Ласкаво просимо

Інформаційна політика США у світлі останніх подій в Афганістані

УДК 73.32.581"312"

Події 11 вересня 2001 року в Нью-Йорку та Вашингтоні змінили світ. Віртуальна реальність комп'ютерних ігор стала дійсністю. Більшість американців змінили попереднє ставлення до життя, для багатьох розвіявся міф про непохитність супердержави.

Хто винен і як покарати винних - ось основні питання, що хвилювали американське суспільство, на які, проте, відразу знайшлися відповіді: головний терорист світу - Усама бен Ладен і його Аль-Каїда, з якими вже ведеться боротьба військовими засобами. Проте основний момент - встановити причину та усунути її.

За останніми соціологічними дослідженнями, що проводилися в США, 45% американців уважають, що левова частка відповідальності за вересневі події лежить на стратегії зовнішньої політики держави. А це означає, що настав час змінювати політику, яка викликає настільки неадекватні почуття навіть у самих американців.

Бен Ладен і таліби - плоди американської зовнішньої політики, створені свого часу для боротьби з Радянським Союзом. Тепер американців можна порівняти з доктором Франкенштейном, на якого напало його власне творіння. Тому звичайна їхня реакція - дати відсіч терористам і показати цілому світові, що Америка ще в змозі себе захистити.

"Війна з міжнародним тероризмом" - саме під таким гаслом почалася операція відплати на території Афганістану, де знаходяться військові бази та ставки терористів. Але слід пам'ятати, що більшість мусульман сприйняли американські військові дії на свій рахунок. На думку багатьох арабів, американці можуть пишатися військовими успіхами, проте їм не зламати сили духу та не заволодіти розумом мусульман. Адже ця війна ведеться не лише суто військовими засобами, політичні експерти розглядають її більш глобально: як війну західної і східної цивілізацій, зіткнення двох полярних світів. Звичайно ж, це і війна пропаганди, основним інструментом якої є засоби масової інформації. І від того, наскільки розумною та зваженою буде інформаційна політика сторін, що воюють, залежатиме характер і результат війни.

За теперішніх умов офіційні власті США дещо відступили від здавна задекларованої політики високих демократичних цінностей і свободи слова. Як і яку інформацію давати американським ЗМІ, вирішують зараз чиновники Білого дому і сам Буш, який в одному зі звернень до американського народу закликав національні мас-медіа не транслювати виступи терориста номер один Усами бен Ладена через те, що вони можуть містити кодовані послання із закликами до поновлення терактів.

Є інформація про те, що існують навіть спеціальні правила для ЗМІ щодо того, як саме їм діяти в умовах військового конфлікту в Афганістані. Ці правила, фактично, - прояв новоявленої американської цензури. І це досить дивно, бо США і Британія завжди відстоювали право на свободу слова і отримання інформації. На початку 70-х років постійне звинувачення з боку керівництв країн "третього світу" західних мас-медіа у підриві національних цінностей, нав'язуванні західних ідеалів, зосередженні на негативному матеріалі призвело до появи сумнозвісної ідеї "Нового інформаційного порядку", винесеної на обговорення ЮНЕСКО. Користуючись кількісною перевагою голосів, ці країни провели в ЮНЕСКО так звану "Декларацію про засоби масової інформації" (1978), яка наголошувала на "збалансованому потоці" інформації. Тоді, не погодившись із таким тлумаченням, Сполучені Штати та Британія на знак протесту залишили ЮНЕСКО. Проте зараз ситуація дещо інша.

Усім журналістам відома проста догма: замовчування чи перекручення інформації може коштувати комусь життя, або несе загрозу для всього суспільства. Коли вмирає свобода слова, на черзі - демократія. Хоча завжди є винятки з правил. Саме такими, тобто винятковими, вважають американці трагічні події 11 вересня 2001 року, що сталися в їхній країні, і з ними важко сперечатися. Отже, загальну стратегію вирішення цієї проблеми, а також й інформаційну політику офіційні США планують на власний розсуд. Проте в демократичній державі, якою є Америка, інформаційний простір - сформований. Отже, він має бути різноплановий, містити різні, часто протилежні думки, аби реципієнт сам міг зробити власні висновки, вибудувати в уяві цілісність картини.

Керівництво провідних ЗМІ всередині країни та за її межами позитивно сприйняло і відгукнулося на заклики США, обіцяючи чітко відстежувати будь-яку інформацію, отримувану з арабського світу, особливо від катарської телекомпанії "Аль-Джазіра", яка умовно оголошена поза законом в Америці. Однак, як не дивно, та навіть представники Туманного Альбіону, а саме речник британського Прем'єр-міністра Тоні Блера наголосив на тому, що варто дати можливість самим ЗМІ визначати їхню інформаційну політику.

Таким чином, у цьому конфлікті чи не найважливіша роль належить ЗМІ. Жахливі кадри терактів 11 вересня, що транслювали всі центральні телеканали планети протягом двох тижнів поспіль, цілком і повністю підготували Америку та міжнародну спільноту до майбутньої війни. Ця війна - зіткнення не двох держав, а двох світоглядів, війна пропаганди, де зброєю є інформація. А відсутність достовірної інформації чи її недостатність породжує страх та невпевненість у завтрашньому дні, змушує брати зброю до рук та нападати чи захищатися, а цього й так забагато у сучасному світі.

Окрім того, у цієї війни немає точних цілей, бо за словом "тероризм" можна розуміти будь-що, отже, є ризик зайти дуже далеко. США спираються на Пакистан і Саудівську Аравію - країни, які фактично несуть відповідальність за те, що трапилось. Пакистан породив талібів, а Саудівська Аравія субсидувала ісламську мережу по всьому світі. Ситуація доволі складна, від початку США вирішили діяти самостійно, не поінформувавши союзників щодо кінцевої мети та цілей цієї війни. ООН стверджує, що це абсолютно законна відповідь. Але слід чітко продумати засоби позбавлення від талібів, аби не зростити нового бен ладена.

1. Українська журналістика в контексті світової: Збірник наукових праць. - К.: ЦВП, 2000.

2. Інтернет-сайти: www.smi.ru, www.polit.ru