Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


До проблеми лаконічності і семантичної місткості газетних заголовків

Л. І. Майборода

здобувачка
УДК 070: 808. 2 = 161. 2

Статтю присвячено важливому аспектові пресолінгвістики – дослідженню проблеми лаконічності та семантичної місткості газетних заголовків. Дефінітивно окреслено названі поняття, а також наголошено на одному із способів досягнення граничної стислості, чіткості та інформативності назв газетних матеріалів, зокрема трансформації фразеологізмів.

This article is focused on important aspects of press linguistics, considering problems of laconic brevity and semantic capacity of headlines. The author defines the above-mentioned concepts highlighting some ways of making the titles of newspaper materials condensed, precise and informative. Particular attention is given to the method of transformation of phraseological units.

У сучасній періодиці помітною є тенденція до економії мовних засобів при створенні заголовків газетних матеріалів. Скорочення медіа-назв відбувається завдяки конденсації глибокого інформаційного наповнення у невеликій кількості слів і зумовлюється необхідністю передати максимум змісту, затративши мінімум мовного матеріалу. Звідси випливає точність, влучність і лаконізм медіа-заголовків. Значення окреслених компонентів тексту досить вагоме, адже читач починає огляд газетних матеріалів саме із заголовків, визначаючи для себе, із чим ознайомитися в першу чергу, а що взагалі залишити поза увагою.

Незважаючи на те, що журналістами накопичено багатий досвід творення заголовків, у пресолінгвістиці все ж відчувається брак належної інтерпретації заголовка. У науковій літературі репрезентовано спроби вчених систематизувати напрацьовані матеріали [див. праці В. В. Різуна, М. М. Сікорського,

І. П. Лисакової, О. М. Кулакова, М. М. Скиби та ін.], проте проблема газетних назв донині залишається майже не дослідженою. Так, заголовки вивчали переважно у плані синтаксично-композиційної структури; менше уваги приділяли дослідженню лексико-семантич- них, експресивно-емоційних та естетичних особливостей назв журналістських матеріа-лів. Саме тому актуальним видається вивчення прийомів і засобів актуалізації газетних заголовків. Головною метою наукового пошуку є комплексне дослідження структурно-семантичної специфіки газетних заголовків. Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

1) з'ясувати лінгвістичну сутність таких понять, як заголовок, лаконізм назви газетного матеріалу, семантична місткість тощо;

2) проаналізувати журналістські матеріа- ли щодо специфіки заголовків;

3) здійснити порівняльну характеристику заголовків центральних та регіональних видань, виявити їх особливості;

4) окреслити способи досягнення інформативності та чіткості медіа-заголовків.

Сучасна людина живе в суспільстві, занадто насиченому інформацією. Водночас дослідники відзначають, що "фізичні можливості людини пропускати через себе і засвоювати інформацію не збільшилися за останні сімдесят тисяч років" [4; 49]. Тому тільки відбір й аналітичне узагальнення інформації врятує людину та її розум від розчинення в хаосі світу. Отже, однією з функцій заголовка є орієнтувальна функція, оскільки цей структурний компонент виступає своєрідним компасом на газетних шпальтах.

Заголовок – це не просто назва твору чи його частини, що друкується над текстом, це постійний, незмінний елемент газети, який лаконічно, максимально стисло, чітко, конкретно і концентровано відображає головну ідею твору та задум автора. Одночасно він є квінтесенцією специфіки газетної мови, бо в заголовку синтезовано особливості газети як соціально-мовного явища.

Для газетної справи початку ХІХ століття характерною рисою була відсутність заголовків на шпальтах. Замість них зазначали географічний пункт, звідки автор журналістського матеріалу надіслав повідомлення. Перші ж заголовки з'явилися згодом у передових статтях у своєрідній афіші-покажчику, що нагадує сучасні анонси газетного номера. Поступово деякі з цих назв перейшли на інші сторінки, де публікували важливі повідомлення, статті.

На сучасному етапі майже всі тексти й ілюстрації у виданнях газетного типу публікують із заголовками, які являють собою органічний першоелемент текстової публікації, нерозривно пов'язаний із нею змістом. В. Г. Короленко наголошував, що "заголовок повинен певною мірою попереджати про зміст" [1, 157].

За Є. В. Толкачовим, завдання назви газетної статті – "допомагати виявляти матеріал, відображати його зміст і стиль викладу" [10, 3]. І. Л. Михайлин виокремив основні риси заголовка: він має бути "виразним, стислим, змістовним, цікавим, легко відкладатися в пам'яті читачів" [4, 225]. Чим компактніше буде сформульовано головну ідею твору, тим збільшиться сила медіа-заголовка і полегшиться його сприйняття.

Отже, заголовок газетного твору – це те, на чому постійно повинна бути зосереджена увага як авторів публікацій, так і співробітників газетного секретаріату та інших журналістів, зайнятих підготовкою чергового номера газети.

Ефективність назви газетного матеріалу прямо залежить від уміння автора дібрати влучний, місткий і лаконічний заголовок, який "працюватиме" на читача, керуватиме його увагою. Зробити цей елемент цікавим та в міру інтригуючим, точно передати зміст і допомогти читачеві зорієнтуватися в порушуваних проблемах, використовуючи мінімум мовного матеріалу, – справа нелегка, а тому потребує якнайбільше зусиль, таланту, знань і досвіду. У сучасних умовах, щоб завоювати серце вимогливого читача, видавці прагнуть на сторінках подати максимум інформації, чого не можна зробити за умови функціонування великих заголовків.

У західноєвропейській пресі короткі заголовки вже давно стали необхідною передумовою, аби матеріал подали до друку. В українських газетних виданнях оформлення заголовків як розповідних речень і перетворення їх на невеликі ліди мають місце і дотепер, але переважно в регіональних виданнях, хоча зрідка таке явище трапляється і в центральних. Зокрема, помітним є тяжіння районних та обласних газет до великих за обсягом заголовків. Наприклад: "Багатотисячний натовп прихильників Кашпіровського розніс на друзки центральні двері ПК "Дружба народів" (МЧ); "Вигодована на Олійниковому лібералізмі міська рада захотіла від Волошина чогось більшого, ніж сирків та морозива" (ВЧ); "Жнива поки що розігріваються в кабінетах, а озимина в полі гостро відчуває нестачу добрив. На біржових торгах ціни на зерно у травні залишалися вкрай низькими" (ДЗ).

Таку тенденцію деякі редактори аргументують тим, що сучасний читач за браком часу тільки передивляється газетні сторінки, зупиняючись мимохіть на заголовках, іноді врізах, функція яких – у компресованому

вигляді передати зміст статті так, щоб збудити цікавість читача, заінтригувати, навіть шокувати. Тому автори намагаються подати майже всю важливу інформацію у заголовку, а в самому тексті матеріалу – детальний опис події, з менш важливими подробицями. Наприклад, у газеті "Голос України" невелику за обсягом замітку про зустріч представників аграрної політики, сільського господарства і науки автор назвав: "Україна розповість про зростання економіки на Міжнародному "зеленому тижні" в Берліні". Однак такий прийом не завжди виправдовує себе, щоб завоювати читача. Тож не варто применшувати роль заголовків, змістовно влучних і лаконічних, у тому, щоб не тільки зафіксувати увагу читача, а й змусити його прочитати увесь матеріал, а не відкласти номер.

Як слушно зауважує З. В. Партико, "будь-яке повідомлення, щоб потрапити в довгочасову пам'ять реципієнта, повинно пройти через сенсорну та короткочасову пам'ять. Оскільки обсяг короткочасової пам'яті становить сім – мінус-плюс – два об'єкти, то це означає, що все повідомлення повинно бути поділене на сегменти саме такого обсягу" [5, 250]. Один із дослідників, М. М. Сікорський, ставить вимогу до заголовків творів, які не належать до художньої літератури, мати не більше 5 – 6 слів. Названі умови витримано в основних центральних українськомовних виданнях. При цьому автори застосовують прийоми і засоби актуалізації газетних заголовків. Пояснити, уточнити, а іноді розгорнути занадто стислу назву статті дозволяє підзаголовок – назва, що стоїть під основним заголовком. Так, у газеті "День", щоб пояснити короткий заголовок статті, в якій порушується проблема забруднення повітря в регіонах, "Дихайте глибше!", автори використали поширений підзаголовок: "Більше третини українців проживає в регіонах із високим рівнем забруднення".

З такою ж метою в окремих випадках використовують рубрику – особливий різновид газетного заголовка, що визначає тематичний напрям або характер матеріалу, в найзагальніших рисах відбиває порушувані в ньому проблеми. Наприклад, у газеті "Голос України" заголовок замітки про аварію на гірській трасі – "Підвела гірська дорога" – уточнюється рубрикою "Трагедія".

Проаналізувавши та систематизувавши погляди дослідників на проблему газетних заголовків та їх особливості, можемо підсумувати, що основними рисами газетних заголовків сучасних мас-медіа є лаконізм та семантична місткість. Слід зазначити, що в науковій літературі ці поняття не були предметом спеціальних досліджень. Однак на сучасному етапі виникає потреба дефінітивно окреслити названі термінолексеми. Так, під поняттям лаконічності слід розуміти гранично стисле і чітке висловлення думки. Семантично містким є такий заголовок, що здатний вміщувати значну кількість інформації, охоплювати сутність багатьох явищ, подій, фактів тощо. Семантично місткий та лаконічний заголовок здатний різнобічно відображати властивості явищ дійсності. Такі назви матеріалів є ідентифікаторами статті.

У медіа-заголовках лаконічність, інформативність, а разом із тим помірна впливовість та експресивність досягаються залежно від мети і потреби за допомогою найрізноманітніших видів експресивно-емоційної обробки, оновлення і загострення тих чи інших загальномовних стандартів, сталих словосполучень, фразеологізмів, оперуючи варію- ванням їх семантики і структури, сполучуваністю слів тощо.

Аналіз фактичного матеріалу дозволяє стверджувати, що одним із способів досягнення лаконічності та семантичної місткості газетних заголовків є трансформація фразеологізмів. Трансформація фразеологізмів (від лат. transformatio – зміна, перетворення виду, форми, істотних властивостей чого-небудь [9, 584]) – це видозміна стійкого словосполучення, що уможливлює досягнення комунікативно-інформаційної мети. Явище трансформації фразеологізмів, з одного боку, суперечить тому, що фразеологізми характеризуються сталістю компонентів, які не підлягають змінам. Проте у мові ЗМІ такі модифікації стійких словосполучень є цілком умотивованими, оскільки дозволяють досягти додаткової експресії, актуалізувати фразеологізм, пристосувати його до нових суспільно-політичних подій, явищ, фактів. Таким чином, трансформовані одиниці забезпечують реалізацію комунікативно-інформаційних завдань, які ставить перед собою автор журналістського матеріалу. Фразеологічний зворот у трансформованому вигляді, набуваючи нових естетико-публіцистичних властивостей, перетворюється на фразеологічний неологізм. Такий прийом зазвичай використовується з гумористичною або іронічною настановою: "Не все смачне, що блищить" (УМ); "Тренуй старість змолоду" (УМ); "Хто навпростець прямує — в травматології ночує" (УМ); "На чемпіоні шапка горить" (УМ); "Згадує скіфський "дід", як парубком був" (УМ).

Структурно-семантична трансформація і переосмислення фразеологічних зворотів відкривають перед журналістами фактично невичерпний арсенал газетної експресії і засобів оновлення мовностилістичної виразності.

Таким чином, заголовок повинен бути коротким, щоб привернути увагу читача. Але функція цього елемента газетного матеріалу полягає ще й у тому, щоб утримати її. Саме тому журналіст повинен проявити авторську індивідуальність у пошуку оптимальних засобів впливу, експресії для оформлення назв газетних матеріалів. Адже, щоб зробити заголовок винятковим, своєрідним, слід сконцентрувати максимум змісту в мінімумі слів і подати це якомога оригінальніше.

Практичне значення одержаних результа- тів бачиться в можливості їх багатоаспек- тного використання у практиці редагування журналістських матеріалів. Результати дослідження можуть бути цікавими як для науковців, що спеціалізуються у відповідній сфері та вивчають окреслені проблеми, так і для всіх, хто фахово займається українською журналістикою взагалі.

У статті окреслено лише один із багатьох способів досягнення граничної стислості, чіткості та інформативності газетних заголовків, проте вони є предметом розгляду інших наукових студій.



1. Гуревич С. М. Номер газеты: Учеб. пособие – М.: Аспект Пресс, 2002. – 191 с.
2. Кулаков А. Н. Заголовок и его оформление в газете: Учеб. пособие. – Л., 1982. – 87 с.
3. Лысакова И. П. Тип газеты и стиль публикации: Опыт социолингв. исслед. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. – 181 с.
4. Михайлин І. М. Основи журналістики: Підручник. – 3-тє вид., доп. і поліпш. – К.: ЦУЛ, 2002. – 284 с.
5. Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навч. посібник. – Л.: Афіша, 2001. – 416 с.
6. Різун В. В. Літературне редагування: Підруч. – К.: Либідь, 1996. – 240 с.
7. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. – М.: Высш. школа, 1980. – 328 с.
8. Скиба М. М. Типи і функції лексичної метафори в газетному заголовку // Дослідження з словотвору та лексикології. – К., 1985. – С. 100 –103.
9. Словник іншомовних слів / Уклад. С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К.: Наук. думка, 2000. – 600 с.
10. Толкачев Е. В. Заголовок в газете. Заметки выпускающего. – М.: Искусство, 1959. – 62 с.


Список умовних скорочень:
УМ – "Україна молода";
ВЧ – "Вечірні Черкаси";
МЧ – "Молодь Черкащини";
ДЗ – "Дніпрова Зірка".


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові