Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Лабораторна робота №2 (4 год.)

Тема: Графічні характеристики шрифту.

Теоретичні відомості:
1. Малюнок шрифту: трикутні, штрихові та прямокутні засічки (підсічки); контраст малюнку. Гарнітура. Рубані (рублені) шрифти, шрифти з ледве помітними засічками, медієвальні, звичайні, брускові, нові малоконтрастні шрифти. Акцидентні шрифти.
2. Накреслення шрифту: щільність (вузьке, нормальне і широке накреслення), нахил (пряме, курсивне і похиле накреслення), насиченість (світле, напівжирне і жирне накреслення), заповненість (контурне, відтінене і заштриховане накреслення).
3. Розмір шрифту. Основні одиниці типометрії: пункт, цицеро, квадрат. Кегль (кегель). Брильянт, діамант, нонпарель, міньйон, петит, боргес, корпус, цицеро, мітель, терція.
4. Пробільні та інші набірні матеріали: шпації, квадрати, шпони, реглети, марзани; лінійки, набірні прикраси. Інтерліньяж. Апрош. Кернінг.

Практичні уміння і навички: навчитися визначати графічні ознаки шрифту; встановлювати розмір шрифтів і називати їх відповідними термінами.

Прилади та матеріали: зразки шрифтів, таблиці елементів літер.

Завдання (робота в лабораторії):
1. Познайомитися зі зразками шрифтів.
2. Визначити ознаки літературної, шкільної та єлизаветинської гарнітур.
3. Виконати у форматі А4 анатомію літери та її елементів.
4. Згрупувати картки зі зразками шрифтів за малюнком, накресленням, розміром.
5. Виконати акцидентними літерами напис із виразним використанням кернінгу.

Самостійна робота (творчість, польові дослідження, експерименти): виготувати картки для вироблення навичок розрізнення графічних ознак шрифту.

Практичний результат: порівняння літературної, шкільної та єлизаветинської гарнітур; анатомія літери та її елементів; картки для вироблення навичок розрізнення графічних ознак шрифту; напис акцидентними літерами з використанням кернінгу.

Література
1. Барышников Г.М. и др. Шрифты, разработка и использование. – М.: ЭКОМ, 1997.
2. Гиленсон П.Г. Справочник художественного и технического редактора. – М.: Книга, 1988.
3. Книга как художественный предмет. Часть первая. Набор. Фактура. Ритм. – М.: Книга, 1988.
4. Пикок Дж. Издательское дело. – М.: ЭКОМ, 1998.
5. Попов В.В., Гуревич С.М. Производство и оформление газеты. – М.: Книга, 1967.
6. Попов В.В., Гуревич С.М. Производство и оформление газеты. 2-е изд. – М.: Высшая школа, 1977.
7. Птахова И. Простая красота буквы. – Санкт-Петербург: Русская графика, 1997.
8. Різник М.Г. Письмо і шрифт. – К.: Вища школа, 1978.
9. Снарський О.В. Шрифт в мистецтві художнього оформлення. – К.: Реклама, 1975.
10. Фотонаборные шрифты: Каталог-справочник. – М.: Книга, 1983.
11. Фотонаборные шрифты: Каталог-справочник. – М.: Книга, 1985.
12. Шицгал А.Г. Русский типографский шрифт. – М.: Книга, 1985.
13. Энциклопедия книжного дела. – М.: Юристъ, 1998.

Ксерокопії з кн.:
4: мал. 1.1 (с. 21) – Формати серії А.
4: с. 52 – Табл. розрахунку розмірів шрифту.
4: мал. 2.1 (с. 54) – Анатомія літери.
4: рис. 2.8 (с. 75) – Кернінгові пари.
6: мал. 4 (с. 27) – Типи шрифтів за накресленням.
6: с. 30 – Накреслення шрифтів.
6: с. 31 – Розмір шрифту (кегль).
6: мал. 6 (с. 34) – Елементи і види лінійок.
6: мал. 7 (с. 35) – Набірні прикраси.
7: с. 96-102 – Побудова літер.
7: с. 132, 236, 239, 242, 248, 249, 251 – Акцидентні шрифти.
7: с. 235, 259, 270 – Зразки написів.
8: с. 53-56 – Стародавні способи побудови літер.
8: мал. 172-175, 182 (с. 106-107, 112) – Українські шрифти.
8: мал. 199, 200, 202 (с. 118-119) – Акцидентні шрифти.
8: табл. 205 (с. 120) – Розподіл гарнітур друкарських шрифтів.
8: мал. 206 (с. 121) – Розподіл друкарських шрифтів (типи шрифтів за малюнком).
8: с. 132-133 – Розрахунок графем і розміщення тексту на даній площині.
8: с. 134-142 – Зразки друкарських шрифтів.
8: с. 134 (літературна), с. 136 (єлизаветинська), с. 137 (шкільна).
9: табл. 10 – Конструктивна схема побудови шрифту гротеск.
9: табл. 119 – Декоративний шрифт за Г.Нарбутом.
9: табл. 132-138 – Українські шрифти.
9: табл. 140, 141 – Найпростіша розмітка і побудова рядків і літер.
9: табл. 142 – Форми штрихів і засічок;
9: табл. 143 – Конструктивні схеми побудови шрифту.
10: с. 4 – Пряме і похиле накреслення.
10: с. 12-35, 104-109 – Зразки друкарських шрифтів.
Ксерокопії з обкладинок українських книжок (лаб. 1) – Зразки написів.

Теоретичні відомості:
1. Малюнок шрифту: трикутні, штрихові та прямокутні засічки (підсічки); контраст малюнку. Гарнітура. Рубані (рублені) шрифти, шрифти з ледве помітними засічками, медієвальні, звичайні, брускові, нові малоконтрастні шрифти. Акцидентні шрифти.
Малюнок шрифту визначають дві графічні ознаки:
1) наявність і форма засічок (підсічок) – елементів, які закінчують основні штрихи літер; засічки бувають різної форми: трикутні, штрихові та прямокутні; є шрифти із засічками і без них;
2) контраст малюнку – співвідношення основних і сполучних рисок; є шрифти низького, середнього і високого контрасту.

За характером малюнку шрифти об’єднуються в гарнітури.

Гарнітура (фр. garniture) – комплект шрифтів одного малюнку в різних накресленнях і кеглях. Кількість різновидів шрифтів в межах однієї гарнітури може бути різною залежно від кількості накреслень, які входять до неї, і від кількості розмірів у кожному накресленні.

Групи гарнітур за характером малюнку:
1) рубані (рублені) шрифти – шрифти, що не мають засічок;
2) шрифти з ледве помітними засічками – це гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів;
3) медієвальні шрифти – гарнітури з помітною контрастністю штрихів, із засічками у вигляді плавного потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими осями круглих літер;
4) звичайні шрифти – гарнітури з контрастними штрихами, з довгими тонкими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом, інколи з легким заокругленням, округлі літери з вертикальними осями;
5) брускові шрифти – гарнітури з неконтрастними або малоконтрастними штрихами з довгими засічками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким заокругленням;
6) нові малоконтрастні шрифти – гарнітури, що мають малоконтрастні штрихи з довгими засічками, переважно із заокругленими кінцями, які сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або легким заокругленням (ГОСТ 3489.1–71).

Гарнітури мають свої найменування: єлизаветиська, шкільна, журнальна, академічна гарнітури тощо.

Акциденція (акцидентний набір) – поліграфічне відтворення малих форм (бланків, атестатів, ярликів, грамот тощо), афіш, плакатів та ін.

Акцидентні шрифти – (лат. accidentia – випадок) – шрифти, вживані головним чином у складанні випадкових публікацій, титульних елементів видань.

Шрифти кожної гарнітури поділяються за накресленням.

2 Накреслення шрифту: щільність (вузьке, нормальне і широке накреслення), нахил (пряме, курсивне і похиле накреслення), насиченість (світле, напівжирне і жирне накреслення), заповненість (контурне, відтінене і заштриховане накреслення):
– за шириною вічка (щільністю): вузькі, нормальні і широкі (ширину вічка визначають за зоровим відношенням сторін малих знаків "н", "п" і под.; для кеглів 8-12 відношення ширини знака типу "н" до висоти знака для вузького шрифту – 45-60 %, для нормального – 60-85 %, для широкого – 85-105 %).
– за нахилом і характером вічка: прямі, похилі, курсивні (основні штрихи прямокутних літер прямого накреслення розташовані вертикально, тобто, перпендикулярно до горизонтальної лінії рядка; у курсивному і похилому шрифтах ці штрихи розташовані під кутом до вертикалі; при цьому малі літери курсивного шрифту в багатьох випадках наближаються до накреслення рукописних літер);
– за насиченістю: світлі, напівжирні, жирні (насиченість шрифту визначається за відношенням товщини основного штриха до висоти знака малих літер типу "н", "п" і под. Для кеглів 8-12 у світлих шрифтах відношення товщини основного штриха знака до його висоти не повинне перевищувати 23 %, для напівжирних – від 23 до 34 %, а в жирних – 34 %);
– за заповненістю: контурні, відтінені, заштриховані (у контурних літерах штрихи не заповнені кольором; відтінені літери являють собою наслідування рельєфної побудови літери, в якому товщину передають тінню, що її кидає товщина штриха; заштриховані літери мають не лише контур, а й частково заповнені штрихи, покриті яким-небудь графічним візерунком).

Шрифти одного і того ж накреслення поділяються за розміром на шрифти різних кеглів.

3. Розмір шрифту. Кегль (кегель). Пункт, цицеро, квадрат – основні одиниці типометрії. Брильянт, діамант, нонпарель, міньйон, петит, боргес, корпус, цицеро, мітель, терція.

Розмір шрифту вимірюється в кеглях.

Кегль (нім. Kegel) – розмір шрифту, який включає висоту літери (вічка) і заплічків (вільного простору над і під вічком). Кеглі вимірюються в пунктах.

Типометрія – система вимірювання елементів шрифту і набірних форм у поліграфії. За основу в типометрії прийнято французький (у деяких країнах англійський) дюйм. Основні одиниці типометрії: пункт = 1/72 дюйма (0,376 мм), квадрат = 48 пунктам (48 мм). Проміжною одиницею є цицеро = ¼ квадрата (4,5 мм).

Шрифти певних кеглів мають історично усталені назви:
– кегль 3 пункти – брильянт (фр. brillant – блискучий, сяючий); найменший із шрифтів, майже вийшов з ужитку;
– кегль 4 пункти – діамант (нім. Diamant – діамант);
– кегль 6 пунктів – нонпарель (фр. nonpareille – незрівнянний); ним набрано енциклопедичні словники, напр. СЭС;
– кегль 7 пунктів – міньйон (фр. mignonne – крихітний);
– кегль 8 пунктів – петит (фр. petit – маленький);
– кегль 9 пунктів – боргес (нім. Borgis, від італ. borghese – міський);
– кегль 10 пунктів – корпус (лат. corpus juris civilis – свод цивільних законів, назва першої книги, надрукованої шрифтом такого розміру);
– кегль 12 пунктів – цицеро (лат. cicero – за ім’ям давньоримського політичного діяча, книга творів якого вперше була надрукована шрифтом такого розміру);
– кегль 14 пунктів – мітель (нім. mittel – середній; середній за розміром шрифт, який існував свого часу);
– кегль 16 пунктів – терція (лат. tertia – третя; свого часу третій за розміром шрифт).

4. Пробільні та інші набірні матеріали: шпації, квадрати, шпони, реглети, марзани; лінійки, набірні прикраси. Інтерліньяж. Апрош. Кернінг.

Шпація (лат. spatium – простір, проміжок) – пробільний матеріал для утворення пробілів у рядку між словами, а також між літерами при наборі врозрядку.

Квадрат (лат. quadratus – чотирикутний) – пробільний матеріал для заповнення великих проміжків у рядках.

Шпон – (нім. Span, Spon) – пробільний матеріал для збільшення проміжків між рядками при ручному наборі (тонкі металеві пластинки кеглю 1, 2, 3 і 4 п.).

Реглет – (фр. reglette) – … кеглю 6-12 п.

Марзани – … кеглю 24, 36 і 48 п.

Лінійки – набірні друкарські елементи, висота яких дорівнює висоті літер, а довжина змінюється залежно від виду лінійки та її призначення. Види лінійок: тонка, напівтупа, тупа, подвійна, рантова, асюре, пунктирна.

Набірні прикраси – набірні друкарські елементи для графічного компонування тексту.

Інтерліньяж (фр. interlinnage) – міжрядковий інтервал.

Апрош (фр. approche) – пробіл між літерами (знаками) і словами.

Кернінг (нім. Kern) – вибіркова зміна міжлітерного інтервалу. Причина: при однакових пробілах відстань між літерами з прямими штрихами видається меншою, ніж між літерами з похилими штрихами. Застосовується для гармонійного графічного поєднання певних літер. Здійснюється: а) в металевому наборі – шляхом застосування літер з нестандартною, тоншою ніжкою чи шляхом додавання тонких шпацій між літерами з прямими штрихами (або зменшення шпацій між літерами з похилими штрихами); б) в комп’ютерному наборі – в ручному або автоматичному режимі.

Завдання (робота в лабораторії):
1. Познайомитися зі зразками шрифтів:

9: табл. 142 – Форми штрихів і засічок;
8: мал. 206 (с. 121) – Розподіл друкарських шрифтів (типи шрифтів за малюнком).
8: мал. 199, 200, 202 (с. 118-119) – Акцидентні шрифти.
7: с. 132, 236, 239, 242, 248, 249, 251 – Акцидентні шрифти.
9: табл. 119 – Декоративний шрифт за Г.Нарбутом.
9: табл. 132-138 – Українські шрифти.
8: мал. 172-175, 182 (с. 106-107, 112) – Українські шрифти.
6: мал. 4 (с. 27) – Типи шрифтів за накресленням.
6: с. 30 – Накреслення шрифтів.
10: с. 4 – Пряме і похиле накреслення.
6: с. 31 – Розмір шрифту (кегль).
4: с. 52 – Табл. розрахунку розмірів шрифту.
8: табл. 205 (с. 120) – Розподіл гарнітур друкарських шрифтів.
8: с. 134-142 – Зразки друкарських шрифтів.
10: с. 12-35, 104-109 – Зразки друкарських шрифтів.
6: мал. 6 (с. 34) – Елементи і види лінійок.
6: мал. 7 (с. 35) – Набірні прикраси.

2. Визначити ознаки літературної, шкільної та єлизаветинської гарнітур:
– Прочитати характеристики медієвальних, нових малоконтрастних і звичайних гарнітур.
– Прочитати опис літературної, шкільної та єлизаветинської гарнітур:
– Записати ознаки аналізованих гарнітур у таблицю:
Літературна гарнітура Шкільна гарнітура Єлизаветинська гарнітура

Літературна гарнітура. Літери літературної гарнітури мають короткі засічки у вигляді трикутників, своєю вершиною ніби з’єднаних з основним штрихом так, що сторони трикутника утворюють з основним штрихом тупий кут. Кінці літер "а", "Л", "л" і "с" краплеподібні, трохи сплющені, круглі літери "с", "е", "Є", "є" – відкриті, у малих літер "р", "ф", "і" та "ї" верхня засічка замінена рогоподібним виступом уліво. Перехід від основного штриха до сполучного послідовний і плавний, контрастність штрихів – помірна. Гарнітура має світле і напівжирне накреслення в прямому і курсивному варіантах. Великі літери в курсивному варіанті відрізняються від літер прямого накреслення нахилом управо, а малі мають накреслення, подібне до рукописних літер; у багатьох з них ("и", "і", "ї", "й", "к", "м" та ін.) лівий штрих має виступ уліво у вигляді перевернутої коми.

Шкільна гарнітура відрізняється широким вічком, невеликим контрастом між основними і сполучними штрихами, особливо чітко виписаною формою і масивністю літер. Засічки у вигляді прямих потовщених ліній розташовані під прямим кутом до основного штриха із заокругленням у місцях з’єднання з ним. Літера "ф" мала має внизу повну засічку, а вгорі лише штрих, який виходить уліво. Малі літери майже квадратні, вони вдвоє менші за великі. Збільшене вічко літер відчутно зменшує заплічки, від чого міжрядковий пробіл (інтерліньяж) помітно зменшується. Для досягнення зручності читання шкільної гарнітури рекомендується застосовувати шпони. Має пряме і курсивне, світле і напівжирне накреслення.

Єлизаветинська гарнітура займає середнє місце між світлим і напівжирним накресленням звичайної гарнітури, але нарядніша за неї. Вона відзначається дещо зменшеним і звуженим вічком, а також певною своєрідністю малюнків літер "д", "ж", "з", "л", "с". Кінцеві штрихи літер "к" і "ж" вгорі та "л" і "у" внизу закінчуються крапками, я і в звичайній гарнітурі. Нижні кінцеві штрихи у літер "к" і "я" короткі, закінчуються на рядку, у "з" і "є" – язикоподібні й ідуть по нижній лінії рядка, спускаючись під рядок у вигляді перекинутої коми, а в малих літер "ц" і "щ" проходять розчерком під літерами. Мала літера "б" має такий великий виступний елемент, що зображення літери наближається до цифри "6". Лівий сполучний штрих у літері "д" іде енергійно знизу вгору під гострим кутом і з’єднується з основним штрихом під дашком. Літера наче відхилилася назад. У курсивному варіанті літери "З", "з", "Є", "є", "б", "ц" і "щ" розчерків не мають. Елизаветинська гарнітура має лише світлий варіант і обмежену кількість кеглів (3: с. 338-339).

8: с. 134 (літературна), с. 136 (єлизаветинська), с. 137 (шкільна).

3. Виконати у форматі А4 анатомію літери та її елементів:
4: мал. 1.1 (с. 21) – Формати серії А.
4: мал. 2.1 (с. 54) – Анатомія літери.

На наступне заняття:
Виготувати картки для вироблення навичок розрізнення графічних ознак шрифту. Принести аркуш паперу формату А4 і креслярське приладдя.

4. Згрупувати картки зі зразками шрифтів за малюнком, накресленням, розміром.

5. Виконати акцидентними літерами напис із виразним використанням кернінгу:


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові