Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


* * *

Ксенія Харченко

Усе буде jazz
God bless the jazz
джміль
джиґун
джомолунґма
джос
джаzzzzzzzzzzz........

1. Ніколи не стачало води. Завше чекалося дощу. Він мав надійти десь уночі. Проте ніколи не повідомляв, а ти постійно чекав. Стояв на ґанку з піднятими до неба очима і думав. Блискавки писали. Білим по чорному.

2. Тоді, коли небо розчахувало груди і випускало з себе наболіле, ти мусив захищатися. Певно, його теж колись було жорстоко ображено, та ніхто про то не знав. Воно співало, мугикало, а ти слухав. Воно кричало, а ти все знав. Воно волало, а ти ховався. Потому вже не спалося. Ніколи.

3. Давно то вже було. На ріг будинку причепили трубу, а згори пустили ринву. Часом води виявлялося забагато, тоді земля потроху осідала, зовсім трошечки, та того було досить. Труба потроху змінювалася, загиналася догори, а коли тебе малого дідо вчив літер, то вдало скористався нею: вона стала схожа на літеру S. То перша, пізнана тобою літера. Нею починалася твоя абетка.

4. Дід, старий негр, був схожий на випалену, потріскану землю, таку ж чорну, таку ж стомлену. Він був мудрий, як земля. І хотів дочекатися того часу, коли хижа буде поглинута землею вповні, тоді, як він гадав, можна померти там, де народився, де народив своїх дітей і де вони народили своїх. Тільки вони не повернулися, пташата.

5. S...C... саксофон. Його ти пізнав значно пізніше, та першим все ж був прибитий до рогу, блискучий, живий. Принаймні оживав він тоді, коли починали плескотати по нім блискавки. За повітря слугувала йому вода, вона заливалася, а потім з бурхливим плескотінням виривалася назовні. Бурхлива, невговтана, примарна і примхлива. Перша жінка, яка ніколи тобі не належала.

6. Ти жив у своєму маленькому світі, в ньому не було нічого, окрім спогадів. Пам'ятав, що мусив піти. Тоді знав, що тебе дощ не приколише. Він був повстанням. І ти повстав.

7. Був особливий день. Такого ніколи не було, зрештою, як не було нічого подібного. Перший доторк, перший поцілунок. Своїми шерхотними, мокрими губами обійняв, відчув, полагодив, подув. Цю жінку обійняв, приручив. Вона довго не піддавалася. Все життя. А ти йшов далі. Грубий, гротесковий, не такий, знуджений і натхненний, висохлий і вируючий. Пальці знали своє місце, вони намагалися не пропустити те, що було в голові. А там був дощ.

8. Шкода. Тобі не доведеться померти в своїй хижі. Вона давно під землею. Домовина, що в ній похована мудрість.

9. Тобі було добре. Ти знав, у що вірив, і робив, що відчував. Спокійно, навіть трохи незвично, якось було. Sax. То твоя доля. А ти ніколи не вірив у те, що в світі є речі, важливіші за долю. Бо, можливо, таких ніколи не існувало.

10. Ідол. Супутник старого сонця і дивного наповнення кнайп, особливостей, цигаркового диму і дощу. Зволожися. Випий ще. Забудь. І будь собою. Все буде jazz. Ну а ти... ти будеш усім.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові