Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Категорії оцінки й аргументації публіцистичній мові газети

К. С. Серажим

д. філол. н.
УДК 070: 81'1

Розглянуто структуру та засоби вираження функціональних семантико-стилістичних категорій оцінки й аргументації та їхню комунікативно зумовлену взаємодію у газетно-публіцистичних текстах.

It is considered the structure and the means of expression of functional semantic-stylistic categories of estimation and argumentation as well as their communicative interaction in the newspaper-publististic texts.

Повноцінне функціонування сучасних засобів масової комунікації в Україні, як і в усьому світі, сьогодні уже неможливе без оцінювання подій політичного, економічного, культурного життя суспільства та належного аргументування цих оцінок. Саме тому, на наш погляд, видається вельми актуальною проблема аналізу особливостей реалізації категорій оцінки та аргументації у публіцистичному стилі, вивчення їхньої структури, засобів і форм вираження. У результаті таких теоретичних напрацювань зусиллями багатьох науковців з'явиться можливість сформулювати відповідні рекомендації прикладного характеру, які стануть у пригоді журналістам-практикам.

Як відомо, лінгвісти звертались до різних аспектів прояву оцінки в мовленні. Так, у рамках функціонально-стилістичного напряму чимало робіт присвячено вивченню оцінки (переважно на матеріалах наукового мовлення). Вживання засобів оцінки в матеріалах наукового мовлення аналізують у зв'язку з комунікативними завданнями функціонального стилю, зокрема, А. С. Александрова [1], В. А. Воробъева [3], Л. И. Кудасова [4]. Однак у працях цих авторів оцінка розглядається як стильова риса, а не як особлива категорія, тому й не ставиться питання про її структуру та засоби її вираження.

В. М. Сергєєв [5], натомість, досліджує оцінку як функціональну семантико-стилістичну категорію. Тобто як явище функціональної системи мовних засобів різних мовних рівнів, що виступають у текстах якого-небудь функціонального стилю в одній ролі і тим поєднуються між собою в цих текстах (у певній сфері спілкування). Поєднуються вони на основі виконання ними єдиного комунікативного завдання. При цьому засоби розподіляються за принципом центр - периферія.

З цього випливає, що вираження оцінки відбувається за участю різноманітних мовних засобів. Більш того, значення оцінки не дозволяє досліднику обмежуватися одиницями лише одного рівня мови, тобто є можливість характеристики оцінки як функціональної категорії.

Автори, що вивчають категорію оцінки в публіцистичній мові, як правило, зупиняються на аналізі засобів оцінки або як стилістичної риси, або як сукупності оцінних мовних засобів, але не як стилістично-текстової категорії (ознаки газетного тексту), що реалізується через мовленнєву (у межах тексту) систему засобів різних мовних рівнів. Проте зазначені студії підводять до розгляду оцінки як функціональної семантико-стилістичної категорії.

Зауважимо також, що в останні роки у світовому мовознавстві спостерігається певна переорієнтація лінгвістичних досліджень у бік вивчення комунікативно-функціональних аспектів мови, водночас зростає інтерес до аналізу різних категорій через призму функціональної лінгвістики і стилістики.

За концепцією А. Бондарка [2], категорії виражають граматичне знання, об'єднання ж мовних засобів різних рівнів відбувається на основі і виконання ними загальної лінгвістичної функції, а не комунікативної функції мови як реального спілкування. Звідси можемо виділити основні ознаки функціональних семантико-стилістичних категорій (ФССК) (схема 1).

Отже, функціональна семантико-стилістична категорія оцінки в газетному мовленні - це організований за польовим принципом комплекс мовних засобів різних рівнів, поєднаних аксіологічним значенням і відповідною функцією. Він використовується для вираження ставлення суб'єкта мовлення до об'єктивної дійсності з метою досягнення ефективності комунікації в газетній сфері.

Функціональна семантико-стилістична категорія оцінки виступає у кількох планах - структурному та функціональному (динамічному).

У динамічному плані оцінність виражається широким контекстом на семантико-змістовому рівні тексту. В цьому випадку оцінно-мовні засоби дотекстового рівня виступають як маркери змістової оцінки тексту. Причому загальна текстуальна оцінка може бути і більшою, і ширшою, ніж сума оцінок-маркерів.

Що ж до структурного плану цієї категорії, то для газетно-публіцистичного стилю велика частка значущості оцінки припадає на суб'єкт оцінки, а точніше, на взаємодію суб'єкта й адресата мовлення, з огляду на таку функцію газетного мовлення, як впливаюча. Фактор адресата і зв'язок автор-читач набуває тут особливого статусу. Таким чином, в умовах газетно-публіцистичного стилю особлива роль у структурі категорії оцінки належить суб'єктові оцінки і характеру взаємодії адресата і адресанта. Саме завдяки зв'язку зі структурним елементом суб'єкта оцінка поділяється на раціональну та емоційну (схема 2).

Якщо прийняти за гіпотезу те, що оцінність у газетно-публіцистичному тексті утворюється так, то розподіл раціональної оцінки як вираження об'єктивної модальності й емоційної оцінки як вираження суб'єктивної модальності є недоцільним, більш того, позбавляє оцінку в газетному мовленні своєї специфіки, оскільки звичайно раціональна оцінка пов'язана з емоційною, тобто має місце комплексна оцінка. Не можна представляти суб'єктивну модальність тільки як емоційну оцінність і, навпаки, не можна звести оцінність лише до об'єктивної модальності.

Якщо розглядати оцінку як функціональну семантико-стилістичну категорію стосовно того чи іншого функціонального стилю, то засоби перерозподіляються залежно від вираження оцінного змісту в даному типі тексту, його специфіки і частоти використання в них цих одиниць (ядро / периферія).

На перерозподіл оцінних засобів впливає, безумовно, і домінування тієї чи іншої функції засобів масової комунікації (пор. схеми 3 і 4). Варто зазначити, що якщо до 1985 року для газетно-публіцистичних текстів українських ЗМІ (як, власне, і всього радянського простору) було характерне превалювання функції впливу, то сьогодні дедалі більшого значення набуває саме інформативна функція.

Сьогодні, наголосимо, суб'єкт газетного мовлення не може не брати до уваги фактор адресата, він орієнтується на читача, а отже, не має права нав'язувати йому свою оцінку. В зв'язку з цим завдання впливу змінюється: емоційний (відкритий) вплив замінюється на переконання.

Прагнення переконати читача викликає необхідність бути переконливим у викладі своїх позицій, що у свою чергу неможливе без достатньої аргументованості публіцистичного тексту.

Аргументованість - стилістико-текстова категорія, що становить важливу параметричну ознаку газетно-публіцистичного тексту. Вона функціонує в цілому тексті з метою досягнути переконливості викладу. Будучи категорією текстовою і властивою не тільки газетному мовленню, ця категорія видозмінюється залежно від функціональних мовленнєвих потреб.

На відміну від щойно розглянутої категорії оцінки, функціональна семантико-стилістична категорія аргументованості реалізується засобами не всіх мовних рівнів. Аргументація - це фактично сукупність форм та засобів апелювання комунікантів до різних категорій цінностей (емоційних, пізнавальних, етичних тощо) з метою переконання шляхом формування нового знання на основі вже відомих положень. Формування нового знання може йти різними шляхами [6]. У результаті взаємодії суб'єкта й адресата аргументації виникає послідовність мовленнєвих висловлювань, що утворюють мовну основу аргументування. Іншими словами, безпосереднім засобом включення нового знання в модель світу адресата є сукупність мовленнєвих висловлювань, що має властивості, необхідні для відповідної зміни ментальних структур адресата аргументації. Позаяк категорія засобу є системним утворенням, то аргументація, будучи засобом введення нового знання, має відповідати принципам цілісної - в даному разі інструментальної - системи. Це означає, що в ній можуть бути виявлені, з одного боку, сукупність стійких зв'язків і відношень, що визначається як структура, і, з іншого боку, набір елементів, за допомогою яких можна побудувати "індивідуальну" систему аргументації. Як комунікативний процес, аргументація має семантику (зміст аргументів і тез, що визначає відношення актів аргументування в процесі діалогу), синтактику (структури, що забезпечують розвиток процесу аргументування) і прагматику (принципи і правила, які забезпечують доречність, істинність і успіх аргументації).

Ключовим моментом у процесі аргументації є вибір оцінки, яка, власне, й регулює акт прийняття остаточного рішення, враховуючи базові цінності, які є спільними для обох сторін. У ролі оцінки при аргументуванні у газетно-публіцистичному тексті звичайно виступають речення з предикативною ознакою, вираженою предикативними прислівниками типу: не варто, неприпустимо, потрібно, доцільно (наприклад: "Сподіватися змін в інтеграції з Європою не варто, ці зміни вже відбулися" (Українське слово. - 2000. - № 42)), а також речення, які апелюють до різних видів ціннісних категорій, таких як "людське життя", "порядок", "справедливість" (наприклад: "Свідомо чи умисно залишаючи за кадром можливі спалахи насильства, пролиту кров, а то й, боронь Боже, людські жертви..." (День. - 2001. - № 46); "Вибори президента в 1994 році проходили на хвилі бажання дисципліни й організованості. - Порядок и порядність" (День. - 2001. - № 46)).

Загалом у системі різних типів значення, що розкриваються у процесі аргументації, універсальним буде категоричне, оцінювальне значення, всі інші типи значень перехрещуються з ним, але не збігаються, що творить можливість побудови поліцентричної структури категорії оцінки, яка має свої відмінності в різних типах мовлення.

Таким чином, при розгляді функціональної семантико-стилістичної категорії оцінки і пов'язаної з нею категорії аргументованості в газетно-публіцистичних текстах, крім категоріального функціонально-семантичного аспекту, універсальним є і функціонально-стилістичний аспект.



1. Александрова А. С. Книга для чтения и развития речи: Художественный текст для иностранцев, учащихся средних специальных заведений. - М.: Русский язык, 1986.
2. Бондарко А. В. Грамматическое значение и смысл. - Л.: Наука, 1978.
3. Воробьева В. А. Ономастическое и диалектическое словообразование Алтая. - Барнаул: АГУ, 1985.
4. Кудасова Л. И. Оценочность в научном тексте // Лингвистика: Сб. научн. тр. - Пермь: ПГУ, 1990.
5. Сергеев В. М. Структура аргумента в научном и публицистическом тексте // Прагматика текста: Сб. науч. тр. - Казань, 1984.
6. Femeren F. H., van, Grootendorst R. Speech acts in argumentation discussions. - Paris, 1984.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові