Ласкаво просимо

Образність як засіб діалогічності науково-популярного тексту

УДК 811.161.2-38'276.6:001

Описано функціональне призначення образних засобів у науково-дидактичних і науково-популярних творах.

Ключові слова: науково-популярний стиль, образність, порівняння, метофора.

In the article it is given the functional specifications of figurative facilities in the scientific-didactic and scientific-popular works.

Key-words: popular scientific style, figurative facilities in the text, matching, metaphor.

Серед проблем наукового стилю вирізняється проблема використання образних елементів. Образне осмислення навколишньої дійсності є одним із способів створення наукової картини світу, а також дієвим способом пізнання. Тому є потреба дослідити особливості функціонування образних засобів у наукових творах різних жанрів.

Той факт, що образність викладу великою мірою властива науково-популярній літературі, не викликає сумнівів у дослідників [4, 210]. Характеристиці образних засобів у науково-популярних творах присвячено численні дослідження [7; 8].

Серед власне наукових текстів (науково-теоретичних і науково-експериментальних), до яких належать такі різновиди, як академічні, навчальні та енциклопедичні тексти, образність, зрозуміло, властива найбільше навчальній літературі - підручникам і посібникам, а також певною мірою академічній - статтям, монографіям і дисертаціям.

У науково-дидактичних текстах образні засоби виконують допоміжну роль - їх уживають для того, щоб пояснити складні наукові поняття шляхом зіставлення таких понять зі звичайними, буденними, зрозумілими. М. М. Кожина називає образні засоби "своєрідними інструкціями" [5, 163]. Автори науково-дидактичних текстів, ураховуючи фонові знання потенційних читачів, приділяють велику увагу роз'ясненню нових понять - таким чином досягається якомога більше розуміння між комунікаторами, а отже, спілкування стає досягає високої якості.

На перших етапах освоєння науки образність надзвичайно корисна, оскільки опанування нового досвіду відбувається на основі асоціацій, утворених у попередньому досвіді - в буденному житті. Тому семантично прозорі образні терміни, а також образні засоби більших одиниць - словосполучень і речень - відіграють важливу роль у процесі освоєння нового знання й формування наукової картини світу.

Використання образної мови в науково-дидактичній літературі пожвавлює виклад, робить його цікавим, яскравим, легким для сприймання. Це, крім усього іншого, виконує й важливу соціальну функцію - приваблює до наукової сфери молодих людей, що зрештою забезпечує неперервність самої науки.

Нетрадиційна думка про науково-популярну літературу представлена в дослідженні М. Д. Феллера [10, 223 - 334], який, слідом за Е. Лазаревичем [7], виділяє окремий стиль - популярний. Підставою для такого виділення М. Д. Феллер уважає специфіку структур буденної свідомості читача-неспеціаліста, які істотно відрізняються від структур наукової свідомості фахівця: "будова понять, котрими вони користуються, відносно проста і несуперечлива. Це поняття з небагатим ознаками логічним змістом і простими зв'язками поміж цими ознаками" [10, 292 - 293]. Навіть з ускладненням побутової свідомості і наближенням її до наукової зберігається вимога невеликої кількості ознак і зв'язків у понятті (не більше трьох). Простота понять веде до помітної експлікації логічних і асоціативних зв'язків таких понять. Саме тому план вираження в науково-популярному творі "завжди розгортається ширше, аніж план змісту, передуючи йому, розшаровуючи його і огортаючи" [10, 293].

Одна з вимог, що їх висувають до науково-популярого твору, - забезпечити читачеві переривчастість у читанні (так підтримується інтерес). Для забезпечення цієї вимоги застосовують ритмічне чергування інформаційно наповнених та інформаційно бідних уривків. Таке чергування здійснюється наведенням прикладів, які зіставляють явища науки з явищами побуту, затримкою розвитку теми, введенням розмовних конструкцій. Блок (за термінологією М. Д. Феллера), тобто семантично завершена частина (за термінологією Н. Ф. Непийводи [9]) наукового популярного твору зазвичай починається з використання простих, близьких читачеві прикладів. У межах блоку чергуються розповідні, описові та пояснювальні фрагменти. Переважання психологічного і майже рівне значення логічного та естетичного складників зумовлює їхня різнотипність. Численність фрагментів одного типу порушила б властиву популярному викладову різноманітність, яка створює комфорт під час читання [10, 294 - 295].

Повноцінне розуміння читачем складних понять - одна з основних вимог до науково-дидактичного тексту. Саме тому засоби образності набувають тут особливої ваги, адже за допомогою таких засобів, зіставляючи складні поняття зі звичайними, буденними, можна забезпечити вимогу доступності змісту. Для цього автори науково-дидактичних творів використовують, поряд з різноманітними засобами пояснення матеріалу, засоби образної виразності, до яких належать порівняння і метафори. А проте образність у науково-дидактичному стилі не є образністю в повному розумінні (тим більше художньою образністю). Вона зводиться до використання окремих словесно-образних засобів, частіше - порівнянь, рідше - метафор; тут немає тієї системності образних засобів, яка властива художній мові [1, 19].

Яскраво уявити фізичні поняття допомагає зіставлення їх зі звичайними, побутовими реаліями: "Атоми, що знаходяться у вузлах, зв'язані зі своїми найближчими сусідами ковалентним зв'язком" (3, 76). Для яскравого відображення руху молекул автор порівнює їх з мандрівниками: "Треба мати на увазі, що частинки твердих тіл зрідка покидають місця і переходять на інші. Ось ці "мандруючі" молекули чи атоми зумовлюють дифузію в твердих тілах" (3, 9); "Вихрове електричне поле може збуджуватися не обов'язково в провідниках" (3, 10). Образне вживання дієслова збуджуватися ґрунтується на порівнянні електричного поля з живим організмом.

Досить поширеним засобом під час викладу біологічних понять є порівняння: "У цитоплазмі міститься хроматофор у вигляді спіральної стрічки. У центрі клітини - округле ядро, ніби підвішене на нитках, що відходять від цитоплазми" (6, 211).

Досить часто автори науково-популярних творів використовують розгорнуті порівняння: "Легше здійснити нерівноважне адіабатне стискання або розширення тіла. При дуже швидкому стисканні тіло не встигає віддати помітної кількості теплоти навколишньому середовищу, і тому наближено можна вважати, що дуже швидке стискання відбувається адіабатно. Подібний адіабатний процес спостерігається, наприклад, при накачуванні насосом велосипедної шини або футбольної камери. При накачуванні насос сильно розігрівається, але не від тертя, яке в даному випадку дуже мале, а внаслідок адіабатного стискання повітря. … А тепер давайте повернемося до встановлення зв'язку між параметрами газу при адіабатних процесах - до виведення рівняння адіабати…" (2, 77).

Поширеними в науково-популярних творах є метафори-прикметники на зразок "модні" мутації, "комарині" сигнали, "хитрий" спосіб, "дочірнє" ядро [1, 24].

У науково-популярних творах зустрічаються екскурси у минуле і створені на їхній основі своєрідні діахронні аналогії: "Минуло кілька сторіч впертої боротьби з винахідниками вічного двигуна, перш ніж ідея неможливості вічного двигуна - одна з найплідніших у науці, - була зведена в ранг непорушного принципу. Стародавні греки не думали про створення руху з нічого, Арістотель вчив, що віз без коня не поїде. І лише середньовічним схоластам здалося, нібито вони натрапили на слід найглибшої світової проблеми. Можливо, приводом до цього послужило відкриття магнітної руди. Таємнича сила її притягання виникала, здавалося б, з нічого. Може, цей дивний феномен і змусив багатьох повірити у можливість створення вічного двигуна. В середні віки його побудова вважалася завданням більш важливим, ніж здійснення мрії алхіміків про перетворення неблагородних металів у золото" (2, 70).

Дослідники твердять, що в науково-популярному творі метафора, відзначаючись великою семантичною місткістю, породжує ланцюг асоціацій, за допомогою яких пропонований матеріал стає доступним і легко засвоюється [1, 24 - 25]. Тут варто додати, що процесом виникнення асоціацій у читача керують автори науково-популярних творів, наводячи ті чи інші буденні явища для зіставлення їх з науковими.

Дуже часто метафори використовують для пояснення термі-нів - і в описових, і в тлумачних частинах науково-популярного твору [1, 25]. Взагалі-то, пояснення термінів - це складна проблема для науково-популярного викладу. М. Д. Феллер зазначає, що, оскільки популярний твір розрахований на довільне прочитання, істотну роль у ньому відіграє "інформаційний комфорт", що його має відчувати реципієнт під час сприймання написаного; саме це зумовлює залучення слів з невеликою кількістю ознак у значенні, а також обмежене використання термінів, причому, "навіть кажучи про видові по суті явища, автор позначає їх родовими поняттями" - це уможливлює розширення змісту за рахунок глибини [10, 293].

Зіставлення з явищами буденного життя - надзвичайно продуктивний спосіб пояснення складних понять. Так, пояснюючи принцип електромагнітних сигналів, автор наводить пригоду про підприємливого погонича верблюдів, котрий змусив свій "корабель пустелі" бігати риссю, підвісивши пучок сіна на довгій палиці перед самою його мордою. Ганяючись за сіном, верблюд набирав максимальної швидкості. Щось на зразок цього стародавнього методу "прискорення", пише автор, спробували застосувати інженери в пошуках нових методів посилення сигналів [1, 20].

Цікавим прикладом застосування образності в науково-популярних творах є зіставлення одних наукових об'єктів з іншими, тобто, для пояснення тих чи інших явищ застосовуються не буденні, побутові реалії, а те, що вже відоме читачеві з певної галузі знання. Залучення фонових знань як основи образності становить один із шляхів популяризації викладу. При цьому механізм процесу має такі самі якості, як в інших стилях (образність ґрунтується на порівнянні), але матеріалом образності служать наукові поняття: "Два гази, приведені до зіткнення і залишені самі на себе, переміщуються, але ще ніхто не спостерігав, щоб змішані гази раптом самі собою розділилися. Так само ніколи не спостерігається довільного переходу кількості теплоти від холодного тіла до гарячого, хоч перший принцип термодинаміки такого переходу не забороняє" (2, 130).

Функціональне призначення образності в науково-популярних творах - максимально підтримувати увагу читача під час сприймання складних для розуміння наукових понять. Для цього застосовують різні засоби: "Наприклад, припустимо, що ми помістили чайник у відро з водою і спостерігаємо, що чайник закипів, а вода у відрі замерзла (автор апелює до візуальних відчуттів читача, при цьому вживання в ролі суб'єкта особового займенника ми служить способом зближення автора й читача у процесі виконання ними спільної дії). Очевидно, що таке явище не суперечить першому принципу термодинаміки, якщо тільки загальна кількість теплоти в цьому процесі не змінюється і якщо кількість теплоти, одержана чайником, дорівнює кількості теплоти, відданої водою у відрі" (ця частина пояснення, максимально наближаючись до власне наукового стилю, тим самим віддаляється від популярного - так забезпечується переривчастість викладу, яка, на думку М. Д. Феллера, є засобом підтримання інтересу реципієнта до сприйманої інформації [10, 294]). А далі - знову характерна для популярного викладу конструкція: "Проте таке явище ніким ніколи не спостерігалося і спостерігатися не буде". Після неї - така, що могла б бути і у власне науковому творі: "Воно суперечить другому законові термодинаміки". І подальший виклад здійсню-ється з дотриманням вимоги переривчастості: "Або, наприклад, ми кладемо кубик льоду у склянку з теплою водою. Лід розтає, вода у склянці охолоджується. Однак ми не дочекаємося, щоб у склянці з холодною водою з'явився кубик льоду і щоб температура води підвищилася, хоч таке явище не суперечить першому законові термодинаміки" (2, 131 - 132).

Популярні твори "пройшли шлях від цілковитої розважальності і розмовності… до науково-популярних монографій та науково-популярних творів, в основі яких, на відміну від суто художніх, лежать не стільки "драми людей" - скільки "драми ідей" - народження ідеї у протиборстві знань про факти і сторони явища, що вивчається. Поява цих видів літератури відображає піднесення побутової свідомості читача до наукової" [10, 294]. Інтегративність наук, а відтак і помітна "гуманізація" традиційно "точних", "строгих" галузей знання [9, 17 - 22] зумовила семантичне наближення складних абстрактних понять до сфери буденного життя людини. Численні асоціації є не лише наслідком гуманізації, вони підтримують зближення сфер - наукової і буденної.

1. Баташева Л. А. Образные средства популяризации в научно-популярной литературе // Актуальные проблемы современно филологии. - Саратов: изд-во Саратов. ун-та, 1985. - вып. 2. - С. 19 - 27.

2. Гончаренко С. У Фізика для допитливих. Термодинаміка. - К.: Техніка, 1977. - 191 с.

3. Гончаренко С. У. Фізика. Навч. пос. для 10 кл. гуманіт. профілю. - К., 1994. - 216 с.

4. Кожина М. Н. К вопросу о средствах образности в научной речи // Ученые записки Пермского университета. - 1966. - № 162. - С. 210 - 223.

5. Кожина М. Н. Стилистика русского языка. - М.: Просвещение, 1977. - 223 с.

6. Корчагіна В. О. Ботаніка: Підручник для 5 - 6 кл. - К., 1979. - 196 с.

7. Лазаревич Э. А. Искусство популяризации науки. - М.: Наука, 1978. - 224 с.

8. Мейлах Б. Метафора как элемент художественной системы // Вопросы литературы и эстетики. - Л.: Советский писатель, 1958. - 531 с.

9. Непийвода Н. Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект) - К.: ТОВ "МФА", 1997. - 303 с.

10. Феллер М. Д. Текст як модель комунікативного акту. - Нариси про текст. Теоретичні питання комунікації і тексту / Різун В. В., Мамалига А. І., Феллер М. Д. - К.: РВЦ "Київський університет", 1998. - 336 с.