Порозкидано крилець кленових.
Аби я... Аби ти... Все минає —
Лише вітер її колихає —
Струнку білу акацію. Знову —
Не олією писано гарно,
Не розтерті дими із пастеллю.
Мов до самої суті поранив
І писав уже тільки душею.
Так правдиво. Як знав ти? Відверто.
Повертаюсь лицем і... Мовчання.
З полотна на твоєму мольберті
Усміхнулось прощання. Востаннє...
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові