Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Вплив давньоукраїнської міфології та фольклору на формування жанрової тематики видань для дітей

Н. М. Вернигора

асист.
УДК: 655. 41; 655. 5 (82-93)

Дослідження жанрової тематики видань для дітей неможливо здійснити ґрунтовно без осмислення впливу міфології та фольклору на її формування. У статті розглядається зв'язок фольклорних і літературних жанрів творів для дітей.

The research of genre themes of editions for children is impossible without conception of influence of mythology and folklore on its formation. In the article it is considered the interrelation of folklore and literary genres of works for children.

Актуальність теми полягає в тому, що на даний час видання (як і літературні твори) для дітей досліджені чи не найменше. Тому великий масив теперішнього видавничого пропонування, призначеного для найменшого читача, не відповідає ані якості (беручи до уваги літературознавчі та стандартизаційні аспекти), ані запитам сучасного читача. Постала нагальна потреба в дослідженні та аналізі типології, проблематики та жанрової специфіки книговидань для дітей. Міфологія та фольклор є підґрунтям у дослідженні цієї тематики.

Предметом дослідження обрано давньо- українську міфологію та фольклор, в яких і відбувалося формування жанрової тематики.

Історіографія питання

Фольклорний пласт української культури надзвичайно багатий і цікавий. Тому час від часу він викликає зацікавлення науковців, які працюють у різних філологічних сферах і звертаються до фольклорних надбань, аналізуючи періоди, тематичні аспекти, роди та жанри культурних здобутків предків.

Так, досліджуючи фольклорний епос, до теми народної казки у своїх працях зверталися Дунаєвська Л. Ф. [1], Кушина Н. В. [2], Порпуліт О. О. [3], Тараненко О. В. [4], Вавринюк Т. І. [5]. Дитячі календарно-обрядові твори та поезію пестування з Бойківщини детально дослідила Яцків Л. О. [6]. Теми зооморфічних образів та рослинної символіки розробляли Гаврилюк Е. Є. [7], Пастух Н. А. [8] та Гончарова Т. І. [9]. Івановська О. П. [10] аналізувала набутки фольклору через творчу спадщину Ганни Барвінок. Історію української фольклористики крізь призму культурно-історичної школи досліджував Гарасим Я. І. [11]. До української міфології в наукових працях звертався Кравець В. В. [12].

Незважаючи на значний масив таких досліджень, усі вони розкривають певну грань цього виду народної творчості. Пов'язані між собою лише загальною темою – міфологія та фольклор в українській літературі, – ці праці не відображають цілісного уявлення про вплив давньоукраїнської міфології і фольклору на формування та розвиток літератури для дітей.

Проте передумови виникнення україн-ської літератури для дітей слід шукати, насамперед, у потребах: по-перше, передачі здобутої інформації про світ наступним поколінням; по-друге, поширення родових традицій та культурних надбань; по-третє, закріплення морально-етичних засад. Тому розпочинати вивчення літератури для дітей доцільно з моменту виникнення перших усних пам'яток, що дійшли до нашого часу. Найдавнішими ж культурними пам'ятками будь-якого народу є його міфологічний період. Точніше, період міфотворення.

Міфи та легенди язичницького періоду

Поділ на жанри відбувається ще в найдавніший період. До нас дійшли два давні жанри, що стали підґрунтям розвитку літературних жанрів. Це – міфи та легенди язичницького періоду.

Міф – найдавніша народна оповідь про явища природи, що персоніфікуються завдяки наданню їм божественних характеристик та сили.

Легенда – народне сказання про історичні події та людей з доданням казково-фантастичних засобів.

Міфи того чи того народу виникають тоді, коли сукупність людей (плем'я чи кілька племен) починають усвідомлювати свою спільність (народність). Таке усвідомлення спонукає їх до пошуку осмислення свого місця у світі природи. Звичайно ж, таке місце мусить бути чільним, оскільки інші живі істоти, яких стрічає людина, підкоряються їй. Але сама людина не може пояснити звідки вона взялася і звідки взялося все, що довкола неї. Не може пояснити і явищ природи, що дуже часто виявляються сильнішими за людину. Отже, середовище ділиться на те, що слабше (нижче) людини, і те, що сильніше (вище) неї. Слабше росте й розвивається поряд, на землі, а урагани, смерчі, засухи та морози приходять звідкись, найпевніше, – з небес. Так виникає пантеон богів, формуються перші релігійні уявлення. Тобто виникає перше знання про світ.

Приблизно в цей же період з'являються й перші легенди. Вони несуть знання про історію самого народу. Чим більше часу минає від героїчної події, що про неї оповіда-ється, тим більше до оповіді додається фантастичних елементів. Психологія людини спонукає її до ідеалізації перемог та до невизнання поразок. Їх найкраще виправдати надприродними силами ворога. Так до історії приєднуються елементи казковості, перетворюючи її на легенду.

Давньоукраїнські легенди високопоети- чні, сповнені елементів національної належ- ності, насичені оптимістичною енергети- кою.

Українська міфологія, хоч і подібна за структурою та розвитком до міфології інших народів, усе ж має певну своєрідність і неповторність.

По-перше, вона культивує образ жінки-матері, надаючи йому особливого значення та провідної ролі. За давньоукраїнською міфологією жінка не створена з ребра чоловічого, а виліплена із золотої глини. Безгрішною і чистою приходить вона на квітучу землю. Бо ім'я їй – Слава. Вона послана ширити славу богів. Її небесне призначення народити дітей, виховати їх за справедливими законами Вирію та стати берегинею роду людського [13, 24]. Перший чоловік Гук був витесаний із каменя і посланий шукати Славу, щоб стати батьком роду та мужнім його охоронцем [13, 26]. Таке уявлення згодом знайшло відображення в легендах, фольклорних творах (казках та піснях) пізнішого періоду і, врешті, стало побутувати в літературних творах. Воно сформувало основні ментальні риси народу. І якщо з огляду на усталені основні характеристики (ментальні ознаки) зробити поділ народів світу на чоловічі та жіночі типи, то українці належатимуть до жіночого типу.

По-друге, українська міфологія будувалася на контрастності. Це зумовлено осмисленням природи таких понять, як добро і зло, життя і смерть, пошуком їхніх закономірностей, створенням ментальної філософії. Добро і Зло в нашій міфології – це лише часточки одного цілого – Життя, так би мовити, гирі, що змушують його маятник працювати.

Створюючи Білобога та Чорнобога, Сокіл-Род відвів їм таку роль: бути добром і злом, красою і поганню, світлом і тьмою, правдою і кривдою. І велів їм бути вічно, заради вічного життя. Бо нікому не зазнати добра без зла, краси без потворності, нікому не поцінувати життя без огляду на смерть [13, 9].

Міфологічна контрастність зумовила виникнення антонімічного прийому, що згодом яскраво проявився у фольклорних казках, а потім і в літературних творах.

По-третє, давньоукраїнські міфи сформу- вали комічний образ Чорнобогових слуг. Усі вони, починаючи від Змія, Мари, Пека, аж до чорняків та песиголовців, були породженням природних закономірностей (таких, як кінечність людського життя, завершення теплого річного циклу тощо) та людських вад (жадібності, заздрощів, лінощів). Тому і влада їхня була тимчасовою, обмеженою, смішною. Такою, яку людина спроміжна перемогти, або ж і взагалі уникнути її впливу. Так, людина, що жила за праведними законами Вирію, ніколи не потрапляла у підземне царство Пека, влада якого закінчувалася на межі праведної поведінки [13, 22]. На межі ночі і дня та на момент одужання танула влада Мари (богині хвороб та темних ночей) і Змія [13, 36]. А на межі людських чеснот зникали породження вад – чорняків, песиголовців та до них подібних [13, 58; 13, 153 – 154]. Отож, людина мала благословення богів, силу та розум для боротьби з нечистю. Остання ж виступала своєрідним нагадуванням про дотримання чеснот кожним, хто не бажає потрапити під владу Чорнобога.

Таке трактування в майбутньому сформувало колоритні комічні типажі негативного у фольклорній творчості (народні казки "Як чоловік чорта обдурив", "Як козак з нечистою силою бився" тощо).

Усе це: культ Матері, контраст (антонімія) та комічне змалювання негативного – стало "трьома китами" українського народного знання [14, 6], тобто фольклору.

А міфи та легенди можна вважати першими творами для дітей. Оскільки укладалися вони (як уже йшлося) для передачі інформації про світ та власну історію нащадкам, а також для виховання в них усіляких чеснот. Тобто міфи та легенди мали пізнавально-виховний характер, що є наріжним каменем літератури для дітей.

Фольклорний період цікавий тим, що в цей час відбувається поділ творів на роди (епос, поетика, драма) та жанри.

Так, епічний пласт народних творів формується з казок, легенд, переказів, анекдотів, прислів'їв та приказок.

Багатющий поетичний пласт формується з календарно-обрядової та ліричної поезії.

Драматичний рід започатковують народні ігри (обряди) та народна драма.

Нас цікавитимуть усі літературні роди, оскільки кожен із них започаткував певні жанри творів для дітей.

Поетичні твори

Із календарно-обрядової поезії виділили- ся такі жанри, як колядки, щедрівки і веснянки [14, 22]. Вони належать до найдавніших фольклорних часів, а саме: до язичницького періоду. Колядки – обрядові пісні на честь Коляди – богині нового сонця [13, 170]. Щедрівками сповіщали про переломний період зими після зимового сонцестояння. І хоча морози та сніговії ще владарювали, всі раділи майбутній весні. А зимовий час бажали перечекати в господарських клопотах, належно готуючись до виходу в поле. Про це свідчать тексти багатьох щедрівок:

Щедрик, щедрик, щедрівочка, / Прилетіла ластівочка, / Стала вона щебетати, / Господаря викликати: / Вийди, вийди, господарю, / Подивися на кошару, / Там овечки покотились, / А ягнички народились. / В тебе товар весь хороший, / Будеш мати мірку грошей. / Щедрик, щедрик, щедрівочка, / Прилетіла ластівочка [15, 17].

Звичайно ж, щедрівки (як і колядки) протягом віків змінювалися, віддзеркалюючи дух часу. Тому один і той самий твір може мати кілька редакцій. Але першооснова, закладена в них на момент творення, більшою чи меншою мірою збереглася в усіх редакціях. У даному випадку — це ластівка як символ невідворотної весни.

Веснянками зустрічали Новий рік. Його язичники святкували напровесні, асоціюючи початок Нового року з відродженням природи [16, 2–3]:

Пташок викликаю / Із теплого краю. / Летіть, соловейки, / На нашу земельку! / Спішіть, ластівоньки / Пасти корівоньки!

Значно багатшою в жанровому плані виявилася родинно-побутова поезія. З неї можна виділити пестливі пісні та розважально-навчальні вірші. Так, пестливі пісні створили такі жанри, як колискові та дитячі пісні. Розважально-навчальні вірші започаткували жанри лічилки, скоромовки, небилиці, вірша-безконечника, загадки, забавлянки, нісенітниці. Всі вони згодом добре прижилися в літературі.

Породженням епічного фольклорного роду стали казки [14, 204], перекази та легенди [14, 243]. Зокрема перекази та легенди тематично розгалузилися на історичні та фантастичні. У казці виокремилися жанри: чарівної казки ("Золота гора", "Котигорошко", "Про яйце-райце" та інші [17]), казки про тварин ("Пан Коцький", "Лисичка-кума", "Вовк-колядник", "Хитрий півень", "Лисичка та журавель" та інші [18]), побутової казки ("Розумниця", "Названий батько" тощо [19]). Із ліро-епічних витоків бере початок віршована казка ("Про курочку Рябу", "Ріпка" й інші), що належить до пізнішого періоду.

У ранній фольклорний період народна драма започатковується через жанр народних ігор – це стало початком дитячої драматургії.

Висновки

Твори для дітей – великий масив фольклорної культури нашого народу.

Предки дбали про своїх нащадків, надавали великого значення їхньому вихованню, про що свідчать майже всі твори долітературного періоду, основою яких завжди було пізнання довколишнього світу, висміювання й засудження людських вад та піднесення чеснот. Саме у фольклорі сформувались основні аспекти – виховний, пізнавальний та морально-етичний, що стали осердям літературних творів для дітей. У фольклорний період відбувається зародження та розвиток жанрової палітри творів, що стала основою розвитку жанрової тематики видань для дітей.



1. Дунаєвська Л. Ф. Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій: Дис… д. філол. н.: 10. 01. 07 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1998. – 447 с.
2. Кушина Н. В. Відтворення етномо- вного компонента українських народних казок в англомовних перекладах: Дис… к. філол н.: 10. 02. 16 / Київський лінгвістичний ун-т. – К., 1998. – 219 с.
3. Порпуліт О. О. Ономастичний простір українських чарівних казок (у зіставленні з російськими казками):Дис… к. філол. н.: 10. 02. 01 / Одеський держ. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2000. – 217 с.
4. Тараненко О. В. Роль казки в становленні сприйняття художнього твору: Дис… к. філол. н.: 10. 01. 06 / Донецький держ. ун-т. – Донецьк, 1999. – 194 с.
5. Вавринюк Т. І. Конструкції з прямою мовою в структурі української народної казки: Дис… к. філол. н.: 10. 02. 01 / Криворізький держ. педагогічний ун-т. – Кривий Ріг, 1997. – 154 с.
6. Яцків Л. О. Дитячі календарно-обрядові твори та поезія пестування з Бойківщини (типологія і локальна специфіка): Дис… к. філол. н.: 10. 01. 07 / НАН України; Інститут народознавства. – Л., 1997. – 166 с.
7. Гаврилюк Е. Є. Рослинна символіка в контексті української календарної обрядо- вості: проблема семантико-функціонального аспекту: проблема семантико-функціонального аспекту: Дис… к. філол. н.: 10. 01. 07 / Львівський держ. ун-т ім. І. Франка. – Л., 1999. – 188 с.
8. Пастух Н. А. Зооморфічні образи в українському фольклорі. Образ зозулі: Дис… к. філол. н.:10. 01. 07 / Львівський нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2001. – 213 с.
9. Гончарова Т. И. Общность и специфика языковых зооморфических картин мира: Дис… к. филол. н.: 10. 02. 15 / Харьковский гос. ун-т. – Х., 1996. – 175 с.
10. Івановська О. П. Фольклористична спадщина Ганни Барвінок: Дис… к. філол. н: 10. 01. 07 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 183 с.
11. Гарасим Я. І. Культурно-історична школа в історії української фольклористики: Дис… к. філол. н.: 10. 01. 07 / Львівський держ. ун-т ім. І. Франка. – Л., 1997. – 196 с.
12. Кравец В. В. Владимир Хлебников и украинская мифология: Дис… к. филол. н. : 10. 01. 01 / Украина; Институт литературы им. Т. Г. Шевченко. – К., 1993. – 224 с.
13. Плачинда С. П. Міфи і легенди Давньої України. – К.: "Спалах" ЛТД, 1997. – 176 с.
14. Грицай М. С., Бойко В. Г., Дунаєв- ська Л. Ф. Українська народнопоетична творчість. – К.: Вища школа, 1983. – 360 с.
15. Дванадцять місяців. Настільна книга-календар. 1994. – К.: Веселка, 1993.– 192 с.
16. Скуратівський Василь. Пташок викликаю із теплого краю // Пізнайко. Пізнавально-розважальний журнал для дітей. – 1999. – № 3. – С. 3.
17. Золота гора. Українські фантастично-пригодницькі казка / Оброб. Н. Забіли. – К.: Дитвидав УРСР, 1959. – 87 с.
18. Українські народні казки. Книжка перша. – К.: Перун, 1994. – 320 с.
19. Іваненко Оксана. Українські народні казки. – К.: Молодь, 1950. – 189 с.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові