1. Загальні положення
2. Структура дисципліни й орієнтовний розподіл годин
3. Зміст дисципліни
3.1. Лекційні заняття
3.2. Семінарські й практичні заняття
3.3. Тематика самостійної роботи
4. Література
4.1. Основна література
4.2. Додаткова література
Додаток. Програма семестрового контролю навчальної дисципліни „Теорія масової інформації”
1. Загальні положення
2. Структура і зміст завдань семестрового контролю
3. Контроль знань і вмінь на семінарських і практичних заняттях
4. Контроль знань і вмінь на письмовому іспиті
5. Критерії комплексного підсумкового оцінювання знань і вмінь
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Актуальність та значення дисципліни. Спеціальності “Журналістика” й „Виданича справа і редагування” належать до числа тих, сутність яких полягає в генеруванні (створенні) й опрацюванні людиною інформації як вербальної (усної та письмової), так і невербальної — аудіальної, графічної та відео. Цим і диктується актуальність цієї дисипліни.
1.2. Об'єктом вивчення дисципліни є інформація, зокрема такий її підвид як масова (тобто така, яка призначена для оприлюднення чи публікування ЗМІ). У масовій інформації об’єктами вивчення є такі її види як вербальна (усна й письмова), а також невербальна — аудіальна, графічна й відео. Інші види інформації (наприклад, музична, програмна, картографічна тощо) розглядаються в мінімально необхідному обсязі.
1.3. Предметом вивчення дисципліни є теорія інформації (загальна), а також теорія масової інформації. У цих теоріях розглядаються їх аксіоматичні бази, закономірності, способи оптимального кодування й передачі інформації, методи вимірювання й оцінювання різних властивостей (загальних і спеціальних) як інформації взагалі, так і масової зокрема.
1.4. Мета вивчення дисципліни полягає в тому, щоби дати студентам базові теоретичні знання й практичні навички для вимірювання й оцінювання різних властивостей інформації під час її створення, збереження, передачі, опрацювання й приймання як ЗМІ, так і суспільством.
1.5. Завдання вивчення дисципліни полягають у тому, щоби ознайомити студентів з:
а) основними концепціями теорії інформації;
б) основними методами вимірювання й оцінювання загальних та спеціальних властивостей інформації;
в) основними видами інформації;
г) основними видами опрацювання інформації в суспільстві;
ґ) функціонуванням масової інформації в суспільстві.
1.6. Методами вивчення курсу є лекційні, семінарські й практичні заняття, а також самостійна робота студентів (готування до семінарських і практичних занять, виконання контрольних робіт, готування до письмового іспиту).
1.7. Дисципліна пов'язана з такими дисциплінами:
— що вивчалися попередньо:
шкільні: інформатика, математика;
унівеситетські: теорія масової комунікації;
— що вивчаються паралельно:
сучасна українська літературна мова
— що вивчатимуться в майбутньому:
всі фахові дисципліни, пов’язані з готування повідомень і проведенням інформаційних кампаній.
У рамках фахових дисципліни спеціальності студенти можуть виконувати курсові роботи й писати дипломну роботу з теорії масової інформації.
Студенти можуть писати наукові роботи з теорії масової інформації в студентському наковому гуртку.
1.8. Вимоги до знань та вмінь студентів після вивчення дисципліни.
Студенти повинні знати:
— основні концепції теорії інформації;
— аксіоми, закони й властивості інформації;
— методи вимірювання й оцінювання властивостей інформації;
— основні види інформації в суспільстві;
— основні потоки інформації в суспільстві;
— особливості функціонування масової інформації в суспільстві.
Студенти повинні вміти:
— визначити інформаційні властивості повідомленя ЗМІ;
— провести кількісний та якісний інформаційний аналіз повідомленя ЗМІ;
— провести кількісний та якісний інформаційний синтез повідомленя для ЗМІ;
— адаптувати заплановане для публікування повідомлення до інформаційних потоків ЗМІ та інформаційного простору держави.
2. СТРУКТУРА ДИСЦИПЛІНИ Й ОРІЄНТОВНИЙ РОЗПОДІЛ ГОДИН
Навчальні модулі дисципліни:
— перший модуль — лекційні заняття;
— другий модуль — семінарські й практичні заняття.
№
| Назва теми | Кількість годин | ||||
| Л | лекції С | семінарські П | практичні Л | лабораторні С | самостійних |
| Вступ | 1 | ||||
| Теорія інформації та її концепції | 4 | 2 | ХХ | ||
| Основні властивості інформації та їх вимірювання й оцінювання | 4 | 2 | ХХ | ||
| Види й потоки інформації в суспільстві | 4 | 4 | ХХ | ||
| Функціонування масової інформації в суспільстві | 4 | 4 | 4 | ХХ | |
| Інформаційна політика держави | 1 | 2 | ХХ | ||
| Разом | 18 | 18 | ХХ |
3.1. ЛЕКЦІЙНІ ЗАНЯТТЯM
1. Вступ
Актуальність, об'єкт, предмет, мета й завдання дисципліни "Теорія масової інформації".
Методи вивчення дисципліни. Роль математичних і кібернетичних дисциплін для вивчення „Теорії масової комунікації”. Написання курсових і дипломної робіт.
Структура дисципліни.
Характеристика літератури, рекомендованої для вивчення дисципліни. Основна навчальна література (підручники, навчальні посібники, курси лекцій). Додаткова навчальна лфітература (наукова неперіодична, наукова періодична). Методична література.
Самостійна робота студентів. Тематика самостійної роботи. Наукова робота студентів.
2. Теорія інформації та її концепції
Історія розвитку теорії інформації. Докібернетичний період. Післякібернетичний період: етап класичної імовірнісної теорії інформації К. Шеннона; етап виникнення алгоритмічної та семантичної концепцій теорії інформації (А. Колмогорова, Р. Карнапа й І. Бар-Хіллела); етап застосування теорії інформації в різних галузях науки й мистецтва; етап застосування теорії інформації в кібернетиці (комп’ютерії); новітні концепції теорії інформації.
Методологічні засади теорії інформації.
Основні розділи теорії інформації: аксіоматична база, принципи вимірювання й оцінювання кількості інформації, кодування інформації, передачі інформації.
Пов’язаність інформації з процесами керування в кібернетичних системах. Поняття про кібернетичну систему: керуюча й керована підсистеми, сигнали та їх ланцюжки (повідомлення), реакція керованої підсистеми, зворотний зв’язок. Види систем: механічні, електричні, електронні (комп’ютерні), біологічні (в тому числі людина), соціальні.
Класична схема передачі повідомлення в кібернетичній системі (за К. Шенноном): генератор повідомлення, кодувач інформації, канал передачі інформації, шуми, розкодовувач інформації, отримувач (реципієнт) інформації. Канали передачі інформації та їх види. Пропускна здатність каналу інформації.
Повідомлення (незнакові й знакові). Будова знака. Інформаційна структура незнакового й знакового (вербального) повідомлення (рівні понять, тверджень, виводів).
Аксіома про ідеальний характер інформації (приклад Б. Шоу). Аксіома про матеріальниій носій інформації. Закон про необхідність витрат енергії на отримання інформації. Закон впливу інформації на її отримувача. Визначення інформації. Одиниці її вимірювання.
Імовірнісна (класична) концепція теорії інформації К. Шеннона. Поняття елементів вибору та їх імовірностей. Вимірювання кількості інформації як функції від кількості елементів вибору. Недоліки імовірнісної концепції теорії інформації.
Алгоритмічна концепція теорії інформації А. Колмогорова. Поняття об’єкта, що підлягає перетворенню. Поняття алгоритму. Вимірювання кількості інформації як функції від довжини прогрми, реалізованої на основі алгоритму. Недоліки алгоритмічної концепції теорії інформації. Зростання ролі алгоритмічної концепції теорії інформації.
Образна концепція теорії інформації як різновид алгоритмічної концепції теорії інформації. Методи вимірювання кількості семантичної інформації в знаках та образах. Інтерпретація інформації як розпізнаного образу.
Семантична концепція теорії інформації Р. Карнапа й І. Бар-Хіллела. Поняття твердження. Вимірювання кількості інформації як функції від можливих станів у складових (змінних і предикатах) твердження. Недоліки алгоритмічної концепції теорії інформації.
Способи оптимального кодування інформації. Приклади кодування інформації для телеграфу. Кодування інформації для комп’ютерної техніки; міжнародні стандарти на кодування символів у шрифтокомплектах.
Способи оптимальної передачі інформації. Види каналів зв’язку: а) для людини; б) для технічних пристроїв. Проблема необхідності дотримання найвищої достовірності інформації при її передачі каналами зв’язку. Пакетна передача інформації. Контрольні розряди. Передача пакетів, що не відновлюються і самовідновлюються.
Носії інформації. Види носіїв інформації: а) для людини; б) для технічних пристроїв. Щільність запису інформації.
3. Основні властивості інформації та їх вимірювання й оцінювання
Визначення кількості інформації. Методи вимірювання кількості інформації в різних концепціях теорії інформації.
Оцінювання кількості інформації. Методи оцінювання кількості незнакової інформації. Методи оцінювання кількості знакової інформації — рівнів понять, тверджень, виводів. Практичне застосування в ЗМІ.
Новизна інформації. Інструменти оцінювання новизни інформації (банки інформації — тезауруси). Види нової інформації. Оцінювання новизни знакової інформації для понять, тверджень, контексту, реципієнта, суспільства. Оцінювання ступеня новизни незнакової інформації. Програми-компаратори. Практичне застосування в ЗМІ.
Якість інформації. Реальна, нереальна (псевдореальна й ірреальна) та невизначена інформація. Реальна інформація: істинна, брехня, обман, замовчування. Інформація оригінальна й копійована; ступінь копійованості; спотворення. Нереальна інформація: дезінформація та її види („напівправда”, „качка”); суперечливість та несуперечливість. Особливості невизначеної інформації. Псевдоінформація, параінформація та метаінформація. Практичне застосування в ЗМІ.
Цінність інформації. Дискретне двозначне вимірювання цінності. Недискретне багатозначне вимірювання цінності. Інформаційний шум. Практичне застосування критерія цінності в ЗМІ.
Достовірність інформації. Вимірювання достовірності інформації. Практичне застосування в ЗМІ (коректура й передача повідомлень каналами зв’язку).
Складність інформації. Методи визначення складності інформації. Основні види складності: синтаксична складність і семантична складність. Інструментальна база визначення складності (функціональні залежності, словники-мінімуми). Визначення складності повідомлень в автоматизованому режимі.
Компресованість інформації. Структура знакового повідомлення з позиції компресованості інформації. Компресування знакової (вербальної) інформації. Компресування незнакової інформації. Ступінь компресованості інформації. Практичне застосування в ЗМІ. Програмні засоби компресування інформації вербальної (програми реферування) та невербальної (архіватори). Розширення інформації. Ступінь розширеності інформації. Практичне застосування в ЗМІ.
4. Види й потоки масової інформації в суспільстві
Суспільства аграрні, індустріальні й інформаційні. Джерела отримання інформації в аграрному, індустріальному й інформаційному суспільствах. Україна як індустріальна держава.
Основні види інформації в суспільстві.
Інформація аналогова й дискретна, зокрема цифрова. Поступовий перехід суспільств на цифрове кодування інформації.
Інформація статична й динамічна. Відеоінформація як типовий приклад динамічної інформації.
Інформація незнакова (програмна, аудіальна, графічна, відео) й знакова (вербальна й невербальна).
Вербальна інформація: образна (художня література), понятійна (науково-технічна література), образно-понятійна (публіцистична література).
Класифікація інформації за сферою виникнення, за способом передачі й сприйняття, за суспільним призначенням.
Інформація немасова й масова. Визначення масової інформації як такої, яку сприйняла велика кількість членів суспільства. Масова інформація як опублікована чи призначена для опублікування. ЗМІ як основне джерело масової інформації. Інші джерела масової інформації (кіностудії, театри тощо).
Мова як основний носій і засіб передачі інформації в суспільстві. Традиційні системи письма. Види нетрадиційних систем письма: транскрибування, транслітерування, стенографування, системи письма для незрячих, мова жестів, криптографування, азбука Морзе, цифрові (комп’ютерні) системи письма. Інформаційна надлишковість мови. Тексти як реалізація повідомлення певною системою письма.
Основні потоки інформації в інформаційному суспільстві (потоки масової, науково-технічної, виробничої, управлінської інформації; немасова інформація). Потужність потоків інформації. Збір й опрацювання потоків інформації. Державні органи, відповідальні за опрацювання інформації в суспільстві. Регулювання потоків інформації (правове й неправове).
Інформація як продукт споживання, товар і засіб виробництва. Собівартість, вартість і ціна інформації.
5. Функціонування масової інформації в суспільстві
Адаптація класичної схеми передачі повідомлення до наявності ЗМІ в індустріальному й інформаційному суспільстві.
Матеріальні носії інформації та їх види. Документ як засіб збереження інформації. Види документів та їх характеристики.
Основні види масової інформації: політична, фінансово-економічна, виробнича, спортивна, культурна, розважальна, науково-популярна, рекламно-пропагандистська.
Основні джерела отримання інформації в інформаційному суспільстві. Депозитарії інформації (архіви, бази даних).
Методи створення повідомлень. Методи аналізу й синтезу інформації (приклад з „Криголаму” Суворова). Тексти як реалізація повідомлень певною мовою. Тексти монологічні, діалогічні, полілогічні. Правила побудови повідомлення.
Методи аналітико-синтетичного опрацювання документів (бібліографування, індексування, анотування, реферування, пошуку, коректури, редагування, перекладу, готування оглядів).
Специфічні властивості масової інформації (реальної). Репрезентативність інформації. Достовірність інформації при коректурі та при передачі повідомлень в Інтернет. Достатність інформації. Доступність інформації (ступені конфіденційності та права доступу до неї). Тривалість генерування (створення) й своєчасність надходження інформації отримувачеві. Точність і зрозумілість інформації; їх обернена залежність. Необхідність адаптації планованих до опублікування повідомлень до стану інформаційних потоків, інформаційного простору держави та її правових норм. Старіння масової інформації. Залежність ступеня старіння інформації від часу. Вплив на отримувачів.
Автоматизовані (комп’ютерні) технології збору, опрацювання й розповсюдження інформації. Комп’ютерні автоматизовані системи для опрацювання вербальної та невербальної інформації. Комп’ютерні мережі як інструмент збору, збереження й розповсюдження інформації.
Культура споживання інформації суспільством. Етапи засвоєння інформації. Види розуміння інформації (лінгвістичне, когнітивне й прагматичне). Підготовка отримувачів і споживачів інформації.
Функції масової інформації в суспільстві. Роль масової інформації у формуванні соціальних і культурних цінностей суспільства.
6. Інформаційна політика держави
Інформаціий простір держави (внутрішній та зовнішній).
Державні органи керування інформаційним простором держави.
Інформаційна політика держави (внутрішня й зовнішня). Правові засади керування інформаційним простором держави в періоди стабільності й нестабільності.
Інформаційна безпека держави. Масова інформація як основний інструмент формування інформаційної безпеки держави. Інформаційні війни в періоди політичної стабільності й нестабільності (приклад зоряних війн). Методи забезпечення інформаційної безпеки держави.
3.2. СЕМІНАРСЬКІ Й ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ
ТЕМА 1. Теорія інформації та її концепції (семінарське заняття)
1. Історія розвитку теорії інформації
2. Методологічні засади теорії інформації
3. Концепції теорії інформації
4. Будова повідомлення
5. Кодування інформації
6. Передача інформації
7. Носії інформації
ТЕМА 2. Загальні властивості інформації та їх вимірювання й оцінювання (семінарське заняття)
1. Кількість інформації: вимірювання та оцінювання
2. Новизна інформації та її види
3. Якість інформації
4. Цінність інформації
5. Достовірність інформації
6. Складність інформації
7. Компресованість інформації
ТЕМА 3. Види й потоки інформації в суспільстві (семінарське заняття)
1. Види суспільств з позиції циркулювання в них інформації
2. Основні види інформації в суспільстві
3. Мова як основний засіб кодування й передачі інформації
4. Системи письма: тридиційна і спеціальні системи письма
5. Основні потоки інформації в інформаційному суспільстві
6. Інформація як продукт споживання, товар і засіб виробництва
ТЕМА 4. Функціонування масової інформації в суспільстві (семінарське заняття)
1. Адаптація класичної схеми передачі повідомлення до наявності ЗМІ
2. Види масової інформації
3. Джерела отримання інформації
4. Методи створення та правила побудови повідомлень
5. Методи аналітико-синтетичного опрацювання документів (визначення, бібліографування, індексування, інформаційний пошук, анотування, реферування, коректура, редагування, переклад, готування оглядів)
6. Автоматизовані технології опрацювання інформації
7. Специфічні властивості масової інформації (репрезентативність, достатність, доступність, тривалість отримання, точність, зрозумілість, старіння, розсіювання, вплив на отримувачів)
8. Функції масової інформації
9. Культура споживання інформації
ТЕМА 5. Масова інформація і держава (практичне заняття)
1. Інформаційний простір держави
2. Органи керування інформаційним простором
3. Інформаційна політика держави
4. Інформаційна безпека держави
ТЕМА 6. Інформаційний аналіз повідомлення (практичне заняття)
Завдання (для кожного студента): вибрати з опублікованих у будь-якому ЗМІ одне повідомлення й дати аналіз його інформаційних властивостей (загальних і спеціальних), а також дати його характеристику з позиції інформаційного простору держави.
Форма виконання: письмовий звіт (3…4 с.) — контрольна робота, роздрукована на комп’ютері (згідно вимог галузевого стандарту 29.115-88 до авторського оригіналу).
Термін подання: за тиждень до практичної роботи.
ТЕМА 7. Інформаційний аналіз повідомлення (практичне заняття)
Завдання (для кожного студента): підготувати інформаційний опис повідомлення, яке студент планує опублікувапти в ЗМІ (загальні й спеціальні властивості, адаптація до інформаційного простору держави).
Форма виконання: письмовий звіт (3…4 с.) — контрольна робота, роздрукована на комп’ютері (згідно вимог галузевого стандарту ОСТ 29.115-88 до авторського оригіналу).
Термін подання: за тиждень до практичної роботи.
3.3. ТЕМАТИКА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
1. Готування до семінарських занять.
2. Виконання двох домашніх контрольних робіт.
3. Готування до письмового іспиту.
4. ЛІТЕРАТУРА
4.1. Основна література
1. Партико З. В. Теорія масової інформації: Конспект курсу лекцій. К., 2004. 200 с. [Рукопис].
4.2. Додаткова література
2. Пирс Дж. Символы, сигналы, шумы. М.: Мир, 1967. 336 с.
3. Мазур М. Качественная теория информации. М.: Мир, 1974.
4. Михайлов А. И., Черный А. И., Гиляревский Р. С. Научные коммуникации и информатика. М.: Наука, 1976. 436 с.
5. Почепцов Г. Г. Информационные войны. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 200?. — ХХХ с.
6. Brooks B. S. Journalism in the information age: a guide to computers for reporters and editors. Boston: Allyn and Bacon, 1997. 166 p.;
7. Rich C. Part One: Understanding News; Part Two: Collecting Information; Part Three: Constructing Stories // Rich C. Writing and reporting news: a coashing method. NY: Wadswoorth Publishing company, 2000. P. 1-80; 81-136; 137-292.
8. Palmquist M., Zimmerman D. E. Writing with a computer. Boston: Allyn and Bacon, 1999. 268 p. ДОДАТОК
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Навчальна дисципліна містить завдання трьох рівнів:
— рівень А — репродуктивний (вимагає відтворення основної навчальної інформації дисципліни — повторення вивченого матеріалу);
— рівень Б — алгоритмічний (передбачає здатність застосовувати знання в стандартній ситуації — виконання першої контрольної роботи, розв'язання журналістської задачі);
— рівень В — творчий, або інноваційний (передбачає здатність приймати рішення в нестадартній ситуації — виконання другої контрольної роботи).
Загальна кількість балів за вказаною системою завдань — 100, в тому числі:
— рівень А — 62;
— рівень Б — 26;
— рівень В — 12.
2. СТРУКТУРА І ЗМІСТ ЗАВДАНЬ СЕМЕСТРОВОГО КОНТРОЛЮ
Питання рівня А (на іспит)
1. Історія розвитку теорії інформації (докібернетичний період)
2. Історія розвитку теорії інформації (кібернетичний період)
3. Методологічні засади теорії інформації
4. Імовірнісна (класична) концепція теорії інформації
5. Алгоритмічна концепція теорії інформації
6. Семантична концепція теорії інформації
7. Кодування інформації
8. Передача інформації
9. Носії інформації
10. Вимірювання кількості інформації
11. Оцінювання кількості інформації
12. Новизна інформації інформації та її види
13. Вербальна й сентенційна новизна інформації
14. Контекста новизна інформації
15. Реципієнтська новизна інформації
16. Суспільна новизна інформації
17. Поняття й види якості інформації
18. Реальність інформації
19. Нормованість інформації та якість повідомлень
20. Інші показники якості інформації (псевдоінформація, параінформація, метаінформація)
21. Цінність інформації
22. Достовірність інформації
23. Складність інформації
24. Компресованість інформації
25. Види суспільств з позиції циркулювання в них інформації
26. Основні види інформації в суспільстві
27. Мова як засіб кодування інформації
28. Тридиційна система письма
29. Спеціальні системи письма
30. Мова як засіб передачі інформації
31. Основні потоки інформації в інформаційному суспільстві
32. Інформація як продукт споживання, товар і засіб виробництва
33. Адаптація класичної схеми передачі повідомлення до наявності ЗМІ
34. Види масової інформації
35. Джерела отримання інформації
36. Методи створення та правила побудови повідомлень
37. Поняття про аналітико-синтетичне опрацювання
38. Бібліографування
39. Індексування
40. Інформаційний пошук
41. Анотування
42. Реферування
43. Коректура
44. Редагування
45. Переклад
46. Готування оглядів
47. Автоматизовані технології опрацювання інформації
48. Репрезентативність інформації
49. Достатність інформації
50. Доступність інформації
51. Тривалість отримання інформації
52. Точність інформації
53. Зрозумілість інформації
54. Старіння інформації
55. Розсіювання інформації
56. Вплив інформації на отримувачів
57. Функції масової інформації
58. Культура споживання інформації
59. Інформаційний простір держави
60. Органи керування інформаційним простором
61. Інформаційна політика держави
62. Інформаційна безпека держави
63. Інформаційні війни
Питання рівня Б
Частина 1 (виконується як контрольна робота)
Завдання (для кожного студента): вибрати з опублікованих у будь-якому ЗМІ одне повідомлення й дати аналіз його інформаційних властивостей (загальних і спеціальних), а також дати його характеристику з позиції інформаційного простору держави.
Форма виконання: письмовий звіт (3…4 с.) — контрольна робота, роздрукована на комп’ютері (згідно вимог галузевого стандарту 29.115-88 до авторського оригіналу).
Частина 2 (виконується на іспиті)
1. Визначити, скільки інформації містить за класичною теорією інформації літера алфавіту кириличного (32 літери) й однієї з інших мов (64 літери) при умові, що їх поява в тексті є рівноімовірною.
2. Визначити оптимальність алфавіту для української (38 фонем, 33 літери; 36 графем), англійської (46 фонем, 26 літер, 144 графеми) та російської (33 літери, 41 фонема, 33 графем) мов.
3. Визначити надлишковість алфавіту для української (38 фонем, 33 літери; 36 графем), англійської (46 фонем, 26 літер, 144 графеми) та російської (33 літери, 41 фонема, 33 графем) мов.
4. Записати можливі варіанти написання російського слова еще (на основі його фонетичного звучання методом практичної транскрипції — кириличним алфавітом).
5. Визначити достовірність повідомлення, якщо його довжина — 20 000 знаків, з яких спотворено 35.
6. Визначити нормованість повідомлення, якщо воно містить 780 слів, з яких у 16 допущено помилки.
7. Виконати практичну транскрипцію окремих українських слів для англійської мови: Київ, Біла Церква, Харків, Львів, Леся Українка (таблиця транскрибування надається).
8. Транслітерувати текст: Я згоден зустрітися з Вами ще раз, а також слова — Київ, Біла Церква, Харків, Львів, Леся Українка, гомін — двома варіантами (таблиця транслітерування надається).
9. Визначити ступінь компресованості інформації, якщо до компресування обсяг повідомлення становив 5100 знаків, а після компресування — 3560 знаків.
10. Визначити ступінь розширеності інформації, якщо до розширення обсяг повідомлення становив 5100 знаків, а після розширення — 7580 знаків.
11. Визначити синтаксичну складність інформації в повідомленні й рівень читацького призначення, якщо середня довжина слова у фрагменті тексту дорівнює 7 літерам, середня довжина речення у фрагменті тексту — 18 словам, а середня довжина надфразної єдності (абзацу) — 4 реченням (розрахункова формула й таблиця рівнів додаються).
12. Визначити семантичну складність інформації в повідомленні, якщо кількість слів у повідомленні — 1280, кількість слів повідомлення, відсутніх условнику–мінімумі, — 120, а середня довжина речення — 15 слів (розрахункова формула й таблиця рівнів додаються).
13. Визначити цінність інформації рекламного повідомлення, якщо: а) до його появи щодня продавали 300 тюбиків зубної пасти певної марки; б) планувалося, що рекламне повідомлення збільшить збут зубної пасти до 500 тюбиків на день; в) фактично після появи рекламного повідомлення збут зубної пасти зріс до 400 тюбиків на день. Розрахунок виконайте для двозначного й багатозначного варіанту оцінювання.
14. Визначити контекстну новизну інформації у фрагменті тексту (текст додається) для кожного речення. Визначити у тому ж фрагменті тексту кількість нової реципієнтської інформації в разі, якщо його читатимуть: а) діти 5 років; б) учні шостого класу школи; в) студенти університетів.
15. На певну тему опубліковано 108 статей. У скількох виданнях 2-ї і 3-ї зони буде опубліковано матеріали за цією темою, якщо в першій (ядерній) зоні за цією темою їх кількість дорівнює 12.
16. На яку кількість з надрукованих за певною темою публікацій будуть посилатися через 8 років, якщо зараз за цією тематикою є 220 публікацій, а період „півжиття” цих публікацій становить 2 роки.
Питання рівня В (виконується як контрольна робота)
Завдання (для кожного студента): підготувати опис повідомлення, яке студент планує опублікувапти в ЗМІ (загальні й спеціальні інформаційний властивості, адаптація до інформаційного простору держави).
Форма виконання: письмовий звіт (3…4 с.) — контрольна робота, роздрукована на комп’ютері (згідно вимог галузевого стандарту 29.115-88 до авторського оригіналу).
Максимально можлива кількість набраних балів:
— за відвідування семінарських і практичних занять — 12 балів;
— за два виступи з доповідями на семінарських заняттях — 24 бали (за один виступ по окремому питанню семінару — 12 балів);
— за написання двох контрольних робіт — 24 бали (за одну контрольну роботу — 12 балів);
— суттєві доповнення на семінарах — 1…2 бали.
Якщо студент за два виступи й дві контроьні роботи набрав недостатню кількість балів, він може виступати з додатковими доповідями (при умові наявності часу на аудиторних заняттях).
Контрольні роботи студенти подають попередньо за тиждень до проведення практичного заняття.
Методику оцінювання усних виступів на семінарських заняттях визначають викладачі, що проводять ці заняття.
Контрольну роботу зараховують, якщо:
— обсяг не менше 3…4 с;
— кількість орфографічних та пунктуаційних помилок не більше 2 на сторінку;
— розкрито не менше 75% матеріалу питання;
— нема явних логічних помилок;
—
подано визначення основних термінів.
Контрольну роботу не зараховують, якщо:
— обсяг менше 3 с;
— кількість орфографічних та пунктуаційних помилок більша 2 на сторінку;
— розкрито менше 75% матеріалу питання;
— є більше трьох явних логічних помилок;
—
нема визначення основних термінів.
При пропусках студентами семінарських занять (незалежно від їх причин) студент повинен здати письмові реферати по темах пропущених занять.
Студент вважається допущеним до підсумкового семестрового контролю (іспиту), якщо він виконав усі види робіт, передбачені програмою навчальної дисципліни, й набрав на семінарських і практичних заняттях не менше 40 (?) балів.
При невиконанні всіх видів робіт викладач до початку екзаменаційної сесії дає завідувачеві кафедри подання про недопуск до іспиту, на основі чого кафедра приймає попереднє рішення, яке письмово передається директорові Інституту. Остаточне рішення про недопуск студента до семестрового контролю приймає директор Інституту (варіанти рішення: відтермінувати складання заборгованості, подати ректорові клопотання про відрахування з числа студентів). При відтермінуванні допуск до підсумкового семестрового контролю (іспиту) студент може отримати тільки після виконання всіх видів робіт, передбачених програмою навчальної дисципліни.
У випадку недопущення до складання іспиту студент отримує талон, повторно готує реферати по семінарських заняттях, пише дві контрольні роботи, і лише після цього складає іспит (при умові позитивного оцінювання рефератів і контрольних робіт).
На іспиті кожен студент методом випадкового вибору отримує два питання й одну задачу. Письмова робота розрахована на 1 годину 20 хвилин навчального часу.
На письмовому іспиті студент повинен:
— показати вміння володіти письмовою українською мовою з дотриманням норм орфографії та пунктуації;
— розкрити фактичний матеріал питання;
— продемонструвати композиційно продумане, логічне викладення матеріалу питання;
— дати визначення термінів, використаних у дисципліні, й продемонструвати вміння володіти ними;
— показати вміння роз’язувати найпростіші журналістські задачі теорії масової інформації.
Максимально можлива кількість набраних балів:
— два теоретичні питання — 26 балів (13 за одне питання);
— одна журналістська задача — 14 балів.
Максимально можлива кількість набраних балів — 40.
Критерії оцінювання іспиту:
Відповідь на питання зараховують, якщо:
— кількість орфографічних та пунктуаційних помилок не перевищує 2 на сторінку;
— розкрито не менше 75% матеріалу питання;
— нема явних логічних помилок;
— подано визначення основних термінів.
Відповідь на задачу зараховують, якщо:
— відповідь правильна й вичерпна;
— відповідь правильна, але невичерпна.
Відповідь на питання не зараховують, якщо:
— кількість орфографічних та пунктуаційних помилок більша 4;
— розкрито менше 75% матеріалу питання;
— наявні логічні помилки;
— не дано визначення основних термінів.
Відповідь на задачу не зараховують, якщо:
— відповідь неправильна.
При незадовільному складанні іспиту студент здає його повторно (талони 1, 2 і 3). Після незадовільного складання іспиту за талоном 3 директор Інституту приймає рішення щодо відрахування студента.
Бали, набрані студентом на семінарських і практичних заняттях, а також іспиті, сумуються.
Критерії комплексного підсумкового оцінювання:
— 90 — 100 балів — відмінно;
— 75 — 89 балів — добре;
— 65 — 74 бали — задовільно.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові