Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Календарі "Українського Голосу":історія створення, структурно-жанрові особливості, тематика

О. М. Дзвінчук

асп.
УДК 070.091.71.

Досліджуються календарі одного з найстаріших канадських українськомовних часописів "Українського Голосу". Простежується вплив календарів на формування світоглядних позицій представників української діаспори в Канаді. "The calendars" of one of the oldest Ukrainian Canadian periodical "Ukrainskyi Holos" is investigated. The author shows how "The calendars" influenced on prouss of formation of the outlook of Ukrainian Diaspora in Canada.

Історія преси є історією народу. Слушно зауважує Ю. Тернопільський: "Стежити за історичним розвитком преси це так, як стежити за життям народу. В історії української преси, як в дзеркалі, відбиваються всі перипетії нашого національного життя на всіх етнографічних територіях і в головних скупченнях еміграції" [6]. Важливим джерелом історії життя українських емігрантів у Канаді є "Календарі "Українського Голосу", що виходили щорічно в Вінніпезі.

Актуальність теми полягає в тому, що календарно-пресові видання Канади практично не простудійовані науковцями України та закордоння. М Тимошик, досліджуючи українсько-канадські видання, зазначає: "Найпопулярніші й практично не досліджені сьогодні - "Поселенець", "Українська родина", "Календар "Канадійського фармера" (з 1917 р.), "Календар "Українського Голосу" (з 1914 р.), "Календар-альманах "Нового шляху" (з 1931 р.)" [7]. Частково висвітлює це питання канадський вчений М. Марунчак у праці "Студії до історії українців Канади". Поява календарів у Канаді була продовженням традиції українського пресового друку. В Україні, згідно з науковою літературою, календарі як популярні книги були поширені з ХVII століття переважно в Західній Україні, що виникли з первісного додатку до богослужбових книг - місяцеслова. Українські календарі видавалися спочатку неперіодично ("Місяцеслов" у Львові, "Перемишлянин" у Перемишлі, "Поздравленіє Русиновъ", Закарпаття).

Перші такі видання пов'язані зі Львівським Ставропігійським інститутом, що видав у 1864 році "Временник", з "Обществом св. Василія Великого" Ужгород - у 1867 році "Місяцеслов", "Руською Бесідою" Чернівці - у 1873 році "Місяцеслов Буковинсько-Руській". Назву "календар" вперше ввело Львівське товариство "Просвіта", видаючи "Калєндар Народний на рік звичайний 1870". З цього часу календарі були поширені по всій території України, а також за її межами серед емігрантів.

У Канаді перший календар з’явився 1909 року під назвою "Поселенець". Причини друку "Календарів "Українського Голосу" знаходимо в цьому ж часописі. "Тому, що сего року (1914. - О. Д.) старокраєві калєндарі здаєсь не прийдуть, а ми знаємо, як наш народ відчуває потребу доброго калєндаря, постановили ми видати сего року калєндар "Українського Голосу" [8].

Отже, через вибух першої світової війни так звані "старокраєві календарні видання" не потрапляли до українців Канади, що стало поштовхом до друку власної продукції. Так, часопис "Український Голос" видав свій перший календар у 1914 році під назвою "Ілюстрований Народний Калєндар "Українського Голосу" на звичайний рік 1915". Обсяг цього пресового видання становив 256 сторінок великого формату, мав типову для календарів-альманахів структуру: календаріум, альманахова частина, розділ оголошень. На першій сторінці "Календаря "Українського Голосу" був портрет Т. Шевченка та звернення редакції до читачів; крім звичайних календарних даних, уміщено дати релігійних та державних свят, метеорологічний прогноз на рік, а поряд були чисті листки для нотаток. Зміст насичений різноманітною інформацією: художні твори класиків української літератури Т. Шевченка, І. Франка, О. Стороженка, В. Cамійленка, Г. Хоткевича, С. Руданського, а також праця "початківця пера" А. Новака; низка статей наукового та господарського плану, де охоплено тогочасні історичні події в Україні та світі, зображено піонерське життя в Канаді, подано перелік деяких українських товариств у Вінніпезі, звіти з їхньої діяльності; анекдоти та гуморески.

Важливою у текстуальному комплексі деталлю була щоденна обов'язкова ілюстрація, що пропонувалася читачам як супровід до основного тексту та підсилювач візуального сприйняття. Тому перший "Календар "Українського Голосу" був щедро ілюстрованим і коштував 50 центів.

Що стосується номінування календарів, то на перших порах воно видозмінювалося: "Календар "Українського Голосу" на 1917 рік називався "Дніпро", на 1918 - "Київ", на 1920 - "Ілюстрований Народний Калєндар", на 1921 і 1922 роки - "Калєндар Гарасима Чорнохліба". Починаючи з 1923 року, всі наступні видання мали назву "Календар "Українського Голосу", а з 60-х років - "Календар - Альманах "Українського Голосу". Кількість сторінок у цих виданнях не була сталою, але завжди становила більше сотні.

Інтелектуальний рівень, інформативна насиченість матеріалів були різними, оскільки календарі призначалися для широкого загалу читачів. Зміст альманахової частини становили різножанрові твори: статті, нариси, спогади, розвідки, біографічні матеріали, листи, оповідання, уривки з романів та повістей, новели, фейлетони, гуморески, вірші тощо.

Тематика "Календарів "Українського Голосу" змінювалася відповідно до часових вимог та попиту читача. На основі аналізу публікацій "Календарів "Українського Голосу" у тематичній палітрі можна виділити такі групи:
1. Фольклорні твори: колядки - "Дивная новина", "Що то за предиво!", "Старовинна колядка" та ін.; веснянки - "Гаївки", "Ягілки" та ін.; коломийки - "Ой кувала зозулечка", "Ой на горі на високій", "За Василем туди сюди" та ін.; легенди та перекази - "Дещо про пана Каньовського", "Премудрий Соломон", "Як циган вчив собаку говорити", "Чому фіалка так гарно пахне", "Хлопець і султан", "Що там шляхта робить" та ін.; прислів'я та приказки - "Відвага кайдани ломить", "Любиш у гостях бувати - люби гостей приймати", "Кого не в силі побити слово тому і палка не поможе", "Дав би Бог здоров'я, а щастя знайдеться", "Розлучені подружжя пхають дітей на роздоріжжя", "Учений, що не переводить в діло своєї ученості, подібний до чоловіка, котрий орав би, але відтак не сіяв" та ін.; анекдоти - "Обережність", "Її нема дома", "До обох подібний" та ін. Домінуюче місце серед публікацій усної народної творчості посідають прислів'я та приказки, а також анекдоти.
2. Літературні твори. Поезія: лірика - громадянська - Бундзяк Ю. "День слави"; Вільшан М. "Листопад"; Воробкевич С. "Рідна мова"; Грабович І. "Я чув плач"; Грабовський П. "Уперед"; Данильчук І. "Пісня орача"; Костомаров М. "Брат з сестрою"; Кобилянський В. "Народе мій"; Кравченко У. "Під Крутами"; Лисянський Б. "Україні"; Невестюк Ф. "Вірте"; Олесь О. "Воля України"; Орлюк С. "Четвертий універсал"; Писанин Д. "Наша Україна"; Cамійленко В. "Українська мова"; Франко І. "Моя любов до України"; Чернецький С. "День 29-го березня 1864"; Шевченко Т. "Холодний Я"; Шкрумеляк Ю. "Привіт "Просвіті" та ін.; пейзажна - Вороний М. "До моря"; Глібов Л. "На Новий рік"; Грабовський П. "До соловейка"; Купчинський Р. "Листопад"; Лепкий Б. "Сон"; Матвіїв-Мельник М. "Осінь", Олесь О. "З гуцульських гір"; Орест М. "Прибрався ліс в зелену митру"; Рильський М. "Жайворонок"; Степанович О. "Осінь наступає"; Франко І. "Земля моя"; Філянський М. "І знов весна"; Щербина Н. "Осінь" та ін.; інтимна - Верховинець Д. "Вінок на могилі"; Віденко В. "Україна"; Підгірянка М. "Співанки"; Романова О. "Літня ніч"; Свідзинський В. "Я пам'ятаю на дощі"; Славутич Я. "Я зустрів тебе у блакитнім гаю"; Тулевітрів В. "Моя любов"; Леся Українка "Мій шлях"; Шевченко Т. "Сонце заходить" та ін.; філософська - Маковей О. "Молитва в полі"; Олесь О. "Три менти"; Рильський М. "Чумаки"; Федькович Ю. "Пригадки на Новий рік"; Шевченко Т. "Розрита могила", "Сирітка"; Шекспір У. "Коли твоє чоло за сорок зим" та ін. Фокусуючи семантику поетичних творів, помічено, що чітко переважають у кількісному плані твори громадянської лірики. Проза: байки - Бабрій В. "Миша і бик"; Глібов Л. "Старець" ("У щастю треба мати міру"); Леонардо да Вінчі "Метелик і каганець", "Яструб і качка"; Руданський С. "Треба всюди приятеля", "Пекельна смола"; Федр "Віслюк і завойовники", "Бджола і Муха" та ін.; оповідання - Брицький Д. "Але як буде зле, то на твою душу"; Вовчок Марко. "Сон"; Волиняк П. "В Тайзі"; Гануляк Г. "Петрів Великдень"; Гуцало Є. "Олянка"; Маковей О. "Як вона ще дівкою була"; Маркович Д. "Замах на вбивство жінки"; Мартович Л. "Іван Рило"; Нечуй-Левицький І. "Баба Параска і баба Палажка"; Поліщук К. "Палієва шабля"; Стороженко О. "Суджена"; Франко І. "Історія моєї січкарні"; Чайковський А. "Христос Воскрес"; Черешня І. "Ярмарок у М'ясківці"; Чорнохліб В. "Значіння жонатого чоловіка"; Шкрумеляк Ю. "Пригода в селі Білокурах"; новели - Галіцький М. "Що кум Остап говорив на весіллі"; Горицвіт О. "Два горобці"; Лафонтен "Дроворуб і меркур"; Макогон Д. "Подвійна кара"; Маковей О. "Свідок"; Русальський В. "Ніч"; Стефаник В. "Камінний хрест"; Чорнохліб Г. "Наш і ваш чоловік"; уривки з повістей та романів - Винниченко В. "Слово за тобою, Сталіне"; Шевчук В. "Весілля" ("Набережна 12"); Шевченко Т. "Княгиня", Гончар О. "Збита роса" (уривок з роману "Собор") та ін. Переважають оповідання.
3. Літературознавчі твори: критика - Білецький Л. "Чар Шевченкової творчості"; Боднарчук І. "У дорогу до Стефаника"; К. П. "Як Шевченко вертався із заслання", "Євшан-зілля"; Когуська Н. "Уляна Кравченко - велика українська поетка"; Мандрика М. "До 110-х роковин смерти Т. Шевченка", "З моїх спогадів про О. Олеся і його добу"; Славутич Яр "Поезія Михайла Ореста"; Стешенко О. "Фрагменти зі спогадів про Лесю Українку"; Чинченко І. "Творчість поета-байкаря Євгена Гребінки"; Ш. Д. "Шевченко і Драгоманів"; історико-біографічна література - Гай-Головко О. "Думка" (у роковини смерті Т. Шевченка); Дорошко П. "Будиночок над Случчю"; Костащук В. "Різдво у Василя Стефаника"; Мандрила М. "Утрачений рай", "Варвара", "Шевченко"; Мак-Доналд "Тарас Шевченко"; Стефаник К. "Син про батька"; Леся Українка "На роковини Шевченка"; Шевченко Т. "Чернець"; Шевчук В. "Сіть сьома" (уривок з роману "Григорій Сковорода").
4. Твори етнографічного характеру: народні звичаї - "Українські святочні звичаї", "Звичаї Різдвяних свят", "Різдвяні звичаї на Підляшшю", "Звичаї при столі" - авторів не вказано; Ковалєвська Н. "Як повстали привітальні звичаї"; народна медицина - "Перша поміч в наглих випадках" (утоплення, отруєння, обмороження, втрата свідомості тощо); "Поради для збереження здоров'я" (безсоння, кровотеча); "Мед як лік", "Вітаміни чистять кров" - авторів не вказано, оскільки висвітлюються знання, що формувалися, передавалися колективом, зберігалися у скарбниці народних знань; кухня - П.К. "Історія бараболі"; І.Р. "Молоко, масло, сир"; Стечишин С. "Кухонні і домашні справи", "Начинка для м'яса", "Смачна печінка"; декоративно-прикладне мистецтво - Стечишин С. "Як писати писанки", "Українські народні вишивки", "Бережім народні надбання"; домашнє господарство - Боров- ський М. "Як урядити й озеленити фарму, щоб це було і корисно, і приємно"; Кондра П. "Способи плекання індиків"; Новак А. "Садівництво в степових провінціях", "Огнетривала, тепла, вигідна і не коштовна хата"; Романенко А. "Праця в фермерстві та її значення в життю людства".
5. Твори громадсько-організаційного життя українців у Канаді: Господин А. "Огляд просвітніх товариств у Канаді"; Когу- ська Н. "Союз українок Канади", "Перший курс української школи в Саскатуні"; Качор А. "Народини кредитової кооперації в Канаді й Україні"; Рудевський І. "Праця, що перед нами"; Рудницький Я. "Видавнича діяльність Української Вільної Академії Наук"; Р.П.С. "Розвій почтової системи"; Савчук С. "П'ятдесятиріччя української Греко-Православної церкви в Канаді". 6. Огляд світових подій та явищ: Боров-ський М. "Мандрівничий сад в Сибірі"; Волинець С. "Сторіччя українського Галицького театру"; Дубровський І. "Асканія Нова"; К.П. "Київ - мати руських городів", "Західні столиці українських князів"; Мартинов- ський Д. "Характер англійських установ й головні риси державного, громадського, цер- ковного й товариського життя", "Англіканські катедри"; С.В. "Список місцевостей, де живіть українці в Румунії, Словаччині і Югославії" тощо.
7. Крилаті вислови, у календарі їх названо "золоті думки", "золоті зернятка" - це цитати таких мудреців світу, як Альквін, Бучин- ський Д., Бертон Р., Горацій, Евріпід, Єфремов С., Лафонтен, Мірабо, Монтано, Моруа Л., Моріак Ф., Сааді, Сальванескі М., Скотт В., Тис Ю., Шоу Б., Цезар Ю. та ін. З'являлися календарі, тематика яких об'єднана в один великий чи кілька малих блоків під назвою "Ювілейний календар", що можна найменувати календарем-присвятою. Так, наприклад, "Календар..." на 1968 рік присвячено 100-річчю "Просвіти", 50- річчю акта 22 січня, 50-річчю листопадового зриву, 50-річчю УГПЦ в Канаді; на 1971 рік - 100-річчю від дня народження Лесі Українки, Василя Стефаника, Миколи Вороного, Леся Мартовича та ін. Особливий календар на 1961 рік був присвячений вшануванню сотої річниці від дня смерті Тараса Шевченка: "Хай же цей Шевченківський Календар-Альманах буде нашим скромним вінком, що його складаємо у стіп великого і незабутнього українського генія. Хай він поглиблює дальше його культ серед нашого народу" [10]. У "Календарі..." вміщено 12 творів Тараса Шевченка та 9 історико-біографічних розвідок про нього. Художньою довершеністю, авторською майстерністю відзначаються праці С. Волинця "Шевченко як художник", "Жіночі постаті в життю Шевченка", П. Маценка "Шевченко в українській музиці". Завдання редакції щодо цього "Календаря..." - "всесторонньо насвітлити постать великого поета, художника і людини" - гідно виконане. Рівень якості "Календарів "Українського Голосу" можна визначити за допомогою автури, що вміщувала в них свої праці: Л. Білецький, Д. Дорошенко, Яр Славутич, Я. Рудницький, Ю. Мулик-Луцик, М. Марунчак та ін. Поява першого "Календаря "Українського Голосу" стала важливою віхою в історії українсько-канадської преси. Адміністрація часопису "Український Голос" зрозуміла важливість видань календарного типу, що дають зразки художніх творів української та світової літератури, охоплюють історію життя українських емігрантів у Канаді та за її межами, висвітлюють питання життя в Україні. За перше п'ятдесятиліття видано 40 календарів. Ольга Войценко зазначає: "Український Голос" в міру своїх сил, гідно і почесно виконав свої завдання й обов'язки супроти української спільноти в Канаді і в цьому аспекті" [1]. Таким чином, значення "Календарів "Українського Голосу" для української спільноти Канади полягає в тому, що вони:
- сприяли поширенню української літературної мови;
- залучали велику кількість читачів до опрацювання художніх, науково-популярних творів;
- виявляли творчі здібності серед молоді;
- піклувалися про консолідацію української етноменшини на теренах Канади.



1. Войценко О. До початків українського видавничого руху в Канаді // Календар "Ук-раїнського Голосу". - Вінніпег, 1960. - С. 77-89.
2. Енциклопедія українознавства. - Па- риж; Нью-Йорк, 1959. - С. 922-923.
3. Історія "Українського Голосу" в біографіях його основоположників і будівничих. - Вінніпег, 1995. - 112 с.
4. Літературознавчий словник-довідник. - К., 1997. - С. 332.
5. Марунчак М. Студії до історії українців в Канаді: У 5 т. - К., 1968-1969. - Т. 3. - 284 с.
6. Тернопільський Ю. Українська преса з перспективи 150-ліття. - Джерсі-Сіті, 1978. - С. 13.
7. Тимошик М. Українське друкарство в Канаді: Історія та сьогодення // Друкарство. - 2001. - № 4. - С. 18-23.
8. Український Голос. - 1914. - 23 верес.
9. Фігус-Ралько А. Українська Канада. - Київ; Вінніпег, 2001. - 139 с.
10. Там само. — 1996. — 21 лют. <>


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові