Ласкаво просимо

Виявлення психологічних особливостей персонажів та автора шляхом аналізу тексту (на прикладі поеми Т. Шевченка "Відьма")

УДК 81'42

У статті подано психолінгвістичний аналіз поеми Шевченка "Відьма".

Ключові слова: психологічний тип особистості, репрезентаційні системи, домінантна емоція.

In a paper the psychological analysis of the Shevchenko's a poem "Witch" is introduced.

Key-words: psychological type of a person, representative systems, dominating emotion.

Психологічний аналіз поеми Тараса Шевченка "Відьма" охоплював кілька аспектів: виявлення репрезентаційних систем персонажів, установлення психологічних типів особистостей, з'ясування особливостей взаємодії персонажів (за концепцією Е. Берна), визначення домінантної емоції персонажів, перевірка героїв на сценарій та антисценарій, характеристика емоційно емоційно-забарвленої лексики, визначення персональних характеристик автора через його текст.

Для аналізу було взято лише одну героїню, оскільки інші персонажі майже не представлені як повноцінні особистості та дуже мало висловлюються. Класифікація включає три основні системи - візуальну, аудіальну та кінестетичну. Підрахунок патернів кожної репрезентаційної системи (РС) у мові героїні дав такі результати:

кінестетична система - 58,1%;

аудіальна система - 24,3%;

візуальна система - 17,5%.

Домінантною системою виявилась кінестетична, яка пов'язана із почуттями та відчуттями. Так і повинно бути в людини Драматичного типу (див. далі). Досить велику кількість аудіальних патернів можна пояснити особливостями сприйняття Шевченка, в усіх його творах цих патернів багато. Лише 17,5% візуальних патернів, можливо, й закономірні для твору, який має не скільки портретно-пейзажний, описовий характер, скільки покликаний донести до читача почуття героїні, дати відчути її горе, відчай та зневіру. Більшість візуальних патернів Відьма використовує у дисоційованій субмодальності, вона ніби дивиться на події збоку. Так робить актор, намагаючись зрозуміти, як виглядає вистава з погляду глядача.

Виявлений тип особистості головної героїні, Відьми, відповідає Драматичному типові (за методикою встановлення типу особистості та ймовірних психічних розладів Дж. Олдхема та Л. Моріса). Використана методика встановлює норму та акцентуацію певного типу особистості. Зіставляючи психічні патології та нормальні типи поведінки, автори приходять до висновку, що людина певного типу за несприятливих умов отримає саме той психічний розлад, характеристики якого є гіпертрофованими рисами нормальної поведінки цього типу. Для ілюстрації наводимо цю класифікацію повністю: table!

Вчені подають сім характеристик Драматичного типу. Ілюструючи кожний пункт прикладами з тексту, спробуємо довести, що Відьма - саме Актриса. Почуття. Драматичні люди живуть у світі емоцій. Вони - жива сенсація, емоційні, демонстративні, швидко реагують на те, що відбувається, у них миттєво змінюється настрій. Репліки Відьми сповнені емоційності, пристрасті, щирості. Навряд чи Катерина або Ганна-наймичка, долі яких склалися так само трагічно, як і Відьмина доля, змогли б так яскраво розповісти про своє життя, у них просто інший характер. Сама сцена, коли Відьма з'являється перед Циганами, сприймається читачем як щось надприродне, незвичайне, театральне: "… Мара! Мара!" - / Цигане крикнули, схопились. / А перед ними опинилось / Те, що співало. Жаль і страх!/ В свитині латаній дрожала / Якась людина. На ногах / І на руках повиступала / Од стужі кров; аж струпом стала. / І довгі коси в реп'яхах / О поли бились в ковтунах."

Колоритність. У житті вони експансивні, живі, яскраві. Мають багату уяву, розповідають цікаві історії, люблять романси та мелодрами. Історія власного життя, яку розповідає Відьма, захоплює Цигана. Коли вона зупиняється та перериває розповідь народною піснею, Циган нетерпляче каже: "Та добре, добре. Що дальш буде? / Розказуй дальше". Те, що він вживає двічі і слово "добре", і слово "дальш", свідчить про велику його зацікавленість: словом "добре" він заспокоює Відьму, що була образилася на його попередню репліку, а повторюючи "дальше", Циган змушує жінку знехтувати хвилинним почуттям образи. Він переконує Відьму, що слова її цікаві, мають якесь значення, тобто і сама жінка небайдужа людям, а саме ця небайдужість, співчуття, упевненість у своїй значущості й потрібна Драматичному типові. Щодо пісень: на загалом невеличкий за обсягом твір, що складається з 14 сторінок, приходиться 6 фрагментів пісень. Через зображені в піснях ситуації, переважно побутового характеру і трагічної тональності, автор розкриває типовість такої жіночої долі, яка спіткала Відьму. Окрім соціального аспекту, наявність такої кількості пісень унаочнює характерну рису саме українського менталітету - українець співає і на радощах, і в журбі, бо саме пісня, яка є квінтесенцією народного досвіду, доречна у будь-якій життєвій ситуації. Відьма співає багато навіть для українки, Циган помічає це та виявляє зацікавленість у ній як у артистці: "Співуча, нічого казать. / Якби собі таку достать, / Та ще з медведем". Така оцінка акторських здібностей, отримана від Цигана, є ще одним плюсом до "рейтингу" Відьми, оскільки цигани, мандруючи містами та селами, заробляли собі на життя переважно піснями, танцями та різноманітними виставами, тож справедливо вважалися "спеціалістами у галузі шоу-бізнесу".

Увага Люди драматичного типу бажають, щоб їх бачили та помічали, тому часто стають центром уваги, вони "виростають", коли всі очі направлені на них. Як приклад бажання Відьми бути в центрі уваги можна навести той факт, що вона часто звертається до співрозмовника, намагається і сама розповідати, і Цигана залучити до бесіди, зацікавити слухача та виявити його позицію щодо теми розмови ("Сідай лиш ближченько, отут", " Що, цигане, / Якби тобі таку суку / Тобі дочку. Що б ти зробив?", "І ти, старий друже, / Злякаєшся, як вимовлю… / Чи тобі байдуже?". Ніби боячись, що її не будуть слухати, Відьма протягом усього твору вживає такі вирази: "бач", "чи бачиш" (двічі), "слухай лишень", "бачся", "чи чуєш" (двічі), "чи ти бачив". Ці вирази слугують засобом для загострення уваги реципієнта і не мають питальної інтонації.

. Вони приділяють багато уваги зовнішності та насолоджуються одягом, стилем, образом. Про Відьму не можна казати, що вона приділяє багато уваги своїй зовніш-ності, скоріш навпаки, але водночас: а) так було не завжди - слова самої жінки: "Як була я молодою - / І гадки не мала, / По садочку проходжала, / Квітчалась, пишалась" можна інтерпретувати таким чином: у молодості Відьма мала гарну зовніш-ність і знала це, "пишалась", а той факт, що пан зробив її своєю коханкою, теж свідчить на користь її привабливості; б) те, що немолода вже жінка, яка постає перед читачем на початку поеми, має страхітливий вигляд і нібито цілком байдужа до своєї зовнішності, не повинно вводити в оману. Можливо, у контексті життєвої трагедії Відьми наступне твердження видасться цинічним, але тим не менш: Драматичний тип - це Актор, а для актора характерне намагання вжитися в Образ. У даному разі таким образом є Відьма - знеславлена, нещасна, гнана всіма жінка, типова Шевченкова героїня. З ряду аналогічних Кобзаревих персонажів Відьму вирізняє те, що вона не зламалася, незважаючи на удари долі, і продовжує активно діяти: після того, як Відьму кидає пан, вона не накладає на себе руки, як це зробила б жінка із слабшим характером ("Трохи була не втопилась, / Та жаль було кинуть / Близняточок…"), мати відчуває відповідальність за дітей, тож не може кинути їх у чужій Московщині, а йде (пішки, з двома дітьми на руках!) на рідну Україну. Там на неї чекає наступний удар - помирає батько, люди осуджують жінку як покритку, а осуд громади на селі - це дуже серйозно для самотньої жінки в ті часи, і все ж вона виживає. Навіть коли трагедія повторюється, пан обезчещує власну дочку і віддає сина в москалі, Відьма продовжує блукати світом, сподіваючись відшукати дітей. Для Драматичного типу дія завжди краща за бездіяльність, така людина живе в русі і не уявляє свого життя спокійним, бо тоді вона ним просто нудитиметься. Ця підсвідома потреба у змінах, бурхливих подіях та пристрастях в деякій мірі і є причиною драматичної та часто трагічної долі Актора.

Сексуальна привабливість. Драматичні особистості насолоджуються сексуальністю, вони звабливі, чарівні та темпераментні. Щодо темпераменту, то у Відьми він, без сумніву, є. Вона дуже емоційна в оцінках осіб ("прокляті пани", "прокляте бісеня", "ірод", "луципер проклятий", "сука", "навіс-ний"), її судження виражені у різкій, гіперболізованій та іноді метафоричній формі ("Де не піду, й вони за мною, / Вони з'їдять мене колись" - про дітей, "Я шукаю пана. / Розірву!..", "А дочка й так буде. / Лазитиме попідтинню, / Поки знайдуть люди / Неживою…), її гірка іронія межує із сарказмом ("Дарма! аби собі ходило / Та вміло матір проклинать", "… діти / Наплодила, наводила / Та нема де діти: / Чи то потопити? / Чи то подушити? / Чи жидові на кров продать, / А гроші пропити?"). Недарма автор не дає жінці імені, а нарікає просто Відьмою - на читача вона спочатку справляє саме таке враження, страшної, таємничої божевільної жінки, яка розкидається прокляттями, і лише потім, дізнавшись про всі життєві обставини героїні, читач може побачити, що вся ця гра, "імідж" відьми, який вона собі обрала, є лише формою психологічного захисту від реальності. Героїня ніби каже людям: "Ви гнали мене, були не підтримкою, а жахом для мене у найскрутніші часи, тож тепер ви бійтеся мене, я - Відьма, єретичка, яка може лаяти вас і хулити самого Бога, бо цій єретичці вже нема чого втрачати". Повертаючись до теми привабливості Відьми: доказом її чарівності, принаймні у минулі часи, може бути увага пана до неї, про що вже було сказано вище.

Довірливість. Люди цього типу легко довіряються іншим та швидко втягуються у стосунки з людьми. Відьма довірилася панові, він обдурив її та підступно покинув із дітьми. Здавалося б, вона мала навчитися на власному досвіді, що цьому чоловікові не можна довіряти, але ж вона знов повторює ту саму помилку, віддавши йому на виховання дітей ("Я до його кинулася, / Забудучи лихо. / Привітав мене, луципер, / Благословив діток, / Та й забрав їх у покої…"). З тексту важко напевне зрозуміти, що керувало жінкою, коли вона робила цей крок, можливо, тут було й бажання кращої долі для дітей, бо панські палати - це все ж не хата-пустка та злидні. І все ж певна доля довірливості була в цій жінці, яка наважилися знову віддати найдорожче людині, що не виправдала довіри.

Натхненність та бажання. Люди з пріоритетом Драматичного типу легко підтримують нові ідеї та пропозиції інших. Підсвідоме бажання змін, мабуть, і врятувало Відьму від голодної смерті у вічних блуканнях: "Неначе смерть з циганами / По селах ходила. / Потім разом схаменулась, / Стала й їсти, й пити, / І ховатись за шатрами, / І богу молитись. / Щось таке їй поробила / Стара Маріула. / Якимсь зіллям напувала, / То воно й минулось". Можливо, Відьмі допомогло не стільки зілля Маріули, скільки віра в те, що це зілля вилікує її біль, і життя жінки нарешті зміниться на краще. Пізніше Відьма "Болящих лічила, / А з убогим останньою / Крихтою ділилась" із таким самим ентузіазмом, як і проклинала людей деякий час тому.

Неприродне акторство. Люди, які страждають на неприродне акторство, живуть у перебільшеному емоційному світі, вони роблять все, щоб на них звернули увагу, бо без цього відчувають себе нікчемними.

У "біблії американської психіатрії", Діагностичному та статистичному довіднику розумових розладів DSM-IV, цей психічний розлад описується так: образ активного, занадто емоційного пошуку уваги розвивається у ранньому дорослому віці та проявляється у різноманітті контекстів:

Спричиняє незручності, коли стає центром уваги. Коли Відьма починає співати, Циган зупиняє її: "Не скигли, бо ти всіх побудиш".

У спілкуванні з іншими вирізняється сильною сексуальною активністю або провокаційною поведінкою. З реплік Відьми, звернених до Цигана, якого вона знає кілька годин: "І ти, старий друже…", "Одружимось, моє серце, / Я й досі дівую", "Позич мені грошей: / Намиста доброго куплю / Та й тебе повішу, / А сама піду додому".

Виявляє надзвичайно швидку зміну емоцій. "Перескакування" з одного предмета розмови на інший - характерна риса мови Відьми, це видно чи не в кожній її репліці: "Чи ти бачив? / Там такий хороший / Мій син Іван… Ух, холодно! / Позич мені грошей: / Намиста доброго куплю / Та й тебе повішу, / А сама піду додому… / Дивись: миша, миша / Несе у Київ мишенят." (Я перепрошую за використання тих самих цитат для висвітлення різних аспектів, твір невеликий за обсягом, тож матеріалу просто не вистачає). Вона то ридає, то сидить спокійно; шепоче - а за мить голосно співає. Слова Відьми: "Та мовчи вже, бо забуду. / Потім не згадаю" виявляють цікаву особливість побудови її мовлення: всі її висловлювання робляться експромтом, слова ніби виходять із самої душі, підсвідомості, і мозок не бере активної участі у побудові розмови. Із цього боку Відьма - скарб для дослідника, якому не треба відкопувати якісь приховані мотиви, інтерпретуючи відредаговані свідомістю піддослідного речення.

Вирізняється експресивним, пишним стилем мовлення. Приклади: "Ростуть мої квіти!" - про дітей, "Я не просплюсь. / Я вже ніколи не просплюсь", "Я медведя водитиму, / А як найду ката, / То й спущу його на його. / Отойді, проклятий!.. / Ні, не спущу. Сама його / Загризу…" - про пана.

Демонструє свою драматичність, театральність. Відпо-відаючи на репліку Цигана, Відьма каже: "Я співаю. / Чи то сиджу, чи то гуляю, / Все співаю, все співаю, / Уже забула говорить… / А перше добре говорила", "Полетіла я його шукати / В Волощину. Та й шукаю, / Совою літаю / Над байраками". Що до останнього прикладу, то тут цікавим є факт уживання Відьмою алегоричного образу з народної творчості стосовно самої себе. Це рідкісне явище, зазвичай такими образами користується або кобзар, розповідаючи про долю певної людини, або літературний персонаж, за допомогою алегорії натякаючи на свої почуття або дії. В обох випадках вживання такого звороту використовується мова від третьої особи, а Відьма говорить від першої. Це свідчить про характерну здатність Актора дивитися на себе збоку, оцінюючи "гру" очима глядача.

Люди, які страждають на такий розлад, часто не помічають навколишнього світу, не бачать реальності. Це відбувається тому, що вони занадто захоплені своїми внутрішніми драмами. Емоції людей з таким розладом особистості часто видаються інфантильними, вони миттєво реагують на те, що відбувається, неначе діти, вони піддаються безперервному напливу почуттів і не можуть встояти або затримати їх хоча б на мить. Вони сконцентровані на собі, і коли хочуть чогось досягти, але не можуть, сильно дратуються.

І від цієї інфантильності емоцій, характерної для Драматичного типу, перейдімо до розгляду стосунків персонажів за концепцією Еріка Берна. Зважаючи на те, що структура спілкування героїв переважно складається з коротких реплік циган та розлогих монологів Відьми, для дослідника видається досить складним визначити життєвий сценарій циган, тому зроблено це лише для більш детально описаної Відьми. Треба звернути увагу на те, що сценарій формується в ранньому дитинстві, а цей період життя Відьми не описаний у творі, тому визначення сценарію носитиме чисто гіпотетичний характер і не буде претендувати на роль істини в останній інстанції. Але спочатку треба визначити ролі співрозмовників (особливо важливим це буде для Відьми), оскільки превалюючий стан Я (Батько, Дорослий або Дитина) та ігри, в які грає персонаж, можуть дати ключ до життєвого сценарію, з яким ми маємо проблему.

Стосунки розписані по ситуаціях, щоб було легше розглядати перехід від одного стану Я до іншого. Психологічний підтекст - це те, що насправді хоче сказати підсвідомість. Кожному стану Я, або Ролі, надається окрема репліка, оскільки часто одна частина людини сперечається з іншою частиною, і часто монологи мають насправді діалогічний чи навіть полілогічний характер.

Ситуація 1:

Цигане: А відкіля ти, молодице?

Відьма: Хто, я? (співає)

"Як була я молодиця,

Цілували мене в лице,

А як стала стара баба,

Цілували б, була б рада".

Інтерпретація: Цигани виступають з позиції Дорослого (Дор), задаючи нейтральне і цілком доречне питання. Відьма відповідає з позиції Дитини (Д), перепитуючи очевидне і кокетуючи з циганами, вона намагається зовсім по-дитячому привернути до себе більше уваги, поставити в тупик Дорослого, якого вона сприймає як Батька, і не відповісти на питання. Відьма хоче показати, що вона - особистість, у неї є власний план дій і вона не збирається виконувати побажання інших. Відьма чіпляється за слово "молодиця", яке Цигани використали просто як звертання, і використовує його як привід не відповідати прямо.

Психологічний підтекст: "Мене цікавить, звідки ви взялися?" - "Ви мене не розумієте. Неважливо, звідки я, важливо, що я відчуваю".

Ситуація 2:

Циган: Співуча, нічого казать.

Якби собі таку достать,

Та ще й з медведем.

Відьма: Я співаю,

Чи то сиджу, чи то гуляю,

Все співаю, все співаю,

Уже забула говорить…

А перше добре говорила.

Інтерпретація: Циган робить певні висновки, і висновки точні - це артистка, і було б корисно мати таку у своїй трупі. Він знову Дор, а Відьма - Д, вона знову бачить у Цигані Батька, приймає слова за кепкування, тож починає виправдовуватися.

Психологічний підтекст: "Ви могли б бути корисні для мене" - "Не смійтеся з мене, я талановита і добре вмію як співати, так і говорити".

Ситуація 3:

Циган: Де ж ти була, що заблудила?

Відьма: Хто, я? чи ти?

Цить лишень, цить.

Он, бач, зо мною пан лежить.

Інтерпретація: Циган (Дор) продовжує розпитувати, Відьма (Д) продовжує гнути свою лінію.

Психологічний підтекст: "І все ж таки, звідки ви?" - "Знову ви за своє! Помовчіть та послухайте, що трапилося зі мною".

Ситуація 4:

Відьма: ……………………..

Піду, без мене не зуміють

І в домовину положить…

Цигане: Не йди, небого, будь ти з нами.

У нас, єй-богу, добре жить.

Інтерпретація: Відьма (Д) розчаровується, бо відчуває, що комунікація може не відбутися, прагматичний Дорослий не хоче грати у запропоновану Дитиною гру, і хоче піти. Цигани (Д) відчувають себе тією Дитиною, в якої відбирають іграшку. Їхній Дорослий виявляється слабшим за Дитину, його бажання грати у власну гру не таке сильне, як бажання Дитини Відьми. Дитина Циган, яка витіснила Дорослого, погоджується на умови Дитини Відьми, бо теж хоче гратися. Таким чином, Драматична особистість Відьми зацікавлює як Дорослих, так і Дітей. Про те, що Цигани виступають у ролі Дитини, свідчить вираз "єй-богу" - така собі дитяча клятва, коли одна Дитина не просто розповідає іншій про хороші умови життя (переконує за допомогою логіки), а й використовує емоції, на які Дитина "ведеться" легше, ніж на "дорослі" факти (згадайте, як діти кажуть "чесно-чесно", клятву Тома Сойєра та крові та ін).

Психологічний підтекст: "Тут мене не цінять, піду я звідси туди, де зможуть оцінити" - "Не йди від мене, тут добре, чесно".

Ситуація 5:

Цигане: ………………………

У нас, єй-богу, добре жить.

Відьма: А діти єсть у вас?

Цигане: Немає. Інтерпретація: Цигани (Д) переконують Дитину Відьми залишитися "дитячим" емоційним методом, тим часом Відьма "перекидається" на Дорослого і вимагає методів "дорослих", фактажу щодо того, чи наявні певні потрібні їй умови. В останній репліці Циган складно визначити Роль, оскільки присутнє лише одне психологічно нейтральне слово.

Психологічний підтекст: "Не йди від мене, тут добре, чесно" - "Це лише твої слова, а от дай мені факти, і я визначуся"

Ситуація 6:

Цигане: Немає.

Відьма: Кого ж годуєте єсте?

Кого ви спати кладете?

Кого колишете вночі?

Лягаючи і встаючи,

За кого молитесь? ~ Ох, діти!

І все діти! і все діти!

Не знаю, де од їх подітись.

Інтерпретація: тут Відьма дебютує в ролі Батька, який вичитує Циган за відсутність дітей і аргументує, чому вони повинні бути. Тильдою позначене те місце, де Батька змінює Дитина. Замість аргументів пішли емоції, інтонація стає окличною, Дитина жаліється на певні обставини.

Психологічний підтекст: "Немає" - "Непорядок! Чому це немає, коли мають бути?" - "У мене проблеми, я не знаю, що робити".

Ситуація 7:

Відьма: …………………………….

Де не піду, й вони за мною,

Вони з'їдять мене колись…

Цигане: Не плач, небого, не журись.

У нас дітей нема й заводу.

Інтерпретація: Дитина Відьми жаліється на певні обставини, Цигани (Дор) втішають її зі своєї дорослої позиції, тобто фактами. Дитина Відьми отримує часткове задоволення від слова "небога", яке виражає співчуття.

Психологічний підтекст: "Я така нещасна, втіште мене" - "Підстав журитись немає, бо…"

Ситуація 8:

Цигане: ……………………………

У нас дітей нема й заводу.

Відьма: Хоч з гори та в воду.

(І Відьма тяжко заридала,

Цигане мовчки дивувались…)

Інтерпретація: Цигани (Дор) подають певні факти, які, з їхньої точки зору, мають втішити Відьму, але через брак даних про життєві обставини Відьми Цигани неправильно розуміють ситуацію (Відьми турбує не присутність дітей, які "з'їдять її колись" у таборі циган, а навпаки - відсутність своїх близнят у полі зору). Дитина Відьми залишається незадоволеною і виливає емоції у чисто дитячій манері - починає плакати. Цигани, побачивши неадекватну реакцію, дивуються, але мовчки, оскільки вже не знають, як поводитися з Відьмою (Д) і чого від неї чекати.

Психологічний підтекст: "Підстав журитись немає, бо…" - "Ви нічого не розумієте, я не тому журюся!" - "Тепер я вже точно нічого не розумію".

Ситуація 9:

Циган: Чого не ляжеш, не спочинеш?

Зірниця сходить, подивись.

Відьма: Дивилась я, вже ти дивись.

Циган: Ми рано рушимо, покинем,

Як не проспишся.

Відьма: Не просплюсь,

Я вже ніколи не просплюсь.

Отак де-небудь і загину

У бур'яні…

(Співає тихо)

Інтерпретація: Циган (Дор) звертається до Відьми як до Дорослого із аргументованою пропозицією, але Відьма (Д) сприймає це як Батьківську спробу вкласти Дитину спати, коли вона не хоче цього, оскільки ще не виклала всі емоції. Замість послухатися розумної поради, вона вдається до типово дитячого прийому "А сам ти?". Циган (який виявляється непоганим психологом, бо зумів "розкрутити" Відьму на розповідь) відчуває зміну ролей і використовує у відповідь Батьківський прийом "Якщо не прибереш у кімнаті - залишишся без обіду". Дитина Відьми поспішає змінити тему, утікаючи від реальності у спогади.

Психологічний підтекст: "Нерозумно так поводитися" - "Поводжуся, як хочу" - "Дивись, тобі ж може бути гірше" - "Що таке твоє "гірше" порівняно з моєю життєвою трагедією!" - і Відьма починає розповідати.

Ситуація 10:

Відьма: ………………………..

Ти не знаєш,

Чи є в Туреччині война?

Циган: Була колись, тепер нема.

Умер найстарший старшина.

Відьма: А я думала, що й досі…

Аж уже немає. ~

Слухай лишень, скажу тобі,

Кого я шукаю.

Інтерпретація: Відьма питає з точки зору Дорослого, Циган відповідає також як Дорослий. Потім у Відьмі знов прокидається Дитина, яка не знає, що відбувається у світі. Тильдою позначено місце переходу знову до стану Дорослого.

Психологічний підтекст: "Надайте мені дані" - "Дані ось такі" - "Ти диви, а я й не знала!" - "Тепер я надам вам дані, які вас зацікавлять".

Ситуація 11:

Відьма: ……………………

Що, цигане,

Якби тобі таку суку

Таку дочку. Що б ти зробив?

Циган: Єй-богу, не знаю.

Інтерпретація: Відьма (Д) провокує Цигана виконати роль Батька, але той, імовірно, не маючи батьківського досвіду, обирає роль Дитини.

Психологічний підтекст: "Подивись, яка я погана!" - "Не знаю, я не спеціаліст з поганих дітей".

Ситуація 12:

Циган: Єй-богу, не знаю.

Відьма: Та мовчи вже, бо забуду.

Потім не згадаю.

(продовжує розповідь)

Інтерпретація: Відьма (Д) незадоволена реакцією Цигана (Д), який не справдив її сподівання. У місці, позначеному тильдою, вона переходить у стан Дорослого, розуміючи, що сама розповідь цікавить Цигана більш за її дитячі вибрики.

Психологічний підтекст: "Не знаю, я не спеціаліст з поганих дітей" - "Мовчи вже, якщо не розумієш, що треба казати".

Ситуація 13:

Відьма: (співає)

Циган: Не скигли, бо ти всіх побудиш.

Відьма: Хіба я скиглю, навісний?

Інтерпретація: Відьма - Дитина, Циган - Батько. Про те, що Циган - саме Батько, а не дорослий свідчить вираз "не скигли". Таку тональність може дозволити собі лише Батько, що виховує Дитину, і аж ніяк не нейтральний Дорослий. Дитина Відьми ображається і вживає слово з негативним забарвленням, характеризуючи співрозмовника.

Психологічний підтекст: "(спів)" - "Ти погано поводишся, припини!" - "І нічого не погано, ти сам поганий!".

Ситуація 14:

Відьма: Хіба я скиглю, навісний?

Циган: Та добре, добре. Що дальш буде?

Розказуй дальш.

Інтерпретація: Дитина Відьми ображається, Циган розуміє свою помилку і перекидається з Батька на Дорослого.

Психологічний підтекст: "Ти поганий, я образилася" - "Не ображайся, я тебе ціную, розказуй далі".

Ситуація 15:

Циган: Та добре, добре. Що дальш буде?

Розказуй дальш.

Відьма: Що даси?

Навариш завтра мамалиги?

Я кукурудзи принесу. ~

(продовжує розповідь)

Інтерпретація: Циган (Дор) просить продовжити розповідь, Дитина Відьми пручається та кокетує , але швидко виконує прохання. Зрозуміло, що причиною такої поведінки є бажання ще більш привернути до себе уваги та продовжити насолоду від того, що її нарешті оцінили. Розповідь продовжує вже Дорослий.

Психологічний підтекст: "Розказуй далі, мені цікаво" - "Я знаю, що ти мене оцінив, нарешті. А що, як я тепер відмовлюся розповідати? Ні, це не принесе мені задоволення" - розповідає.

Ситуація 16:

Відьма:………… Сина Йвана

Оддав якісь пані

У лакеї. А Наталю… ~

Чи твої цигане

Всі поснули?

Циган: Всі поснули.

Відьма: Бо щоб не почули

Мого слова. Страшно буде.

І ти, старий друже,

Злякаєшся, як вимовлю…

Чи тобі байдуже?

Інтерпретація: Відьма починає розповідь як Дорослий, оперуючи фактами. Тильдою позначено місце переходу до ролі Дитини із властивою цій ролі емоційності та нагнітанням пристрастей. Якби Відьма не хотіла розповісти про безчестя дочки, вона б не зізналася у ньому старому Цигану, і питання, чи всі поснули і не чують її, видається просто засобом для привертання ще більшої уваги. З іншого боку, це запитання можна розглядати не як суто риторичне, воно могло бути задане для того, щоб уникнути порушення атмосфери інтимності та довіри між двома співрозмовниками. Циган виступає або у ролі Дорослого, або Дитини, яка не звикла бути лідером у компанії, а лише вислуховує байки Дитини-лідера, в цьому випадку складно точно визначити роль.

Психологічний підтекст: "Сталось так і так" - "А тепер слухай, як цікаво буде зараз" - "Слухаю" - "Зараз буде дуже страшно!".

Висновки. Якщо підрахувати, скільки разів у процесі вербальної комунікації герої грали певні ролі, вийде така картина:

Такі цифри свідчать про те, що:

- Відьма однозначно віддає перевагу ролі Дитини. Така інфантильність підтверджує висунуту тезу про її належність до Драматичного типу;

- роль Дорослого, яку в більшості випадків виконують Цигани, надає авторові можливість розвивати дію твору. Дорослий у виконанні Циган ставить саме ті запитання, які б міг поставити читач, саме Дорослий направляє розмову і змушує Відьму давати реальні факти, а не просто проявляти емоції;

- Відьма полюбляє швидко змінювати ролі, вона у більшості випадків виступає ініціатором змін, а Цигани вже мають підладжуватися під її настрій. Більша порівняно з Циганами кількість ролей - ще одна риса Драматичного типу Відьми.

Домінантна емоція Відьми - обурення, суміш роздратування та образи. Вона постійно відчуває й провину - перед батьком та дітьми. З погляду Відьми, якщо на одну чашу ваг покласти її вину перед близькими, а на другу - провину громади і пана перед нею, то остання вийде важчою. Домінуюча у Відьмі Дитина кричить "Нечесно!", вона ображена, Дорослий роздратований існуючим станом речей, і Батько (Мати) зі своїм почуттям провини лишається у меншості. Таким чином, незважаючи на звичку постійно ганьбити себе у монологах, Відьма все ж відчуває, що життя повелося з нею гірше, ніж вона заслуговувала. Ми, живучи у ліберальному 21 столітті, схильні підтримати Відьму і засудити громаду, яка замість допомоги матері-одиначці фактично поламала їй життя. Тієї ж позиції тримається і Шевченко. Великий гуманіст, він осуджує суспільну мораль, якщо ця мораль знищує окрему людину. Деякою мірою Відьму можна розглядати як alter ego Шевченка. У багатьох творах Кобзаря можна знайти рядки про суспільство, аналогічні повним гіркої іронії реплікам Відьми, причому це можуть бути як прямі слова автора, так і репліки персонажів. Якщо домінантна емоція Шевченка - це "праведний гнів", що подекуди змінюється сумом, то для жіночого образу Відьми цей гнів пом'якшено. Можливо, з точки зору доцільності емоції, саме це обурення, постійне дратування себе неприємними спогадами та почуттям провини і дає Відьмі сили вижити, не зупинитися і не вмерти "десь у бур'яні", а йти вперед і змінити щось на краще.

З визначенням сценарію Відьми виникають труднощі, оскільки великою мірою сценарій є результатом батьківського програмування та дитячих вражень людини, а даних про сімейні стосунки та дитинство Відьми у тексті немає. Деякі припущення все ж можна робити, спираючись на непрямі докази певного впливу батьків на майбутню Відьму.

Батьки: з тексту робимо висновок, що мати зникла з життя Відьми , коли та ще була дитиною (у своїй розповіді Відьма не згадує про неї). Її слова "… ліг спати/ Мій батечко одинокий" свідчать про те, що батько був одинокий вже тоді, коли юна дочка загуляла з паном (Відьмі 15-20 років). Із того, що вона не згадує матір, можна зробити припущення: або 1) мати померла, коли дочка була ще зовсім маленькою, і Відьма її не пам'ятає, або ж, що було б набагато цікавіше для сценарного аналітика, 2) що мати не вирізнялась моральною чистотою і залишила дитину батькові, а потім це повторила дочка. Схоже на те, що мати покинула її в дитинстві, бо якби вона просто померла у своїй хаті, дочка мала б сумувати за нею і принаймні хоч раз згадати в розповіді. Можливий також варіант 3) смерті матері при пологах, тоді у Відьми залишилося б почуття провини, яке потягло б за собою ілюзію Смерті. Але, зважаючи на подвійний епісценарій, повторений ще й Наталкою, було б логічно припустити саме другий варіант долі матері. Батько ж був простим селянином, хазяйновитим (Відьма злякалась того, що "хата пусткою смерділа", тобто до хвороби батька все було охайно та чисто), все життя він присвятив дочці (а занедужав та помер, коли вона його покинула), мав із нею гарні стосунки (Відьму мучить почуття провини, вона важко переживає його смерть та ганьбить себе за невдячність), був доброю, але трохи безхарактерною людиною (не зміг заборонити дочці зустрічатися з паном).

Тип сценарію: судячи з подій, що сталися до зустрічі Відьми з Циганами, їй призначався сценарій невдахи, ймовірно, типу "Завжди" ("Якщо тобі подобається бути коханкою пана, то продовжуй так і далі, але пам'ятай, що покриткою залишишся назавжди"). Але внаслідок зустрічі з Циганами, вже у зрілому віці вона нарешті звільняється від сценарію. В ролі "того, хто чари знімає" виступила циганка Маріула, що "Якимсь зіллям напувала / То воно й минулось". Тут можна провести паралель між Маріулою та психотерапевтом. При всій повазі до гомеопатичних засобів, важко повірити в те, що горе можна зняти ковтком якогось зілля, радше тут мав місце ефект плацебо плюс здібності психолога. Імовірно, циганка змогла так вплинути на психіку Відьми, що та змінює свій тип поведінки на цілком протилежний і живе новим життям.

Застава: за теорією Еріка Берна, людина у суспільстві, щоб відчути себе дорослою та "грати всерйоз", має отримати так звану позику. За неї людина буде розплачуватися все подальше життя, але ця позика робить її життя більш осмисленим. У даному разі позикою є можливість значно підвищити своє соціальне становище (бути не простою кріпачкою, а фавориткою, або й дружиною пана - хто знає, до якої міри дійшла наївність дівчини). Заставою в нашому випадку виступає сама дівчина - її життя, здоров'я і, що виявилося найсуттєвішим, її честь. Те, що вона фактично програла і не змогла отримати принаймні щось від пана - ні кохання, ні співчуття, ні хоча б грошей - свідчить про її сценарій невдахи.

Драматичний трикутник: у період зрілості людини часто виявляється драматична природа багатьох сценаріїв. Звичайно герой виступає в одній із трьох головних ролей: Рятівник, Переслідувач і Жертва. Антагоніст бере на себе одну із тих ролей, що залишилися. Життєва боротьба полягає у пересуванні по периметру трикутника, як того вимагає сценарій. В нашому випадку Відьма спочатку виступає в ролі Жертви, потім, після безчестя Наталки, стає Переслідувачем (шукає пана та грозиться його загризти), і врешті намагається стати Рятівником, вилікувати пана, але їй не дають це зробити.

Гумор повішеного: за словами Берна, людина, яка помираю з посмішкою на обличчі або жартом на вустах, помирає смертю, яка ніби визначена її сценарієм. У нашому випадку Відьма не помирає, бо Маріула перериває сценарій, але у тексті є приклади її чорного гумору з приводу своєї долі, дітей та майбутньої смерті (тоді ще діє сценарій): "Чи в вас єсть бог який-небудь? / В нас його немає… / Пани його вкрали та в шкатулі / У себе й ховають", "Та, може, ще хоч каліку / Приведу дитину… / Дарма! аби собі ходило / Та вміло матір проклинать", "Близнят… без кадила, без кропила / За три шаги охрестила / А три шаги пропила. / Упилася, упилась! / І досі п'яна! / І вже нікодли не просплюсь…", "Я вже ніколи не просплюсь. / Отак де-небудь і загину/ У бур'яні…", "А дочка й так буде. / Лазитиме попідтинню, / Поки найдуть люде / Неживою".

Епісценарій: це передача сценарію від батьків до дітей. Один випадок такої передачі яскраво видний на прикладі Наталки, інший можна підозрювати - що Відьма повторила долю матері. Проблема з діагностикою епісценарію полягає в тому, що класична передача сценарію від батьків до дітей відбувається роками, а ні Відьма, ні її мати не мали змоги повноцінно виховувати дітей, цим займалися інші люди (Відьмин батько Відьму, пан та його слуги з деякою участю Відьми - Наталку). Тим не менш випадок епісценарію занадто яскравий та показовий, щоб його можна було ігнорувати. Можливо, Відьма, яка сама опеклася, довірившись панові, тим не менш прищепила цю довіру дочці (мовляв, взяв до себе, виховує, не залишив помирати з голоду). Тож юна наївна Наталка, не маючи досвіду стосунків із чоловіками, піддалася панові. До речі, явище інцесту, особливо між батьком і дочкою (варіант - вітчимом та падчіркою), описано у багатьох творах "легкого жанру" американської літератури (Стівен Кінг, Сідні Шелдон, Гарольд Роббінс).

Позиція-предикат: у Відьми це позиція Я "-", Ти "+", Вони "-" для Цигана і Я "-", Вони "-" для її стосунків з людьми. Про свою неповноцінність та нещасливу долю вона розповідає в усіх репліках, про ставлення до людей свідчить така: "Люде горді, неправедні, / Своїм судом судять". Така позиція не сприяє успіху в житті. Можливо, коли Відьма "живе святою", лікує і навчає людей, вона трохи змінює позицію: кожен, приходить до неї за ліками або порадою, отримає "+", але всі разом вони - громада, яка зве її покриткою та відьмою, колективний підхід все ж дає Вони "-".

Висновки: сценарій Відьми частково нагадує "Маленьку міс Беткі". Це сценарій невдахи, який мав привести до смерті у злиднях та горі, але його було перервано. Точне визначення сценарію ускладнюється відсутністю даних про батьків і тим, що це художній твір, а не справжнє життя, де всі дії вмотивовані. Відьма погано думає і про себе, і про людей в цілому, але до конкретного співрозмовника вона ставиться з повагою та довірою. Якби вона лаяла і того одного глядача, хто б дивився її вистави?.. Антисценарій визначити складно. Можливо, батько казав Відьмі: "Не будь схожою на свою гулящу матір" - і вона стала такою ж. Можливо, Відьма казала Наталці: "Не довіряй батькові, він погана людина" - і Наталка довірилась. Відкрита новим враженням психіка Драматичного типу принесла неабияку користь Відьмі - піддавшись "чарам" Маріули, вона звільнилася від сценарію та почала нове, більш спокійне життя.

Емоційно забарвлена лексика та характер персонажа Можна виділити декілька шарів емоційно забарвленої лексики, що її вживає Відьма. Кожне таке слово відбиває певну психологічну особливість персонажа і є його непрямою характеристикою. Інформація, отримана читачем через такі слова, формує у його підсвідомості образ героя як живої людини, якій властиві певні емоції, таким чином наближуючи літературного героя до читача.

За характером емоції можна виділити такі шари лексики Відьми:

Прокльони та лайливі слова. Недарма Відьму прозвали Відьмою - навряд чи середня сільська жінка могла так густо сипати прокльонами, причому кляла Відьма всіх підряд: пана, Цигана, себе, кошеня… Проте найбільше "незлих тихих слів" все ж дісталися панові, і треба визнати, що він на це заслужив. Вживання лайливих слів свідчить про: нестриманість характеру, незадоволеність ситуацією, бажання шокувати оточуючих, привернути увагу до своїх слів, можливо, тут є навіть певні залишки міфічних уявлень, коли слово-прокляття, як вважалось, могло реально зашкодити людині. Приклади виразів: прокляті пани; матір проклинать; прокляте бісеня; ірода; ірод; луципер проклятий; прокляті, лукавії діти; суку; навісний; луципер; ірод нечестивий; ката; проклятий. Цікава етимологія цих слів: більшість вживаних лайок має біблійні корені: ірод (цар, який убив всіх немовлят у місті, щоб позбавитись майбутнього Месії), луципер (Люципер, Люцифер - сатана, протилежність Бога), лукавії (лукавим також звали сатану), бісеня.

Зменшувально-пестливі слова. Вони часто вживаються в народних піснях, які так полюбляє Відьма. Пестливі слова ніби нейтралізують лайки, вони показують, що в душі цієї жінки залишилось місце для любові й ніжності. Незважаючи на всі грубощі та бравади, читач розуміє, що Відьма насправді не така погана, якою її сприймає громада. Вона дуже любить дітей та батька, і якби життя склалося інакше, ніхто б не прозвав її Відьмою. Приклади виразів: тихенький Дунаю; кицю; ближченько; Наталочку; Наталоньку (2); по садочку; близняточок; батечко; таточку; діток (3); діточок.

Тропи та народнопоетичні образи. Вживання образних виразів у розмовній мові свідчить про схильність до поезії, мрійливість, ідеалізм, здатність бачити красу - риси, характерні для Драматичного типу особистості. Приклади виразів: вони [діти] з'їдять мене колись; [так тяжко, що] хоч з гори та в воду; [темно], як у ямі, в хаті; а він уже так як крига; одна я, як билина на полі, осталась на сім світі; полетіла я його шукати… совою літаю над байраками; ростуть мої квіти (про дітей).

Слова, що стосуються смерті. Їх не завжди можна назвати емоційно забарвленими або стилістично маркованими, але самим своїм змістом вони створюють "темну" атмосферу навколо постаті Відьми та показують, наскільки близько була Відьма до rigor mortis, що диктував сценарій. Приклади виразів: не зуміють і в домовину положить; отак де-небудь і загину у бур'яні; чи то потопити, чи то подушити; а то б утопилась - було б легше; трохи була не втопилась; щось стогне, ніби умирає; якби була довіку проспала; домовину надворі робили; дочка… лазитиме попідтинню, доки знайдуть люде неживою; та й тебе повішу; не донесеш, утопиш десь; чи так і загину.

Висновки: емоційно забарвлені слова у мові Відьми не суперечать її образу, а навпаки, гармонійно підкреслюють основні риси характеру, відбивають її настрій, надають образові особливого колориту і, створюючи певну емоційну атмосферу навколо героїні, допомагають читачеві адекватно сприйняти твір.

У структурі твору можна виділити репліки персонажів та мову автора, яка в свою чергу поділяється на вступ (авторські роздуми), зачин (де зав'язується сюжет), ремарки та коментарі щодо розвитку сюжету, ліричний відступ (філософські міркування) та переказ подальших подій. З огляду на те, що слова Відьми і Цигана вже інтерпретувалися, буде доцільним звернути увагу і безпосередньо на слова автора, адже у них поет прямо характеризує події та явища і таким чином виявляє свої емоції, ідеї та життєву позицію.

Поема починається словами: "Молюся, знову уповаю, / І знову сльози виливаю…", і це показує протилежний образу бунтівниці-Відьми бік натури Шевченка. Він не тільки проклинає бога вустами своєї героїні, але й уповає на нього, не лише прагне досягти справедливості шляхом помсти панам, але й сподівається на краще, демонструє силу і слабкість, гнів та ніжність, зневіру та надію. Психіка Шевченка, як і будь-якої нормальної людини, дуалістична і розвивається за рахунок боротьби та взаємодоповнення протилежних емоцій. Тому було б помилкою розглядати Кобзаря лише як "провідника робочих мас" і великого бунтівника, це занадто примітивно.

Опис Відьми, коли вона вперше з'явилась перед Циганами, дозволяє читачеві зрозуміти, що відчуває автор до своєї героїні, яка уособлює в собі і його перше кохання, Оксану, яка стала покриткою, і сестер, і рано померлу мати. Шевченко виступає проти такого суспільства, що не дає жінці, яка помилилася в житті, шансу виправитися. Він засуджує і тих панів, які користуються з дівочої наївності, і весь тогочасний лад, де жінка розглядалася або як іграшка чоловіка, або просто як робоча сила на зразок скота. Шевченко вміє ненавидіти - панів, царя, інколи навіть бога, але він вміє також любити, співчувати, захищати скривджених та закликати до толерантності, любові і мирного вирішення конфліктів. Недарма він не дозволяє Відьмі знищити пана, якого вона так ненавидить, а навпаки, перетворює її на іншу людину, яка направляє силу свого духу не на руйнування, яке неминуче веде до самознищення людини, а на добро. Шевченкова героїня знайшла в собі мужність простити ворогів і безкорисливо допомагати тим людям, які понівечили її життя. Ось до чого закликає Кобзар - прощати людям і любити їх, а не просто різати панів, які тобі не подобаються. Якби ж все було так просто - порізав поганих і маєш рай на землі…

Аналізуючи поему, можна побачити такі якості Шевченка: емоційність, темпераментність, загострене відчуття несправедливості, розчарування у суспільному ладі, здатність любити та прощати, твердість духу та неабиякий розум. Все, що стосується психології Відьми, у певній мірі є справедливим і для самого Шевченка, бо твори - це діти письменника, а діти завжди схожі на батьків.

1. Шевченко Т. Г. Кобзар. - К., 1977.

2. Практическая диагностика. Методики и тесты. Учебное пособие (под ред. Д. Я. Райгородского). - Самара, 1998.

3. Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений; Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы. - М., 2000.

4. О'Коннор Дж., Сеймор Дж. Введение в нейролингвистичеcкое программирование. Новейшая психология личного мастерства. - www.lib.ru