Ласкаво просимо

Моделювання як метод навчання в лінгводидактиці вищої школи

УДК 37: 81'42

Суспільно-економічні зміни, що відбуваються в Україні за останні десять років, змушують по-новому підходити до проблем формування особистості майбутнього вчителя-словесника. В умовах розбудови Української держави одним із пріоритетних завдань у галузі народної освіти є виховання нового покоління педагогічних працівників, підвищення загальної культури, фахової кваліфікації та соціального статусу вчителя-філолога, що відповідало б його ролі в суспільстві.

Надзвичайно важливою у фаховому зростанні майбутніх учителів рідної мови є лінгводидактична підготовка, що включає передовсім формування лінгводидактичних умінь учителя як організатора навчально-виховного процесу в школі. Лінгводидактична підготовка майбутніх філологів у педагогічних університетах являє собою цілісну систему, що реалізується планомірно й цілеспрямовано впродовж усіх років навчання. Одним із головних її компонентів є методи навчання, особливо ті, що формують уміння моделювати, прогнозувати й аналізувати педагогічні ситуації на різних етапах уроку рідної мови в загальноосвітніх школах та навчальних закладах нового типу. До таких належить метод моделювання, можливості якого недостатньо досліджені в педагогічній науці, хоча він і має давню історію і відомий з часів Демокріта, Епікура та Лукреція.

Моделювання дуже широко використовується в різноманітних галузях науки, техніки, виробництва і є однією з характерних особливостей пізнання об'єктивної дійсності. Однак у філософській літературі він трактується як метод наукового пізнання, спроможний узагальнити в собі теоретичне й емпіричне, індукцію і дедукцію.

Моделювання як метод навчання відоме в приватних методиках природничо-математичного спрямування, зокрема як математичне, фізичне чи комп'ютерне моделювання [1, 68].

З широким впровадженням у вищій школі міжпредметних зв'язків у процесі навчання цей метод поступово посідає чільне місце й на заняттях з гуманітарних дисциплін.

Перш ніж уточнити поняття "моделювання" з'ясуємо, що собою являє "модель". Найбільш вдале й доступне для розуміння визначення моделі пропонують філософи: "модель - це думкою уявлювана або реалізована система, яка, відображаючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна замінювати його так, що її вивчення дає нам нову інформацію про цей об'єкт [2]. Найпростіше трактування методу моделювання випливає з попереднього тлумачення: метод пізнання, який оперує науковими моделями.

Майже подібне визначення дає В. Ф. Паламарчук: "це метод дослідження (чи навчання), який передбачає створення штучних чи природних систем (моделей), котрі імітують суттєві властивості оригіналу" [3, 46].

Таким чином, моделювання пов'язане з процесом створення моделей і роботою з ними. Основний зміст моделювання полягає в тому, щоб за результатами дослідів з моделями можна було дістати відповідь про характер ефектів, які пов'язані з досліджуваним об'єктом.

У науковій літературі пропонується кілька класифікацій моделей, проте більшість дослідників сходяться на тому, щовсі моделі умовно можна поділити на дві групи: мислені (ідеальні) і матеріальні (речові).

Якщо матеріальні моделі втілені в металі, дереві, склі, бетоні й складаються з речових елементів, змонтованих у реально функціонуючий агрегат, то мислені моделі складаються з наочно поданих або логічно осмислених елементів. Мислене моделювання, як правило, передує матеріальному, оскільки перед тим як побудувати матеріальну модель, людина у думках її уявляє, теоретично обґрунтовує. У свою чергу мислене моделювання можна поділити на види й підвиди:

1) наочне (схеми, таблиці, блоки, аналогії, гіпотези);

2) знакове (умовно-графічне, умовно-буквене, комбіноване);

3) математичне (комп'ютерні програми, цифрове моделювання, прогнозування).

У лінгвістиці та методиці викладання української мови широко використовується наочне й знакове моделювання. У першу чергу воно представлене в теорії підручника для середньої й вищої школи, науковій енциклопедичній та довідковій літературі.

Однак глибше досліджене дидактами й методистами все ж таки знакове моделювання (Д. Д. Зуєв, Г. Г. Граник, С. М. Бондаренко, А. М. Колмогоров, В. О. Онищук, В. Ф. Паламарчук, М. С. Вашуленко, О. М. Біляєв, В. Л. Скуратівський, Г. Т. Шелехова). У лінгвістиці знакове моделювання виступає у вигляді умовних позначок лінгвістичних понять, які дістали назву сигналів-символів і можуть бути загальноприйнятими (відомими для всіх) і авторитетними (використовуються в окремих наукових працях). Знакове моделювання буває умовно-графічним, коли умовні позначки зображаються у вигляді геометричних фігур, лінгвістичних чи художньо-образних знаків; умовно-буквеним, коли моделі подаються у вигляді абревіатур-початкових великих чи малих літер лінгвістичних понять; або комбінованим (що допускає одночасне використання лінійних, геометричних, буквених знаків та слів-опор).

В. Ф. Паламарчук, аналізуючи можливості ідеальних (мислених) моделей, визначає головні їхні функції - описову, конструктивну і евристичну [3, 47].

Описова функція моделі полягає в тому, що в досліджуваному об'єкті виділяються і узагальнюються суттєві компоненти і взаємозв'язок між ними.

Конструктивна функція моделі виявляється у її здатності служити орієнтиром для застосування набутих знань у нових умовах. Це дозволяє при використанні мислених моделей на заняттях з лінгводидактики розв'язувати проблеми, які вимагають переносити знання в незнайому педагогічну ситуацію.

Евристична функція моделі сприяє прогнозуванню. Евристичні моделі більш орієнтовані на оволодіння новими знаннями, узагальнення й систематизацію набутих знань, умінь та навичок студентів.

Враховуючи сучасні вимоги до процесу здобуття нових знань у вищих навчальних закладах, як спрямовані на розвиток самостійності, самоконтролю й самооцінки майбутніх спеціалістів, слід ширше впроваджувати у навчальний процес метод моделювання педагогічних ситуацій, зокрема уроку, одного з етапів уроку, повного навчального заняття (уроку, факультативу, засідання гуртка чи іншого позакласного заходу). Моделювання саме в такому вигляді може виступати як ефективний метод навчання в методиці викладання рідної мови у вищому педагогічному закладі. Його можна використовувати на практичних і лабораторних заняттях з лінгводидактики.

На нашу думку, формування творчого, ініціативного, самокритичного педагога здійснюється тоді, коли майбутній учитель уже під час навчання у вищій школі буде поставлений в умови, наближені до його практичної діяльності за допомогою активних методів навчання, до яких і належить моделювання педагогічних ситуацій. Створення в навчально-виховному процесі у педагогічному університеті ситуацій, які моделюють майбутню професійну діяльність студентів-філологів, зможе забезпечити формування їх готовності до спілкування з учнями як на уроці, так і в позакласній роботі з мови.

Теоретичне дослідження аналізованої проблеми дає змогу стверджувати, що моделювання в дидактиці полягає у створенні уявних ситуацій, що вимагають професійного реагування і розв'язання певних педагогічних завдань.

Моделювання педагогічних ситуацій (на відміну від інших видів мисленого моделювання) - це створення таких ситуацій-моделей, де реальні об'єкти замінюються символами і взаємостосунки між учасниками діяльності складаються не природно, а організовані спеціально під керівництвом викладача, тобто штучно. Метою моделювання педагогічних ситуацій є сформувати готовність майбутніх фахівців до роботи в школі, зокрема проводити уроки української мови різних типів, організовувати позакласну роботу з учнями.

Для застосування методу моделювання педагогічних ситуацій на практичних заняттях з методики викладання української мови необхідно перевірити готовність студентів до спілкування за допомогою моделей.

З цією метою слід було розробити спеціальні критерії, а саме:

- знання суті й змісту мисленого моделювання та його різновидів;

- вміння передбачати можливі моделі педагогічних ситуацій відповідно до мети, типу й структури уроку рідної мови;

- аналіз лінгводидактичних явищ та фактів;

- здатність здійснювати проектування (конструювання) змісту та способів розв'язання педагогічних завдань;

- практичне застосування моделювання педагогічних ситуацій в умовах, максимально наближених до шкільних;

- здійснення аналізу (самоаналізу) створення ситуації.

Для того щоб використання методу моделювання педагогічних ситуацій було ефективним, тієї кількості годин, що виділяє навчальний план на практичні й лабораторні заняття (відповідно 10 і 12 годин), звичайно недостатньо. Тому бажано скористатись резервом навчальних годин, відведених на спецсемінари й спецпрактикуми, і ввести спецпрактикум "Технологія сучасного уроку рідної мови" в обсязі 30-32 години, який може паралельно проводитись з основним курсом "Методика викладання української мови". Основною метою названого вище спецпрактикуму є змоделювати 15-16 уроків рідної мови, включаючи аспектні й розвитку зв'язного мовлення, традиційні й нетрадиційні заняття.

Спецпрактикум "Технологія сучасного уроку рідної мови" впроваджено у навчально-виховний процес факультету української філології з 1998-1999 навчального року. На заняттях з спецпрактикуму був апробований метод моделювання педагогічних ситуацій.

У результаті теоретичних і експериментальних досліджень методики моделювання як засобу ефективної підготовки майбутнього вчителя-філолога до проведення уроків рідної мови нами виділено п'ять блоків моделювання педагогічних ситуацій: теоретичний, експресивний, перцептивний, поведінковий і контрольно-корекційний.

Теоретичний блок базується на оволодінні знаннями про типи і структуру уроків української мови, їх класифікацію, методи, прийоми і засоби навчання; варіативність педагогічних ситуацій.

Основними завданнями теоретичного блоку є дослідження особливостей застосування студентами методу моделювання, допомога з боку викладача у засвоєнні студентами теоретичних та формуванні операційних навичок, що лежать в основі моделювання уроків рідної мови.

До експресивного блоку входить підготовка студентів до моделювання системи уроків рідної мови, психологічна підготовка до спілкування, до контактних стосунків учителя та учнів. Переважно моделюються ситуації, які мають репродуктивний характер з використанням моделей-орієнтирів, розроблених самим викладачем.

Основою перцептивного блоку є моделювання нетипових педагогічних ситуацій, які мають прогностичний та конструктивний характер і відзначаються більшою самостійністю студентів.

До поведінкового блоку входить моделювання реальних ситуацій педагогічного процесу (проведення в аудиторії фрагментів уроку або повних навчальних занять, мовних позакласних заходів).

Контрольно-корекційний блок включає аналіз чи самоаналіз створеної педагогічної ситуації. Студент повинен оцінити фрагмент уроку чи повне навчальне заняття, встановити його відповідність меті, типові й структурі уроку, виявити реалізацію загальнодидактичних і власне методичних принципів навчання, ефективність використання методів, прийомів та засобів на кожному з етапів роботи, оцінити поведінку студента в ролі вчителя в тій чи іншій ситуації.

Таким чином, моделювання будь-якої педагогічної ситуації може складатись з трьох етапів:

1) аналітичного, що починається з аналізу й оцінки поставленого завдання і закінчується формуванням самої ситуації, яку необхідно змоделювати;

2) проекційного, який пов'язаний з плануванням форми, методів і засобів для моделювання педагогічної ситуації та методичною розробкою уроку, його фрагмента чи мовного позакласного заходу;

3) виконавчого, що являє собою реалізацію замислу та практичне відтворення розробленого проекту.

На перших двох етапах, тобто аналітичному та проекційному, неабияку роль відіграє педагогічна допомога викладача, завдання якого полягає в тому, щоб розробити систему вправ та завдань і запропонувати студентам ефективні прийоми моделювання педагогічних ситуацій, до яких можуть належати аналіз методичної літератури, конструювання уроку (чи його етапу), творчі вправи, рольова гра тощо.

Розглянемо методику використання методу моделювання педагогічних ситуацій на прикладі заняття з теми "Написання навчального твору-роздуму на морально-етичну тему". Перед заняттям студентам дають завдання змоделювати урок підготовки учнів до написання творчої роботи "Поговори зі мною, мамо". Передовсім студентам слід усвідомити, що за типом цей урок належить до уроків розвитку зв'язного мовлення, навчальною метою якого є формування комунікативних умінь учнів, структура уроку може включати такі етапи, як розповідь учителя чи бесіду з учнями, підготовчі вправи, повторення відомостей з теорії розвитку зв'язного мовлення, складання плану майбутнього твору, самостійне написання та редагування творчої роботи. Крім цього, майбутнім фахівцям необхідно повторити послідовність записів у контексті уроку, проаналізувати можливість використання наочності, роздавального матеріалу та технічних засобів навчання. Це і складає теоретичний блок методу моделювання.

Для успішної реалізації завдань експресивного блоку бажано запропонувати студентам певний матеріал за темою твору, який вони можуть використати при моделюванні майбутнього уроку, а саме:

До епіграфа

Любить людей мене навчала мати
І рідну землю, що б там не було (А. Малишко)

Роби добро, - мені казала мати, -
І чисту совість не віддавай за шмати! (Д. Павличко)

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко)

Як на ті чорнобривці погляну,
Бачу матір стареньку… (М. Сингаївський)

Рідна мати моя, ти ночей не доспала… (А. Малишко)

Варіанти назви теми

1. Ми матір називаємо святою.

2. Мамина вишня в саду (Д. Луценко).

3. Чорнобривців насіяла мати (М. Сингаївський).

4. Я у небі побачу заплакані очі -
То ріднесенька ненька моя (М. Руденко).

5. Жінка для совіту, теща для привіту,
Матінка рідна - лучче всього світу (нар. творчість).

Запитання для бесіди

1. Чому маму називаємо найріднішою людиною?

2. У яких стосунках ви перебуваєте зі своєю мамою?

3. Чи потрібно ділитися з мамою найпотаємнішим і чому?

4. Чому мама завжди все прощає своїм дітям?

5. Чи завжди діти бувають вдячними своїм матерям?

6. В яких творах класичної й сучасної української літератури яскраво представлений образ матері?

7. Пригадайте колискові пісні, що співала вам мама, легенди й казки, почуті з її вуст. Чи допомагають ці спогади повернутися вам у дитинство?

Варіанти тези майбутнього твору

1. Мати, мама, ненька, матуся. Все найрідніше, найдорожче, наймиліше увібрало в себе це дивовижне, містке слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина. З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, в замилуванні й надії вдивляються матері у своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них…

2. Бувають дні, хвилини, коли хочеться пригорнутись до рідної неньки, до найдорожчої людини, й тихесенько промовити: "Поговори зі мною, мамо…"

3. Кожній людині на землі необхідна материнська ласка, необхідна мамина порада. У наш час не є дивиною той факт, що багатьом дітям не вистачає маминого тепла, бо вони позбавлені цієї радості…

4. Т. Г. Шевченко писав: "У нашім краї, на землі, нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим…" Ці слова милі серцю кожного, хто хоч раз відчув тепло маминого серця, її турботу й прагнення зробити свою дитину щасливою…

Матеріал для підготовчих вправ

1. Матері. Все життя дивляться вони нам услід, вирядивши в люди. Так і стоять на початку всіх наших доріг, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам добра і щастя. Сподіваються від своїх дітей найвищих духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб діти їхні жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі. Вони мудро й терпеливо зносять те, що їх витісняють з синівських і доччиних сердець обранці й обраниці, спочатку кохані, потім дружини й чоловіки. Аби тільки щасливо жилось їхнім дітям (О. Сизоненко).

2. Ще в 1910 році Анна Джервіс із Філадельфії започаткувала День матері. У Європі його почали відзначати після Першої світової війни. Біль і страждання воєнного лихоліття, гіркота втрат і масове сирітство загострили потребу в моральному очищенні, шанобливому ставленні до жінки-матері.

В Україні День матері святкують з 1929 року з ініціативи Олени Кисілевської, редактора тижневика "Жіноча доля". Він збігся тоді з релігійним світом Жінок-мироносиць, яке припадає на 10 травня. Цього дня у церкві правиться молебень за здоров'я матерів та за упокій померлих. Жінок-матерів вітають подарунками, квітами.

Гарний звичай. Він допомагає вшановувати і древній культ. Матері, продовжувачки роду людського… (з журналу).

3. Слово "мама" росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо світить веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста -промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою. І з букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово "м-а-м-о", мовлене устами янголятка і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилиться мати (Я. Гоян).

4. Сива ластівка

Мамо, вечір догора
Вигляда тебе роса,
Тільки ти, немов зоря,
Даленієш в небеса,
Даленієш, як за віями сльоза
Ти від лютої зими
Затуляла нас крильми,
Прихилялася
Теплим леготом,
Задивлялася білим лебедем,
Дивом-казкою
За віконечком -
Сива ластівко,
Сиве сонечко (Б. Олійник).

Якщо завдання перших трьох блоків виконуються студентами здебільшого вдома перед проведенням заняття, то реалізація поведінкового блоку відбувається в аудиторії. Викладач призначає на роль вчителя одного зі студентів, решта - виконують роль учнів певного класу. Призначений "учитель" на очах своїх однокурсників моделює урок, поступово залучаючи до співпраці так званих "учнів". Виконання завдань поведінкового блоку є найскладнішим етапом у застосуванні методу моделювання, оскільки студент набуті знання і вміня з кількох навчальних дисциплін (дидактики, психології, методики викладання рідної мови, сучасної української мови та літератури) намагається систематизувати і спрямувати у практичне русло.

Не менш важливим є завдання й контрольно-корекційного блоку, яке полягає в оцінці проведеного заняття. Студентам необхідно визначити, наскільки ефективно змодельовано урок чи позакласний захід, доречно використані методи, прийоми й засоби навчання, які фактичні й методичні помилки допущено на занятті. Обговорення може проходити в усній формі, але буде більше користі, якщо аналіз уроку студенти виконають письмово.

На занятті майбутнім філологам бажано зафіксувати основні його моменти: етапи уроку, принципи навчання, методи й прийоми, засоби навчання, ефективність.

Повний аналіз модельованого заняття проводиться за схемою:

1. Чи був проведений організаційний момент?

2. Чіткість формулювання теми, мети, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності учнів.

3. Чи відповідає тип уроку його меті, логіці навчального процесу, характеру матеріалу?

4. Чи проводилася актуалізація опорних знань учнів (зв'язок з матеріалом, вивченим у молодших класах, на попередніх уроках та ін.)?

5. Як проводилося опитування учнів, перевірка домашнього завдання? Вказати види і методи.

6. Методика вивчення нового матеріалу. Різноманітність, виправданість, активність методів та прийомів, їх оптимальне поєднання.

7. Які завдання, вправи використовувалися з метою закріплення вивченого, їх доцільність, різноманітність, ефективність? Чи відповідає система тренувальних вправ меті, типові уроку?

8. Як активізувалася навчальна діяльність учнів на уроці? Чи проводилися вправи диференційовано, творчого характеру?

9. Науковість змісту уроку (чи не було неправильних формулювань, висновків; відповідність сучасним даним лінгвістики).

10. Чи реалізована виховна мета уроку? Зв'язок уроку з життям, його політехнічна, профорієнтаційна, етнокультурна спрямованість.

11. Чи не був перевантажений урок теоретичним (практичним) матеріалом? Чи все, що запланував учитель, вдалося виконати вчасно?

12. Чи використовувалися наочні, технічні засоби навчання? Доцільність, ефективність їх застосування.

13. Як був реалізований принцип взаємозв'язку вивчення граматичного матеріалу з розвитком зв'язного усного (писемного) мовлення учнів?

14. Як було проведено підсумок уроку, оцінювання знань учнів?

15. Чи було пояснення до виконання домашніх вправ, завдань? Їх обсяг, відповідність матеріалу меті цього та наступного уроків?

16. Активність учнів, їх зацікавленість матеріалом.

17. Уміння вчителя орієнтуватися на уроці, швидко реагувати на недоліки, помилки, вчасно їх виправляти, підтримувати контакт з дітьми; зворотний зв'язок.

18. Уміння триматися в класі (поза, жести, міміка, схвильованість, урівноваженість, тактовність, доброзичливість, стриманість).

19. Мовлення вчителя (відповідність літературним нормам - відхилення від норм, образність, емоційність, логічність, аргументованість).

20. Ваші пропозиції щодо вдосконалення уроку.

21. Оцінка уроку.

Проведений нами протягом трьох років навчальний експеримент, пов'язаний з впровадженням методу моделювання та аналіз першого досвіду дають підстави констатувати, що:

1) моделювання педагогічних ситуацій є ефективним методом на заняттях з лінгводидактики, сприяє розвитку професійних умінь та творчих здібностей студентів, стимулює їхню пізнавальну активність і самостійність;

2) робота студентів, пов'язана з побудовою й вивченням мисленого моделювання, вимагає розвитку операційних структур мислення та використання різноманітних мисленнєвих прийомів;

3) моделювання як метод навчання у вищих навчальних закладах створює сприятливі умови для актуалізації та поглиблення міжпредметних зв'язків між методикою мови і дидактикою, історією, літературою тощо;

4) активне впровадження у навчально-виховний процес моделювання дозволяє створити умови, максимально наближені до умов майбутньої професійної діяльності студентів.

1. Калапуша Л. Р. Моделювання у вивченні фізики. - К., 1982.

2. Штофф В. А. Моделирование и философия. - М.; Л.: Наука, 1966.

3. Паламарчук В. Ф. Техне інтелектус (технологія інтелектуальної діяльності учнів). - Суми: ВВП "Мрія-1" АТД, 1999.