Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Етнічна преса Кримської АРСР (1921-1945)

Н. В. Яблоновська

к. філол. н., доц.
УДК 070(09)(477)

У статті описуються етнічні видання Кримської АРСР: їхні назви, періодичність, наклади, основні тенденції розвитку.

In the article it is described the ethical editions of the Crimea Autonomy Soviet Union Republic: their names, periodicity, circulation, main tendencies of development.

Національні меншини і ЗМІ - одна з найактуальніших наукових проблем, значення якої тим більше, що за радянських часів вона залишалася поза увагою суспільства і науки. Етнічна преса Криму періоду існування Кримської АРСР (1921-1945) є одним із позитивних прикладів розвитку культури нацменшин у Радянському Союзі, і хоч цей приклад не був досконалим, він, з відомих політичних причин, практично не досліджувався. Вперше опис національних видань Кримської АРСР було зроблено у збірці "Кримська АРСР" [36, 169-172], але невеликий обсяг статті не дозволив докладно розповісти про всі аспекти проблеми. Перелік кримськотатарських газет та журналів містить "Кримськотатарська енциклопедія" за редакцією Р. І. Музафарова [37]. Відсутність окремих досліджень етнічних газет і журналів становить наукову новизну нашої статті, метою якої є аналіз основних видань нацменшин Криму періоду Кримської АРСР. Дана мета зумовила завдання вивчення та опису національних видань: їхніх назв, тематики, накладів, мови, періоду існування, основних тенденцій розвитку етнічної преси в цілому.

Крим завжди був одним із багатонаціональних регіонів. На початку 20-х років, коли була створена Кримська АРСР, тут мешкали представники 70 національностей, з яких національну структуру півострова визначали п'ять, що разом становило 90 % населення: росіяни, українці, татари, німці та євреї. За даними перепису 1921 року, 51,5 % населення - росіяни та українці (перепис зарахував їх в одну (?!) етнічну групу), майже 26 % - татари, 5,9 % - німці, 6,9% - євреї) [36, 101].

Період 20-х років багатьма дослідниками вважається сприятливим щодо розвитку національних стосунків, національних культур і зокрема національних ЗМІ. Конституція Кримської Соціалістичної Радянської Республіки (так у документі. - Н. Я.) декларувала: "В Криму, котрий завжди був яскравим прикладом колонізаторської політики царського уряду, а потім урядів його спадкоємців генералів Денікіна і Врангеля, політики, спрямованої до пригнічення на користь заможних класів пануючої нації і придушення економічного і культурного розвитку решти націй, з числа яких найбільш значна в Криму татарська, із установленням влади Рад трудящих покладений кінець" [257].

У часи Кримської АРСР існували національні секції обкому компартії, національні райони і сільради, проводилась політика так званої "коренізації", а кримський обком постійно звітував про стан "національної побудови в Криму", ретельно підраховуючи національний склад усіх держ- і партструктур [36, 271-286]. Але, як визначає Я. В. Фрідман, "результат політики коренізації, яка повністю себе дискредитувала, був прямо протилежним: питома вага кримських татар в керівництві до 1939 р. не тільки не зросла, але знизилась" [38, 102-105]. Об'єктивний стан речей розкриває склад кримських етнічних ЗМІ, який дає уявлення про те, яка національна культура підтримувалась державою, а яка залишалася на периферії її інтересів.

За даними Кримського обкому ВКП(б) [2, 114], з 15 листопада 1921 року до 15 січня 1922 року в Криму виходили такі нацвидання: газети "Новий світ" ("Єні Дунья", тат. мовою, орган татбюро обкому) і "Молот і плуг" (нім. мовою, орган німсекції обкому, виходила один раз на тиждень, наклад за цим джерелом - 3 тис примірників (можливо, за три місяці), - за даними кримської економічної наради [36, 269], 250 примірників). Наклад організованої М. Субхі татарської газети "Єні Дунья" 15 лютого 1922 року Президією Кримського обкому було заплановано збільшити до 1500 примірників, а її колегію затвердити у складі тт. Мамут-Недіма (Мамут Муратович Недім залишався редактором газети до лютого 1928 р.) і Несмелова [1].

У довідку за 1922 рік не ввійшла вірменська газета "Дзвін комуни" (вірм. мовою), вісім номерів якої за 1921 рік зберігаються в архіві Кримського обкому КП - у п. 2 протоколу засідання Президії Кримського обкому ВКП(б) від 18 жовтня 1921 зазначено: "Про вірменську газету. - Визнати, що ОК, через відсутність коштів у зв'язку зі скороченням програми своєї агітроботи і в наслідок нечисленності в Криму вірменського населення, не може видавати у подальшому газету спеціально вірменською мовою. Не заперечувати проти видання цієї газети у подальшому, якщо газета перейде на самоокупні засади" [1]. У протоколі засідання Кримського ОК РКП (б) від 4 вересня 1922 року знаходимо свідчення про те, що ця газета існувала також протягом 1922 року: "Постановили: Через відсутність коштів у обласного комітету на видання вірмгазети, її видання припинити з 1 вересня" [2]. Подібне рішення у тому ж протоколі було прийнято і стосовно німецької газети "Молот і плуг" (п. 6 постанови), але газета продовжила своє існування. У протоколі засідання Президії Кримського обкому від 1 лютого 1922 року зазначено: "П. 22. Про німецьку газету "Hammerand Pflug". - Визнати необхідним зберегти попередню назву газети. Газету видавати німсекцією ОК, держвидавом, спільно з Кримнімсільспілкою на особливих договірних засадах при обов'язковій умові затвердження редакції ОК" [1].

Протоколом від 4 вересня 1922 року був затверджений фіксований перелік кримських періодичних видань, до якого ввійшли етнічні газети: у Сімферополі - "Новий світ" ("Єні Дунья". - Н. Я.), "Молот і плуг", у Бахчисараї - "Юна сила" ("Яш-Кувєт". - Н. Я.) [2].

Татарська преса Кримської АРСР мала пріоритетне становище порівняно з виданнями інших націй: це була преса "найбільш значної" (за Конституцією) нацменшини, нарешті преса державною мовою (державними мовами автономії були російська і кримськотатарська), тому саме вона найчастіше привертала до себе увагу партійного керівництва. Наприклад, у постанові засідання Президії Кримського обкому від 5 березня 1924 року знаходимо цілий ряд заходів для покращення якості газети "Єні Дунья" [3]: 1) запропонувати Поліграфтресту ні в якому випадку видання газети не припиняти; 2) КримЦВК вказати на необхідність виконання їм своїх обов'язків перед Поліграфтрестом з ліквідації заборгованості газети; 3) Поставити за обов'язок т. Гефту всі замовлення ОК виконувати своєчасно. У циркулярі № 9 від 5 липня 1924 року обкому РКП (б) визначено заходи щодо покращення якості газет "Новий світ" ("Єні Дунья". - Н. Я.) і "Юна сила" ("Яш-Кувєт". - Н. Я.): створення мережі місцевих кореспондентів, у тому числі сількорів, проведення агітації за розповсюдження татарських газет і просунення їх у село [4]. У циркулярі за № 52 від 28 квітня 1925 року [7] знов увага парткерівництва привертається до становища нацпреси, ставляться завдання провести місячник нацдруку на місцях з 5 травня до 5 червня 1925 року, залучення до цієї роботи місцевих сількорів, сільвчительства, комсомольців, піонерів і підвищення накладів газет "Новий світ" і "Яш-Кувєт".

Бездефіцитними, за цим документом, були тільки дві газети - "Красный Крым" і "Маяк коммуны". Решта газет були дефіцитними і не мали власних обворотних коштів, але існували без постійних субсидій, які отримували тільки "Яш-Кувєт" та "Новий світ". Остання одержувала щорічну дотацію РНК у розмірі 18.000 карбованців, а раніше - ще кошти від підвідділу нацдруку, видачу яких було припинено до 1925 року.

Щодо розповсюдження газети, то у село надходило тільки 16 %, тобто 2150 примірників, з яких 50 % було російською і 50 % татарською мовами. Найбільше розповсюдження у селі мала татарська газета "Новий світ".

Таким чином, національна (татарська) преса у 1925 році становила всього 9 % кількості щоденних газет Криму, проте третину - щотижневих комсомольських видань. За звітом, у 1925 році татарська преса була в Криму єдиним прикладом національних видань.

Тому вже у наступному році на засіданні секретаріату обкому ВКП (б) була прийнята постанова про видання в Криму німецької селянської газети, редактором якої тимчасово був призначений т. Ротмунд (з Нейзаца), а секретарем т. Беркло [9]. Постанові про видання німецької газети передувала резолюція обкому про політичне становище нацменшин (за докладами тт. Глоубермана і Баумгартена), в якій було зазначено: "Внаслідок недостатнього розповсюдження німецької газети радянського видання серед німецького селянства, отримали розповсюдження газети "Фоссіше Цайтунг", "Берлінер Тагеблят", а серед менонітів - релігійна газета "Бауерн Фрайнд", яка видається у Москві" [8]. Ця інформація буде актуальною і для 1931-1932 років: у матеріалах дослідження роботи німецького Окречського педтехнікуму нацменкомісією при Президії КримЦВК згадується, що вербування учнів на перший курс проводилося через німецьку центральну газету в Москві та газету "Новая деревня" у Харкові; жодне кримське німецьке видання не наводиться [27].

Матеріали виступів представників обкому на партконференціях за 1926 рік містять таку інформацію про видання і придбання літератури на нацменмовах: "Дві татарські газети: "Новий світ", наклад 1500 прим., і комсомольська газета "Яш-Кувєт" - 1800 прим. Майже відсутні видання на інших мовах, тут ми маємо лише одну брошуру, видану на німецькій конференції - "Питання селянського життя" у кількості 200 прим." [6]. Таким чином, із восьми газет, що виходили в Криму в 1926 році, було шість - російських, дві - татарські. Крім того, виходило два педагогічних журнали - російською ("Пути коммунистического просвещения") і татарською ("Оку-Ішлері") мовами, один суспільно-політичний літературно-художній журнал татарською мовою ("Іллері") і два духовно-релігійних журнали - православний і мусульманський.

Картина накладів етнічних видань у 1926 році була такою:

Через два роки такі наклади здалися бюро обкому дуже низькими, і у його резолюції був встановлений мінімальний наклад у 3 тис примірників для газет "Єні Дунья", "Яш-Кувєт" і піонерського літературно-художнього і суспільно-політичного журналу "Коз-Айдин" ("Радісна Вістка"), що почав виходити у 1928 році [12]. У тому ж році на засіданні секретаріату Кримського обкому було прийнято рішення про "конструювання" редакцій татарських газет та журналів у такому складі: 1) "Єні Дунья": Джафар Абдулла Гафаров (відпов. редактор), Мустафа Софу (член колегії), Мамут-Недім (член колегії), Джаввтовілі (секретар); 2) "Козайдин": Джемаледдінов, Мамут-Недім (редактор), Абдулла Лятиф-заде; 3) "Іллері": Мамут-Недім (редактор), Якуб Абдулла Мусаніф (член редколегії), Джафар Абдулла Гафаров (член редколегії), Амді (член редколегії), Сейдаметов (член редколегії); 4) "Оку-Ішлері": Мамут-Недім (редактор), Байрашевський (секретар), Февзі Абдулла Мусаніф (член редколегії).

І це не єдиний приклад того, що татарська преса розвивалася під пильним наглядом партії, особливо під час проведення політики коренізації: на засіданні секретаріату Кримського обласного комітету партії від 26 вересня 1927 року комісія, яка працювала над питанням про закриття збиткових газет, у тому числі й про ліквідацію "Яш-Кувєт", але частина присутніх висловилась проти цього рішення на підставі того, що ця газета обслуговує "величезну масу татарського селянського молодняку", і хоч більшість проголосувала за ліквідацію (три проти двох) [10], газета тим не менш закрита не була.

У березні 1928 року на бюро обкому за доповіддю Мамута Недіма була прийнята резолюція "Про стан кримськотатарських газет та журналів", в якій було ретельно розглянуто позитивні та негативні (з партійної точки зору) аспекти роботи газет "Єні Дунья" і "Яш-Кувєт", журналів "Іллері" та "Оку-Ішлері" [11].

На засіданні секретаріату обкому 4 січня 1929 року знову заслуховується питання "Про татарську періодичну пресу", а також про перехід її на латинський алфавіт. Постанова цього засідання цілком відповідає вимогам часу: "1. Констатувати декотре покращення змісту журналу "Іллері" і порівняно більшу його ідеологічну витриманість у порівнянні з минулим періодом, коли він відображав настрій угруповань, пропагував час від часу націоналістичні ідеї, коли кадри співробітників в основному складалися з націоналістичної інтелігенції і коли партійне керівництво над журналом було відсутнє. 2. Тип журналу встановити як суспільно-політичний і художньо-літературний, і закріпити теперішній його зміст, посилити парткерівництво, одночасно залучити широкі кола радянськи настроєної інтелігенції, не дозволяючи ніяких ідейних компромісів, просочування націоналістичних ідей і взагалі яких-небудь відхилень від марксистсько-ленінської ідеології" і т. п. Перед газетою "Яш-Кувєт" і журналами "Іллері" та "Коз-Айдин" обком поставив завдання негайного переходу на новотюркський (латинський) алфавіт. Газета "Єні Дунья" мала перевести на новотюркський алфавіт першу сторінку, і до 1 січня 1930 року - перейти на нього повністю [14]. 26 червня 1929 року секретаріат обкому знову приймає резолюцію про татарську пресу - про провідну газету "Єні Дунья", за доповіддю її редактора Дж. Гафарова [15]. Того ж року 80 % дотації, відпущеної з обласного бюджету на кримську періодичну пресу, було розподілено на татарську пресу [13].

У 1930 році секретаріат обкому виявляє турботу про татарські видання у зв'язку зі зниженням їхніх накладів порівняно з підвищенням накладів центральної і кримської періодики і пропонує заходи для підняття рівня передплати на татарську пресу [16]. Обсяг журналу "Іллері" на засіданні секретаріату обкому було встановлено у три друкованих аркуші, наклад - 3 тис примірників [17], редактором газети "Яш-Кувєт" був затверджений т. Демерджи [19]. За довідкою інформаційного сектору Кримського обкому про видання літератури на національних мовах, у цьому році в Криму виходило шість татарських газет та журналів:

У 1930 році татарські видання отримали 43,7 % державної дотації на утримання преси [18]. На мовах інших нацменшин газет і журналів не видавалося [20].

Але на початку 30-х років ситуація була вже зовсім іншою: Крим мав не тільки татарську, а й німецьку та єврейську етнічну пресу. У Криму було два німецьких райони - Біюк-Онларський (Біюк-Онлар - зараз смт Октябрьське) і Тельманський (зараз - Красногвардійський район), в яких виходили газети німецькою мовою.

Однією з найчисленніших нацменшин півострова завжди були й євреї, кількість яких у 20-ті роки зросла у зв'язку з діяльністю Комзету (Комітету з облаштування єврейських трудящих). З 1928 року темпи переселення євреїв у Крим збільшуються як завдяки виділенню Комзету великих земельних ділянок (344,8 тис га у 1930 р.) і полегшенню умов переселення, так і в результаті прогресуючих у країні руйнування і витиснення єврейських торговців, кустарів, служителів культу, вчителів. У кінці 20-х - на початку 30-х років у Крим щорічно переселялися 2-3 тис родин, серед яких були горянські євреї з Кавказу, що заснували два селища в районі Євпаторії. У результаті п'ятирічної переселенської роботи у 1933 році в єврейських селищах Криму проживало майже 5 тис. родин (20-22 тис. осіб) [35, 600]. 13 жовтня 1930 року був утворений Фрайдорфський єврейський район (Фрайдорф - зараз смт. Новосьоловське Раздольненського району), який охопив більшість єврейських сільськогосподарських поселень у північному Криму, а у 1935 році другий єврейський район - Ларіндорфський (Ларіндорф - зараз смт Первомайське), до якого ввійшли північні та східні частини Фрайдорфського району, де було зосереджено 63, 5 % єврейського населення.

Товариство із земельного облаштування єврейських трудящих (ТЗЄТ) поширювало серед переселенців центральну комуністичну єврейську пресу: "Штерн", "Дер Ємес", "Юнге гвардіє", "Райте вельт", друкувалися ТЗЄТом газети і журнали "Соціалістична борозна", "Трибуна", де висвітлювалося життя єврейських колгоспів [33, 88]. Для жителів єврейських районів Криму до середини 30-х років виходила газета на ідиш "Ленінвег", рішення про випуск якої було прийнято на засіданні секретаріату обкому 26 липня 1931 року [21].

У протоколі першої обласної наради редакторів газет від 19 лютого 1933 року зазначено, що з 53 тис обласних газет татарською мовою виходять 16 тис примірників, серед районних газет з 57 тис примірників татарською мовою виходять 15 тис, єврейською - 2 тис, решта - російською мовою [25].

За даними КримЦВК [30-32] , на 16 травня 1934 року в Криму виходили такі етнічні видання (включаючи і багатотиражки):

У 1936 році Кримським обкомом було прийнято рішення про організацію багатотиражок при Кол-Алчинській МТС болгарською мовою накладом у 400 примірників і Войковській МТС татарською мовою з накладом 500 примірників з виходом 10 раз на місяць.

Перша половина 30-х років і була кульмінаційним моментом розвитку етнічної преси Криму та культури нацменшин взагалі. У 1931 році в Сімферополі працювали єврейська (вул. Кантарна (нині - Чехова), 5) та вірменська (вул. Кантарна, 4) бібліотеки, було відкрито національні клуби: нацменшин Заходу (вул. Карла Лібкнехта, 16), татарський (вул. Кантарна, 20), кримчакський (вул. Кантарна, 5), вірменський (Вірменська (нині - Кавказька), 6), караїмський (Караїмська, 6), грецький (Фонтанна, 1), циганський (Кримська, 47) [29]. Але в 1936-1937 роках було закрито грецькі та німецькі школи, а їх вчителі у багатьох випадках були репресовані, практично припинився караїмський національний рух, з 1936 року єврейський Фрайдорфський район іменується у пресі "багатонаціональним" (газету "Ленінвег" було закрито); у 1937-1938 роках було знищено і багатьох діячів кримськотатарської культури: М. Недіма, Ф. Мусаніфа, Я. Мусаніфа, І. Тархана, М. Софу, Б. Чагара, О. Акчоракли, Д. Гафарова, А. Лятиф-заде.

Весь період існування Кримської АРСР її грецьке населення, не маючи можливості читати місцеву грецьку пресу, користувалося українськими і російськими газетами і журналами грецькою мовою: газетою "Коммуністіс" (органом Азово-Чорноморського крайкому ВКП(б), м. Ростов-на-Дону), газетою "Коллектівістіс" ("Колгоспник") (органом Донецького обкому і Маріупольського міському КП(б)У), газетою "Неос Махітіс" ("Ударник") (органом Маріупольського МК КП(б)У) і маріупольським журналом "Піонерос", - у кінці 30-х років і вони припинили свій вихід.

У всі роки існування Кримської АРСР найбільш незрозумілою була повна відсутність українськомовної преси, яка повинна була обслуговувати третю за численністю націю Криму (українці становили 10 % населення Кримської АРСР [36, 278], основна частина українців мешкала у Джанкойському, Євпаторійському, Керченському і Сімферопольському районах [34, 275]). Згідно з рішенням Української секції Загальнокримської нацменнаради від 20-22 травня 1928 року був утворений Український педколектив для проведення підготовчих заходів з переводу на українську мову шкіл і просвітзакладів, обслуговуючих компактні маси українського населення Криму. Членами Українського педколективу було встановлено, що "російська культура вплинула тільки на невелику заможну частину грамотного населення, що користується українсько-російським жаргоном для відповідей росіянам і взагалі людям з міста. У сільському ж і домашньому спілкуванні існує говір переважно український. Що ж стосується населених українських пунктів, віддалених від міста і більш пізнього утворення <...> Сімферопольського району і всіх населених пунктів Джанкойського й Євпаторійського районів, то в таких говір і побут залишався в повній українській своєрідності" [26]. Проте питання про відкриття українськомовної газети у цих районах жодного разу не порушувалось.

На 1936 рік стабілізувалася кількість крим-ських журналів. Їх видавалося п'ять: "Литература и искусство Крыма", "Социалистическая экономика и культура Крыма", "Едебіат ве культура" ("Література і культура"; таку назву за рішенням бюро обкому від 23 березня 1936 р. мав колишній "Большевик-Єли", який почав виходити накладом 3 тис примірників і обсягом 8 друк. аркушів; відповідальний редактор - І. У. Тархан), "Кадинлик соціалізм йолунда", "Яш-Ленінджілер".

У 1938 році провідні кримські татарськомовні виання було перейменовано: "Єні Дунья" мав назву "Кизил Крим" ("Червоний Крим"), "Яш-Кувєт" став "Комсомольцем". Таким чином, у 1939 році в Кримській АРСР виходили чотири обласні газети: "Красный Крым" російською мовою (орган ОК ВКП(б), Сімферопольського міському партії і Верховної Ради КримАРСР), "Кизил Крим" татарською мовою (орган ОК ВКП(б) і Верховної Ради КримАРСР); молодіжні газети - "Комсомолець" татарською мовою і "Кримський комсомолець" російською мовою; чотири міські газети російською мовою - "Керченский рабочий", "Маяк коммуны" (Севастополь), "Пролетарий" (Феодосія), "Курортные известия" (Ялта) і районні газети російською і татарською мовами.

Висновки

Історія розвитку етнічної преси Кримської АРСР є показником основних тенденцій як національної політики, так і стану міжетнічних відносин у республіці. Періодом розквіту етнічних видань став кінець 20-х - початок 30-х років, тобто час розгортання плану коренізації. При тому, що національне питання протягом багатьох років було в центрі уваги компартії, українське населення Криму так і не мало своєї преси, проблемним було й видання друкованих органів таких численних націй півострова, як німці та євреї. Найбільш задовільним у всі роки кримської автономії залишався стан татарської преси, але й вона через сталінські репресії 1938-1939 років практично втратила всіх своїх видатних діячів.



1. Державний архів Автономної Республіки Крим (ДААРК). - Ф. 1. - Оп. 1. - Спр. 59. - Арк. 47, 110, 117 (зв.).
2. Там само. - Спр. 128. - Арк.114, 114 (зв.).
3. Там само. - Спр. 320. - Арк. 38.
4. Там само. - Спр. 330. - Арк. 49.
5. Там само. - Спр. 387. - Арк. 49-50.
6. Там само. - Спр. 388. - Арк. 48.
7. Там само. - Спр. 418. - Арк. 92.
8. Там само. - Спр. 468. - Арк. 198.
9. Там само. - Спр. 468. - Арк. 189.
10. Там само. - Спр. 622. - Арк. 52-53.
11. Там само. - Спр. 725. - Арк. 166-168.
12. Там само. - Спр. 728. - Арк. 7.
13. Там само. - Спр. 856. - Арк. 108.
14. Там само. - Спр. 863. - Арк. 58-59.
15. Там само. - Спр. 864. - Арк. 208-210.
16. Там само. - Спр. 960-а. - Арк. 64-65.
17. Там само. - Спр. 962-а. - Арк. 2.
18. Там само. - Арк. 116
19. Там само. - Арк. 33.
20. Там само. - Спр. 1032. - Арк. 23.
21. Там само. - Спр. 1061. - Арк. 65.
22. Там само. - Спр. 1143. - Арк. 1.
23. Там само. - Арк. 75.
24. Там само. - Арк. 129.
25. Там само. - Спр. 1216. - Арк. 2,3.
26. Там само. - Спр. 141. - Арк.1, 2.
27. Там само. - Спр. 985. - Арк.20.
28. Там само.
29. Там само. - Спр. 988. - Арк.42.
30. Там само. - Спр. 113. - Арк.3.
31. Там само. - Арк.4.
32. Там само. - Арк.6.
33. Журба М. А. Культурницька діяльність Товариства із земельного облаштування єврейських трудящих на півдні України і в Криму // Культура народов Причерноморья. - 2001. - № 20. - С. 86-89.
34. Катунина Е. В., Катунин Ю. А. Этнический состав населения Крыма в средине 20-х годов ХХ века // Культура народов Причерноморья. - 2001. - № 26. - С. 274-280.
35. Краткая еврейская энциклопедия. - Иерусалим: Центр по исследованию и документации восточноевропейского еврейства, Еврейский университет в Иерусалиме, 1988. - Т. 4.- С. 600.
36. Крымская АССР (1921-1945) / Сост. Ю. И. Горбунов. - Симферополь: Таврия, 1990. - Вып. 3. - 320 с.
37. Крымскотатарская энциклопедия / Автор-составитель проф. Р. Музафаров: В 2 т. - Симферополь: Ватан, 1993.
38. Фридман Я. В. Социально-культурное развитие Крымской АССР в 20-30-е гг. и проблемы языковой политики // Проблемы истории Крыма. - Симферополь, 1991. - Т. 2. - С. 102-105.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові