А наостанок пахне віск,
Так в'їдливо і хижо пахне!
На твій короткий білий вік
Лиш моїх сліз достоту стане.
Тремтить із трьох листків тавро,
Неначе пада в круговерті.
Дві стрілки, креслячи зеро,
Наближують відвертість.
Гойдає протяг жовтий зойк,
Зрива із ніжки гнота.
І темінь. Полиски зірок
Зітхають: "Хто ти?.. Хто ти?.."
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові