Ласкаво просимо

Журналістська освіта в пострадянській Україні (з виступу на міжнародній конференції з питань функціонування ЗМІ в пострадянськомупросторі, що відбувалася восени 2001 року в Кишинівському університеті)

д. філол. н., проф.
УДК 378. 04.7. 08

Розмови, які велися вчора і ведуться сьогодні, свідчать про те, що в науково-освітньому просторі, де ми живемо, немає єдиного погляду на журналістику та журналіста. У нас є ціла низка проблем, і вся біда в тому, що з цими проблемами ми йдемо в освіту, а освіта - це та сфера, де студентові не скажеш: "Я не знаю" або "Ми ще не визначилися". Ті, які працюють на факультетах журналістики, в інституті, на відділеннях журналістики, мають чітко визначитися в основних поняттях і категоріях цієї сфери. Познайомлю вас із тими поглядами, що ми їх виробили в Інституті журналістики в Україні, і тими принципами, за якими укладалися наші навчальні плани (два роки тому інститут перейшов на нові навчальні плани).

Наш колектив працює за доволі складних умов. Маємо невизначеність дефініцій, різке розширення системи підготовки журналістських кадрів, зміну умов журналістської діяльності. В Україні на сьогодні 16 факультетів та відділень журналістики, в радянські часи було всього 2 - в Києві та Львові. Є тенденції до появи альтернативної освіти, хоча ці вузи видають поки що державний диплом. Я не хочу сказати, що в системі освіти криза. Це не криза, це нові творчі умови, що змушують нас думати й рухатися по шляху вдосконалення навчального процесу. Я відзначив би позитивні тенденції в цьому зв’язку - це інтеграція знань, інтеграція різноманітних моделей освіти. Я та мій заступник з міжнародного співробітництва Петрів Т. І. відвідали чимало різних країн з метою вивчення досвіду підготовки журналістів. Ми розуміємо, що наша освіта, з одного боку, повинна базуватися на національній основі, але, з другого, вона має враховувати всі сучасні світові досягнення. Позитивною тенденцією є пошук нових форм в організації навчального процесу. Якщо говорити про освіту, то має бути модель журналіста і на основі цієї моделі необхідно розробляти навчальні плани.

Куди ж прямує журналістська освіта в Україні? Які її основні принципи, що лежать в основі нових навчальних планів? Йдеться про те, що журналістика завжди соціально заангажована, тобто вона постійно залежить від суспільства. Це головний принцип. Ми не можемо собі уявити журналістику, журналіста поза суспільством. Коли ми говоримо про об’єктивність, то дотримуємося тієї точки зору, що в суспільстві це поняття відносне. Де ті терези й де той амперметр, що вимірює цю об’єктивність? Поняття об’єктивності в соціумі суб’єктивне, тому треба говорити про відносну об’єктивність. Коли ми подаємо в газеті якийсь факт, то на етапі його добору ми вже залежні. Девіз газети "Нью-Йоркс тайм" у тому, що всі новини мають бути гідними преси. Запитання: "Хто визначає, що є гідним, а що ні, де ці критерії?” Отже, все це відносно. Ми повинні усвідомлювати, що журналістика соціально залежна, і залежить вона від рівня соціального розвитку.

Журналістика - соціально актуалізована форма свідомості суспільства. Це і є наступний принцип, на якому ми будуємо свій навчальний план. Ми не ототожнюємо журналістику з комунікацією, не розглядаємо журналістику як вид комунікації. Це різні поняття. Комунікація - це спілкування, зв’язок між людьми або соціальними групами чи зв’язок у суспільстві. Цей зв’язок використовують журналісти. Журналістика - це частина соціально важливих знань, необхідних для прийняття рішення. Будуючи свій навчальний план, виходили з того, що журналіст усі свої факти, подані в журналістських матеріалах, використовує тільки для того, щоб допомогти суспільству або людині прийняти рішення; він не повинен приймати рішення замість спеціаліста. І коли запитують: "Чи журналіст може бути політиком?" - Ми відповідаємо: "Може, але при цьому він перестає бути журналістом". Політик мусить приймати рішення, а журналіст ні. Журналіст тільки показує можливі варіанти рішень і подає факти для того, щоб спеціалісти приймали рішення самі.

У журналістській праці слід розрізняти два поняття: журналістська стратегія та журналістська тактика. Журналістська стратегія - це вплив на аудиторію на етапі прийняття рішення. Ми не боїмося слова "вплив". Річ у тому, що десь на початку становлення незалежності в Україні було не модно говорити про вплив, оскільки це мало відголосок радянських часів, сприймалось як пропаганда, негативне явище. Проте, аналізуючи, що таке комунікація, в рамках теорії комунікації, ми не можемо обминути це поняття: комунікація - це і є взаємний вплив. Саме тому ми розглядаємо журналістську стратегію як вплив на аудиторію, уточнюючи, що може бути різна тактика цього впливу, різні засоби, способи, шляхи його здійснення. Основними є способи інформування та коментування, але при цьому ми розрізняємо характер впливу і говоримо про те, що позитивний характер - це формування суспільної думки. Але можуть бути й негативні явища - зомбування, маніпулювання. Ми вивчаємо їх. У нас є спеціальний курс "Інформаційні технології", де розкриваються негативні явища. Щоб відрізняти гарне від поганого, журналіст має розуміти це погане, знати його.

Як бачимо, характер впливу може бути різним. Те, чим журналіст займається: формуванням поглядів, маніпулюванням свідомістю чи зомбуванням - залежить від його виховання та його переконань.

Роль виховання дуже велика, оскільки від самого журналіста, від його морально-етичних принципів залежить те, чим він буде займатися: чи формуватиме позитивні тенденції в суспільстві чи ні.

Ми прагнемо відійти від філологічного викладання літератури і намагаємося на цих заняттях давати найкращі зразки писемної творчості повчального характеру, розрізняючи при цьому соціальний і професійний портрет журналіста. Річ у тому, що диплом видається не за наслідки виховання. Адже ми не можемо сказати, що беремо поганих, аморальних абітурієнтів і за 5 років робимо з них чесних, порядних. Процес виховання триває все життя, тому вважати його частиною професійної діяльності або професіоналізму не варто. Але слід наголошувати на тому, що саме соціальний портрет журналіста дуже важливий для нього як професіонала, бо ті речі, що про них говорилося ще за радянських часів, а саме: журналіст повинен бути об’єктивним, правдивим і чесним, - залишаються, ніхто їх не скасовував, отож, усе залежить від самого журналіста. Диплом видається за професіоналізм. У нашому розумінні професіоналізм - це усвідомлення того, де і як взяти інформацію, як її опрацювати та як подати.

Добре мати ідеальний образ журналіста й поняття ідеальної журналістики. Ідеального не існує у світі, але ідеальне - те, до чого треба прагнути. Ми вважаємо, що ідеальний журналіст може бути тільки в ідеальному суспільстві, яке суспільство - такий журналіст. Не може бути в поганому суспільстві гарної журналістики і - навпаки. Гарного журналіста необхідно моделювати в умовах гарного суспільства. У такому суспільстві журналіст повинен бути об’єктивним, незалежним спостерігачем, що має достатній інтелект для глибокого аналізу фактів. Такий журналіст може передавати проаналізовані факти у вигляді добре контрольованого повідомлення і досягати запланованого результату комунікації. Це, так би мовити, ідеальний образ журналіста. Отже, весь навчальний процес спрямовано саме на підготовку такого фахівця, але із застереженням, що майбутні спеціалісти працюватимуть не в ідеальних, а в реальних умовах, через що вони повинні вивчати реальне життя з усіма його труднощами.