Ласкаво просимо

Статична та динамічна метафора в сучасному українському політичну дискурсі

УДК 81'42+82.081:82-54

У статті аналізується проблема динамічної і статичної метафори в політичному дискурсі, автор наголошує на особливому місці статичної, колективної метафори в мові політики.

Ключові слова: політичний дискурс, метафора, оболонка метафори, статична метафора, статична рецентна метафора, динамічна метафора.

The article analyses the problem of dynamic and static metaphor in political discourse. The author stresses on special place of static, collective metaphor in language of polcy.

Key-words: political discourse, metaphor, metaphor vehicle, static metaphor, static recent metaphor, dynamic metaphor.

Особливості комунікативної стратегії суб'єктів політичного дискурсу зумовлюють наповнення текстів вербальними засобами, що надають виступам експресивного забарвлення, виявляють позицію в оцінці та явищ політичного життя, свідчать про високий рівень культури мови. Ключовим риторичним засобом у мовленні суб'єкта політичного дискурсу є метафора.

Підхід до мови як до динамічного процесу передбачає сприймати метафору "не як щось, раз і назавжди створене і включене в мовну систему у вигляді стійкого словосполучення, а як щось, що виникає щоразу в процесі мовної творчості" [4, 3] і є результатом індивідуального перехрещення номінацій із різних сфер життя. Ця, на перший погляд беззаперечна, теза викликає, однак, певні застереження. Адже мова реалізується у безлічі різнотипних мовленнєвих актів, що є складовими різних видів дискурсу, зокрема художнього, наукового та полі-тичного. Метафора у кожному з них виконує різні функції, що випливають із особливостей стилю наукових, художніх та публіцистичних текстів, із тих комунікативних завдань, які ставить перед собою суб'єкт кожного з них; тому елемент інди-відуальної метафоричної інтерпретації реалій у кожному з цих дискурсів виявляється різною мірою. Так, у художньому тексті метафора є не прямою назвою позначуваного предмета, а лише образним перенесеним найменуванням, тому її неможливо зрозуміти без опори на відповідну пряму назву. Поетична метафора є вторинною назвою об'єкта і служить виявом індивідуального світобачення письменника. У мові науки найповніше виявляє себе номінативна функція метафори. "Терміни-метафори... є своєрідним підтвердженням обов'язкового етапу пізнавального руху - етапу зіставлення нового зі старим" [7, 98]. Називаючи нові поняття, метафора стає одним із способів організації пізнавальної діяльності, оскільки за її допомогою "експлікується відмінність у природі компонентів як теоретичних, так і емпіричних мов науки і рівночасно забезпечується об'єднання цих елементів в упорядковане ціле" [3, 126]. Без цього пізнавальна діяльність людського суспільства виявилась би неможливою, бо умовою прогресу науки є не лише розширення і поглиблення змісту знань, а й підвищення ступеня організованості різних елементів. Науковий текст, що зорієнтований на автоматичне сприйняття змісту, вимагає виділяти найбільш загальні риси предметів та явищ, ігноруючи випадкові, і це відрізняє його від художнього твору, де автор прагне продемонструвати свою індивідуальність [5, 5].

У мові політичного дискурсу метафора лежить на межі індивідуального та загального. Це пов'язано з тим, що тут своєрідно переплітаються, з одного боку, політологічна, юридична, економічна лексика і термінологія, та з іншого - експресивна та оцінна лексика текстів, розрахованих на широку аудиторію реципієнтів. Мову політики, як відзначено у "Політологічному енциклопедичному словнику", використовують у п'яти основних галузях; тут розрізняють, зокрема, мову законодавства та адміністративно-правової сфери; мову управління; мову дипломатичного спілкування та переговорів; мову політичного виховання, яка має створити нормативну структуру та початкові терміни для формування громадської думки; мову політичної пропаганди, яка вживається передусім у політичних виступах і повинна призводити до змін ціннісних структур та думок [8, 206]. Мова політики функціонує у різноманітних сферах, і це дає підстави виявляти її особливості як мови науки (звідси - метафора як засіб первинної номінації новостворених об'єктів) і як мови публіцистики (звідси - метафора як засіб вторинної номінації і носій експресивності та оцінки). Варто мати на увазі, що у сфері політики чимало мовних одиниць виконують функції виразників експресивності, реалізовують завдання впливу суб'єкта мовлення на аудиторію, а тому місце метафорики як засобу вторинної номінації у політичному дискурсі є визначальним.

Проаналізувавши метафорику наукового, художнього та політичного дискурсів за загальною схемою метафоризації, запропонованою А. Річардсом [9, 48 - 64], згідно з якою компонентами метафори є оболонка метафори, зміст метафори та сам процес метафоризації, певна напруга, яка виникає в результаті взаємодії оболонки та змісту, можна зауважити, що ця напруга буде найсильнішою в художньому тексті, зокрема в поезії, найслабшою або ж взагалі відсутньою - у науковому дискурсі, де метафора переважно закріплюється у терміносистемі тої чи іншої наукової галузі. Ключ до розуміння цієї тези лежить у твердженні М. Блека про те, що теорія інтеракції А. Рі-чардса стосується лише найцікавіших, найскладніших прикладів, а для трактування тривіальних випадків уживання метафор більш переконливою виглядають порівняльна точка зору та субституціональна теорія, згідно з якою метафору завжди використовують замість певного еквівалентного буквального вислову [1, 167]. Метафори-субститути і метафори-порівняння з певною втратою гостроти чи експресивності, на думку М. Блека, можна замінити на буквальні вислови, а метафори взаємодії таким чином відтворити неможливо. Хоча щодо такого поділу метафор є певні застереження, адже не завжди існує можливість абсолютно еквівалентної заміни метафоричної назви реалії на буквальну (при цьому втрачається експресивність та оцінність); у тих випадках, коли метафора виконує функцію первинної номінації, можливості заміни на буквальний вислів немає.

Для предмету нашого аналізу більш прийнятною є класифікація Б. Тошовича, що бере до уваги широту вживання (частотності вживання), стійкість, статику. Відповідно Б. Тошович виділяє два типи метафор: статичну та динамічну. Статична, або ж колективна, - це метафора, яка втратила виразність і перетворилася в мертву, застиглу [11]. Б. Тошович вирізняє окремий підтип статичної метафори - рецентну, куди зараховує "такі вислови, що їх використовує колектив, але ще усвідомлює як метафоричні" [11]. Метафору, що відрізняється нестійкістю, непередбачуваністю, Б. Тошович називає динамічною, її основною характеристикою вважає оказіональність, відсутність колективної ознаки [11]. Така метафора є продуктом оказіонального метафоричного перенесення номінації, результатом інди-відуальної творчості суб'єкта мовлення.

Спостереження над мовою сучасного українського політичного дискурсу дають підставу виділити дві основні групи метафор, що відрізняються за критеріями частотності вживання та наявності колективної ознаки. Одна з них, більша за обсягом, включає метафори, які М. Блек називає метафорами-субститутами, інші дослідники, зокрема Б. Тошович - лексикалізованими, колективними, або статичними. У межах цієї групи можна вирізнити "мертві" метафори, в яких стертий зв'язок із словом-оболонкою, їх функція - первинна номінація реалій політичного життя: виборчий блок, гілки влади, важелі впливу, механізми реформ, тверда валюта, валютний коридор; до таких висловів важко підібрати неметафоричні непоширені вислови-відповідники; з певним застереженням до цієї групи можна віднести словосполучення архітектура безпеки, інвестиційний клімат, тіньова економіка та інші метафори, висока частотність вживання яких закріплює метафоричну номінацію як основну назву політичної реалії. Ці метафори переважно нейтральні в емоційному плані, хоч окремі з них, зокрема тіньова економіка, можуть давати оцінну характеристику. Метафори цієї групи неоднорідні за ступенем стертості. Так, слово глава у словосполученні глава держави не є метафорою, а зафіксованим у словнику другим значенням багатозначного слова [10, 78], однак воно сприймається органічно в межах антропоморфної метафоричної моделі "людина - держава". Це ж стосується і словосполучення політичний курс, яке СУМ трактує як друге, переносне значення слова [10, 412]. Частину метафор цієї групи фіксує "Фінансовий словник" [6], інші функціонують як тер-міни в наукових текстах, однак їх не подають відповідні словники. Зокрема, словосполучення гілки влади використане у "Політологічному енциклопедичному словнику" як одне з ключових для дефініції поняття "виконавча влада" [8, 47], однак окремої статті "Гілки влади" у словнику немає. Цей же словник фіксує термін "партія політична" [8, 248] і не подає відповідного терміна "блок політичний" чи "блок виборчий", хоча в сучасному політичному дискурсі ці два словосполучення активно функціонують як однорідні (наприклад, "Список політичних партій та блоків, що зареєстровані Центральною виборчою комісією для участі у виборах по багатомандатному виборчому округу").

Інша група статичних метафор - рецентні, що циркулюють у політичному дискурсі, переходячи з тексту в текст із тим самим емоційно-оцінним забарвленням. У досліджених текстах ця група більша за обсягом, саме у її межах найповніше виявляються особливості метафорики політичного дискурсу. Аналіз висловів, які входять до цієї групи, дає підстави стверджувати, що політична метафора як елемент стилю автора не завжди є результатом індивідуального акту метафоризації. Політичні метафори створюються серійно, за певними семантико-синтаксичними моделями [2], утворюючи від ключової цілий ряд похідних. Використовуючи у тексті рецентну метафорику, суб'єкт мовлення оминає етап створення метафори, етап пошуку чи встановлення подібності між номінаціями з різних семантичних сфер. Індивідуальність автора, який включає в текст колективні, статичні рецентні метафори, виявляється переважно лише у виборі з усього різноманіття можливостей інтерпретації тієї готової метафоричної моделі, яка найближча суб'єктові дискурсу, найповніше відповідає його комунікативній стратегії та його індивідуальній картині світу. Рецентними можна вважати метафори виборчий марафон, політичний сценарій, політична кухня, політична арена, фінансові донори, відмивання коштів, оксамитова революція, політична шахівниця, політична гра та ін.

У сучасних текстах функціонують також динамічні, індивідуальні метафори, які відрізняються від статичних "непередбачуваністю, оказіональністю" [11]; вони - особливо яскравий риторичний засіб у мовленні окремих суб'єктів політичного дискурсу, вияв індивідуальності, самостійності оцінок політичних реалій:

Прем'єрська посада є першим ступенем ракети, що летить у велику політику. (ПіК. - 1999. - 4 - 10 груд., О. Чекмишев); Процес "великого переманювання" депутатів під тандем "Ющенка-Плюща", як молоде вино, вже пройшов етап бродіння. (Високий замок. - 2001. - 1 черв., Т. Батенко); Якщо уявити всю Європу комунальною квартирою, то Україна - це кімната, в яку (через завжди відчинені вікна) лізе всяка погань. Тому для сусідів єдиний порятунок - забарикадувати двері. (ПіК. - 1999. - 26 лист., Т. Чорновіл); На зміну марксистській ідеології нам хочуть одягнути демо-ліберальні окуляри з космополітичними скельцями (Високий замок. - 2000. - 21 лист., О. Тягнибок); Рух мав би залишатися громадською організацією, своєрідною парасолькою для різних політичних сил національно-патріотичного і державницького спрямування. (Високий замок. - 2000. - 19 груд., О. Влох); Відбулося зведення до маргінесу лівого представництва парламенту, відведення ролі антикваріату лідерам лівого піднебесся - Петрові Симоненку, Наталії Вітренко, Олександрові Морозу та Олександрові Тткаченку (Високий замок. - 2000. - 18 лист., Т. Батенко).

Кожна динамічна, індивідуальна метафора - "це духовний дотик, що викликає своєрідний стан благодаті" [12, 219], кожна повторена, статична лише підтверджує тезу про результативність, ефективність втілення за допомогою мови готових моделей світу у когнітивну систему реципієнта.

Межа між динамічними та статичними метафорами у політичному дискурсі не досить чітка, оскільки найбільш вдалі динамічні, індивідуальні метафори з часом стають статичними, колективними; і навпаки, від статичних метафор можуть утворюватися динамічні індивідуальні похідні. Окремі метафори стають статичними впродовж короткого проміжку часу. Так, з'явившись в українському політичному дискурсі наприкінці минулого століття, метафора з оболонкою-дієсловом клонувати (і відповідними оболонками-іменниками клонування та клон) стала особливо популярною в період парламентської виборчої кампанії 2002 року:

Мені здається, що якісь треті сили зацікавлені у дальшому клонуванні Руху. (Експрес. - 2000. - 30 лист.); Попередні вибори засвідчили, що чимало українських політиків і партій не проти скуштувати чужої слави за безцінь, тому і з'явилися в мажоритарних округах однофамільці, а серед партій - різноманітні "клони", які дуже часто відрізнялися одна від іншої тільки порядком однакових слів у назві. (Поступ. - 2002. - 26 - 27 січ.); Ще однією цікавою категорією кандидатів у депутати є політичні клони або двійники однофамільці відомих політиків. (Поступ. - 2002. - 22 лют.); Послуги політичного клона коштують 1-3 тисячі доларів (Поступ. - 2002. - 1 лют.); Мені здається, що якісь треті сили зацікавлені у дальшому клонуванні Руху (Експрес. - 2000. - 30 лист.); Адже три роки тому багато хто з них [рухівських функціонерів] активно підтримував рухівське клонування, щоб і для себе здобути якусь посаду (Поступ. - 2002. - 19 - 20 лют.); Рух сьогодні клонують радше ті, хто прийшов до нього у другому ешелоні. (Експрес. - 2000. - 30 лист.).

Метафори фігурують не лише у текстах, а й у назвах політичних сил; одним із прикладів цього явища є назва блоку "Команда озимого покоління" що передає, за задумом її творців-іміджмейкерів, основне кредо цього політичного об'єднання. Конотативні семи значення слова "зима" - холод, спокій, застій, бездіяльність (особливо характерна в цю пору року для українців - споконвічних землеробів), одноколірність, консерватизм, відмирання природи - стають характеристикою та оцінкою тих процесів та явищ, що відбувалися в українському суспільстві протягом перших десяти років незалежності. А позитивні конотації слова "озимий" (метафора належить до семантичного типу "ботанічна та землеробська") - молоді весняні паростки, що зігрілися під снігом, увібрали всі сили землі і енергію талого снігу як досвід попереднього покоління, - створюють відповідну позитивну характеристику політичної сили. Метафору "Команда озимого покоління" слід трактувати як динамічну, незважаючи на високу частотність використання в сучасному політичному дискурсі, оскільки вона є постійною назвою політичної реалії. Метафори, похідні від ключового слова "озимий", є важливим компонентом рекламно-агітаційних передвиборчих матеріалів цього блоку: Час прийти новому поколінню - "озимому", яке вже виросло під "снігом" старих проблем; Ми проростемо цієї весни, якщо нас не виморозить весна, що може виявитися по-зрадницьки нетеплою. У ваших силах допомогти нам розквітнути (Поступ. - 2002. - 28 берез.) .

Порівнявши статичні та динамічні метафори щодо рівня експресії та оцінки, можна зауважити, що статичні мають слабшу експресію, можуть бути нейтральними в емоційно-оцінному плані, тоді як похідні від них динамічні характеризуються яскравим емоційно-оцінним забарвленням. Це добре видно на прикладі утворення динамічних метафор від статичної гілка влади. Статична метафора у реченні має нейтральне емоційно-оцінне забарвлення: ПРП непокоїть нечіткий розподіл сфер компетенції між гілками державної влади та органами місцевого самоврядування. (Високий замок. - 2000. - 24 жовт.). Похідні від неї динамічні метафори характеризуються яскравою експресивністю та оцінністю:

Хоч раз на рік дві гілки влади бувають не колючими (Високий замок. - 2001. - 6 черв., Б. Козловський); Чи зарясніють гілки влади новими плодами? (Високий замок. - 1998. - 6 серп., Н. Балюк); Виростає таке собі владне дерево, що називається монополія. Усі гілки мають рости з одного стовбура і з одного місця, а всі листочки шелестітимуть одну і ту ж мелодію (Високий замок. - 2001. - 1 черв., Н. Балюк).

Динамічні, індивідуальні метафори, похідні від однієї статичної, іноді можуть надавати реаліям протилежних характеристик. Цікавим у цьому плані є приклад утворення різними суб'єктами політичного дискурсу похідних від популярної статичної метафори "політика - шахівниця". У межах цієї семантичної групи в одній із публікацій виявляємо такий метафоричний текст:

Ющенко, звичайно ж, є "королем становища". Та короля дуже часто грає оточення. Ферзем на політичній шахівниці виступає Іван Плющ, котрий і займається маневром - адже має найбільший простір для діяльності. ... Безвольний король, котрий потребує постійного захисту від всемогутнього ферзя, - приблизно такою є форма взаємозалежності цих двох шахово-політичних фігур. Залишається укомплектувати решту шахівниці. Плющ, як завжди, намагається грати не за правилами. Він сам їх формує і видозмінює залежно від ситуації. (Високий замок. - 2001. - 1 черв.).

В іншому тексті цьому ж політикові через метафоричну характеристику відводиться зовсім інша роль на політичній шахівниці:

Як запевняють російські аналітики, Віктора Ющенка використають як... пішака у великій шаховій грі в руках азартних геополітичних гравців... Відомо, що екс-прем'єр має стійкі стосунки з Заходом, що водночас дає підстави опонентам звинувачувати його в запроданстві, зраді політичних інтересів України та маніпулюванні ним, як пішаком, з боку Заходу (Поступ. - 2001. - 6 - 12 верес.).

Висловлена за допомогою метафори характеристика є особливо стійкою, вона може переходити з тексту в текст, розширюючи при цьому інформативний обсяг конструкцій, що метафоризуються; таким чином можна прослідкувати послідовний процес перетворення динамічної індивідуальної метафори в статичну, колективну.

Сам Президент заявив, що майбутній прем'єр має бути "конячкою, яка тягне плуг, а ззаду має бути кермо". "Я постараюся тримати ручки цього плуга", - додав Л. Кучма. Не впевнена, чи далеко ми заїдемо на такій конячці, коли кермо ззаду (Високий замок. - 2001. - 11 трав., Н. Балюк); Думаю, тепер він цього плуга з рук не випустить. От тільки питання: чи глибоко виоре? (Високий замок. - 2001. - 1 черв., Н. Балюк). Кінах буде орати, а Кучма поганяти. (Високий замок. - 2001. - 23 трав., Т. Вергелес); Прем'єр-міністром стане якась "сіра конячка", в якої ні талантів, ні амбіцій, ні претензій (Високий замок. - 2001. - 18 трав., Т. Вергелес); "Сіра конячка" може несподівано виявитися "темною", адже абсолютно неамбіційним Анатолія Кінаха не назвеш (Високий замок. - 2001. - 23 трав., Т. Вергелес); Нова "темна конячка" вирушила до "світлих" виборчих горизонтів (Поступ. - 2001. - 6 - 12 верес., О. Сніцарчук).

Метафоричні словосполучення "темна конячка" і "сіра конячка" закріпилися в українській мові як фразеологічні.

Таким чином можна говорити, що в політичному дискурсі функціонує окремий тип метафори - політична, яка лежить на перетині індивідуального світосприйняття та загальноприйнятого, колективного інтерпретування політичних процесів, подій, явищ та особистостей. Особливістю цього типу метафорики є використання статичних, колективних метафор, як таких, що повністю втратили зв'язок із словом-оболонкою, нейтральних в емоційно-оцінному плані, так і рецентних, що зберігають емоційно-оцінне навантаження, однак не є продуктом індивідуального акту метафоризації, а переходять із тексту в текст вже як готові транспоновані семантичні конструкції. Іншою важливою особливістю є взаємопроникність груп статичної та динамічної політичної метафорики, коли найбільш вдалі динамічні індивідуальні метафори інтенсивно використовувати інші суб'єкти дискурсу, що переводить їх у розряд статичних рецентних, і навпаки, статичні метафори стають джерелом для індивідуального осмислення дійсності крізь вже прийняту метафоричну призму.

1. Блэк, Макс. Метафора. // Теория метафоры: Сборник: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / Общ. ред. Н. Д. Арутюновой и М. А. Журинской. - М.: Прогресс, 1990. - С. 167.

2. Будагов Р. А. Метафоры и сравнения в контексте художественного целого // Русская речь. - 1973. - № 1. - С. 31.

3. Гусев С. С. Упорядоченность научной теории и языковые метафоры. // Метафора в языке и тексте. - М.: Наука, 1988. - С. 126.

4. Гучинская Н. О. Семантическое преобразование языковых единиц в художественном тексте (проблема языковых и поэтических тропов) // Семантика и прагматика единиц языка в тексте: Межвузовский сборник научных трудов. - Ленинград, ЛТПИ им. А. И. Герцена, 1988. - С. 3.

5. Дядюра Г. М. Функціональні параметри образності в науковому стилі (на матеріалі тескстів природничих та технічних наук): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук. - К., 2001, Ін-т укр. мови НАН України. - С. 5.

6. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. - Львів: Вид. Держ. ун-ту "Львівська політех-ніка", 1996. - 384 с.

7. Непийвода Н. Ф. Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект. - К.: ТОВ "Міжнар. фін. агенція, 1997. - 303 с. - Бібліогр.: с. 276 - 303. - С. 98.

8. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. - К.: Генеза, 1997. - С. 206.

9. Ричардс А. А. Философия риторики. // Теория метафоры: Сборник: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / Общ. ред. Н. Д. Арутюновой и М. А. Журинской. - М.: Прогресс, 1990. - С. 48, 64.

10. Словник української мови: в 11-ти т. // Ред. кол. І. К. Бі-лодід, А. А. Бурячок, В. О. Винник та. ін. - Т ІІ. - К.: Наук. думка, 1971. - С. 78.

11. Тошович Б. Структура глагольной метафоры // Stylistyka slowianska. - Т. VІІ. - Opole, 1998. - С. 224.

12. Федик О. Мова як духовний адекват світу (дійсності). - Львів: Місіонер, 2000. - С. 219.