Ласкаво просимо

Нове метафоричне мислення в газетній спортивній журналістиці

УДК 070: 796. 072. 3

Журналістський текст, окрім власне інформаційної функції, має на меті впливати на ті чи інші аспекти сприймання адресата комунікації, на його емоційну та інтелектуальну сфери, зпонукати до певної діяльності. Текст із такими функціями здатен змінювати емоційно-психологічний стан адресата, збагачувати його знання, систему оцінок та думок, змушує робити певні вчинки. Комунікативна мета є визначальною серед багатьох ознак тексту. Тому для підвищення його ефективності використовуються відповідні текстові компоненти. Зупинимося на окремих текстових складниках газетної журналістики.

Метафоризована лексика є найбільш виразним засобом творення публіцистичного тексту. Та й у загальномовній практиці безлыч слів реально чи потенційно пов'язані з метафорою. Найменування, що виникають у результаті метафоричного перенесення є породженням розвитку системи мови, заснованій на багатогранності мовного знака. Метафори буквально заполонили сучасну українську публіцистику. Звернемо увагу на форми метафоричного мислення в спортивній газетній журналістиці.

"Один з основних тропів, який полягає в перенесенні ознак з одного предмета, явища на другий на підставі подібності" — саме так подається ця стилістична фігура в короткому тлумачному словнику лінгвістичних термінів [6,88]. На підставі подібності первісні люди засвоювали форми зовнішнього світу в формах своєї самосвідомості, мимоволі переносили на природу ознаки своєї життєдіяльності. Споконвіку людське мислення зіставляє, порівнює різноманітні предмети, характеристики і на цій основі замінює назви одних предметів, явищ іншими. Людина, порівнюючи щось одне з іншим, робила певні висновки. Зараз ми навіть і не задумуємося, над тим, що вислови сонце сідає, дощ іде, ручка дверей, ніжка столу, час іде — це бородаті образні вислови. Навіть київським князям народ давав метафоричні прізвиська: Володимир Красне Сонечко, Буй-Тур Всеволод. Метафора є зброєю мислення й пізнання, є рукою інтелекту. За її допомогою нам вдається досягнути найвіддаленіших ділянок нашого концептуального поля. Близькі нам об'єкти відкривають доступ думці до далеких від нас понять. Метафора є не лише засобом найменування, але й найбільш могутнім засобом формування нових уявлень, відображення в мовній формі нових знань про світ.

Будь-який прозаїчний вислів можна оживити за допомогою метафори — найбільш важливого зображального засобу в арсеналі тропів у мовленні журналіста. "Італійська пательня" (Український футбол. — 2002. — 12 квіт.) — поезія напруги у прозі спортивного життя. Здається, неможливо краще передати запеклі перипетії італійського чемпіонату, ніж за допомогою метафори.

Розглядуваний троп широко використовують для утворення нового імені того чи іншого предмета, чи явища. Але це робиться не безпідставно, а на основі перенесення властивостей і ознак якогось предмета, явища, аспекту буття на інші за принципом уподібнення. Аристотель та Квінтіліан уважали метафору скороченим порівнянням. Але ж у порівняльному звороті фігурують обидва члени зіставлення,тоді як у метафорі один компонент, що уподібнюється, тільки мається на увазі. Тому нерідко метафоричну словесну форму розцінюють як приховане порівняння. Сучасне осмислення метафори у порівняльному розумінні включає такі уточнення: метафора виникає лише на базі образних порівнянь об'єктів, а основа порівняння вказує на постійну властивість суб'єкта метафори і не обмежена однією чітко виявленою ознакою. Основа метафоричного порівняння зумовлена спільним семантичним компонентом, що зв'язує образне значення з вихідним (реактивний літак — реактивний гравець: спільний семантичний компонент — швидкість руху; ювелірний виріб — ювелірна передача: спільний семантичний компонент — виконання з великою майстерністю).

Адресат, його статус та конкретні риси в ситуації текстотворення значною мірою впливають на текст. За твердженням О. Сербенської, "соціальна природа газетного мовлення, підхід до нього як функціонального різновиду національної мови, що перебуває в складних відносинах зі суспільством і особистістю, вимагає постійної уваги до проблем людської психіки". Окрім номінативної функції, метафора має помітну експресивно-оцінну грань, є сильним засобом впливу на емоційно-психологічний стан читача. Теоретичні дані психології і психолінгвістики та численні спостереження за виявленням смислів тексту реципієнтами дозволяють припустити, що емоція, фіксована в тексті, відіграє не лише регулюючу, але і сугестивну роль у розумінні авторських смислів. Для аргументації висунутого припущення наведемо приклад формування яскравих актуальних емоцій, що виникають навіть на тлі різних суб'єктивних мотивацій. Асоціативно-смислове поле домінативної емоції "печаль" відображене в метафоричному заголовку статті про смерть Валерія Васильовича Лобановського "За ним дощем заплакала Вкраїна" (Український футбол. — 2002. — 17 трав.). "Національне горе", "величезна втрата", "сум всієї країни" — ось які емоційні асоціації виникають у будь-якого адресата. Скорбота країни передається такими фразами, що розгортають окреслену заголовком тему: "важка втрата", "мороз по шкірі", "чорний день українського футболу".Таким чином, експлікація авторських емоцій шляхом метафоризації важлива не стільки сама по собі, скільки тому, що емоції здатні закріплювати домінантні особистісні смисли тексту.

В основі будь-якої метафори лежить концепт, який зі змістового погляду розуміється як глибинний смисл, згорнута семантична одиниця. При творенні метафори логічно взаємодіють властивості того об'єкта, який є референтом осмислення, та деяких ознак, що асоціюються з чуттєвим образом реалії, чиє найменування використовується в конкретній проблемно-номінативній ситуації, а саме — формування нового поняття та його вербалізації. У сфері семантики конотація являє собою обсяг інформації, що належить значенню номінативних одиниць мови та містить відомості, які створюють експресивний ефект висловлювання. Кожен індивідуальний зміст певного тексту вибудовується залежно від особистої підсистеми концептів. Для прикладу візьмемо метафоричне висловлювання мертвий м'яч (м'яч, який обов'язково потрапить у ціль), прикметник "мертвий" у цьому випадку, по суті, не пов'язаний з вихідним значенням "припинення життєдіяльності організму"; чистий м'яч (м'яч, забитий в межах правил), семантика слова "чистий" теж далека від вихідної. Зрозуміло, що адресат сприймає зв'язок значень слова на асоціативних чи репрезентативних ознаках. Тому, створюючи текст, автор повинен використовувати такі знакові форми, які найбільш адекватно виявляють його задум і відповідають типу реципієнта, та дозволяють останньому правильно сприймати і розуміти текст. Потрібно чітко уявляти собі всі можливі концепти у свідомості потенційного читача і шукати найоптимальніші форми слововживання, особливо що стосується адресата спортивної преси.

У газеті широко використовується економічна функція метафори. Вдало знайдені вислови дозволяють уникнути багатослівних описів, водночас надають викладеному більшу яскравість та динамічність. Лаконічний словесний засіб дає уяві читача можливість для звичних зіставлень та асоціацій, підвищуючи дієву силу матеріалу. "Італія вповзає до 1/8 фіналу" (Український футбол. — 2002. — 14 чер.) — заголовок про важку боротьбу збірної Італії за вихід до наступного раунду змагань. Якщо перевести цей вислів у план чистої інформації, неможливо обійтись без деталізуючих частин: "З великими труднощами збірна Італії потрапила до 1/8 фіналу".

Але, на жаль, здійснення економічної функції не завжди пов'язане з досягненням чіткого, зрозумілого змісту. Хоч виразність цього тропу багато в чому визначається його постійною новизною, свіжістю. Але при цьому важливо також забезпечити надійний зв'язок між семантичним полем слова, що виділяє пряме значення та його асоціативним полем, що породжує його переносне значення. Якщо ж такого зв'язку немає, то метафора є внутрішньо невиправданою. Коли журналістові зраджує мовне чуття, названа функція обертається на свою протилежність: погано вмотивована, чи несумісна з контекстом метафора є бар'єром до адекватного розуміння змісту. Заголовок "Золота заміна" (Український футбол. — 2002. — 23 чер.) може викликати у читача асоціацію: "заміна, що дала можливість завоювати золоті медалі". Проте в матеріалі йде мова про матч між командами за путівку до півфіналу. Тому справді вдалу заміну невиправдано і заштамповано названо золотою.

Для надання матеріалові особливої мовної вишуканості деякі журналісти вибудовують текст на основі ланцюжка метафор, які в сукупності дають повний образ. Послідовне нанизування споріднених метафор створює емоційне напруження. Проілюструємо вищесказане прикладом зі звіту про гру між "Борусією" та "Міланом" (Український футбол. — 2002. — 6 квіт.), в якій останні зазнали нищівної поразки. "Мілан" протягом усього матеріалу представлений у вигляді хворого: "впродовж усього сезону гравці ламалися", "на лікарняному лишився вічний пацієнт Редондо", "епідемія травм вибивала зі сталого тренувального графіка далеко не одиниці", "хто ж реанімуватиме "Мілан"? Як бачимо, за допомогою метафоричного букета автор створив конкретний образ, який дуже тонко і влучно зображує стан команди та її гру.

Журналісти спортивної преси часто використовуються метафори з метою "в концентрованій формі виразити ознаки предмета через зіставлення його з іншими ознаками" [2]. Спробуємо класифікувати метафоричну лексику щодо її стилістично-семантичної належності:

1. Слова, що втратили метафоричність та образність, так звані генетичні метафори. За словами Д. П. Вовчка: "Ступінь деметафоризації прямо пропорційний частоті вживання семантеми та широті її сполучуваності з іншими семантемами" [1]. Вони трапляються як у повсякденній розмовній лексиці, так і в спортивній: дорогоцінний час, свіжий гравець, поховати надію, підтягнутися у таблиці, гірка поразка, важка втрата.

2. Слова, що сприймаються як спортивні терміни. Це звичні для спортивного читача переносні значення слів: гірчичник, щічка бутси, рамка, дев'ятка, шістка. Якщо для вболівальника ці слова знайомі та зрозумілі, то для людини, далекої від спорту, вони ще зберігають певну образність. Українські спортивні журналісти мають цілу систему метафор-термінів у своєму арсеналі для зображення спортивних подій, пов'язаних певним семантичним компонентом з словом-референтом: диригент (спортсмен, який повинен керувати діями інших), хвилеріз (опорний півзахисник, який має руйнувати атаки суперника), стовп оборони (головний захисник, на якому тримається вся оборона команди), страхувати (виправляти помилки партнера по команді).

3. Метафори, що є продуктом журналістської творчості. До них належать такі метафоричні конструкції, вихідними значеннями яких є найменування:

а) явищ природи, зокрема атмосферних явищ: злива м'ячів, пожежа біля воріт, шквал атак;

б) переміщень предметів у просторі, зміна стану та властивостей об'єктів матеріального світу: відшліфована тактика, атаки накочуються, загартований боксер;

в) фізичних та хімічних процесів, що відбуваються в неживій природі: гра розклеїлась, розрядити ситуацію, команда розвалилась, затиснути до воріт;

г) характеристик тваринного і рослинного світу: гравець летить, вповзти до наступного раунду, гол назріває, команда пролетіла, боксер поплив;

д) тих чи інших властивостей: сісти в оборону, покарати голкіпера, спортсмен підсів, перекроювати склад, скосити суперника.

Журналісти, прагнучи піднятися на нові щаблі образного осягнення, часто використовують у спортивній пресі споріднений із метафорою троп — метонімію. Вона полягає в заміні одного слова іншим на основі суміжних ознак предметів, понять. Метонімія стає синонімічним найменуванням якогось неназваного, проте незримо присутнього у свідомості як автора, так і читача об'єкта. Наприклад, якщо автор і його твір належать до певної стійкої єдності, то контекстуальний зв'язок виправдовує скорочення — замість того, щоб говорити цілою фразою "національна збірна Італії", досить згадати просто "Італія", замість "основний склад команди" — "основа", "фізична підготовка" — "фізика". Метонімія ніби подвоює інформацію додатковою — естетичною. Метонімічні перейменування є одним із дуже цікавих, ще не достатньо досліджених на матеріалах преси виявом конотації. Суміжність або дотичність названого і неназваного в спортивній пресі передається по-різному. Так, у певних випадках згадується матеріал замість речі, що виготовлена з нього. Часто замість золотих, срібних, бронзових медалей вживають просто золото, срібло, бронза. Журналісти звертають увагу на якісь характерні ознаки замість найменування людини чи колективу: "Чорно-білі футболки почали тиснути на суперника" (Український футбол. — 2001. — 3 груд.), "фани синьо-чорних так жваво поспішали до букмекерських контор"(Український футбол. — 2002. — 6 квіт.). Зрозуміло, що мова йде про команду, одягнуту в форму тих чи інших кольорів. А ще називають властивість, ознаку замість її носія. Плямистий, смугастий, куля, снаряд — ось які різноманітні імена дістав скромний футбольний м'яч. Використовують також назву зовнішніх характерних деталей замість розгорнутої інформації. Напр.: "Матіас Заммер сподівається здобути срібну салатницю" (Український футбол. — 2002. — 20бер.), а могло б бути "Матіас Заммер сподівається здобути перемогу в чемпіонаті Німеччини з футболу, у так званій Бундеслізі" (у Бундеслізі нагородою за перемогу є срібна салатниця); "Серена Вільямс заробила 385000 $" (Спорт сегодня. — 2002. — № 3) — це висловлювання теж засвідчує досягнення спортсменки і водночас грошову винагороду, яку вона здобула за перемогу в одному з тенісних турнірів. Таким чином, метонімія дає змогу виокремити в зображуваному якісь найхарактерніші риси, і на цій основі конкретніше змалювати спортивні події. Тим часом вона активізує читацьке сприймання, виявляє увагу до тезаурусу адресата: "В поточному сезоні на "Стадіо Олімпіко" знову святкував перемогу "Лаціо". Лише обізнаний читач легко розкодує речення: "В поточному сезоні на домашньому стадіоні знову святкував перемогу "Лаціо". Використання метонімічних лексем допомагає увиразнити найбільш суттєве й характерне в спортивній ситуації, а ще до того - збагачувати і розвивати мовні засоби публіцистичного стилю.

Своєрідним засобом образності журналістського слова є й такий троп, як синекдоха (або кількісна метонімія). Це один із досить оригінальних прийомів увиразнення публіцистичного мовлення. Ця мовностилістична фігура передбачає заміну назви цілого найменуванням частковим, або вживання форми однини замість множини: "Що не вистачає українському вболівальнику?" (Спорт сегодня. — 2002. — № 6), "Навернемо дитину до спорту" (Український футбол. — 2001. — 23 лист.). Трапляється й обернене до вищезгаданого прикладу використання синекдохи: "Україна лягли і просять" (Український футбол. — 2001. — 12 лист.). У спортивній пресі подеколи використовують назви власних імен замість загальних: "Можливо, українські вулиці переповнені талановитими Зіданами та Шевченками" (Український футбол. — 2001. — 4 лист.).

Метафора, метонімія, синекдоха в результаті незвичайних предметних співвіднесень слів не просто називають предмет, а й дають йому ту чи іншу оцінку. Часом ці тропи переплітаються, створюючи певну образну цілісність: "смугастий по-зрадницьки шмигнув у кут воріт" (Український футбол. — 2002. — 10 квіт.). Завдяки поєднанню цих стилістичних засобів можна коротко висловити розгорнуту закінчену думку: "Корея б'є Італію" (Український футбол. — 2002. — 19 чер.). Контекст підказує зрозумілий кожному зміст: футбольна збірна команда Південної Кореї перемогла збірну команду Італії.

Тексти спортивних матеріалів часто мають описовий характер, і тому для них важливим компонентом стають засоби мовно-зображальної журналістики. Серед них знаходимо різноманітні приклади мовленнєвих форм і змістових елементів. Троп є однією з виражальних домінант газетної мови, суттєвою частиною її образного слововживання, що безпосередньо слугує поглибленню змістової структури журналістського твору, допомагає налагодити активний, живий, зацікавлений контакт із читачем. Переплітаючись, тропи (і серед них розглянуті метафора, метонімія, синекдоха) надають образної художності, створюють живі, контекстуально відчутні барви публіцистичного мовлення, розкривають нові грані виправданого погляду на мову як на функціонально-смислову єдність. Так загальномовні закономірності використання аналізованих стилістичних засобів набувають у газетному тексті додаткових рис, перспективу творення яких варто передбачати у журналістській праці і враховувати дослідникові при їх аналізі та вивченні.

1. Вовчок Д. П. Типы и функции словосочетаний метафорического характера в современной газете: Автореф. дис…канд. филол. наук. — М., 1974.

2. Русанівський В. М. Культура української мови. — К.: Либідь, 1990.

3. Сербенська О. А. Мова газети і мовотворчість журналіста в аспекті соціально-культурного розвитку суспільства. — К., 1992.

4. Солганик Г. Я. Лексика газеты. — М.: Высшая школа, 1981.

5. Телия В. М. Конотативный аспект семантики номинативных единиц. — М.: Наука, 1986.

6. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С. Я. Єрмоленко. — К.: Либідь, 2001.

7. Ярмоленко Т. Стиль і мова газети. — К. 1965.