал" імені. Розглянемо деякі екстралінгвістичні чинники такої трансонімізації.

1. Найбільш чутливо масова свідомість сприймає повідомлення про катастрофи, стихійні лиха, великі аварії. Денотат, пов'язаний з катастрофою, набуває нової якості, а отже, частково змінюється денотативне значення імені. Воно часто стає експресивно забарвленим ідентифікатором катастрофи. Наприклад, назва літка Су-27, який у липні 2002 року зазнав катастрофи у Скнилові на Львівщині, внаслідок чого загинуло багато людей, а також сама назва Скнилів, асоціюються з катастрофою, лихом: "Винищувач людей на ймення "Су2". Пор.: Чорнобиль — як назва катастрофи.

2. Війни, прояви національного та релігійного екстремізму, революції, державні перевороти та інші соціальні катаклізми спричиняють метонімічні зміщення денотативного значення власних назв, котрі ідентифікують місце, учасників, винуватців тощо соціальних потрясінь: "Запобіжник від бен ладенів. Протестні заклики до повалення режиму, зміни системи влади та відставки керівних осіб трактуватимуться невдовзі як прояви тероризму"3 (ім'я ідентифікує міжнародний тероризм; метонімічна "іррадіація" розширює метафоричні мжливості імені) Пор.: Торговельний центр у США (один з ідентифікаторів теракту 11 вересня 2001 року); сектор Газа — як ідентифікатор зони нестабільності; Чечня — війни в Росії.

3. Розширення семантичного поля оніма у ЗМІ може бути пов'язане з політичними акціями, кампаніями, подіями в соціально-економічному житті. Часто денотативне значення антропоніма дістає нові емоційно-експресивні відтінки внаслідок відповідної діяльності денотата: "За якими епізодами розглядатиметься наступна порція "справи "Слов'янського", нині достеменно не зрозуміло. Андрій Федур (адвокат. — В. І.) зізнався, що йому важко уявити, що становитиме собою друга частина "справи Фельдмана", оскільки обвинувачення зараз не узгоджені з чинним Кримінальним кодексом"4 (назва банку "Слов'янский" та ім'я його керівника Бориса Фельдмана символізують сваволю влади та залежність судової системи від неї). Пор.: Гонгадзе — прізвище загиблого журналіста, яке асоціюється зі станом свободи слова в Україні. Істотні зміни в мас-медійний "ономастичний простір" України внесло оприлюднення записів майора Мельниченка. Стало багато відомих нових власних назв: Мельниченко, Малєв, "Кольчуга" тощо5.

4. Соціально-експресивні "мутації" в газетному мовленні можуть відбуватися і з іменами, пов'язаними з мистецтвом, музикою, кіно, спортом, наукою, з сенсаційними досягненнями в будь-якій сфері: "Гетьман Мазепа розгнівав російське міністерство культури"6 (йдеться про художній фільм "Молитва за гетьмана Мазепу"). Пор.: Василь Стус — ім'я, що асоціюється з нескореним духом України; "Динамо" — назва футбольної команда, за допомогою якої Україну ідентифікують за кордоном; також Клички, Андрій Шевченко.

5. Скандальна "слава" може породжувати експресивно-соціальні конотації імен соціально небезпечних осіб (убивць, ґвалтівників, маніяків, шахраїв тощо): "На мусорнике найдены женская грудь и прочие части человеческого тела. Черкасский Чикатило задержан"7 (це ім'я пов'язується з масовими вбивствами жінок і легко метафоризується).

6. Особлива роль у творенні додаткових сем онімів (переважно назв компаній та товарних знаків) належить рекламі. Так, прізвище актора Володимира Горянського певний час асоціювалося з рекламою горілки "Старий друже", і навпаки, напій "Пепсі-кола" — зі співачкою Бритні Спірс (вона рекламувала напій), фірма "Стерх", що торгує дверима, — з Вєркою Сердючкою, яка їх рекламує. Пор.: "Верка Сердючка — это двери"8.

Цей поділ, звісно, дуже умовний і покликаний краще продемонструвати залежність значення імені та його здатності вживатися у переносному значенні від позамовної реальності. Часто названі вище чинники перетинаються, змінюють одне oдного. Скажімо, "Союз-Віктан" — назва горілки, широковідома завдяки рекламі, — тепер асоціюється з криміналом, замовними убивствами (пор.: "Союз-Віктан" — приїхали? Керівники "Союз-Віктана" отримали по 15 років ув'язнення з повною конфіскацією майна"9).

Як бачимо, газетне соціально-експресивне значення оніма досить часто відхи-ляється від нейтрального, основного. Стійкі конотації дають підстави кваліфікувати такі денотативні значення онімів як перехідні —ще не мовні факти, але вже й не контексту-альні. Про наявність перехідних лексем, які можуть одночасно виступати і апелятивами, й онімами, писав А. Білецький [3, 160-161].

Часто завдяки ЗМІ відбувається зміщен-ня, розмивання меж ономастичних полів (сфер співвіднесеності імен), руйнування узвичаєної ієрархії власних назв. Імена з одних систем через метонімічні зв'язки підсистем потрапляють в інші. Іноді важко визначити, котре зі значень основне, а яке вторинне, газетне: "З позицій Вищого розуму прогресивним вважається те, що сприяє життєзабезпеченню на Землі. Хіросіма, Нагасакі, Чорнобиль попередили людство про небезпечні діяння вчених-фізиків"10 (власні назви ідентифікують міста й катастрофи, пов'язані з ядерними вибухами); "Офіційна радянська пропаганда й історіографія всіляко замовчували єврейський за головним своїм змістом характер трагедії Бабиного Яру"11 (Бабин Яр — географічна назва та ідентифікатор єврейського Голокосту).

Cпробуємо виділити ознаки "перехід-них" значень онімів, що актуалізуються у мас-медіа.

Крім енциклопедичного значення, такі власні назви передбачають додаткові семи, що виходять за його межі. Денотат зберігає свою "унікальність", але дещо змінює якість. Межа між окремими ономастичними полями стає менш чіткою: "Слід відкинути тезу, що начебто "Європа нас не чекає". Не чекають слабких. Не чекають тих, хто не визначився, куди йде і чого хоче"12 (Європа, "залишаючись" географічним об'єктом, дістає додаткові значення: демократичне, розвинуте суспільство; напрям зовнішньої політики України; частина світу, яка протиставляється Україні тощо).

Додаткова сема має експресивний, часто емоційно-оцінний характер. Якщо вона втрачає експресивне забарвлення, тобто коли наявне чітке розщеплення денотата за ономастичними полями, це може свідчити про появу нового енциклопедичного значення оніма. Пор. вислови за Горбачова (межа між антропонімом і хрононімом нечітка) та епоха королеви Вікторії (антропонім і хрононім позначають різні, чітко окреслені денотати). Наприклад: "Дехто вже встиг назвати Януковича прем'єром, який працює в уряді Азарова"13 (В. Янукович — прем'єр-міністр, М. Азаров — перший віце-прем'єр-міністр). Емоційно-оцінний характер семи обумовлений суспільними реаліями, зокрема настановами, уявленнями певних соціальних груп.

Власні назви з "розширеним" значенням можуть утворювати деривати: "Хочеться побажати йому (М. Азарову. — В. І.) стати на кілька днів звичайним підприємцем, щоб він на собі відчув те, що в народі йменується влучним терміном "азаровщина"14; "Заколь-чужило... Українсько-американсько-іраксь-кий скандал спричинив і зовнішньоеко-номічні, і внутрішньополітичні наслідки"15.

Газетні конотації, особливо оцінні, нерідко створюються шляхом використання експресивних варіантів імен: "Гриша в телекамеры настаивал, что Юля причинила ему "членоушкодження"16 (йдеться про Григорія Суркіса та Юлію Тимошенко).

Імена з вираженими соціально-експре-сивними конотаціями, легко метафоризу-ються: "В оточенні олігархів обов'язково мають бути присутні "Міс (щонайменше) Ужгород", свій власний "лучанський" і свій власний "мельниченко"17 (за прізвищами міжнародного шахрая Лучанського та майора Мельниченка).

Створення стійких соціально-експресивних конотацій пов'язане з часовим та "просторовим" чинниками [4, 57-58].

Експресивно забарвлені семи можуть бути обмежені відносно короткими часови-ми рамками. Скажімо, ім'я президента асоціюється з певними соціально-еконо-мічними чи політичними реаліями тільки під час його президентства, пізніше відповідна сема "відмирає" або замінюється більш істотними семами. Так, ім'я Горбачов свого часу на побутовому рівні пов'язувалося з боротьбою з пиятикою, пізніше воно більше асоціювалося з перебудовою чи розпадом СРСР. Тривалість "життя" окремих експресивних конотацій імен у ЗМІ обмежується передвиборною кампанією, певною політичною акцією, гучним судовим процесом, воєнними діями, часом висвітленням сенсаційної події тощо. Наприклад, Прага — місто, де в листопаді 2002 року, відбулося засідання комісії Україна — НАТО, на яке не запросили Президента України (пор. метафоричний заголовок "Наша Прага ще попереду"18.

"Просторові" чинники соціально-експре-сивних конотацій пов'язані з впливом на мовленнєву ситуацію тієї чи іншої соціальної групи. Інакше кажучи, соціальна настанова зумовлює відповідну соціальну конотацію.

Соціальний компонент денотативного значення онімів у мові ЗМІ часто несе головне змістове навантаження. Відображаючи настанову тієї чи іншої соціальної групи, засоби масової інформації не лише фіксують або поширюють соціальні семи імен, а й самі виступають у ролі своєрідного соціуму, "творять" значення власних назв. Мотивація такого "семотворення" може бути різною.

З одного боку, це може бути соціальне "замовлення". З другого — ЗМІ як "четверта влада" самі виступають у ролі своєрідного соціуму. Пошуки сенсаційних відомостей про денотат часто зумовлюють появу нових елементів значення імен.

Зв'язок між іменем та поняттям установлюється через посередництво архісеми (Київ — місто, Олександр Омельченко — особа). Самe денотативне (енциклопедичне) значення може залишатися затемненим для реципієнтів, тоді як емоційно-оцінні семи (добре — погане, чуже — наше) завдяки ЗМІ — відомі. Цей факт із пропагандистською метою часто використовує преса, яка відображає інтереси певних соціальних груп. Читачі "лівої" преси можуть з "розумінням" сприймати негативну оцінку таких власних назв, як НАТО, Міжнародний валютний фонд, Піночет, не маючи чіткого уявлення про їхнє денотативне значення.

Крім ідеологічного чинника, в закріп-ленні стійкої емоційно-оцінної конотації певну роль можуть відіграти асоціації за звучанням, суміжністю, подібністю. Наприклад, у середині 90-х років будь-які довірчі товариства, елементом назви яких було слово траст, сприймалися різко негативно.

ЗМІ беруть активну участь у номінації щодо нових соціально значеннєвих реалій, а також роблять ці реалії соціально значен-нєвими. Так, оприлюднення аудіозаписів у кабінеті Президента, яке широко висвітлювалося в пресі, створило нову реалію, яка потребувала йменування. В українських ЗМІ її називали тейпгейтом, Кучмагейтом (за аналогією з американським Вотергейтом), касетний скандал, касетна справа тощо. Згодом найбільше прижилася назва касетний скандал, що має всі ознаки власної назви, хоча звичайно пишеться з малої літери. Скандал навколо оприлюднення даних щодо продажу зброї Іраку дістав назву іракгейт ("Чи загрожує Україні міжнародна ізоляція внаслідок "іракгейту"?"19); циркуляри, поширювані владою для використання у ЗМІ, — темники ("Преса пише про реальні перед- і післявиборні Темники, а Васильєв розповідає, що очолюване ним Головне управління інформаційної політики АП краще за УНІАН робить детальні прес-релізи"20 — онімізація підкреслюється написанням слова з великої літери).

ЗМІ також поширюють "народні" назви, що народжуються стихійно: "Читатели Афиши выбирают Майдан Незалежности (як найкраще місце для призначення побачень. — В. І.). Можно крикнуть: "Ты мне противна, как эта дурацкая баба с бронзовым лицом!"21

Експресивний потенціал власних назв залежить від соціального компонента значення імені. Чим відоміша власна назва, чим актуальніша вона для соціуму, тим активніше використовується зі стилістичною метою і тим більші її "деривативні" можливості.

Отже, засоби масової інформації висту-пають "носіями" соціальних компонентів значення імені, а також відіграють важливу роль у їх творенні та поширенні. Імена в публіцистичному стилі завжди мають соціально-експресивне навантаження, що визначається самими функціями ЗМІ. Екстралінгвістичні чинники через посеред-ництво ЗМІ зумовлюють розширення значення імен, їх метафоризацію та метонімізацію.

Імена, що позначають соціально важливі об'єкти, стають ідентифікаторами "суміж-них" предметів, явищ, часових проміжків. Додаткові семи завжди експресивно забарв-лені. Такі власні назви часто утворюють похідні слова, котрі також мають експре-сивне забарвлення. Часто вживаються варіанти соціально значеннєвих імен, особливо антропонімів. Соціально-експресивні конотації змінюються з часом і залежать від ставлення соціумів до носія імені.

Дослідження функцій імен у ЗМІ свідчать, що соціально-експресивний складник їхнього значення відіграє важливу роль у "творенні" публіцистичності.

1. Теория и методика ономастических исследований. — М.: Наука, 1986. — 256 c.
2. Данильченко А. В. Особенности функционирования топонимов в языке газеты // Шоста республіканська ономастична конференція (4 — 6 грудня 1990 року): Тези доповідей і повідомлень. І. Теоретична та історична ономастика. Літературна оно-мастика. — Одеса: Одеський ун-т ім. І. І. Мечникова, 1990. — С. 112-113.
3. Белецкий А. А. Лексикология и теория языкознания. (Ономастика). — К.: Изд-во Киев. ун-та, 1972. — 211 с.
4. Кронгауз М.А. Семантика: Учебник для вузов. — М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. — 399 с.

Примітки:
1. Грані плюс. — 2002. — 4-10 лист.
2. Експрес. — 2002. — 29 лип.
3. ПіК. — 2002. — № 45.
4. Галицькі контракти. — 2002. — № 50.
5. Див. публікації у газетах "Дзеркало тижня", "Сільські вісті", "Вечерние вести", починаючи з листопада 2000 року, а також на сайті "Української правди" (www.pravda.com.ua).
6. ПіК. — 2002. — № 24.
7. Антенна, http: // antenna. com. ua /stat/ 13_4.htm.
8. Корреспондент. — 2002. — № 4.
9. Галицькі контракти. — 2002. — № 36.
10. Дзеркало тижня. — 2001. — № 1.
11. Дзеркало тижня. — 2001. — № 38.
12. День. — 2002. — 15 трав. Зі статті Леоніда Кравчука.
13. Дзеркало тижня. — 2002. — № 46.
14. Грані плюс. — 2002. — 16-22 груд.
15. Галицькі контракти. — 2002. — № 46.
16. Грані плюс. — 2002. — 16-22 груд.
17. Грані плюс. — 2002. — 16-22 груд.
18. Дзеркало тижня. — 2002. — № 45.
19. День. — 2002. — 2 жовт.
20. Українська правда, http://www.pravda.com.ua. — 2002. — 11 жовт. — 17:16.
21. Афиша. — 2002. — № 13.