Ласкаво просимо

Лекція 4. Змістове наповнення газети.

План
1. Критерії новини.
2. Типологічні ознаки преси. Якісні і масові видання.
3. Концепція "інформаційної їдальні". Поняття "пересічного читача".

1.Що є найкращим підбором інформації в газеті? Запитання вічне, відповідь мінлива. Оптимальний зміст для однієї газети може не підходити для іншої. І те, що було відмінно кілька років тому, тепер уже вимагає змін, бо потреби і запити читача постійно змінюються.

Журналісти і редактори повинні постійно крокувати в ногу з читачем. Інколи у редакційному колективі нарешті відважуються на зміни, але виявляють, що читачі змінилися набагато сильніше. Наприклад, у сімдесятих-вісімдесятих роках у індустріальних країнах Заходу почали масово виходити на роботу жінки, і від великої соціальної групи "домогосподарки" відкололася значна частина зайнятих у суспільному виробництві жінок. Газети на Заході у своїй більшості не відповіли на зміну попиту та інтересів цієї групи. Саме тоді виникла велика група жіночих спеціалізованих журналів, які б читали ділові жінки у вільний час від фірм і офісів. Які зі знаданих журнрлів представлені на інформаційному ринку України?

Поступові зміни у насиченні газетних шпальт завжди кращі, ніж радикальна зміна концепції. Різка зміна направленості і структури відбиває у газети її найвірніших читачів. Редактори павинні тримати на контролі, чому, за які риси насамперед читачі передплачують, або купують їхню газету.

Теоретики журналістики критеріями новини визначають такі:
- актуальність у часі;
- наближеність у просторі;
- соціологічна відповідність ( наприклад, залежно від того, якій аудиторії призначене наше видання, подаємо автоновини про "Таврію" і "Ваз", "Фольксваген", "Шкоду" чи про елітні марки; ціни на ринку “Троєщина” чи у бутіках площі Толстого);
- емоційний (приміром, “японці клонували мамонта”).

2. Читачі провідних центральних київських газет і більших регіональних видань (скажімо, "Високий замок", Львів) очікують на повний набір подій в Україні, світі, місті і області і на додачу спеціалізовані сторінки, що висвітлюють культуру, спорт, економіку і т. п. Видання вужчого профілю пропонують відповідну інформацію.

Видання поділяються за групами ознак.
а) за періодичністю (щоденні, тижневики, щомісячні, щоквартальники)
б) за охопленням читацького загалу (всеукраїнські, регіональні, місцеві)
в) за характером висвітлення змісту подій і подачі матеріалів (масові і якісні)
г) за галузевою спеціалізацією (спортивні, ділові, мистецькі, рекламні, будівельні тощо).

Змістове насичення газети визначається врахуванням усіх перелічених ознак.

3. Наприклад, міська чи районна газета широко висвітлюватиме події міста чи району, її читачів нібито менше цікавлять міжнародні проблеми. Але це лише на перший погляд. Звичайно, місцеву газету не цікавлять подробиці перестрілок у Багдаді чи перипетії політичного життя перехідного уряду Іраку. Але ось у райцентр Новоград-Волинський на Житомирщині надходить новина про загибель у Іраку українського військовика Руслана Андрощука, єдиного сина у батьків, що живуть у цьому місті. Газети Новограда, звичайно, подаватимуть події у Іраку на першу шпальту упродовж кількох номерів, широко висвітлюючи загибель земляка, похорон, горе батьків, інтерв’ю друзів, виплати компенсацій, висновки і мораль і т.д. Або міжнародні інформагенції повідомляють про зростання цін на зерно пшениці (варіанти: соняшника, сухе молоко, цемент, міндобриво). Уважний редактор знає, що його регіон спеціалізується на вирощуванні пшениці (має завод, що експортує добрива), і тому добирає цю інформацію для читачів, планує коментар у місцевих виробників.

За роки навчання студенти-журналісти добре опанували групами жанрів - інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні. А яка з них найважливіша для змістового наповнення видання? У рекомендаціях Всесвітньої газетної асоціації наголошується на першорядній значимості саме інформаційних жанрів, очевидно, з огляду на перше місце функції інформування у переліку функцій преси.

Наступна риса у змістовому наповненні видання – співвідношення нейтральних, похвальних, критичних матеріалів. За деякими дослідженнями, частка останніх повинна становити близько однієї чверті змісту видання. Якщо менше, нівелюється така важлива функція преси, як критики і контролю. Якщо більше, утворюється надлишок негативної інформації, який негативно впливає на читача.

Поняття “інформаційної їдальні” пердбачає, що читач сам має право обрати з газетної\журнальної шпальти “страви” собі до смаку. Завдання журналістів і редакторів – запропонувати якнайширше і розмаїте меню, як у хорошій їдальні можна вибрати 3-4 варіанти обіду. Якщо ж щораз частувати читача одноманітними борщем і котлетами з гарніром, є загроза незабаром цього читача втратити. Саме тому не існує поняття “пересічний читач”, яке інколи можна почути на редакційних летючках навіть у поважних газетах. Кожний читач має індивідуальні запити, і успішне видання докладатиме зусиль, щоб їх задовольнити.