Ласкаво просимо

ЗМІ як діагностичний інструмент утворення іміджу за допомогою аналізу "звукових малюнків" мовлення політиків

к. філол. н.
УДК 659.3

Автор статті здійснює аналіз засобів масової комунікайії на предмет мовленєвих витворів політиків та досліджує яким чином це впливає на формування їхнього іміджу.

The author analyzes mass media on the subject of linguistic витворів of politicians as well as researches their influence to formation of politicians' image.

Проблема, що обговорюється у статті, стосується аналізу ЗМІ як діагностичного інструменту для утворення іміджу політиків за допомогою особливостей звукових утворень їх мовленнєвих витворів.

Для детального вивчення проблеми ми утворили модель вербальної експлiкацiї iмiджу полiтика, яка спирається на ранiше описану модель антропоцентричної орiентацiї мовленнєвої дiяльностi (скорочено - МАОМД). Специфіка такої моделі вiдображена у попереднiх наших роботах [5; 7].

МАОМД складається з таких елементiв: фоносемантикон, вербосемантикон, синтагмасинтаксикон і текстопрагматикон.

Фоносемантикон - це сутнiсть МАОМД, в якiй фонеми та звуки мовлення групуються у психологiчнi операцiйнi одиницi (сприйняття синтагми, побудування речення у внутрiшньому синтаксисi, або у внутрiшньому мовленнi, породження "агресивного" чи "приємного" тексту, iдентифiкацiя мовленнєвих звуко-літерних одиниць, "селекцiя" актуальних/неактуальних зна-кiв мовної та мовленнєвої систем тощо), набуваючи при цьому певного сенсу, в якому iдентифiкують глибиннi консонантнi моделi слова (слiв тощо).

Об'єктом дослідження були обрані ЗМІ як діагностичний інструмент для утворення іміджу політиків.

Предмет - "звукові малюнки", або особистісні звукові утворення, які дозволяють розглядати ЗМІ як діагностичний інструмент іміджування політиків.

Термiн "звуковий малюнок" - робочий i означає певну послiдовнiсть звуко-літерних сполучень, несвiдоме вживання яких у мовленнi суб'єкта (полiтика) виступає як притаманна ознака, здатна експлiкувати психологiчнi (iнодi й психопатичнi) особливостi поведiнки носiя мови. "Звуковий малюнок" (надалi ми будемо вживати термiн без лапок) є оригiнальним для кожного комунiкатора i тим самим дозволяє iдентифiкувати його. Таким чином, звуковий малюнок виступає як експлiкатор iмiджу людини. Щодо мовлення полiтика, який є також комунiкатором, потрiбно зауважити, що в його промовах теж є звуковий малюнок, здатний подати дослiдниковi матерiал для вивчення. Ergo, звуковий малюнок мовлення полiтика є засiб експлiкацiї його iмiджу.

Гіпотеза дослідження

Було передбачено, що ЗМІ можна розглядати як діагностичний інструмент для іміджування політиків за допомогою особистісних "звукових малюнків" їх мовленнєвих витворів.

Методологiчним принципом дослiдження ми обрали шлях iндукції, або виведення узагальнень за допомогою аналiзу часткових випадкiв та спостережень за мовленнєвими витворами, що породжені полiтиками.

З психолiнгвiстичної точки зору, ми звернулися до аналiзу процесiв породження мовлення як до тих, якi найефективнiше можуть експлiкувати складовi iмiджу полiтичного лiдера.

Методика дослідження

Для дослiдження звукового малюнку мовлення полiтикiв ми звернулися до письмових текстiв, що фiксують безпосередньо спонтаннi мовленнєвi витвори депутатiв Верховної Ради України та державних службовцiв, якi проголошують промови на полiтичнiй аренi.

Фiксацiя фоносемантиконних особливостей та утворення за їх допомогою звукового малюнку мовлення полiтикiв проводилися на базi аналiзу офiцiйно опублiкованих документiв, а саме: iнтерв'ю в газетах, тексти доповiдей на офiцiйних святах, тексти протоколiв виступiв депутатiв Верховної Ради України, передвиборнi листiвки, тексти виступiв кандидатiв у Президенти України, що балотувалися в жовтнi 1999 року та кандидатiв у депутати Верховної Ради України на виборах у березнi 2002 року, цитати з доступних нам дослiдницьких джерел.

Дослiдницьким матерiалом виступали також експертнi оцiнки реципiєнтiв - студентiв денного та заочного вiддiлень педагогiчного, економiчного (студенти пiслядипломної освiти) і також технiчного унiверситетiв мiста Кривого Рогу. Експертнi групи студентiв, аспiрантiв та викладачiв згаданих вузiв уважалися нами контрольними, тодi як тексти полiтикiв розглядалися як експериментальні.

Процеси породження та сприйняття мовлення представниками контрольних груп яскраво свiдчать про те, що фоносемантичнi прихильностi дослiджуваних експлiкують їх психологiчнi акцентуацiї (за класифiкацiєю: [2]). Такий факт, безперечно, свiдчить про експлiкацiю характеристик особистостi. Ergo, можна вести розмову про експлiкацiю iмiджу особистостi. Ми [3, 5, 6] здiйснили дослiдження, у результатi якого довели, що реципiєнти з рiзними психологiчними акцентуацiями вiддають перевагу рiзним звукам та їх сполученням. При цьому нами була зафiксована диференцiацiя за критерiєм статi дослiджуваних. Так, було установлено, що осмислення незнайомих дослiджуваним слiв росiйської мови (типу: бридель, сухмень, ферязь, ламель, октоль тощо) повнiстю залежить вiд належностi реципiєнтiв до певної статi. Жiнки, наприклад, вважають, що слово "сухмень" може означати такi реалiї: суха трава, сушняк (пiсля п'янки), сухарi, сухий мень та ін. Чоловiки визначили значення iнакше: сухарик (вино), сушилка, сухий вiтер, сухостiй, сухий пельмень та iн. Ми вважаємо, що певнi звуковi сполучення (консонант: с-хм-н', к-т-л', бр-д-л', або сонант: у-е, о-о, е-я, а-е та под.) викликають у дослiджуваних рiзної статi рiзнi реакцiї-асоцiацiї, що пов'язанi з актуальними для них смислами. Тут слiд зазначити: ступiнь актуальностi подiбних асоцiацiй для кожного реципiєнта зумовлюється якiстю його картини свiту. З приводу дослiджуваної нами проблеми вербальної експлiкацiї iмiджу полiтика в засобах масової iнформацiї, картина свiту кожного полiтичного дiяча також рiзна i також різні актуальнi смисли для кожного з полiтикiв. Звiдси, ми можемо внести до тiєї моделi, яку намагаємося побудувати, елемент, що позначить у ланцюзi проявлення iмiджевих особливостей полiтика, маркування як його статi (статевої картини свiту), так i ступiнь прихильностi полiтика до певних звукiв та їх сполучень. Дiапазон згаданих прихилень, із яких складаються слова та словосполучення, речення та абзаци тексту, мовленнєвї операцiї тощо - також шлях маркування iмiджу полiтика.

Iнший досвiд, який ми дiстали із попереднього дослiдження, також фiксує доцiльнiсть вищезгаданих висновкiв. Дослiджуваним було запропоновано назвати "улюбленi" звуки росiйської мови. Для виконання завдання вiдводилося 30 секунд. Тут ми також побачили, що рiзнi за статтю реципiєнти вiддають перевагу рiзним звукам. Так, дослiджуванi-жiнки вiдiбрали серед голосних: [а], [о], [у], а серед приголосних - [к], [л'], [м]. Чоловiки серед "улюблених" звукiв назвали такi: [а], [о] - серед голосних, дифтонг [jа] та серед приголосних тiльки [с].

Порiвняння отриманих даних показало таке:

1) дослiджуванi-жiнки в 3,8 разiв частiше, нiж дослiджуванi-чоловiки вiддають перевагу звуковi [а],

2) те ж можна зафіксувати щодо звуку [о], який у 3,2 разiв вищий у жiнок, ніж у чоловiкiв,

3) серед рiдкiсних звукiв у реакцiях дослiджуваних: у жiнок - звуки [з], [ч], [щ], [р], [п], [н]; у чоловiкiв - [с], [в], [х], [г], [jа].

З приводу проблеми, що є центральною для нашого дослiдження, ще раз потрiбно наголосити: полiтичнi лiдери фiксують свої переваги саме вже на рiвнi звуковому, фоносемантичному, або в нашiй термiнологiї - фоносемантиконному. Такi висновки можна зробити при зверненнi до результатiв дослiдження, що описане нижче.

Об'єктом нашого аналiзу були фоносемантиконнi особливостi текстiв (обсягом до 1000 слiв) виступiв депутатiв Верховної Ради України пiд час роботи сорок сьомого засiдання 14 та 15 грудня 2000 року.

Iмiдж, який створили ЗМI полiтичному лiдеровi - депутату Верховної Ради України (далi - ВРУ) О. О. Морозу, доволi не позитивний; ми передбачили таке: якщо штучно утворений негативний телевiзiйний iмiдж депутата ВРУ О. О. Мороза корелює із його природними особистiсними характеристиками, тодi звуковий малюнок мовлення полiтика не буде експлiкувати певну розбiжнiсть при наявностi "агресивних" (визначення наше. - О. Х.) звукобукв (термiн М. I. Жинкiна). Серед "агресивних" (далі - без лапок) звукобукв ми називаємо такi: [р], [з], [ж], [ц] (див.: [7]). Нуль-гiпотеза у нашому дослiдженнi була протилежною, а саме: при вiдсутностi будь-якої кореляцiї мiж негативним телеiмiджем О. О. Мороза i його реальними психологiчними особливостями агресивнi звукобукви будуть вiдсутнiми (або присутнiми у мiнiмальнiй кiлькостi), а домінуватимуть "приємнi" приголоснi: [л'], [м'], [н'], [п'], [с'] (див.: [7]).

Методикою дослiдження передбачалося проводити кiлькiсний аналiз частотностi агресивних та приємних звукобукв у промовах О. О. Мороза. Корпус аналiзованого тексту становив одну тисячу слiв. Результати спостережнь дозволили констатувати такi особливостi:

1. Серед агресивних приголосних у промовах О. О. Мороза нараховується у 24 % випадкiв звукобуква [р], у 14 % - звукобуква [з], у 7,2 % - звукобуква [ц]. Що стосується частотностi звукобукви [ж], то її показник дорiвнює 0 %.

2. Приємнi звукобукви мали таке спiввiдношення: [н'] - 7 %, [л'] - 1,2 %, [с'] - 6 %.

Висновок передбачає необхiднiсть констатацiї того, що в усному мовленнi депутата ВРУ О. О. Мороза показник кiлькостi агресивних звукобукв вищий у кiлька разiв за показник приємних звукобукв. Можна стверджувати, що О. О. Мороз виправдовує певною мiрою телевiзiйний iмiдж агресивного та жорсткого полiтика.

Для перевiрки своїх висновкiв ми звернули увагу на аналiз мовленнєвих витворiв депутата ВРУ О. В. Задорожнього. Його звуковий малюнок має такi контури:

1) агресивнi звукобукви: [р] - 47 % , [з] - 13,6 %, [ж] - 4,1 %, [ц] - 5,4 %,

2) приємнi звукобукви складають таке спiввiдношення: [л'] - 5.4 %, [м'] - 8,2 %, [н'] - 8,2 %, [п'] - 0 %, [с'] - 6,8 %.

Із тим же пiдходом, який дозволяє нам пiдрахувати кiлькiсть потрiбних в аналiзi звукобукв, ми звернулися до промов у Верховнiй Радi України колишнього генерального прокурора Потебенька М. О. Ми отримали такi данi (див. нижче: табл. 1): агресивнi звукобукви: [р] - 29 % , [з] - 5,8 %, [ж] - 0 %, [ц] - 7,3 %; приємнi звукобукви склали: [Л'] - 2,9 %, [М'] - 0 %, [Н'] - 5,8 %, [П'] - 0 %, [С'] - 7,3 %.

Аналiз табл. 1 i табл. 2 дозволяє iнтерпретувати одержанi данi:

1. Передбачування того, що iмiдж О. О. Мороза експлiкується у високiй частотностi вживання звукобукви Р (як у найбiльш агресивного промовця), не пiдтвердилися повнiстю (у О. О. Мороза такий показник дорiвнює тiльки 24 %). Показники табл.1 фiксують високий рiвень прояву агресивної звукобукви Р у промовах депутата О. В. Задорожнього (47 %). До речi, у промовах депутата М. О. Потебенька фіксується також достатнiй для виокремлення показник частотностi звукобукви Р (29 %), що теж вище, нiж у О. О. Мороза.

Що стосується досить агресивних звукобукв З та Ж, тут показники частотностi вищi саме у депутата О. О. Мороза (вiдповiдно - 14 % та 7,2 %). Звукобуква Ц у промовах депутата О. О. Мороза зовсiм вiдсутня, а найвищий показник її частотностi - у депутата М. О. Потебенька (7,3 %).

Ми порiвняли показники частотностi, із якою трапляються агресивнi звукобукви у проаналiзованих промовах депутатiв, із тими показниками, якi запропонував автор термiна "звукобуква" [1]. Агресивнi звукобукви мають таку частотнiсть: Р - 0,024; З - 0,013; Ж - 0,008 та Ц - 0,004 (див.: табл. 3).

Для того, щоб зробити порiвняльний аналiз показникiв частотнiстi агресивних звукобукв у промовах депутатiв ВРУ та показникiв частотнiстi звукобукв у мовленнi (за даними: [1]), ми внесли показники за названими критерiями у таблицю 3.

Аналiз показників табл. 3 дає можливiсть констатувати такi факти.

1. Всi полiтики мають показник частоти вживання звукобукви Р, який перебiльшує нормативний (за: [1]) у 2-3 рази. Найбiльше агресивними за вживанням звукобукви Р слiд вважати промови не О. О. Мороза, як ми передбачали ранiше, а промови О. В. Задорожнього (частотнiсть уживання звукобукви Р у його промовах перебiльшує норму в 3,6 рази). У промовах О. О. Мороза та М. О. Потебенька звукобуква Р уживається у 2,3 рази частiше, нiж у нормi.

2. Стосовно звукобукви З: у промовах депутата ВРУ О. О. Мороза норма перебiльшена в 2,2 разiв, у промовах О. В. Задорожнього також перебiльшена у 1,8 разiв. Промови М. О. Потебенька, навпаки, мають менший показник уживання агресивної звукобукви З.

3. Наявнiсть звукобукви Ж у промовах депутатiв, про яких йдться, вибiркова. Так, у М. О. Потебенька частотнiсть уживання звукобукви Ж нижча за норму (0,008) і дорiвнює показниковi 0. Близька до норми частотнiсть звукобукви Ж у промовах О. В. Задрожнього (0,007), i тiльки удвоє перебiльшує норму показник частотностi звукобукви Ж у промовах О. О. Мороза (0,016).

4. У промовах О. О. Мороза зовсiм вiдсутня звукобуква Ц, тодi як у промовах М. О. Потебенька такий показник перебiльшує у 3,5 разiв показник норми (0,004). Те ж саме спостерігається й у промовах О. В. Задорожнього: частотнiсть уживання ним звукобукви Ц перебiльшує норму у 2,2 разiв.

Отже, можемо зробити такі висновки:

1) кожний із депутатiв ВРУ має свiй особистiсний звуковий малюнок агресивностi;

2) якщо прийняти за аксiому твердження про те, що кожна людина (особистiсть) має свiй неповторний набiр тiльки йому притаманних рис характеру та поведiнки, можна висловити таке: кожний тип характеру експлiкується у мовленнi певним звуковим малюнком агресивностi (або певним ступенем вiдсутностi такої);

3) звуковий малюнок агресивнiстi є експлiкатором iстинного iмiджу полiтикiв; такий - iстинний - iмiдж полiтика не можна подолати або переробити, трансформувати нiякими зусиллями професiйних iмiджмейкерiв.

Окрiм агресивних звукобукв, якi фiксують звуковий малюнок кожного із депутатiв ВРУ, експлiкацiя iмiджу вiдбувається на рiвнi вживання так званих "приємних" звукобукв, серед яких такi: Л', М', Н', П', С'.

Порiвняння даних, отриманих у нашому дослiдженнi (з тими, що наводить: [1]), дозволяє стверджувати таке:

1. Кожний полiтик має свiй "звуковий малюнок приємностi" в промовах, якi фiксуються 14 грудня 2000 року пiд час сорок сьомого засiднання Верховної Ради України.

2. "Звуковi малюнки приємностi" промов депутатiв О. О. Мороза та М. О. Потебенька близькi за своїми контурами, але мають тенденцiю до оригiнальної екслюзивностi.

3. "Звуковий малюнок приємностi" промов О. В. Задорожнього у частотностi вживання звукобукви М' перебiльшує показники "норми" (за: [1]) удвiчi.

4. Частотнiсть вживання "приємних" звукобукв у промовах усiх трьох депутатiв (окрiм звукобукви М' у промовах О. В. Задорожнього) нижча за норму майже вдвiчi.

Таким чином, ми можемо сформулювати висновки, за якими є підстави стверджувати, що частотнiсть уживання приємних звукобукв у промовах згаданих вище депутатiв ВРУ досить незначна. Такий висновок приводить автоматично до очевидного спостереження: три депутата ВРУ, промови яких ми аналiзували, не схильнi до ведення "приємних" розмов, а бiльше орiєнтованi на агресивний прояв своїх намiрiв.

Отже, висунута гіпотеза про те, що ЗМІ можна розглядати як діагностичний інструмент для іміджування політиків за допомогою особистісних "звукових малюнків" їх мовленнєвих витворів, а повністю підтвердилося.

Одержані у нашому дослідженні дані дозволили фiксувати такі висновки:

1. Показники "звукового малюнку агресивностi" промов депутатiв О. О. Мороза, О. В. Задорожнього та М. О. Потебенька пiд час виступiв на сорок сьомому засiданнi Верховної Ради України у кiлька разiв перебiльшують "норми агресивностi", якi можуть бути припустимими (за даними: [1]).

2. Показники "звукового малюнку агресивностi" промов згаданих депутатiв обернено пропорцiйнi показникам "звукового малюнку приємностi" тих же промов. Такий факт є пiдтвердженням об'єктивної закономiрностi.

3. Даними, якi не втискуються у згадану закономiрнiсть, слiд уважати показники частотностi "агресивних" та "приємних" звукобукв у промовах депутата О. В. Задорожнього. Як показники частотностi "агресивних", так i показники частотностi "приємних" звукобукв у кiлька разiв перебiльшують показники, що подано у дослідників (наприклад, див.: [1]). Ми iнтерпретуємо такий факт, як аномальнiсть. Подiбна аномалiя може фiксувати iмiдж досить неспокiйної людини, знервованiсть якої веде до експлiкування надмiрної агресивностi.

1. Журавлёв А. П. Звук и смысл. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Просвещение, 1991. - 160 с.: ил.
2. Леонгард К. Акцентуированные личности: Пер. с нем. - К.: Выща школа, 1981. - 392 с.
3. Немеш Л. М. Пол и консонанты // Пол и его маркировка в речевой деятельности / Сост. Е. Н. Шовгеля. - Кривой Рог: МИЦ ЧЯКП, 1996. - 197 с.
4. Тексти протоколiв виступiв депутатiв Верховної Ради України, сорок сьомого засiдання 14 та 15 грудня 2000 року.
5. Холод А. М. Понимание в речевой деятельности: универсальный предметный код и процессор половой дихотомии // Понимание и рефлексия / Ред. Г. И. Богин, А. А. Романов: В 2 ч. в. - Тверь: ТГУ, ТСХИ, 1994. - Ч. 2. - С. 53-59.
6. Холод А. М. Механизмы антропоцентрической ориентации и их верификация // Пол и его маркировка в речевой деятельности / Сост. Е. Н. Шовгеля. - Кривой Рог: МИЦ ЧЯКП, 1996. - С. 19-27.
7. Холод А. М. Мужские и женские речевые картины мира: Монография. - Днепропетровск: Пороги, 1997. - 229 с.