Ласкаво просимо

Проблема виділення одиниць дослідження при контент-аналізі

д. філол. н., проф.
УДК 070.01

У статті аналізуються різноманітні підходи до вибору одиниць дослідження при формалізованому аналізі змісту масової комунікації.

Different approaches of the research units at formalizing analysis of the content of mass communication are analyzed in the article.

У процесі контент-аналізу момент вибору категорій та одиниць дослідження і момент інтерпретації можуть зазнавати суб'єктивного впливу з боку дослідника. Тому ці моменти є важливими та їх треба детально розглядати при дослідженні контент-аналізу.

Перш ніж говорити про різноманітні одиниці аналізу взагалі, треба розібратися, звідки ж дослідник обирає ці одиниці, що служить їх джерелом. Тут необхідно твердо зрозуміти, що, по-перше, одиниці аналізу обираються із досліджуваної сукупності документів і, по-друге, підставою для обрання цих одиниць служать: а) цілі та завдання дослідження, б) специфіка конкретного об'єкта аналізу, тобто документа. Для чого взагалі обираються одиниці дослідження? Погодимося з думкою тих дослідників, які вважають, що при визначені одиниць аналізу вчений намагається створити модель, теоретичний аналог документа, а вже потім, у процесі квантифікації, накладає цю модель на реальний текст [1].

При обранні одиниць аналізу вчених давно цікавило питання визначення якоїсь уніфікованої процедури, яка давала б змогу об'єктивно, тобто незалежно від думки окремих дослідників, визначати хоча б основні одиниці аналізу. Це, безумовно, був би великий крок до збільшення об'єктивності й надійності контент-аналізу. Але проблема не вирішена. Як зазначав І. де С. Пул про підсумки однієї з наукових конференцій:

"Це проблема, яку учасники конференції обговорювали, але так і не змогли вирішити... Щодо сучасного моменту, то не ясно, як встановити основну одиницю значення" [2]. Справа, мабуть, у тому, що якщо всю специфіку об'єктів дослідження, тобто документальних джерел, ще можна звести до якихось загальних положень, то цілі й завдання контент-аналітичних досліджень такі різноманітні, що це неможливо.

Розглянемо, які ж групи одиниць дослід-ження треба виділяти. Є. Я. Таршіс пропонує обирати одиниці вибірки, спостереження, фіксації, кодування і контексту [3]. Причому одиниця вибірки визначає обсяг досліджуваного тексту, одиниця спостереження – це повідомлення, оскільки саме у його рамках проводиться семантичний аналіз тексту з метою його кодування, одиницею фіксації служить та частина змісту тексту, в межах якої відбувається фіксація категорій аналізу, одиниця кодування забезпечує фіксацію цих категорій, тобто зміни інтенсивності появи ознак об'єкта дослід-ження, а одиниця контексту – це та частина змісту тексту, знання якої дає можливість провести класифікацію одиниць змісту. Мабуть, таке детальне висування різноманітних одиниць дослідження є зайвим. Можна обійтися і без них. Викликає заперечення і визначення окремих одиниць.

На наш погляд, необхідно виділяти насам-перед одиниці дослідження чи реєстрації. Дослідники дотримуються різних думок про те, що ж таке одиниця аналізу. Одні вважають, що це "та частина змісту, котра виді-ляється як елемент, що підпадає під ту чи іншу категорію" [4]. Інші – що це найдріб-ніша одиниця тексту, де може з'явитися згадування категорії (слово, абзац, фрагмент змісту). Виділяють дві групи одиниць аналізу. Перша – коли ці одиниці виступають як ознаки матеріалу і характеризують його в цілому. При цьому враховується кількість матеріалів та їх обсяг. Друга – коли одиницею аналізу виступає певний фрагмент тексту: слово, судження, дійова особа, абзац та ін. [5]. Деякі дослідники називають одиницею реєстрації певний сегмент змісту, який характеризується при введенні його до категорії [6].

Яка ж думка найближча до потреб дослідження? На наш погляд, одиницею аналізу треба називати той момент документа – об'єкта аналізу, де фіксується належність до тієї чи іншої категорії дослід-ження. Такий висновок дає можливість вийти за рамки текстових матеріалів і досліджувати не тільки зміст, але і форму документальних джерел.

Деякі виділяють ще індикатори одиниць аналізу, але ми вважаємо це непотрібним, бо ці одиниці самі по суті справи є індикаторами категорій дослідження. Одиниці аналізу чи реєстрації можуть бути найрізноманітнішими. Це може бути слово чи поняття (їх можна вважати найдрібнішими одиницями аналізу). Такою одиницею може бути і судження, яке складається, як відомо, із суб'єкта, предиката і зв'язки між ними, тобто судження – це будь-яке просте речення, котрих у досліджуваних об'єктах дуже багато. Тому постає проблема фіксації потрібних суджень у тексті. Наприклад, при здійсненні проекту "Суспільна думка" під керівництвом професора Б. А. Грушина одним із завдань дослідження було вивчення діяльності місцевої влади з впорядкування м. Таганрог. Дослідники склали загальне судження: "Державні органи вжили заходів, внаслідок чого стан справ поліпшився", а потім підрахували все, що підпадає під це судження [7]. Підраховуються судження, які являють собою закінчену думку про предмет дослідження. З таким визначенням згодні й західні дослідники. В. Данієльсон вважає, що судження (statement) – "вислів, який означає закінчену думку" [8]. Запропоноване деякими дослідниками як одиниця аналізу елементарне висловлення, тобто синтаксична структура – фраза, яка задовольняє вимоги до простого речення, але може бути присутня в тексті як експліцитно, так й імпліцитно [9], являє, по суті, те саме судження.

Часто одиницею аналізу обирають якусь тему, тобто окремий фрагмент тексту, ідея якого підпадає під одну з категорій дослідження. Це визначення здається більш правильним, ніж думка західних дослід-ників, що тема – це "обмежена кількість динамічних тверджень, які контролюють поведінку чи стимулюють активність" [10], тому що тема не обов'язково має виконувати якісь функції контролю чи стимулювання. Тема може бути висловлена як в окремих судженнях, так і в цілих абзацах і навіть текстах. Вона показує спрямованість тексту, тобто з її допомогою можна дослідити як комунікатора, так і реципієнта. Труднощі в її фіксації полягають у тому, що часто вона вміщується у тексті імпліцитно. Тема як одиниця аналізу відігравала особливу роль у радянських дослідників контент-аналізу через те, що багато хто з них вважали головною смисловою одиницею соціальну ідею, соціально значущу тему.

Західні дослідники ще з часів Лассвелла брали за основну одиницю аналізу символ (symbol). Сам Лассвелл як одиницю виміру брав символ ідеологічний і політичний. Перший він вважав технічним терміном для слів, які фіксують цінності ставлення тих, хто їх уживає, на відміну від знаків, які є словами, що вказують об'єкти, зовнішні щодо їх користувача. А другий – це символ, який широко функціонує у практиці здійснення влади [11]. Західні дослідники вважали символ суб'єктивною подією [12], а радянські – ударним, ключовим моментом у будь-якій політичній інформації як з точки зору журналістів, так і з точки зору аудиторії [13].

Символи обиралися одиницями аналізу тому, що дослідники вважали, за словами Б. Берельсона, що "суспільство, у якому об'єдналися індивіди, є у більшій своїй частині сукупністю символічних відношень, котрі контролюють і організують розумову діяльність, почуття і дії індивіда" [14]. Б. Берельсон запропонував групування одиниць аналізу для вивчення політичних проблем:

1) внутрішні і міжнародні проблеми;

2) за особистостями і авторами, які описують чи ініціюють події;

3) ставлення до подій (за-проти, вигідно-невигідно, добре-погано);

4) за цілями, які переслідуються;

5) за об'єктами спрямованої діяльності (гасла, програми, цілі);

6) за способами досягнення мети (ствердження, насильство, економічний тиск, моральний чи політичний вплив);

7) за характером авторитетів, які застосовуються в аргументах (діячі, організації, преса, логічні доводи, емоційні стереотипи);

8) за адресатом діяльності чи пропаганди [15].

Як приклад такого дослідження, можна навести аналіз, проведений американськими соціологами після другої світової війни. Вони зібрали велику кількість записок стосовно розуміння групами населення проблем післявоєнного США. Соціологи ідентифікували поняття "причини війни", "довіра до союзників", "ставлення до ізоляціонізму" і т.д. [16].

Якщо говорити про конкретні одиниці аналізу, то вони дуже різноманітні, бо цілі дослідження різні. Ж. Кейзер у своїх роботах застосовував такі одиниці:

1) а) назва газети;

б) написи, які йдуть за назвою;

2) а) місце розташування адміністрації;

б) і редакції;

3) періодичність;

4) час виходу: ранок, вечір;

5) дата виходу першого номера;

6) зона розповсюдження;

7) тираж;

8) ціна;

9) формат;

10) а) загальна кількість шпальт;

б) кількість колонок на шпальті;

11) назва і адреса друкарні;

12) споріднені видання;

13) спеціальні особливості газети;

14) місце зберігання комплекту газет [17].

Дослідники застосовують також такі одиниці аналізу: назва видання, назва матеріалу, рубрика, жанр, тема, сфера дійсності, автор, ставлення (позитивне, негативне, нейтральне, збалансоване), тип видання, оперативність, джерело інформації, персонажі, локальність, цілі дій, способи дій, географія, події, зв'язок між категоріями, часова спрямованість (минуле, сучасне, майбутнє), модальність (ствердження, впевненість, сумнів, бажаність, прохання, припущення, стимулювання), форма відображення (пряма, непряма). На фотографіях: відношення до тексту (збіг, доповнення, протиставлення, виділення), спосіб виконання (з текстом, без тексту), розміщення на шпальті, зміст (з людьми, без людей). У листах: автор, географія, теми, ставлення, цілі.

Наприклад, А. Г. Ріхтер у своєму дослідженні редакційних статей англійської газети "Дейлі мейл" обрав такі одиниці аналізу: 1) теми, 2) кількість рядків, 3) кількість статей, де ця тема є головною та ін. [18]. Крім одиниць аналізу, прийнято виділяти ще одиниці контексту. Це менш строгий елемент змісту. Він потрібний тому, що одиниці аналізу самі по собі не завжди можуть бути правильно сприйняті. У цьому випадку одиниці аналізу розглядаються у більш широких одиницях контексту (наприклад, слово розглядається у структурі речення).

Остання з основних одиниць дослідження у контент-аналізі – це одиниця підрахунку, чи переліку. У деяких випадках одиниці аналізу і переліку збігаються, але частіше вони різні. Основна різниця між цими видами одиниць полягає у тому, що одиниця аналізу показує на той елемент тексту, знаходження якого є метою дослідження, а одиниця підрахунку – скільки таких елементів.

Найчастіше застосовуються одиниці переліку, які трапляються у площині "простір-час". Це обсяг місця, яке займають у документі певні одиниці аналізу в знаках, рядках, колонках, квадратних сантиметрах тощо (найчастіше підрахунок здійснюють у рядках). Для того, щоб це робити, треба знати загальні правила. Наприклад, якщо при форматі А3 на шпальті 5 колонок петиту, то у колонку вміщується 125 рядків, а всього – 625, якщо 6 колонок, то на шпальті 750 рядків, при форматі А2 і 8 колонках на шпальті у кожній колонці – 180 рядків, а всього їх 1440). Якщо йдеться про радіо- чи телепередачі, враховується метраж плівки або час трансляції.

Бувають і простіші випадки, коли треба тільки підрахувати, скільки разів трапляються у тексті одиниці аналізу. Одиницею підрахунку тут служить той фрагмент документа, в якому реєструється одиниця аналізу. Так, якщо одиницею підрахунку є окремий газетний матеріал, то скільки б разів не траплялася одиниця аналізу в тексті цього матеріалу, рахувати її слід тільки один раз. Таким чином виявляється наявність чи відсутність якоїсь риси у тексті. Більш складний випадок – коли кодувальник не тільки відмічає присутність одиниць аналізу, але і підраховує їхню кількість.

У контент-аналізі розроблені різні методики забезпечення надійності одиниць дослідження. Найчастіше застосовується перевірка обрання одиниць з допомогою експертів чи за незалежним критерієм. Підвищує надійність одиниць і їх перевірка з допомогою інших соціологічних методів. Для підвищення надійності аналізу процес кодування проводиться кілька разів чи з допомогою двох кодувальників. Найбільш важкий метод запропонувала В. Н. Каюрова. За цим методом спочатку виділяються всі смислові одиниці у першому документі, потім добираються із другого, третього і т. д. Набір закінчується тільки тоді, коли у кількох нових текстах не знайдено жодної нової одиниці аналізу.

Таким чином, у науковому середовищі точаться дискусії щодо шляхів мінімізації впливу суб'єктивного чинника на процес вибору одиниць контент-аналізу. Запропоновано кілька шляхів, які викладені у статті, але науковий пошук ще не дійшов до логічного завершення і слід очікувати нових розробок з цього приводу.

1. Верховская А. И. Письмо в редакцию и читатель. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. – С. 34.
2. Pool I. de S. (ed.). Trends in Content Analysis. Urbana: Univ. of Illinois Press, 1959. – Р. 204.
3. Социология: Словарь-справочник. – Т. 4. Социологические исследования: Методы, методика, математика и статистика. – М.: Наука, 1991. – C. 78–79.
4. Рабочая книга социолога / Отв. ред. Г. В. Осипов. – М.: Наука, 1976. – C. 326.
5. Федотова Л. Н. Контент-аналитические исследования средств массовой информации и пропаганды: Учеб.-метод. пособие по курсу "Методика конкретно-социологических исследований и журналистика". – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. – C. 42–44.
6. Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук. – М.: Прогресс, 1972. – C. 345.
7. Грушин Б.А., Полторак В.А. "Общие суждения" и проблема сопоставления информации // Методологические и методические проблемы контент-анализа: (Тезисы докладов рабочего совещания социологов) / АН СССР. Институт социологических исследований; Отв. ред. А. Г. Здравомыслов. – М; Л., 1973. – Вып. 2. – C. 7–11.
8. Danielson W. Content Analysis in Communication Research // Introduction to Mass Communication Research / R.Nafsiger and D.White (eds.). – Michigan: Baton Rouge, 1966. – P. 180–206.
9. Лауристин М. Анализ содержания как метод исследования социальной направленности массовой информации: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук: 10.01.10. – М., 1976. C. 5; Черемисова М. И. Элементарное высказывание как единица анализа текста (Общие принципы и правила выделения) // Методологические и методические проблемы контент-анализа: (Тезисы докладов рабочего совещания социологов) / АН СССР. Институт социологических исследований; Отв. ред. А. Г. Здравомыслов. – М.; Л., 1973. – Вып. 1. – С. 67.
10. Torrens W., Meadow P. American Culture Themes. An Analysis of Foreign Observer Literature. // Sociology and Social Research. V. 43. – 1958. – P.
11. Lasswell and Kaplan. Power and Society.
12. Rohein G. (ed.). Psychoanalysis and Social Sciences. – London: Imago Publishing – New Haven, 1950. Co, 1947. – P. 282.
13. Федотова Л. Н. Анализ содержания – социологический способ изучения печати, радио и телевидения // Вестн. Москов. ун-та. Сер. 1. Журналистика. – 1969. – № 14. – С. 59.
14. Berelson B. and Janovitz (eds.). Public Opinion and Communication. – Glencoe, 1953. – P. 245.
15. Cartwright D. Some Principles of Mass Persuasion. – New York: Human Relations, 1942. – N 2. – P. 253–254.
16. Research methods in the Bihewioral Sciences, ed. by L.Festinger and D.Katz. – New York, 1953. – P. 436–437.
17. Kayser J. Le quotidien francais. – Paris: A.Colin, 1963.
18. Рихтер А. Г. Проблемы забастовочного движения в освещении британской консервативной газеты: (опыт контент-анализа редакционных статей "Дейли мейл" за 1984-1985 гг.) // Вестн. Москов. ун-та. Сер. 10. Журналистика. – 1990. – № 3. – С. 58–67.