УДК 654. 197
Відомо, що всі повнозначні слова, які вільно виокремлюються або ж поєднані в словосполучення, входять до складу речення і стають його членами. Таким чином між словами виникають значеннєві відношення й синтаксичні зв'язки, що й визначають певний порядок слів у реченні. Саме від того, яке місце у реченні журналіст відведе для кожного слова, залежить його синтаксичне, змістове і стилістичне значення. Значну увагу до контекстуального порядку слів виявляють передусім працівники друкованих засобів масової інформації, однак і журналісти на телебаченні, де слово виступає поряд із зображенням та звуком, надають цьому питанню великого значення. Цікаво простежити на прикладах журналістських текстів, що вийшли в ефір у програмах новин ("ТСН", "УТН", "Вікна", "Вечірні вісті"), як змінюється зміст сказаного в реченні від перестановки його компонентів.
Наприклад, якщо у реченні, що прозвучало у програмі "Вечірні вісті", "Чарівна пані Світлана Ковтун - це єдина поки що в Україні жінка-командир екіпажу вертольоту" змінити порядок слів та словосполучень, то зміниться і їх функція як членів речення, а отже, певних змін зазнає і мовлення в реченні. "Єдина поки що в Україні жінка-командир екіпажу вертольоту - це чарівна пані Світлана Ковтун". Від цієї перестановки групи слів маємо і певну стилістичну трансформацію - сильніше наголошується значення присудка. Або звернімося до речення: "Прийняття Податкового кодексу в першу чергу це вирішення усіх проблем приватного бізнесу та вихід економіки країни із тіні". Та "Вирішення усіх проблем приватного бізнесу та вихід економіки країни з тіні - це прийняття Податкового кодексу".
Формуючи висловлювання, журналіст може використовувати різний порядок слів - прямий, або ж зворотний чи інверсійний. Слід зазначити, що зворотний порядок слів, при якому видозмінюється звичний порядок задля певної мети, що ставить перед собою мовець, досить часто використовується у віршованій мові. Телевізійні журналісти, як професійні мовці, до цього прийому теж час від часу звертаються, у тому числі й в інформаційних програмах.
Натомість основу майже всіх телевізійних інформаційних матеріалів складає прямий порядок слів. Він характерний тим, що морфологічні форми різних частин мови займають найбільш звичне для них місце, відіграваючи роль певного члена речення. Наприклад, прикметник та дієприкметник у ролі присудка в реченні найчастіше розміщується після підмета: "Двері акушерсько-гінекологічного відділення лікарні номер два для хворих вже зачинені, адже лікарня має припинити своє існування із першого січня двохтисячного року".
"Закони економічного характеру, які Верховна Рада постійно вдосконалює, ефективні, однак не лише в них полягає сенс економічної реформи".
Коли ж прикметник чи дієприкметник у реченні виступають у ролі означення, вони розміщуються перед іменником: "Але сувора та справедлива зима тримає марку і обіцяє незабаром повернутися".
"Посіяні деякими політичними силами зерна розбрату незабаром зійдуть".
У сюжетах, де вживаються числівники, журналісти-телевізійники користуються часто-густо інверсійним порядком слів. Зокрема місцями міняються числівники першого і другого порядку числення (п'ять тисяч - тисяч п'ять) або числівник із іменником назвою одиниці міри (шість кілометрів - кілометрів шість). При такій перестановці у тексті глядач розуміє, що у сюжеті використовуються не точні числа або міра, а приблизні значення. Але зловживати цим не варто, позаяк для інформаційного мовлення точність є важливою ознакою. Інверсійний порядок слів у реченні - це навмисно змінений прямий порядок, що видозмінює або суть сказаного, або стилістичне навантаження речення. Наприклад, у реченні: "Справжнім порятунком стала для хворих на сухоти Міжнародна програма боротьби з туберкульозом та СНІДом" переміщення іменного присудка з кінця на початок речення увиразнило зміст журналістського матеріалу.
Прямий порядок слів має свої закономірності, що склалися історично. Якщо ж журналісти застосовують інверсійний порядок слів, то і зміст, і експресія сказаного зазнають певних змін, оскільки той чи інший член речення опиняється у більш наголошеній позиції.
З цього погляду можна порівняти такі два речення: "Соціологи на даному етапі найтяжчим завданням для себе вважають прогноз поведінки непередбачуваного електорату" та "Спрогнозувати поведінку непередбачуваного електорату - найтяжчим завданням для себе на даному етапі вважають соціологи" (саме соціологи, а не хтось інший).
Зазвичай, згідно із прямим порядком слів різні дієслівні та іменні присудки розміщуються на другому стосовно підмета місці. Але, якщо журналіст хоче виділити й увиразнити значення присудка, то він переміщує його на початок речення: "Вирує незадоволення рішенням Київської міської державної адміністрації серед пікетуючих".
Коли ж, наприклад, журналісту треба наголосити значення інфінітива дієслівного складеного присудка чи іменної частини іменного складеного присудка, то відповідну їм частину головного члена односкладного речення автор розміщує на початку речення: "Зупинитися на цьому вже не було змоги".
У телевізійних інформаційних матеріалах буває найчастіше так, що дієслівні присудки, які означають буття або рух, а також головний член заперечних безособових речень немає (нема) та його синоніми стоять у реченні на першому місці: "Немає чітко визначеної суми, котру необхідно буде виплатити тим, хто після скорочення державного апарату опиниться без роботи".
Але для наголошення змісту таких присудків у ролі головного члена речення нерідко журналісти застосовують інверсію, тобто ці члени речення переносяться з першого на інше місце: "Проблема є. А шляхів до її вирішення ще нема".
Завдячуючи такій можливості використання інверсійованого підмета, працівники інформаційних редакцій досить часто переставляють присудок на початок речення, таким чином звільняючи місце підметові у кінці фрази для знову-таки сильнішого наголошення його значення: "Переймалися тим, що окремі посадові особи тлумачать і розуміють закон, хто як хоче, і самі народні обранці".
Згідно з правилами прямого порядку слів головні члени означено-особових, неозначено-особових та узагальнено-особових речень автор тексту зазвичай розміщує на початку речення: "Говорили про це вже давно"; "Бачу, що дискусія між двома політиками зайшла у глухий кут". Так само розташовується і дієслівний присудок у складеній формі наказового способу (та іменний присудок із цією формою) у бажальних двочленних реченнях: "Нехай роблять пожежники свою справу - казали люди, з цікавістю спостерігаючи за тим, що діялося на даху сусіднього будинку". Зазначимо також, що в інформаційних сюжетах (особливо тих, що містять статистичні описи) речення на початку тексту найчастіше будуються із підметом на першому місці, а далі в матеріалі вже присудок передує підметові. Якщо ж змальовує журналіст змінні, динамічні картини (природні явища: ураган, буревій, виверження вулкану, шторм), то висловлення формується в протилежному порядкові. Порівняймо речення предметно-описового та динамічно-описового характеру: "Будинки стоять одиноко на узбережжі. Хвилі вже не накочуються на них із ревом. Майже заспокоїлася природа після страшного урагану" і "Закривають обрій хвилі. Ламаються дерева, і зникають за стінами води будинки. Шлюпки вивозять людей з небезпечних територій". Справді, порядок слів виразно посилює семантичне спрямування описового повідомлення.
Журналіст, спираючись на загальномовні норми синтаксису, будує речення, з яких потім творить конкретний текст, що має свої, притаманні тільки йому, експресивно-змістові параметри й категорії.
Аналізуючи різноманітні ситуації порядку слів у журналістських текстах, бачимо, що граматичні і, відповідно, змістові складники речення можуть виявляти помітну рухливість, відтворюючи динамізм авторської думки. Тому, природно, що позиції навіть однакових за граматичною роллю слів не є постійними. Автори інформаційних сюжетів досить вільно використовують комунікативно-синтаксичні варіанти будови повідомлення залежно від його завдання, мети і найрізноманітніших обставин мовлення, що в цілому й формують певні інтродискурсивні виміри повідомлюваного в ефірі матеріалу.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові