Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Лабораторна робота №1 (2 год.)

Тема: Вступ.

Теоретичні відомості:
1. Мета і завдання курсу.
2. Поняття про шрифти.
3. Історія виникнення шрифтів.
4. Розвиток шрифтів. Соціальна і культурологічна зумовленість шрифтів.
5. Шрифтова справа в Україні.

Практичні уміння і навички: встановлювати історичний період створення шрифту.

Прилади та матеріали: праці вітчизняних і зарубіжних науковців і мистецтвознавців, присвячені історії виникнення шрифтів; ілюстрації із зображенням шрифтів, використовуваних у друкарській справі в різні історичні періоди; зразки авторських шрифтів.

Завдання (робота в лабораторії):
1. Переглянути праці, присвячені історії виникнення шрифтів.
2. Записати назви і відксерувати зразки найвідоміших вітчизняних шрифтів.
3. Скласти список авторів відомих українських шрифтів із зазначенням часу створення шрифту, а також його реального втілення в друкованій продукції.

Самостійна робота (творчість, польові дослідження, експерименти): екскурсія до Музею книги.

Практичний результат: стисла історична довідка про шрифти в різні епохи (теми довідок – відповідно до списку студентів); зразки найвідоміших вітчизняних шрифтів; список українських авторських шрифтів.

Література
1. Барышников Г.М. и др. Шрифты, разработка и использование. – М.: ЭКОМ, 1997.
2. Белецкий П. Георгий Иванович Нарбут. – Ленинград: Искусство, 1985.
3. Георгій Нарбут. Альбом. – К.: Мистецтво, 1983.
4. Георгиев Є., Ангелов Д. И др. Вклад болгарского народа в мировую сокровищницу культуры. – София: София-пресс, 1968.
5. Истрин В.А. Развитие письма. – М.: Изд-во АН СССР, 1961.
6. Овдієнко О. Книжкове мистецтво на Україні (1917-1974). – Львів, 1974.
7. Огієнко І.І. Історія українського друкарства. – К.: Либідь, 1994.
8. Попов В.В., Гуревич С.М. Производство и оформление газеты. – М.: Книга, 1967.
9. Попов В.В., Гуревич С.М. Производство и оформление газеты. 2-е изд. – М.: Высшая школа, 1977.
10. Птахова И. Простая красота буквы. – Санкт-Петербург: Русская графика, 1997.
11. Різник М.Г. Письмо і шрифт. – К.: Вища школа, 1978.
12. Снарський О.В. Шрифт в мистецтві художнього оформлення. – К.: Реклама, 1975.
13. У истоков русского книгопечатания. – М.: Изд-во АН СССР, 1959.
14. Шицгал А.Г. Русский типографский шрифт. – М.: Книга, 1985.
15. Энциклопедия книжного дела. – М.: Юристъ, 1998.

Ксерокопії з кн.:
1. І.І.Огієнко: таблиці, присвячені початку друкарства (с. 34-35).
2. Ілюстрації із зображенням шрифтів, використовуваних у друкарській справі в різні історичні періоди:
– О.В.Снарський. Рис. 17, 19, 21, 35-40;
– М.Г.Різник. Мал. 6, 11, 18, 29, 35-37, 40, 44, 46-50, 53, 54, 60, 61, 64, 65, 70, 71, 73, 74, 76, 77, 82, 94, 97, 104, 105, 111, 117-119, 121, 149-154, 159-166, 168-175, 179, 182;
– Георгій Нарбут. Альбом. С. 2 (портрет), рис. 18, 19, 54-69, 72, 73, 77, 78, 82-88.
– О.Овдієнко. Книжкове мистецтво на Україні:
– В.А.Истрин. Рис. 1-3, 6-8, 21-23

1. Мета і завдання курсу (обговорення програми курсу).

2. Поняття про шрифти.
Шрифт – це графічна, художня форма зображення літер, знаків і цифр певної системи письма (О.В.Снарський).
Шрифт (нім. Schrift) – комплект літер, який відтворює який-небудь алфавіт (латинський, російський, арабський, грецький), а також цифри і знаки (СЭС).

3. Історія виникнення шрифтів. Розвиток шрифтів. Соціальна і культурологічна зумовленість шрифтів. Шрифтова справа в Україні (переглянути кн. 2-6, 9-12 зі списку літератури й обрати теми повідомлень з історії виникнення і розвитку шрифтів).

Досі дослідники звичайно не відділювали
українського друкарства від московського, чому до науки вносилося
певне баламутство; через це звичайно більшість дотеперішніх праць
трактують українське та московське друкарство разом.
І.І.Огієнко. Історія українського друкарства

1. Дописемні засоби передачі інформації (предметне "письмо"). Вузликове письмо стародавніх індійців (інків) як підготовча стадія від малюнка до графічного письма.

2. Піктографічне письмо.

3. Ідеографічне письмо. Ієрогліфи стародавнього Єгипту (IV тисячоліття до н. е.).

4. Клинопис (Месопотамія, IV тисячоліття до н. е.).

5. Фінікійський алфавіт (IX ст. до н.е.).

6. Грецьке письмо. Різновиди письма (шрифти): лапідарне (капітальне), унціальне і курсивне (VIII-VII ст. до н. е.).

7. Латиниця (латинка) (III ст. до н. е.). Римське капітальне письмо (шрифт) (напис на колоні Траяна в Римі – 113 р. до н. е.). Різновиди письма (шрифти): маюскул, унціал, напівунціал, мінускул (IV ст.).

8. Розвиток латинських шрифтів: каролінзький мінускул (VIII-IX ст.), готичне письмо (XI-XII ст.), швабський шрифт (XIII ст.), антиква (XIV ст.).

9. Побудова літер на основі квадрата: трактати Луки Пачоллі (Італія, 1509 р.), Альбрехта Дюрера (Німеччина, 1525 р.), Жоффруа Торі (Франція, 1529 р.).

10. Шрифти Нікола Йєнсона (Франція, 1470 р.), Альда Мануція (Італія, 1499 р.), Клода Гарамона (Франція, 1540 р.).

11. Нова антиква Фірмена Дідо (1812 р.). Шрифти Джамбаттіста Бодоні (Італія, 1818 р.).

12. Розвиток нових шрифтів: єгипетські шрифти, гротескові (гротескні) шрифти (XIX ст.).

13. "Таймс Нью Роман" (Англія, 1932 р.) – найбільше досягнення XX ст.

14. Новітні авторські шрифти: "футура" П.Реннера (Франція, 1932 р.), "пеньо" А.Кассандра (Франція), "ербар-гротеск" Я.Ербара, "гілл-гротеск" Е.Гілла (Англія, 1928-1930 рр.), "оптима" Г.Цапфа (Німеччина, 1958 р.), "фігурал-курсив" О.Менхарта (Чехословаччина, 1949 р.), шрифти А.Капра (Німеччина) та ін.

15. Слов’янські абетки – кирилиця і глаголиця.

16. Устав, напівустав, скоропис – форми рукописного шрифту.

17. Гражданський шрифт (1708 р.). Два типи російських друкарських шрифтів – петербурзький і московський (XVIII-XIX ст.).

18. Найперший друкар українських книжок Швайтполь Фіоль. "Осмогласник", або "Октоїх" (Краків, 1491 р.) та інші книжки. Перший друкований український шрифт.

19. Слов’янські інкунабули, надруковані ієромонахом Макарієм у Чорногорії і Волощині (1494-1512 рр.).

20. Білоруський першодрукар Георгій (Франциск) Скорина. Оригінальний шрифт біблійних книжок (1517-1519 рр.).

21. Московське друкарство. Іван Федоров – засновник "Печатного двору" (1553 р.). Шрифти Івана Федорова.

22. Білорусько-українські друкарні: Віленські, Несвіжська, Тяпинська та ін. (XVI-XVII ст.). Зразки шрифтів.

23. Галицькі друкарні: Львівські, Стрятинська, Крилоська та ін. (XVI-XVII ст.). Зразки шрифтів.

24. Волинські друкарні: Острозька, Дерманська, Почаївська та ін. (XVI-XVIII ст.). Зразки шрифтів.

25. Київське друкарство: Києво-Печерська друкарня, друкарні Тимофія Вербицького, Спиридона Соболя та ін. (XVII-XVIII ст.). Зразки шрифтів.

26. Чернігівське друкарство: Новгород-Сіверська і Чернігівська друкарні (XVII-XVIII ст.). Зразки шрифтів.

27. Харківські друкарні (XIII-XIX ст.). Зразки шрифтів.

28. Перший загальносоюзний стандарт на друкарські шрифти (ОСТ 1337) (1930 р.).

29. Науково-дослідний інститут поліграфічної і видавничої техніки ОГІЗ РРФСР. Лабораторія шрифту. Зачинателі створення радянських друкарських шрифтів: Г.А.Банникова, М.Я.Караванський, М.М.Кудряшов, Ф.Ш.Тагіров, Е.Б.Черневський, А.В.Щукін. Професор В.А.Артемов – керівник досліджень з теорії, практики і психології сприймання шрифтів.

30. Науково-дослідний інститут поліграфічного машинобудування. Нові гарнітури: банниківська, нова газетна, кудряшівська, енциклопедична тощо.

31. Відомі художники-шрифтовики: І.Голиков, Б.Грозевський, Ф.Тагіров, М.Ільїн, Г.Якутович, В.Замирайло, В.Лазурський.

32. Георгій Нарбут (1886-1920) – творець нових українських шрифтів.

33. Учні та послідовники Г.Нарбута: Л.Лозовський, М.Кірнарський, О.Маренков, А.Середа, Л.Хижинський та ін.

34. Автори українських шрифтів: А.В.Щукін, В.Й.Хоменко, В.Г.Кричевський, В.К.Стеценко, О.І.Юнак і В.Д.Фатальчук, М.Кірнарський.

35. Стандарт шрифтів ГОСТ 3489–52 (1952 р.). Нові гарнітури: банниківська, журнальна, журнальна рубана (рублена), звичайна, нова, нова газетна.

36. Стандарт шрифтів ГОСТ 3489–57 (1957 р.). Нові гарнітури: бажанівська, бодоні книжкова, брускова газетна, кудряшівська, словникова, пискарьовська та ін.; гарнітури для великокегельного рядковідливного складання: банниківська, журнальна рубана (рублена), звичайна нова, нова газетна, шкільна; гарнітури для складання заголовків центральних газет і журналів: заголовкова газетна, звичайна жирного накреслення, академічна друга.

37. Стандарт шрифтів ГОСТ 3489.1–71 (1972 р.). Класифікація шрифтів.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові