Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Жінка і телебачення

ДОСЬЄ:

Віта Володимирівна Гоян — тележурналіст науковець, кандидат філологічних наук. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, аспірантуру при Інституті журналістики. Дисертація на тему "Інформаційна телевізійна програма: типологічна характеристика, парамерти діяльності журналіста". Викладає на кафедрі телебачення і радіомовлення такі навчальні дисципліни: "Основи телевізійної журналістики", "Інформаційне телебачення", "Ведучий телевізійної програми", "Телевізійний репортаж", "Кольористика та зображальна естетика телевізійної програми" та ін. Автор ряду наукових публікацій присвячених специфіці телевізійного мовлення.

Титули підносять особистість, але топчуть Людину. Існує стереотип: великі люди зверхні й пихаті. Досягнувши вершин у житті, вони ніколи не рахуватимуться з інтересами інших. Але виявляється, не всі такі. Далеко не всі…

Навіть за ступенем кандидата філологічних наук і тележурналіста Віта Володимирівна Гоян є людиною з відкритою душею та серцем. Усе, чого вона досягла, не лежить тягарем особистої важливості, на ім"я "зоряна" хвороба, а відтак вона радо ділиться з нами секретами тележурналістської майстерності. Сподіваємося, що вони допоможуть майбутнім телевізійникам вже зараз.

— Пані Віто, кажуть, що журналістика — професія, яка прирікає на самотність, особливо жінок. Що про це думаєте Ви?

— Так, уміло справлятися з обов"язками журналіста дуже складно. А тим паче жінці. Їй за своєю суттю доводиться поєднувати складові трьох "К" - Kuche, Kinder, Kirche (кухня, діти, церква). Та я вважаю, що ті, хто нарікають на самотність, просто не вміють розпоряджатися часом. І не треба всі негаразди спихати на журналістику. Над усім стоїть людина, яка сама планує власне життя.

— Правда те, що ви пішли з телебачення? Можливо причина в не поєднанні вище згаданих складових?

— Це все чутки. Я ніколи не йшла і не збираюся йти з телебачення. Зараз я більше часу приділяю вихованню 3-річного сина. І це ніяк не відбилося на моїй роботі.

— Ви маєте досвід і теоретика, і практика, що Вам більше подобається?

— Мені подобається і перше, і друге. Обидва процеси мають свої недоліки і переваги, але їх не можна розділяти. Гадаю, їх треба поєднувати. Зараз я більше знаходжуся в університеті, викладаю, і тільки вільний час використовую для укріплення творчих позицій.

— А чого Ви прагнете досягти в творчому плані?

— Чогось нового. Доводилося працювати і репортером, і ведучою… Це добре, коли людина, озираючись на свій професійний досвід, прагне чогось вищого, складнішого.

— У так званому міфі "про красу" говориться, що красиве обличчя — перепустка на телебачення. Чи це дійсно так?

— Певною мірою так. Але на цьому ніхто не зациклюється. Скажімо, зовні можна бути дуже привабливою, а всередині залишатися нецікавою. У більшості випадків людина сама нав"язує масу комплексів. Шукає порятунку у пластичного хірурга, стоматолога, косметолога та інших друзів, вірячи в їхню силу. А сенс ведучого абсолютно в іншому. Зйомки, передусім, залежать від оператора. Телеведучий тільки глина з якої виліплюють задумане. І коли оператор, окрім рук і очей, має ще й добру голову, ні до якого хірургічного втручання не потрібно вдаватися. Дещо можна приховати макіяжем, інше — прикрасити чи заретушувати освітленням, певним кутом зйомки. А от щодо єства, цього не приховаєш. Глядач — особа чутлива і такі ошуканські штучки зрозуміти не складно. Адже з екрану добре видно, хто чим дише. Отже, пам"ятайте: головне — особистість. Саме її потрібно відшліфовувати.

— А як би ви порадили боротися із суто професійними комплексами? Скажімо, страх перед телекамерою, ніяковіння перед великою аудиторією людей, адже це теж надзвичайно важливо.

— Будь-який журналіст повинен виробляти в собі комунікативність. Ніколи не ставте собі діагноз типу "я не підходжу для цієї роботи". Досвід не з"являється сам по-собі. Ставте перед собою установку, мету і крок за кроком ідіть до її досягнення. Тут, як у спорті, найголовніше — воля. Ніколи не потрібно зупинятися на досягнутому, спочивати на лаврах чи кидати справу напівдороги. Інакше, вже завтра хтось обжене тебе і твоє відоме ім"я стане порожнім звуком.

Якщо дана професія, спосіб життя близький вам, виховуйте у собі сміливість, рішучість, наполегливість. Прогноз першості на завтрашній день складається вже сьогодні. Не втрачайте свій шанс.

Валентина Олійник


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові