Опали стріли жовтого годинника.
Як тяжко ми захворіли печаллю!
Тепер мовчу. Надовго замовчала —
Як ніч мовчу, що з потойбіччя виникла.
Я вся тобою пройнята. Прости мені.
Чужою ласкою тебе не загасить,
І кожна літера твоєго імені —
Як нерв, оголений на мить.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові