Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


"Ти полишив її на марґінесі..."

Ольга Ольхова

Ти полишив її на марґінесі
свого життя, замовивши на месі
молитву-спогад: так, ніби була.
І ніби не було. В прозорім плесі
втопила душу — каменем до дна:
тепер утоплена і все одно одна
(іронія провокаційних кроків).
О, ти був келихом дешевого вина,
невибродженим каламутом соків:
не подавилась — ну і слава Богу,
а у брехні твоїй зламає ногу
і найдосвідченіший чорт. І взагалі
вона йшла з каяттями не до того.
Ти — втілення байдужих нарікань
на совість. Вона — лиш жертва-лань.
Приручена рукою, вбита словом
і відговорена відвертістю зітхань.
Ти ходиш до костьолу, але гріх
вважаєш святом. І в полоні втіх
так самозречено освідчуєшся пеклу.
На ранок кажеш Богу, що не зміг,
протистояти диявольським спокусам.
Бог вислухає — і гріхи відпустить.
І ти, прощенний, викинеш її, нечисту,
з серця. Проженеш, хоча не мусив.
До чого ж я веду, моя розпусто?
Ти завше знав, де можна потоптатись.
Проте у тих місцях — давно вже пусто.
Суцільна пустка. Тож — щасливо залишатись.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові