Ласкаво просимо

Україна-НАТО: новий етап співробітництва очима журналістів

студ.
УДК 070: 327 (477-4)

У дослідженні аналізується роль та місце українських і закордонних ЗМІ в складному процесі руху України до євроатлантичної інтеграції.

Research reflects a role and a place of domestic and foreign mass media in complex process of promotion of Ukraine into the euroatlantic integration.

На сучасному етапі розвитку співпраці Україна – НАТО важливого значення набуває те, як змінюється характер колективної безпеки у світі. У цьому контексті Україна розглядає НАТО як оплот миру на євроатлантичному просторі.

У рамках розвідки автор прагне зосередитися на тому, як преса подавала становлення нової політики НАТО щодо України в період Празького саміту та після нього. Послідовне вивчення історії співробітництва України з НАТО сприятиме подальшому вдосконаленню роботи українських журналістів при висвітленні зовнішньополітичних подій. Мета даної статті полягає у встановленні характеру висвітлення співпраці Україна – НАТО в період між двома самітами. Завданням статті є огляд публікацій в українських виданнях у період з березня 2002 року до січня 2003 року.

Проблематика цієї статті грунтується на окремих дослідженнях, що стосуються взаємодії української журналістики із зовнішньополітичними процесами, з про- грамою кафедри міжнародної журналістики "Українська журналістика в контексті світової". Слід зауважити, що значний внесок у вивчення спектра цих проблем зроблено у наукових дослідженнях М. Житарюка, Й. Лося, В. Шкляра, О. Гриценко.

Так, у статті професора В. Шкляра "Мас-медіа і зовнішньополітичні процеси" мі-ститься аналіз особливостей висвітлення українськими ЗМІ зусиль України на шляху євроінтеграції.

Він, зокрема, виділяє чотири найважливіші особливості: "Перша. ЗМІ було (особливо на першому етапі) і є дуже мало. Друга. Газета "Урядовий кур'єр", державні канали національного радіомовлення і телебачення свідомо обмежуються хронікою подій… Третя. Працівники українських ЗМІ мало працюють над якістю своїх друкованих матеріалів і ефірних передач, аби привабити аудиторію і відволікти її від розваг… Четверта особливість полягає в тому, що ті українські мас-медіа, котрі оголошують себе незалежними і порівняно цікаво висвітлюють міжнародну проблематику, дуже часто справжній аналіз подій підміняють сурогатними аналізами і прогнозуванням" [1, 42].

Підтвердження цих тезово означених особливостей знаходимо в низці українських ЗМІ. У публікаціях газет "Україна молода", "День", "Молодь України", "Власть и политика", "Урядовий кур'єр", інтернет-видань, у програмах телеканалу "Інтер" журналісти намагалися хронологічно висвітлювати формування нової політики НАТО щодо України. Зрозуміло, що при цьому кожне видання до- тримувалося притаманного йому літературного рівня подачі та характерних акцентів.

Порівняльний аналіз публікацій, теле- програм і телекоментарів у різних українських ЗМІ дає підстави стверджувати, що всі автори були майже одностайної думки, що шлях України до Європи чи її рух до Євразії – це два протилежні політичні спрямування. І від того, який з них вирішать обрати в Україні, залежатиме розстановка сил у Європі нинішній та майбутній.

Варто звернутися до хронології подій.

Березень 2002 року – конференція щодо відносин України з Альянсом, яка відбулася в Берліні. Травень – засідання Комісії Україна – НАТО в Рейк'явіку. Липень – візит в Україну делегації НАТО на чолі з Генеральним секретарем організації Дж. Робертсоном. І нарешті – листопадовий саміт у Празі.

Міністр закордонних справ А. Зленко, за результатами засідання Комісії Україна – НАТО в Ісландії, сказав у інтерв'ю телеканалові "Інтер", що українська делегація виконувала роль "криголама", який рухається в напрямку НАТО, – йдеться, звичайно, про повноцінну євроатлантичну інтеграцію нашої держави… Наші партнери цей крок віта ють" [2].

Рада національної безпеки і оборони України 23 травня ухвалила нову стратегію України щодо НАТО. 8 липня Президент України відповідно до статті 107 Конституції України своїм указом увів у дію рішення РНБОУ "Про стратегію України щодо організації Північноатлантичного договору (НАТО)".

Характеризуючи цей документ, газета "Урядовий кур'єр" писала, що "спрямування політики України на повномасштабну інте- грацію в європейські та євроатлантичні структури викликане необхідністю рахуватися з існуючими об'єктивними реаліями євро-пейської та світової політики, продиктоване національними інтересами України" [3].

У липні 2002 року Дж. Робертсон приїхав в Україну із заявою, що "НАТО готове йти на зустріч Україні настільки далеко, наскільки для цього буде готова сама Україна".

Оптимістичними можна назвати публікації на цю тему в газетах "День", "Голос України". Журналісти розставляли акценти на необхідності реформувати армію, економі- чному зростанні держави, демократизації суспільства. Міністр закордонних справ у спілкуванні з пресою воліє "не називати часових рамок вступу України в НАТО".

В ексклюзивному інтерв'ю для газети "Власть и политика" Генеральний секретар Альянсу після липневої зустрічі в Києві на запитання: чого конкретно може чекати Україна від листопадового саміту НАТО в Празі, сказав: "Багато в чому відповідь на це запитання залежить від самої України… Українська сторона висловила свою прихильність продовжувати політичні, економічні і військові реформи в країні. Зі свого боку, Північноатлантичний альянс готовий підняти відносини з Україною на новий, вищий рівень" [4].

Очікування Празького саміту та підготовка до нього мали несподіваний поворот. Міжнародний скандал, що розгорівся через звинувачення світової спільноти щодо ніби-то поста-влених українських "Кольчуг" до Іраку відчутно вплинув на формування його програми.

Про рішення Північноатлантичної Ради НАТО з приводу цього детально повідомили "Дзеркало тижня", інтернет-видання, а також коротко кілька телеканалів та інформ- агенцій. "Листопадовий захід у столиці Чехії для нашої країни, якщо вона взагалі братиме в ньому участь, може обмежитися засіданням Комісії Україна – НАТО лише на рівні міністрів закордонних справ" [5].

"В суботу, 16 листопада, РНБОУ прийняла рішення про участь Л. Кучми в Раді євро- атлантичного партнерства в рамках саміту, а міністра закордонних справ А. Зленка – в комісії Україна – НАТО", – повідомило електронне видання "Korrespondent.net" [6].

21–22 листопада 2002 року відбувся саміт у Празі. Було розглянуто такі питання: приєднання нових членів, політика "відкритих дверей", вдосконалення потенціалу, сили НАТО швидкого реагування, нова військова командна структура, заходи, спрямовані на боротьбу з новими загрозами, нові партнерські відносини.

Загальну характеристику цих зборів знаходимо у матеріалах Центру інформації та документації НАТО в Україні. "Це був саміт трансформації, покликаний "озброїти" НАТО такою політикою, структурами та потенціалом, які забезпечили б його спроможність протистояти новим викликам у галузі безпеки, що властиві ХХІ століттю, таким як тероризм" [7, 8].

У рамках Празького саміту відбулися засідання на найвищому рівні Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), Комісії Україна – НАТО на рівні міністрів закордонних справ (КУН).

За підсумками засідання цієї Комісії були прийняті "План дій Україна – НАТО" і "Цільовий план Україна – НАТО на 2003 рік".

Торкаючись означеної теми, журналісти, які йдуть у річищі європейських традицій висвітлення актуальних подій, показали реальний світ без фальшування проблем, що виникли у стосунках України і НАТО.

Публікації окремих провідних українських ЗМІ були зосереджені на тому, що держава не проти розширення Альянсу. Вона також зацікавлена у тісному співробітництві, хоча й не поспішає подавати заявку на вступ до цієї організації.

Натомість італійські ЗМІ розглядали Празький саміт у площині європейської політики загалом і геополітики США зокрема. "Для європейців НАТО має підтверджувати зв'язок безпеки між США і Старим Континентом. Тим часом, як для Вашингтона НАТО втратило цю роль з огляду на те, що в Європі жодної загрози більше немає. Втрачену роль НАТО зможе довести своєю потрібністю і доброю оснащеністю в планетарній війні з тероризмом", – пише кореспондент італійської газети "Кор'єре делля сера" Франко Вентуріні у статті "Празький саміт, НАТО і Європа" [8, 110-111].

Польська преса надає значення змінам світового порядку після розширення НАТО. При цьому охоче цитує Зб. Бжезінського про те, що наслідком розширення Пакту буде міцніше становище США в Європі й стабілізація центральної частини континенту. На думку професора Бжезінського, "базовими державами для безпеки Європи є Франція, Німеччина, Польща та Україна, яка після здійснення внутрішніх реформ може також стати членом НАТО" [9, 285].

Українська преса часто підкреслює роль адвокатських послуг керівників польської держави щодо українських намагань брати участь у європейських структурах.

На думку автора, якби вітчизняні журналісти були ширше ознайомлені з публікаціями у польських газетах на цю тему, то вони б зрозуміли, що йдеться лише про інтереси Польщі, яка бачить, як пише М. Островський у газеті "Політика", "у стабільній і незалежній Україні не стільки певну противагу Росії, скільки гарантію проти відродження російського експансіонізму" [10].

Отже, новий етап співробітництва Україна – НАТО українська преса висвітлює як важливий чинник зовнішньополітичної діяльності держави. Натомість італійські, польські ЗМІ розглядають наслідки розширення НАТО та роль цієї організації у світових геополітичних перетвореннях. Але є низка недоліків у висвітленні євроінтеграційної тематики, які треба ще подолати, щоб публікації українських ЗМІ були в контексті європеїстики. Зокрема, варто не зосереджуватися лише на хронологічному інформуванні, а більше уваги приділяти всебічному аналізові різних аспектів співробітництва Україна – НАТО.

1. Шкляр В. Мас-медіа і зовнішньополітичні процеси // Вісник Львівського університету. Сер. Журналістика. – 2001. – Вип. 21. – С. 41–43.
2. Стенограма інтерв'ю Міністра закордонних справ України А. М. Зленка телевізійному каналу "Інтер" з приводу результатів засідання Комісії Україна – НАТО у Рейк'явіку // www.mfa.gov.ua. – 2002. – 15 трав.
3. Про стратегію України щодо організації Північноатлантичного договору (НАТО) // Урядовий кур'єр. – 2002. – 10 серп.
4. Носова Б. Трудный альянс – Украина и НАТО // www.vipnews.com.ua. – 2002. – 2–8 серп.
5. Силіна Т. Празьке міжсезоння // Дзеркало тижня. – 2002. – 2–8 лист.
6. На заседании "Украина – НАТО" говорили о "Кольчугах"// www.korrespondent.net. – 2002. – 22 лист.
7. Прага: саміт трансформації НАТО // Новини НАТО. – 2003. – Вип. 1. – С. 8–11.
8. Venturini F. Il Vertice di Praga, la NATO e l'Europa // Affari esteri. Rivista trimestrale. – 2003. – Gen. (inverno). – № 137. – P. 106–111.
9. Шинаровська О. Проблема вза-ємовідносин Україна – НАТО на сторінках польських ЗМІ // Вісник Львівського університету. Сер. журналістика. – 2001. – Вип. 21. – С. 284–288.
10. Ostrowsky M. Ukladanie Europy // Polityka. – 1997. – 7 czer.