Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Зародження та розвиток альманахової літератури на Запоріжжі

Т. В. Хітрова

викл.
УДК: 070 (050.9) (477.64) "18/19"

Дослідження альманахової літератури в Запорізькому регіоні, її ролі в культурному і літературному житті області тісно пов'язано із загальною проблемою вивчення діяльності регіональних літературно-мистецьких видань. Без дослідження таких видань важко уявити повноцінний літературний процес. Широка палітра альманахової літератури Запоріжжя дає можливість простежити основні тенденції літературних напрямів і культурних процесів у регіоні, дослідити вияв суспільної думки. порівняти історію видання такого роду книжок із особливостями розвитку альманахів в Україні.

The research of almanac literature in Zaporizzhjan region and its role in cultural and lit-erary life of the land is closely connected with the general problem of studying of the regional literary editions. It is rather difficult to imagine a literary of full value without such editions. A broad palette of almanac literature of Zaporizzhja gives a possibility to follow the main tenden-cies in the region, to expose common thoughts. To compare the history of such editions with the peculiarities of the almanac development in Ukraine.

Досить тривалий час Запорізький край не міг себе повноцінно репрезентувати в галузі духовної культури, розкрити свої культурні багатства й таланти. Причиною цього були не стільки внутрішні чинники, скільки зовнішній тиск, що був зумовлений історичними й політичними обставинами, в яких була Україна. Перебуваючи в колоніальній залежності від "старшого брата", ми почувалися чужими на рідній землі. Проте і в умовах шовіністичної політики російського самодержавства і радянської тоталітарної системи нечисленні представники культурної еліти все ж намагалися торувати шлях українській культурі.

Представники запорізької інтелігенції, маючи бажання створити свій літературно-художній орган як засіб для об'єднання однодумців та одночасно трибуну для відстоювання своїх позицій, вдаються до видання альманахової літератури. Це, як щоразу доводить історія, інколи стає єдиним способом позбутися від цензурних утисків та переслідувань, а також можливість звернутися до найболючіших проблем життя, що неможливо було здійснити на сторінках тогочасної преси.

Розглядаючи процес зародження і розвитку альманахової літератури, можна констатувати наявність кількох основних етапів, що зумовлено соціально-політичними і культурними змінами в країні, які певною мірою залишили свій відбиток як на організаційних, так і творчих планах видань. Досить важко уявити повноцінний літературний процес без таких регіональних друкованих органів, в яких однаково важливими є всі ланки та рівні культурно-мистецького буття, незважаючи на їх центральний чи провінційний характер. Крім того, важливою проблемою є вплив таких регіональних видань на суспільне середовище, їх роль у вихованні молодих талантів.

Історія зародження альманахової літератури на Запоріжжі сягає ще часів Олександрівська. Першими видавцями літератури такого типу були студенти гімназій та училищ, що зумовлювалося відсутністю літературних об'єднань, спілок на міському рівні. Так, у 1910 році з'явився літературний збірник "Молодые силы" (незабаром – "Молодые побеги"), який видавали учні старшого класу Олександрівського комерційного училища.

Зародження ж українськомовної журналістики, зокрема на Запоріжжі, тісно пов'язане з процесом діяльності місцевого товариства "Просвіта" у першій чверті ХХ століття. Українськомовні видання відіграли важливу роль у збереженні й відстоюванні культурних надбань нашого народу, поширенні знань й вихованні національної свідомості тих, кого хвилювала доля України. Їх короткий час був зумовлений здебільшого упередженим, а часом і ворожим ставленням місцевої влади до українських настроїв у суспільстві, утисками й переслідуваннями організацій та окремих діячів, які виступали за відродження української духовності.

Наступний етап розвитку видання альманахової літератури на Запоріжжі – довоєнний період (кінець 20-х – початок 30-х рр. ХХ ст.). Першою ластівкою був альманах "Темпи", на сторінках якого відбилася романтика напружених буднів першої п'ятирічки, динаміка життя індустріального міста. Саме це видання стало першим потужним осередком молодих запорізьких літераторів. З різних причин "Темпи" припинили своє існування на початку 30-х років. Не останню роль у цьому відіграла і цензурна політика, а також і те, що альманах не вписувався у тогочасну більшовицьку ідеологічну схему.

Пожвавлення літературного життя на Запоріжжі спостерігається після закінчення другої світової війни, внаслідок чого вийшло у світ два номери альманаху "Вогні Запоріжжя". Це видання, як зауважують літературознавці, відіграло важливу роль у творчому згуртуванні початківців. Саме тут дебютувала більшість, згодом знаних, регіональних авторів, а також письменники-аматори, які хоч і не присвятили себе літературній діяльності, але мали можливість спробувати свої сили в літературі.

Відновлення Запоріжжя як індустріального і промислового центру безпосередньо відбилося на превалюванні патетичних тем відновлення Дніпрогесу, розбудови виробничих гігантів металургійної індустрії тощо. Підміна глибокого аналізу почуттів їх клішованим зображенням характеризують більшість творів як малохудожні й створені на вимогу часу. Декларативність заважає авторам розгледіти в житті щось глибше, ніж пафос неадекватного труднощами (часто штучними) життя. Якщо ж і констатується проблема, то вона з дивною легкістю вирішується шляхом ідеологічно-трудового перековування героя "з Савла в Павла". Часто автори здебільшого видавали бажане за дійсне, перекручуючи реальність.

Вийшло дві книги цього альманаху. Однак ані щорічником, ані засобом подальшого охоплення початківців він не став. Основною заслугою альманаху було утворення на основі творчого колективу "Вогнів Запоріжжя" обласної організації Спілки письменників Української РСР.

Позначені розвитком літературного і видавничого процесу, 60-ті роки відзначилися випуском двох колективних збірок – "Запоріжжя літературне" (1960) і "Окрилення" (1961). На цей складний період припадають початок і розвиток процесів так званої хрущовської "відлиги", у культурному житті більш знаної, як "шістдесятництво", і початок відновлення позицій тоталітаризму, пов'язаного зі зміною кремлівської верхівки. Ці збірки разом з "Вогнями Запоріжжя" створили єдиний потік альманахових видань, тим самим майже перетворивши їх на періодичні журнальні, що певним чином су-перечить визначенню альманаху як окремого типу видання.

Невибагливість авторської творчої манери, трафаретність образності, риторично-декларативні нахили в підходах до літературно-художньої форми, відсутність будь-якої опозиції пануючій ідеології, дрібнотем'я і периферійність художніх пошуків – усе це стало складовими частинами у "творчих пошуках" провінційної літератури. Альманахи показують той факт, що запорізькі автори не виявляли не тільки політичної опозиційності, яка була рідкісною для тих часів, і це можна зрозуміти, але й опозиційності художньо-мистецької, духовної, певного інакодумства, що було більш поширене в часи хрущовської "відлиги".

Боротьба за незалежність Української держави та її здобуття на початку 90-х років ХХ століття не могли не позначитись на літературному процесі міста і регіону. Наступним етапом розвитку альманахової літератури стало видання "Хортиці" (1990), яка з'явилася в добу "великих пере-творень, на зламі Старого і Нового часів". Вихід "Хортиці" був зумовлений не тільки палким бажанням запорізьких поетів та письменників створити у своєму місті літературно-художній періодичний орган, але й політичною ситуацією в Україні. Цей час характеризу- ється появою великої кількості незалежних видань, у тому числі демократичних, незалежних, які прагнули показати щось нове, про що раніше не можна було говорити. Так, і заснування "Хортиці" було зумовлене бажанням створити речника нової доби.

У 90-ті роки з'явилася ціла низка альманахів та літературно-мистецьких, історичних збірників, що певною мірою свідчить про поліпшення культурної і літературної ситуації в області. Це, насамперед, поетичний альманах "Великий Луг" (1991), сатирично-гумористичний альманах "Веселий курінь" (1993), а пізніше "Весела Січ", літературно-краєзнавчо-історична збірка "Запорізька старина" (1996), студентська поетична збірка "Сходи" (2000) та ін.

Не можна залишити без уваги літературно-видавничий процес, що відбувався у районах Запорізької області. Якщо за радянських часів ініціативи районних творчих об'єднань не могли повноцінно реалізуватися, що було пов'язано з особливостями партійної ідеології, то сьогодні на заваді стала скрутна матеріально-економічна ситуація навколо культури. На щастя, це не стало визначальним чинником: з'являються, хоч і не у великій кількості, нові літературно-художні видання. Інтелігенція залишається свідома своєї місії, пам'ятаючи про справу навіть у часи агресивної комерціалізації духовної сфери. Якщо втрати матеріальні, так чи так можуть бути відшкодовані, то "прогалини" у духовній сфері, котрі, на жаль, починають виявлятися, можуть стати невідворотними.

Шість районних центрів Запорізької області, окрім газетно-періодичних, репрезентують себе і в галузі альманахових видань. Головна їх мета – надати можливість не тільки старшому поколінню, але й молодим, талановитим митцям заявити про себе. У цілому такі районні видання доповнюють і роблять більш опуклим літературний процес, охоплюючи всі його складники.

Видання обласних, регіональних альманахів – це можливість для провінційних авторів "засвітитися" у літературі, отримати трибуну для обстоювання власної думки, позиції, певним чином вплинути на свідомість мас. Альманахи в цьому сенсі замінюють (або доповнюють) періодичні друковані видання, особливо коли ті не мають гнучкої структури, не дають можливості якнайповніше представити весь спектр думок та методів підходу до відображення дійсності.

Таким чином, історія розвитку українських альманахів свідчить про те, що їх поява зумовлена переломними моментами історії народу. Вони стають трибуною для обстоювання тих чи інших позиції та ідей, пропаганди певних літературно-естетичних та культурно-національних принципів.



1. Періодичні видання Катеринослава та Катеринославської губернії (1838 – 1917): Список / Укл. Н. С. Сидоренко, О. І. Сидоренко, О. Д. Школьна. – Львів; Київ, 1995. – 154 с.
2. Тараненко М. П. Із історії літературного життя на Запоріжжі // Запоріжжя літературне. – Запоріжжя, 1960. – С. 159 – 163.
3. Куценко М. Поетичне Запоріжжя // Вогні Запоріжжя. – Запоріжжя: Обласне видавництво, 1957. – Кн. 2. – С. 190 – 192.
4. Шевченко В.Ф. Історія літературного руху на Запоріжжі // Літературне Запоріжжя: Бібліографічний довідник. – Запоріжжя: Запорізький ОУНБ ім. М. Горького, 1996. – Вип. 1. – С. 1 – 13.
5. Ребро П. П. Щоб козацький дух нуртував // Хортиця Упоряд. П.Ребро. – Запоріжжя: Хортиця, 1995. – Ч. 5. – С. 3 – 6.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові