Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Говоримо про дискурс

Наталія Шумарова

УДК 81' 38

22-24 вересня 2003 р. у маленькому містечку Чудець поблизу Жешева (Польща) відбулася міжнародна конференція з мовознавства "Сучасний аналіз дискурсу: когнітивний аналіз та інші методи дослідження". Організатори конференції - Стилістична комісія Комітету мовознавства Польської академії наук та Інститут польської філології Жешівського університету. З доповідями виступили науковці з Польщі, Чехії, Сербії, Словаччини, України, Росії. Як зазначив відомий польський дослідник професор С. Гайда (Ополе), це була 16-та конференція, що розглядала проблеми і напрями розвитку стилістики, 13 зустрічей відбулося в Ополі, інші - в різних містах, зокрема ця, остання, в Жешеві. На конференції було представлено щорічник "Стиль", що видається у Бєлграді завдяки ініціативі сербського дослідника М. Чаркича.

У своїй доповіді "Дискурс - стиль - аналіз (інтерпретація)" С. Гайда окреслив шлях розвитку напрямів вивчення тексту (лінгвістика тексту -- семантичний напрям -- комунікативно-діяльнісний -- когнітивний", наголосив на необхідності при визначенні типології текстів вивчати культурологічний аспект, зазначив різницю між поняттями аналіз (як дослідницьке явище) та інтерпретація (як суспільна практика), зупинився на типології інтерпретацій, що може будуватися на різних засадах.

Доповідь відомого польського дослідника А. Вільконя (Катовіце - Неаполь) "Текстові та контекстові визначники стилю - спроба систематизації і проблеми" було присвячено визначенню видів текстів з опорою на стиль. Дослідник зазначив, що у новій своїй книзі він описав класи стилів, які ще не виділялися сучасною наукою.

Професор К. Ожог (Жешів) присвятив свою доповідь політичному дискурсові, у якому виділив кілька субдискурсів, зокрема дискурс романтичний, характерний для партій, що виникли відразу після Солідарності, дискурс ліберальний, "розбудовуваний" політиками, які підтримували Л. Бальцеровича, і дискурс популістський - тексти представників оборони та Ліги польських родин. Було детально розглянуто лексико-семантичні, синтаксичні та стилістичні риси кожного із зазначених різновидів, наголошено, що, маючи ряд спільних рис, ці дискурси часто змішуються.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка був представлений доповіддю професора Інституту журналістики Н. П. Шумарової "Експериментальний дискурс: процес породження вторинного тексту". Експеримент полягав у відтворенні (інтерпретації) уривків з художніх і науково-популярних творів, написаних українською та російською мовами. Його результати описано в: Шумарова Н. П. Мовна компетенція особистості в ситуації білінгвізму. - К., 2000. - С. 155- 227. У доповіді йшлося про те, що залишилося "за кадром", а саме про спілкування експериментатора з інформантами до і під час проведення експерименту. Цей тип спілкування у доповіді представлено як субдискурс наукового.

Авторка наголосила на тому, що такий тип дискурсу ніколи не вирізнявся дослідниками, але має право на життя, оскільки в нього є ряд ознак, притаманних будь-якому загальновизнаному типу дискурсу. Це процес, що чітко структурується (передекспериментальна частина, власне експеримент, точніше, комунікація у ході виконання завдання, завершення спілкування), має певну мету, якої намагаються досягнути інформатор і дослідник, виступає як частина усної мовленнєвої діяльності, що відображає ситуацію спілкування, мовний і соціокультурний досвід інформанта. Останній реагує на будь-які зміни під час мовного акту, зокрема на виникнення ситуації комунікативного конфлікту, коли йому бракує знань або умін-ня, щоб виконати завдання. У такому разі інформант стає ініціатором спілкування з експериментатором. Виникає парадоксальний психологічний момент: чим нижчий рівень мовних знань інформанта, тим більш розгорненим є комунікативний акт, тобто в усіх своїх виявах цей дискурс є "текстом, зануреним у життя". В основних своїх рисах він повторюється при проведенні будь-якого експерименту, якщо той відбувається в усній формі. Сферою його поширення є наукова діяльність учених, що зумовлює час від часу необхідність застосування експериментального методу. Його характерними особливостями є стилістична нейтральність, чіткий розподіл соціальних ролей учасників комунікативного акту, перехід ініціативи спілкування до інформанта у випадках комунікативного конфлікту тощо.

Психолінгвістичні методи аналізу текстів

Наталія Непийвода, Тетяна Скотникова

УДК 81' 23/42

Подано загальні відомості про сучасні методи аналізу текстових документів. З ними доцільно було б ознайомлювати майбутніх журналістів і редакторів.

Ключові слова: психолінгвістичні методики аналізу текстів, семантичні ознаки, контент-аналіз.

In the article it is given the general information concerning modern methods of analysis of text documents that are worthy of attention of future journalists and editors.

Key-words: psycho-linguistic methods of text analysis, semantic tags, content-analysis.

У журналістикознавстві, як правило, тексти є головним джерелом інформації. До аналізу текстів можна підходити по-різному. Можна традиційно визначати тему й ідею, аналізувати образи, оцінювати використані автором стилістичні засоби тощо.

А можна аналізувати твори й інакше. У психолінгвістиці порівняно недавно почали використовувати психіатричний і психоаналітичний аналіз текстів, мотиваційний, емоційно-лексичний, фоно- і кольоросемантический аналізи, а також діагностику мета-програм [4]. Більшість психологічних особливостей відображається в особливостях мови: граматичних (перевага відмінків, часових форм, форм стану) і лексичних (наприклад, переважне вживання конкретного слова з ряду синонімів). На аналізі таких лінгвістичних особливостей побудовані так звані "проективні" системи психіатричної і психологічної діагностики, зокрема Тематичний Апперцептивний Тест (ТАТ) і його численні модифікації.

Психіатричний аналіз зіставляє текст із характеристиками осіб, що мають ту чи іншу акцентуацію (переважну спрямованість) - параноїдну, демонстративну (істероїдну), депресивну, збудливу, гіпертимну. Так, психіатричний аналіз художньої літератури дав можливість російському психолінгвістові В. Бєляніну [2] виділити кілька типів текстів: "світлі" (параноїдна акцентуація), "темні" (епілептоїдна акцентуація), "красиві" (демонстративна акцентуація), "веселі" (маніакальна акцентуація), "сумні" (депресивна акцентуація). Логічно припустити, що вибір людиною тих чи інших лексичних і граматичних варіантів залежить від психологічних особливостей цієї людини. Отже, проаналізувавши текст, можна реконструювати картину світу автора і більш-менш точно визначити його психологічний тип. Тобто, виходячи з мови персонажів, можна "поставити діагноз" - і їм, і авторові [1; 2].

Психоаналітичний аналіз оцінює наявність у тексті слів, які належать до сексуальної символіки, до прихованої агресивності тощо. Мотиваційний аналіз визначає вираженість у тексті предикатів мотивації за чотирма групами мотивів: фізіологічні, влади, особистих досягнень і приналежності. Емоційно-лексичний аналіз дає змогу оцінити емоційну насиченість тексту, структуру оцінки за найбільш значущими емоційно-оцінними критеріями, а отже, визначити емоціогенність тексту. Фоно- і кольоросемантичний аналіз виявляє не-усвідомлювані фонетичні, ритмічні, колірні, асоціативні та інші емоційні ком-поненти тексту. Діагностика мета-програм передбачає оцінку задіяних у тексті каналів репрезентації; аналіз суб'єктивної організації простору, часу і руху; оцінку мовного втілення категорії "свій / чужий" тощо.

Разом усі зазначені підходи являють собою набір універсальних семантичних ознак.

Останнім часом набув поширення контент-аналіз (аналіз змісту) писемних творів. Його можна віднести до кількісно-змістових методів дослідження. Він передбачає пошук у тексті мовних індикаторів (одиниць аналізу) певних змістових понять (категорій аналізу), визначення частоти їх уживання, оцінювання співвідношення з іншими одиницями і зі змістом усього твору.

Основні процедури контент-аналізу

1. Виявлення категорій (значеннєвих одиниць) аналізу. Категорії аналізу обираються на основі робочої гіпотези і завдання дослідження. Категоріями можуть бути:

а) поняття, виражені в окремих термінах;

б) тема, виражена в тексті;

в) суспільна подія, офіційний факт, випадок;

г) позиція автора аналізованого текстового матеріалу.

2. Виділення одиниць аналізу (одиниць підрахунків), тобто мовних індикаторів шуканих категорій, групування лексем у групи з приписаним спільним значенням.

Наприклад, якщо в тексті (припустимо, про "тяжку жіночу долю") ми досліджуємо категорію: Власна відповідальність за своє життя, то одиниці підрахунку (мовні індикатори) можна виділити так:

Мовні індикатори наявності шуканої категорії в тексті (підраховуються зі знаком +): активні граматичні конструкції (Я роблю те, що вважаю за потрібне. Я сама винна в тому, що мені сіли на шию).

Мовні індикатори відсутності шуканої категорії (підраховуються зі знаком -): пасивні граматичні конструкції:

-- з підметом:

- з додатком у формі орудного відмінка (Моє життя затьмарене домашньою роботою);

- без додатка (Прибирання триває 5-6 годин).

-- без підмета:

- об'єкт виражений формами відмінків, інфінітивом, підрядними реченнями (Для кожного доводиться готувати окремо. Ніякого відпочинку не передбачається);

- неозначено-особові (Про моє самопочуття не думають).

3. Визначення вибіркової сукупності. Наприклад, тексти певного друкованого видання за певний період (якщо завданням є дослідити, наприклад, політичну спрямованість цього видання в певний період) або публікації певного автора (якщо гіпотеза дослідження стосується цього автора) і под.

4. Розробка таблиці контент-аналізу (процедура дослідження).

5. Обробка масиву даних (вручну чи на комп'ютері). Оцінювання міри присутності (в абсолютних і відносних величинах) категорій у досліджуваних текстах, визначення взаємозв'язків між ними.

6. Складання підсумкових звітних документів (просто інформація або якісний аналіз).

Якщо є потреба у точнішій кількісній оцінці ступеня вираженості тієї чи іншої категорії, будують її семантичну шкалу. За допомогою семантичної шкали кожній одиниці підрахунку ставиться у відповідність число, яке нази-вається її шкаловим значенням. Прикладами семантичних шкал можуть бути відомі п'ятибальні шкали політичної орієнтації [3]:

"ліві (1) - лівоцентристи (2) - центристи (3) - правоцентристи (4) - праві (5)" і

"реакціонери (1) - консерватори (2) - помірні (3) - ліберали (4) - радикали (5)"

чи (для наших національних реалій):

шовініст (1) - "інтернаціоналіст" (2) - помірний прагматик (3) - "національно свідомий" (4) - крайній націоналіст (5).

Використання двох чи кількох семантичних шкал дає змогу створити семантичний простір. Отримані за допомогою таких шкал оцінки мають вигляд рейтингів - розсортованих у порядку збільшення чи зменшення кількісних характеристик об'єкта. Семантичне шкалування є зручним способом перетворення якісної інформації в кількісну, тобто дає можливість представляти гуманітарні знання у формі, що її може обробляти комп'ютер.

Завдяки контент-аналізові можна отримати достатньо об'єктивний результат, а крім того, зробити зміст тексту вимірюваним і придатним для точного обчислення.

Критики контент-аналізу говорять, що кількісні показники тексту часто залежать не лише від автора, а й від контексту. Справді, про що буде свідчити контент-аналіз, наприклад, текстів українських теленовин? Упереджений добір новин (акцент на одних подіях і замовчування інших), тенденційна подача фактів… Усі ці прийоми є засобом прихованого впливу на свідомість глядачів, інструментом маніпуляції, а отже, можуть бути індикатором лише політичної позиції власників телеканала, а не текстів повідомлень. Але тут мова вже йде не про контекст повідомлення, а про соціально-політичний контекст у суспільстві.

Бажано поєднувати традиційні для гуманітарних дисциплін якісно-описові методи вивчення текстів з кількісно-змістовими - такими, як контент-аналіз, - для верифікації та доповнення традиційних досліджень, а також для покращення валідності наукових розвідок.

1. Белянин В. П. Введение в психолингвистику. - М.: ЧеРо, 2001. - 128 с.

2. Белянин В. П. Основы психолингвистической диагностики: модели мира в литературе. - М.: Тривола, 2000. - 248 с.

3. Электоральные технологии и президентские выборы / Сост. В. Мошняга. - Кишинев: CAPTES, 2000. - 189 с.

4. http:// www.psycho.ru/programm/vaal.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові