УДК 82-94
Будь-яке дитяче видання у процесі реалізації його цільового призначення є явищем, яке виникає на перетині сфер мистецтва ("зміст"), педагогіки ("мета передачі змісту") та психології ("засіб передачі змісту і досягнення мети"). Психологія, як бачимо, тут виступає своєрідною "мовою", "способом" і "гарантією" передачі інформації. Звичайно, важливо, що передається, але ще важливіше — як це робиться. Бо найкращий зміст, поданий у недоступній формі, стає беззмістовним.
Тож, очевидно, що саме психологічний підхід повинен стати основою видавничої роботи над дитячим журналом на всіх рівнях його опрацювання — і на рівні змістового наповнення та композиційно-графічного вирішення, і на визначальному рівні розробки концепції видання.
Ця стаття є першою у сучасній теорії редакційно-видавничої справи та журналістики спробою на основі сучасних теоретичних напрацювань у галузі дитячої психології та власного редакторського досвіду сформулювати основні засади створення концепції журналу для українських дітей дошкільного віку.
Національна спрямованість. Якщо розглядати національне відродження України як насамперед реалізацію української національної ідеї [5], національні ЗМІ як головні постачальники національної ідеї [2], а саму національну ідею як гарант "здоров'я нації" [9], то стає очевидним, що майбутнє України багато в чому залежить від того, наскільки ефективно функціонуватиме її система ЗМІ, чи буде вона справді національною (за суттю, а не просто за територіальною та мовною ознаками). Особливо це стосується ЗМІ для дітей (згадаймо, що основи здоров'я, закладені генетично, зміцнюються і розвиваються саме у дитинстві) і дитячого журналу зокрема.
Національна спрямованість періодичного видання для дітей не тільки необхідна (з огляду на підтримання "здоров'я нації"), але й психологічно зумовлена. Адже відомо, що кожна дитина як особистість формується під впливом двох найважливіших чинників: власної природи та рідної культури1 (тобто культури того оточення, в якому здійснюється процес її соціалізації), котру вона пізнає через освіту та виховання [12]. Природа людини наскрізь національна (кожен приходить у світ з уже сформованим національним генотипом). Культура — також явище глибоко національне (хоча б тому, що всі її духовні та матеріальні цінності створені людьми — носіями певної національності). Отже, найадекватніше сприйматиметься, найкраще засвоюватиметься дитиною саме те, що не суперечить її національній природі та легко включається в систему вже пізнаних нею культурних надбань рідного народу.
Національна спрямованість видання виявляється передусім у врахуванні етнопсихологічних характеристик читача, плеканні й розвитку позитивних рис національного характеру та намаганні подолати його недоліки.
Урахування інформаційного контексту, створюваного сучасними ЗМІ. Сучасна дитина перебуває у вирі інформаційних потоків — їй читають (чи вона вже сама читає) книжечки та журнали, вона слухає радіопередачі, дивиться теле- та відеопродукцію. Часом не розраховану на дитяче сприйняття. Часом патогенну за своїм характером. Поступово формується так зване текстове оточення, що може бути як корисним, так і шкідливим — цілком чи частково. "Текст, як вірус, потрапляє в нашу свідомість у ранньому дитинстві і, принаймні, у формах внутрішньої мови, мислення залишається там до самої смерті" [7, 16]. Психологічно незахищені (в міру своєї нездатності диференціювати потрібне і непотрібне, прийнятне і неприйнятне) діти часто стають жертвами конфліктного, дискусійного, суперечливого, нерідко просто негативного матеріалу, що адекватно (а то й неадекватно) відображаючи реалії сьогодення, хвилює і цікавить, навіть захоплює їх, але не завжди ними розуміється і правильно оцінюється. Не розрахований на дитячу психіку текст (або розрахований формально) травмує її, перетворюючись на патогенний2. Звідси — потреба врахування інформаційного контексту, створюваного сучасними ЗМІ, що полягає насамперед у налагодженні тісного взаємозв'язку з популярними дитячими теле-, радіо-, відеотекстами3 та нейтралізації впливів патогенних текстів, продукованих тими ж ЗМІ.
Унікальність і доцільність. Із аналізованою засадою пов'язаний принцип унікальності та доцільності періодичного видання, суть якого у тому, що воно мусить займати свою нішу в системі дитячих журналів країни, не дублюючи жодного з них, і водночас заповнювати інформаційну прогалину в цій системі, надаючи їй відносної завершеності.
Точне визначення читацької аудиторії. Теорія системних досліджень стверджує: чим різноманітніша система, тим вона стійкіша [3]. Різноманітність системи дитячих журналів визначається впливом розмаїтих чинників, серед яких не останнє місце займає діалектичний взаємозв'язок зовнішніх і внутрішніх умов розвитку дитини — її соціального оточення, її природних і вікових особливостей тощо (схема 1).
На "перехресті" двох чи більше з названих у схемі чинників і відповідних їм видів дитячих журналів і слід шукати ту нішу, яку може і повинне заповнити те чи інше періодичне видання для дітей. Зрозуміло, що, наведена класифікація досить жорстка — на практиці кожне видання акумулюватиме у собі ознаки кількох видів, деякі ознаки (скажімо, національна спрямованість) виявлятимуться в усіх без винятку виданнях.
Таким чином, розробка концепції дитячого журналу передбачає насамперед точне визначення майбутньої читацької аудиторії, правильно змоделювати яку можна лише в результаті її системного вивчення за трьома групами критеріїв: соціально-екологічними, етнопсихологічними та індивідуально-віковими. Зрозуміло, що формулюючи читацьке призначення видання на першій чи останній сторінці журналу, потрібно подати лаконічний, але достатньо детальний психологічний портрет маленького читача, котрому адресоване це видання, — що дасть змогу батькам (чи іншим особам, які виховують дітей) зробити оптимальний вибір у кожній конкретній ситуації.
Урахування психологічних особливостей дитячого сприйняття і розуміння. Детальне моделювання читацької аудиторії є необхідною передумовою для врахування психологічних особливостей сприйняття і розуміння дошкільниками вербальної та візуальної інформації (зумовлених національною належністю, віком, статтю, соціально-екологічним контекстом виховання тощо)4, без чого неможливо налагодити психологічно повноцінний канал комунікації, створити систему кодів, якою повинен послуговуватися дитячий журнал (в особі його авторів і редактора) як емітент інформації, щоб вона (ця інформація) була адекватно сприйнята її реципієнтами.
Дотримання основних дидактичних принципів. Дошкільник — у ракурсі нашого дослідження — це істота, яка пізнає світ, а журнал — маленьке дзеркало, в якому цей світ відображається, і водночас — один з перших у житті дитини вчителів, що навчає її бачити і розуміти цей світ. Тому ще однією важливою психологічною засадою розробки концепції дитячого періодичного видання є дотримання основних дидактичних принципів — наочності, послідовності, природовідповідності, активності та самодіяльності [6]. Принцип наочності в дитячому журналі реалізується через багатий ілюстративний матеріал, який тут є основним носієм інформації, принцип послідовності нарощування знань — через тезаурусний зв'язок між попереднім і наступним числом журналу.
Реалізаторами принципу врахування природи дитинства є, по-перше, гра — як спосіб пізнання світу і як форма організації змісту видання, основна форма спілкування журналу з дитиною (недаремно ж дошкільне дитинство здавна називають "віком гри"), а по-друге, енциклопедичність змісту видання, що необхідна для задоволення розмаїтих інтересів дітей та їхньої природної допитливості. Журнал для дитини буде цікавим і доступним тільки тоді, коли він запрошуватиме до гри, спрямовуватиме та підтримуватиме її, "граючись" з дитиною сам.
Принцип активності та самодіяльності зумовлений тим, що "будь-яка спроба вихователя (у ролі якого й виступає журнал. — Н. К.) "внести" у дитину знання і моральні норми, обминувши власну діяльність дитини <...> підриває самі основи здорового розумового розвитку дитини, виховання її особистісних властивостей і якостей" [8, 138]. Основним реалізатором цього принципу також є гра.
Мультимедійний підхід. Оскільки дитиною найкраще сприймається і запам'ятовується те, що дається їй у всіх її відчуттях — зорових, слухових, дотикових і т. д., то цілком обґрунтованим при розробці концепції дитячого журналу видається так званий мультимедійний підхід [12], суть якого полягає в поєднанні найрізноманітніших засобів створення єдиного гармонійного образу видання — таких, як художнє слово, малюнок, музичний додаток (платівка, касета, компакт-диск), оригінальне конструктивне вирішення видання (журнал-іграшка), використання специфічної фактури чи її окремих елементів (тканини, пластмаси тощо), ароматизація (природними нетоксичними речовинами) і т. п. Як результат нагромадження диференційованих (журналом як педагогом) слухових (художнє слово, музичний звук), зорових (ілюстрація, кольорове вирішення видання), дотикових (фактура видання) та інших вражень у процесі розвитку дитини виникає її інтерес до гармонії звуків, барв, форм — зароджується елементарна естетична вибірковість — естетичний смак [4].
Висока частота випуску. Що ж до частоти виходу часопису, то з огляду на особливості пам'яті дошкільнят (зокрема здатність швидко забувати неповторюване), на дитяче сприйняття часу (день, тиждень, місяць здаються дитині значно "довшими", ніж пересічному дорослому), а також на значення цих часових проміжків для дитячого розвитку, психологічно вмотивованою, на наш погляд, є періодичність випуску журналу для дошкільнят щонайменше раз на два тижні (чим частіше виходить видання, тим краще для його постійних читачів).
Тезаурусна пов'язаність із попереднім виданням. Високими темпами дитячого розвитку зумовлена ще одна психологічна засада розробки концепції періодичного видання для дітей — його тезаурусна пов'язаність з попереднім виданням, читаним дитині (чи дитиною) на попередньому етапі її розвитку: з переходом на новий рівень розвитку діти потребують нових джерел інформації, що зорієнтовані на їхні нові запити та нові можливості їх задоволення, однак враховують попередньо сформований тезаурус своїх реципієнтів.
Отже, редагування дитячого журналу — психологічно-детермінований процес, мета якого — створити необхідні умови для адекватного сприйняття дитиною всіх елементів інформаційної системи видання, що покликана реалізувати його цільове призначення. Ця психологічна детермінованість виявляється на всіх етапах його видавничого втілення, визначальним серед яких є розробка концепції видання. Основними психологічними засадами розробки концепції дитячого періодичного видання є: 1) національна спрямованість; 2) урахування інформаційного контексту, створюваного сучасними ЗМІ; 3) унікальність і доцільність; 4) точне визначення читацької аудиторії; 5) урахування психологічних особливостей дитячого сприйняття і розуміння; 6) дотримання основних дидактичних принципів; 7) мультимедійний підхід; 8) висока частота випуску; 9) тезаурусна пов`язаність із попереднім виданням.
1 Випадок, коли рідне (соціально) оточення є виразником нерідної (інонаціональної) культури, тут до уваги не береться, оскільки нашої теми не стосується.
2 Термін "патогенний текст" вживається тут у значенні, сформульованому Б. Потятиником [7].
3 Йдеться про текст як про "дозу інформації", що інтегрується у вже наявну в дитячій свідомості макроструктуру тексту.
4 Інакше неминучим є виникнення так званого шуму, що унеможливлює коректне здійснення комунікативного акту.
Схема 1. Система журналів для дошкільників
Примітки до схеми
* Під цим терміном Л. Божович розуміє "те особливе місце, яке дитина займає в сім'ї завдяки ставленню матері та батька, і ту діяльність, яку вона при цьому виконує" [1, 172-173]. На нашу думку, в цей термін слід вкладати трохи ширше значення, зокрема також ті соціальні умови, в яких росте дитина (тобто соціальні умови існування даної сім'ї: місце проживання, матеріальні умови, рівень освіченості батька і матері, їхній соціальний статус тощо).
** Нагадаймо, що "дитина за 1-2 роки змінюється значно сильніше, ніж дорослий за 10 років (зокрема, "те, що цікаво і зрозуміло п'ятирічному, може зовсім не зацікавити малюка трьох-чотирьох років" [10, 36]. — Н. К.). Звідси й основна специфіка дитячої аудиторії — вікова періодизація" [6, 9].
*** Класифікація за Р. Бамбергером [11].
1. Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М.: Просвещение, 1968. — 465 с.
2. Гончаренко І. Уваги до українського національного характеру. — Новий Ульям: Укр. вісті, 1961. — 29 с.
3. Лось Й. Д. Свідомість своєї місії. Думки щодо деяких тенденцій розвитку преси у світі та в Україні. — Львів: Ред.-вид. відділ ЛДУ, 1993. — 34 с.
4. Пабат В. В. Чарівний світ казки // Початкова школа. — 1994. — № 11. — С. 21-23.
5. Попов Б. Національне буття в сфері політики, ідеології, духовності // Філософська і соціологічна думка. — 1995. — № 11-12. — С. 237-240.
6. Попова М. Ф. Современный советский детский журнал как тип издания: Автореф. дисс. … канд. филол. наук. — М., 1992. — 20 с.
7. Потятиник Б. Патогенний текст у масовій комунікації // Вісник Львівського університету. Серія журналістики. — Львів: Світ, 1995. — Вип. 19: Українська журналістика: Історія і сучасність. — С. 15-22.
8. Рубинштейн С. Л. Принципы и пути развития психологии. — М.: Изд-во АН СССР, 1959. — 354 с.
9. Савчук В. Функціонування універсальних моделей комунікації у культурних просторах європейських держав (Можливості адаптації норвезького досвіду в Україні): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. — К., 1997. — 18 с.
10. Спенсер Г. Основания психологии. — М.: АСТ, 1998. — 560 с.
11. Bamberger R. Jugendlekture. — Wien, 1968. — 848 S.
12. Epskamp K., Boeren A. Education and communication: a conceptual framevork // Epskamp K., Boeren A. The empowerment of culture: development communication & popular media. — Hague, 1992. — P. 13-23.