Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


"Гойдається вічність. І хочеться спати..."

Наталя Полянчук

Гойдається вічність. І хочеться спати,
Торкнутися рівного, довгого сну
І цю летаргію довічно тримати,
Тримати за руку цю мирну війну.
Війну болю серця і виклику нервів,
Спокійних істерик повільний рух рук.
Очей тьмяний блиск — о, ці очі померлі! —
Все рветься на волю, все рветься до мук.
Так хочеться спати, та страшно заснути,
І бачити сон, що тремтів у житті,
І мрію, в солодкі кайдани закуту,
Торкати так ніжно в напівзабутті.
Та мрія померла — крізь сон відчуваю!
В обіймах Морфея страждання живуть.
І я вже не вірю, і я вже не знаю,
І я — вже не я, а сріблястая ртуть.
Гойдається вічність. Життя колискова.
Очей вогкий блиск і усмішка сумна.
Невпевнена втеча. Алея зіркова.
І втома життєва. І дійсність пісна.
Гойдається вічність. І хочеться спати.
І місячне сяйво в криничній воді
Спіймати і довго в долонях тримати,
І щастя знаходить у власній біді.
А віра відсутня. Надія вмирає.
І холодно спати. Прокинутись — теж.
Ніхто не підійде. Ніхто не згадає.
І тихо співає ця вічність без меж.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові