Ласкаво просимо

Сучасний публіцистичний текст: функціонально-стилістичний аспект

УДК 82-92

Проаналізовано функціонально-стилістичні аспекти сучасного публіцистичного тексту. Виявлено активну тенденцію до вживання зниженої лексики, інтержаргону, що свідчить про розмивання меж між стилями і небезпеку псевдодемократизації тексту.

Ключові слова: публіцистичний текст, стиль, жаргонна лексика, молодіжний сленг.

It is analyzed the functional and stylistic aspects of modern publicistic text. It is revealed the active tendency of use of unconventional language and inter-jargon that means the mix of styles and the risk of "pseudo-democratization" of the text.

Key-words: publicistic text, style, jargon, youth slang.

Теза про те, що основним конструктивним принципом публіцистичного тексту є поєднання мовної експресії та стандарту, емоцій та логіки викладу, проіснувавши два-три десятки років, уже безнадійно застаріла.

Доводять це численні дослідження лексики сучасного публіцистичного дискурсу, зокрема жаргонної (Л. Кондратьєва, Т. Терновська), т. зв. "словесного порно" (В. Дружбинський), "зломови" - ознаки патогенних текстів (Б. Потятиник, Б. Лозинський, Н. Станкевич, Я. Прихода) та ін. Активізація "зниженої" лексики є, на думку науковців, однією з визначальних ознак сучасної публіцистики.

І якщо докладні дослідження реалій і змін такої української субмови, або "антимови" "антисвіту", як кримінальне арго дають змогу "поглянути на суспільство згори" і "відкрити унікальну перспективу цього суспільства" (1, 201), то подібне до вибуху проникнення цього мовного пласту у газетно-публіцистичний текст також має свідчити про соціально-культурний рівень цього суспільства.

Як узагальнюють і пояснюють це явище дослідники? Це, на їхню думку, відображення загальної тенденції переходу слів жаргонного походження до сфери загальнонародної лексики як наслідок безперервної міграції мовних одиниць у мовній системі. Отже, жаргонізми стають лексикою для усіх.

Дослідниця сучасного українського інтержаргону як лінгвістичного феномену та сучасної "мовної практики міста" Л. Ставицька вважає, що його повноцінний розвиток - це свідчення повноти соціальної бази та комунікативної потужності української мови. З усіх структурних складників інтержаргону (міського просторіччя, молодіжного сленгу, професійного, корпоративного жаргону, кримінального арго) "саме кримінальне арго виявляє чи не найбільшу комунікативну потужність у плані експансії в різні соціально-мовні сфери " (2, 213). Але ця варваризація, "зниження" літературної мови - закономірне і природне явище еволюції мови.

Щодо функціонування жаргонної лексики в тексті, це - тенденція до "розширення простору стилістичної норми" і "формування нової стилістичної норми, звільненої від багатьох заборон на користь критерію персональної мотивованості" (3, 60). Свідоме вживання жаргонної лексики - це експресія, а несвідоме - низька культура мовлення. Отже, публіцистика - це завжди свідоме використання заради експресії. Експресивні засоби, за В.Чабаненком, це "засоби, які служать для образної, емоційно наснаженої, естетично відсвіженої передачі думки", "у системі цих засобів концентрується вся краса і сила українського слова, " вони "активізують мислення" і "викликають напругу" (4) (Погоджуємося хіба що з " почуттєвою напругою").

Як передумови і причини активізації жаргонізмів дослідники називають соціальну розкутість носіїв мови і зниження рівня культури суспільства взагалі. Леся Ставицька розглядає "жаргонний вибух" в українській художній літературі 80 - 90 рр. ХХ ст. як "непрямий протест проти сомнамбулічної масової свідомості та українського стереотипу елегійно-романтичного способу художнього світовідчуття" (5, 215) і констатує спад цієї "хвороби "жаргонного нагромадження в тексті. У публіцистичному тексті ця "хвороба" тоді,мабуть, загострюєть-ся.

Активне вживання молодіжного сленгу дослідники пояснюють зростанням ролі і впливу молоді в суспільстві, молодіжним авторством багатьох публіцистичних текстів. Звичайно, те, що суспільство помолоділо, - це позитивно. Але інші явища: безмежна вільність у мові, мовна розкутість, порушення норм, "безграмотність, яка волає", власне лайлива лексика, та ще й без купюр - породжують зовсім інші, сумні думки, на кшталт таких, що "соціальне замовлення" на нормальну українську і російську мови в нашому суспільстві відсутнє" чи "поняття "пристойність" може потрапити у розряд непристойних" (6).

Мета цієї статті - дослідити функціонально-стилістичний аспект сучасного публіцистичного тексту з погляду активних лексичних змін.

Для аналізу обрано сучасні видання: "ПіК", "Львівська газета", "Поступ" та ін.

Помірковано традиційні твердження, що розмовна лексика надає "людських" рис будь-якому стилю, що саме в публіцистичному тексті вона зрозуміла, закономірна і бажана, 7) у час новітній дещо гіпертрофується. Легкість вживання розмовної лексики (слів фамільярних, простомовних, з грубуватим відтінком) веде не до взаємодії, а до розмивання меж між стилями, псевдодемократизації тексту, співіснування книжної, суспільно-політичної лексики і власне лайливої, скорочення дистанції між ними - до фамільярності та вульгаризації як ознаки публіцистичного стилю.

Лише деякі автори згадують про наші вразливі душі і просять вибачення за "погані слівця", та й то частіше не журналісти, а політики, адвокати. Тоді це звучить так: "Правда, ліпше бути майном, аніж лайном, вибачте за слово" (ПіК. - 2002. 3-9 верес.); "…цинічно брехати (вибачте, не знаходжу делікатнішого слова)" (Універсум. - 2002. - № 9 - 10); "Даруйте за вуркаганський лексикон, щось на зразок "скурвлених" або навіть "опущених"; "…він (знову, пардон, за злодійське слівце) "зашкварений" (про українських депутатів - А. С.-Ш.) (ПіК. - 2002. - 12 - 18 лют.). Для нашого заспокоєння нам намалюють крапки: "Головуючому нічого не залишається, як припинити це б…" і закрити засідання"; "О б…ка Данія!"; "П…ь всім сподіваннням!" (ПіК. - 2002. - 17 - 23 груд.); "Дідько його знає, звідки пішло це п…тичне правило етикету, надзвичайно поширене в українських політичних колах" (ПіК. - 2002. - 22 - 28 жовт.). Або "розкують" і нас: "Народні обранці особливою вигадливістю не відрізняються і їдять у масі своїй не заливну осетрину або якусь іншу хрєнь…" (ПіК. - 2002. - 22 - 28 жовт.); "Депутат Волков криє на чому світ стоїть рідну більшість… А потім видає знакову фразу: отака у нас, бля, більшість" (ПіК. - 2002. - 17 - 23 груд.). А ось розмова з літературознавцем і редактором: "Правду кажучи, мені подобається тусуватися. Принаймні, це цікавіше, ніж читати лекції про Джойса людям, яким до дупи і ти, і твій Джойс" (Львів. газ. - 2003. - 17 січ.).

На початку 90-х років дослідники радо відзначали інтелектуалузацію газетно-публіцистичних текстів. Сьогодні інтелектуали обов'язково мають знати простомовні слова, молодіжний сленг чи кримінальне арго, а звичайний читач - англійську чи латину. Зрештою, від частоти повторення цієї лексики це неважко: "Тигипко and K …" (Універсум. - 2002. - № 9 - 10); "покоління Next", "покоління Past" (ПіК. - 2002. - 3 - 9 верес.); "Корисного багато: одні пропонували "Go East!", інші тяжіли до розвинутого Заходу"; (ПіК. - 2002. - 24 груд. - 2003. - 12 січ.); "декому "пощастило" пожтити з "американським ковбоєм" і … "відвалити з рідного хоума"(ПіК. - 2002. - 24 груд. - 2003. 12 січ.); "Мельниченко - Азаров: show must go on"; " …ця вистава закінчиться для нього гепі-ендом" (Поступ. - 2003. - 23 - 29 січ.), "….і піди розберися, що де "мейд"? (ПіК. - 2002. - 12 - 18 лют.); "події минулого тижня на Хрещатику геть нікого не зацікавили: національні телеканали їх дружно прігнорували попри явний "екшн" по відео" (ПіК. - 2001. - 18 - 24 груд.).

Найчастіше немотивовано у текст потрапляють російські вкраплення, хіба що від труднощів, які викликає для автора їхній переклад: "Представник Президента в парламенті, "очаровашка" О. Задорожній, відомий передусім вічно "блуждающей" усмішкою на устах, цю можливість заперечує" (ПіК. - 2002. - 17 - 23 груд.); або ж для утворення певного колориту: "Криша (президент Л. Кучма - А. С.-Ш.) уклав з ним договір…(Універсум. - 2002. - № 9 - 10); "Хтось усю "карнавальну ніч" протусується на Хрещатику, а хтось захоче відірватись по-дорослому - із сауною і "дєвочкамі" (ПіК. - 2002. - 24 груд. - 2003. 12 січ.); "Парламентарі ще влітку били на сполох з приводу катастрофічного недофінансування, але Кабмін тоді заспокоював громадськість, мовляв, у другому півріччі усе буде "чьотко" (ПіК. - 2002. - 22 - 28 жовт.) та ін.

Львівські газети "купаються" в неповторному шармі говірки: "Зрештою, навіть при найбільшій повазі до друзів і союзників, ніколи не варто забувати про власні інтереси, прецінь політики та дипломати представляють своїх співвітчизників, а ті можуть потребувати чогось іншого, аніж простого "телячого ентузіазму" (Львів. газ. - 2002. - 12 листоп.); "Кі'ко там було тої "пєрєстройки", тої боротьби та тої "незалежності"? (Львів. газ. - 2003. - 23 січ.); "А чого ся не слухали ?"; "Принцип "а жибись знав!" не повинен стати домінуючим…;" …уві Львові за совітів…" (Львів. газ. - 2002. - 13 листоп.); "Візьмімо, наприклад, президента Путіна. Подивився хлоп кіно… взяв та й образився. От тоді й виліз у маси шкандаль…" ; "Для невтаємничених повім…" (Поступ. - 2003. - 23 - 29 січ.); з інформаційного матеріалу на економічну тему: "Як то кажуть, вар'яти на світі ще не перевелися… один фацет… для нагрівання рідини з тонкого мідного листа зробив пуделко… із рурками… До цього кроку всенький техпроцес проходив, як то кажуть, зупа - гут. Але от, наприкінці, чувак таки втнув помилку… споживана потужність прибамбаса досить висока… Придбати пристрій можна в онлайн-магазині… усього за 24 папірці із американськими президентами" (Поступ. - 2003. - 23 - 29 січ.). Як свідчить останній приклад, в одному тексті співіснують різні за характером мовні одиниці, які до того ж повинні сприйматися як "тверда інфа". Така іронічність закладена не тільки у тексти "юрби незалежних мас-медій", а й у заголовки ("Халява, сер!"; "Ментівське свято"; "Приватизаційне кидалово"; "Труба трубі") і назви серйозних рубрик: "Законотворчі примочки"; "Новини від цьоці Феміди"; "Правовий регульож"; "Прохіндіада" (про проблеми судочинства); "Законотворчі вибрики"; "Розбір польотів" та ін.

Можна погодитись, що розмовна лексика оживляє газетно-публіцистичний текст, виразніше і жвавіше окреслює висловлену думку, але її засилля, вважаємо, заперечує саму тему матеріалу - політичну, економічну, правову, військову. Можливо, автори так хочуть наблизити читача до теми, але тоді вони, за словами одного з матеріалів, де йшла мова про міського голову (!), вважають інтелектуальний рівень цього читача "нижчим від плінтуса". Надмірна грайливість викладу схожа на сміх крізь сльози.

Можна також погодитись, що вживання інтержаргону створює інтимно-фамільярний, іронічно-гротескний стиль, навіть з тим, що у розширеному вживанні кримінальне арго нейтралізується. Що ж до того, що жаргонна лексика, яку вживають освічені люди з іронічною метою, "віддзеркалює вихідне середовище цієї лексики і є своєрідним присудом йому" (9, 215), то, скоріше, вона є присудом суспільству - нашому "зворохобленому, зубожілому й порізненому суспільству". (Універсум. - 2002. № 9 - 10).

Узагальнивши значну кількість прикладів, переконуємося, чим є для нас наші депутати, політики та уряд. Ось ця "політична екзотика". Це "збіговисько" "прохіндеїв" і "шаровиків" із "державницькими примочками", що займаються "лохотроном у великих масштабах", "клепають закони", "латають клаптикове законодавство", здійснюють "фінансовий тарарам", "нашкрябують по засіках" голоси, "базарять" "заумну маячню", "борсаються-больбаються" у національному питанні, "зчиняють бучі", "гризню", хавають національну культуру з журналістським "поганялом" - "культур-мультур", б'ють демократію "по пиці" і взагалі "чхати на нас хочуть". "Хай вам грець!" (ПіК. - 2002. - 12 - 18 лют.) . Тут домінує лексика типу: мо, дзуськи!, тьху-тьху!, бідося, нагло, каламутити воду, пасти задніх, з якого дива та ін.

Можна проілюструвати цей стиль уривками публіцистичних текстів:

"Гуртом і в роздріб вони замельдувалися в "прохідняках рейтингових партій та блоків …. з принципом "з миру по депутатові" в українському парламенті можна створити потужну п'яту колону, і ніякі борці за нацбезпеку навіть прочухатися не встигнуть" (ПіК. - 2002. - 12 - 18 лют.); "аби заохотити політикум до переходу - викручуватимуть руки, а тому, хто переходити таки не захоче, - попереламують ноги… "Європеїзація" політичної системи неминуча як смерть"; "Урочистим маршем числа так 15 місяця вересня праві знову урочисто наступлять на ті ж граблі, котрі пробарабанили по їхніх головах оксамитового січня 2002 року"; "Кучма на ці витівки не зважав… обидва Рухи кричали гвалт, але гучніше всіх лементували бізнесмени…ця задавнена віагра на правих подіяла" (ПіК. - 2002. - 3 - 9 верес.); "Єдина Україна так само єдина, як Чорне море - чорне, а Михайло Поплавський - юний орел" (ПіК. - 2002. - 21 - 27 трав.); "Грім гримить, кущі трясуться, депутати в залі б"ються" (ПіК. 2002. 17 - 23 груд.).

Верхівка нашої держави - це також "владно-бюрократичний "бєспрєдєл". (Найчастотніше слово поряд з "дах", "розборки", "базари", "кидати"). Ось група лексики, яка "підтримує цей світ: тупі наїзди, вишка, хазяїн, кілер, чорний нал, підстава, напряг, круто, розкрутка, нестиковка, чистка, відмашка, гострити лижі, засвітитися, пришити, зав'язаний (на чомусь) та багато ін.).

На жаль, з'явилася ще одна асоціативна сфера, яка заполонює політичні тексти, із своєю аксіоматичною лексикою. Для прикладу: "Як непримиренні, так і конструктивні опозиціонери злягалися у передвиборній камасутрі і торгували живим тілом за місця у передвиборчих списках. У парламентській залі ну хоч би хто голий пробіг!" (ПіК. - 2001. - 18 - 24 груд.); "кажуть, що голову уряду Нідерландів …. постійно порівнюють із самим Поттером. Одного разу це так його вкурвило … (Поступ. - 2003. - 23 - 29 січ.); "Він (Марчук - А. С.- Ш.) прикидався всезнаючою й агресивною Щукою, обіцяв стати політичним Лебедем, але став Раком перед усією президентською раттю" (Львів. газ. - 2002. - 13 листоп.) та ін. Ця лексика для вжитку у галузі політики поки що нечисленна: гвалт, гвалтувати, "дєвочкі", баби, "невірні дівчата", критичні дні, бардак, медовий місяць, віагра.

Щодо "забугорних" політичних проблем там теж усе "по-свійськи":

"Білий дім дзьобає Росію", "шведи копнули Буша", "Москва нагло відмовляється від важеля", "Бойовики розлізлися як таргани", дипломати "бовкають", "базарять", політики "белькочуть"… "І "пішло-поїхало" (ПіК. - 2002. - 12 - 18 лют.) Так, це іронія, але не завжди вона виправдана, інколи текст звучить "ультрацинічно": "…розкопку … взагалі інакше ніж "тортом з мерців" назвати не можна"; "Як вистежити Бен Ладена у печерах, якщо він не вивішує номерків"? (ПіК. - 2001. - 9 - 15 жовт.) та ін.

Молодіжного сленгу у серйозні за тематикою публіцистичні тексти проникає порівняно менше. Ось помічені нами: облом, "бути у контрах з предками", зациклитись, просунутий, відтягнутись, шаровики та ін.

В економічних текстах іронія відчутна передусім у дієслівній лексиці, а також у постійному вживанні лексем: зелені, бакси, папірці. тугрики, капуста.

Отже, стиль публіцистики зазнав відчутних змін під впливом суспільно-політичних чинників. Окреслюючи ці зміни на лексичному рівні, вагаємося, чи називати їх, услід за іншими мовознавцями, "етапом випробувань і формування", чи констатувати, що ще впевнений шлях у напрямку до "поверхової публіки" (братви, пацанви, подонків, лохів і рагулів" (ПіК. - 2001. - 9 - 15 жовт.).

Залишається тоді тільки сумно зітхнути: "No comments. А що тут скажеш… Тенденція, однако" (ПіК. - 2002. - 3 - 9 верес.) або ж поцікавитися, на якій підставі, наприклад, журнал "ПіК" називають "Політикою і культурою"?

Подальші розвідки мовного аспекту публіцистичних текстів актуальні саме через те, що можуть запобігти руйнівним тенденціям.

1. Березовенко А. Кримінальне арго в Україні // Мовознавство: Доп. та повідомл. IV Міжнар. конгресу україністів / Відп. ред. В. Німчук. - К.: Пульсари, 2002.

2. Ставицька Л. Н. Сучасний український інтержаргон: проблеми й аспекти вивчення // Там само.

3. Синельникова Л. Н. Расширение пространства стилистической нормы как фактор ее изменения // Вісн. Луганськ. держ. педагог. ін-ту. - 1997. - № 2.

4. Чабаненко В. А. Основи мовної експресії. - К., 1984.

5. Ставицька Л. Сучасний український інтержаргон: проблеми й аспекти вивчення // Мовознавство: Доп. та повідомл. IV Міжнар. конгресу україністів / Відп. ред. В. Німчук. - К.: Пульсари, 2002.

6. Дружбинський В. Словесне порно // Дзеркало тижня. - 2002. - 7 верес.

7. Єрмоленко С. Я. Мова і час. Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови. - К.: Наук. думка, 1977; Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови / Відп. ред. М. М. Пилинський. - К.: Наук. думка, 1990.

8. Ставицька Л. Сучасний український інтержаргон: проблеми й аспекти вивчення // Мовознавство: Доп. та повідомл. IV Міжнар. конгресу україністів / Відп. ред. В. Німчук. - К.: Пульсари, 2002.