Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


"День засинає в щілинах будинку із цегли..."

Наталя Переверзєва

День засинає в щілинах будинку із цегли.
Маю відлигу в кишені старого пальто.
Давні надії і давні страждання померли,
Не допоможе згадать того більше ніхто.

Награний спокій. Коричневе сім’я в ажурах деревець.
Як для зими дуже тепло. Сама...
Хтось доторкнувся на мить до холодного серця
І відсахнувся, ображений. Тепла зима.

Кажеш — обманюю? Так, та тепер лише себе
Кажеш — нещира? З собою нещира, поглянь!
Аби все добре — я не обіймалася б з небом,
Я заблукала б у цьому будинку бажань.

День засина в помаранчевій цеглі і хлипа
Наче дитятко з просоння. Це легко було —
Білим лицем притулитись до чорної липи.
Дало спокою і жити бажання дало.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові