Невдалий подих. Пік мовчання.
З'єднався шепіт в частокіл,
І лист скупий "до запитання"
Ковтнув багаторічний пил.
Нові слова, безглузді фрази,
Зачаті морем голосів,
У безвість канули відразу
Як морок сну на нього сів.
Стріляй впритул по сивій тиші
Стрілою вільних блискавиць,
Гартуй мечі, за час гостріші
І вживлюй в безвість сталі міць.
Не бійся осуду від люду,
Не бійсь цьому життя віддать:
Простіше стліть від самосуду,
Ніж вічність вироку чекать.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові