Ласкаво просимо

Тема 5. Дослідження змісту повідомлень

План

1. Класичні методи аналізу.

2. Метод контент-аналізу.

3. Розвиток методу контент-аналізу у зарубіжній соціології.

4. Контент-аналітичні дослідження в колишньому СРСР та на Україні.

У процесі спілкування — як міжособистісного, так і через мас-медіа — центральне місце у системі елементів посідає зміст повідомлення, суттєва сторона інформації, яка являє собою аспект відбиття дійсності. Такий стан пояснюється, по-перше, тим, що зміст є ланкою, яка зв'язує джерело інформації та реципієнта (аудиторію), по-друге, саме обмін ідеями і почуттями складає сутьність спілкування.

Існує багато методів соціологічного вивчення змісту публікацій. Їх усі можна поєднати у дві групи: класичні, традиційні методи аналізу і формалізований метод — контент-аналіз.

Взагалі, слід підкреслити, що і класичні, і формалізовані методи поєднують як об'єкт, так і мета дослідження. Різниця між ними полягає, насамперед, у тому, що традиційні методи вважаються якісними, а контент-аналіз — кількісним методом, який є набагато об'єктивнішим, ніж історичний чи літературний методи. Але зараз уже не можна сказати, що ті методи існують у чистому вигляді, бо все частіше у класичних методах застосовується різноманітна квантифікація, а контент-аналіз є вже не чисто кількісним, а кількісно-якісним методом. Хоча, звичайно, в різних методах багато особливостей. Деякі з них ми зараз розглянемо.

1. Класичні методи аналізу

Класичні, традиційні методи аналізу — це сукупність операцій, яка дозволяє інтерпретувати текст в цілях дослідника. Справа в тому, що всякий документ створюється зі своєю, особливою метою, яка часто не збігається з цілями дослідження. Інтерпретація тексту в ході будь-якого традиційного аналізу дозволяє проникнути в сутність документа і виявити все, що цікавить дослідника, глибинні задуми та мотиви комунікатора, очікуваний ефект від повідомлення, особливості того історичного моменту, в який створювався документ тощо.

У принципі, здавалося б, не треба шукати чогось кращого і застосовувати формалізовані методи, але традиційні методи мають одну велику ваду, яка може звести нанівець усю працю дослідника в очах людей з іншими поглядами і підходами до проблеми, що розглядається. Це суб'єктивізм класичних методів аналізу. Дійсно, на відміну від контент-аналізу тут інтерпретація документа чи документів повністю залежить від тих настанов, з якими дослідник підходить до опрацювання матеріалу. Тому часто-густо в дослідженнях традиційними методами, які робляться різними вченими з однією і тією ж метою, на базі одних і тих же документів, висновки досить різні, іноді навіть протилежні. Але в традиційних методах є і багато корисного. Вони можуть використовуватися при аналізі унікальних документів, а контент-аналіз обов'язково потребує великої сукупності даних. При традиційних методах аналізу, що не менш важливо, не втрачаються особливі риси, оригінальність документа.

Класичних методів аналізу документів чимало, але в сучасній соціології виділено кілька моментів, які обов'язково присутні в кожному дослідженні, що провадиться за допомогою цих методів. Дослідник, отримавши документ, перш за все має скласти загальне уявлення про нього, подивитися, який контекст документу, з якою метою він був створений, виявити надійність та достовірність зафіксованих у документі даних, дізнатися який резонанс мав цей документ, який його фактичний і оціночний зміст та ін.

При аналізі традиційними методами можна виділити внутрішній та зовнішній аналіз. Зовнішній аналіз дає можливість зробити висновки щодо історичних обставин, у яких створювався документ, його справжніх мотивів, дозволяє перевірити надійність та достовірність документа, тобто зовнішній аналіз розглядає документ як елемент у системі суспільних відносин, і з його допомогою можна зробити висновки щодо того, наскільки важливий той елемент та яку роль він відіграв.

Внутрішній аналіз — це аналіз самого змісту документа. Він допомагає за особливостями стилю знайти його автора, якщо це потрібно, вивчити співвідношення різних елементів тексту, модальність документа, ставлення його автора до теми та ін.

Розглянемо декілька традиційних методів аналізу документів.

Журналістський аналіз тексту. Коли ми говоримо про професійний журналістський аналіз тексту, необхідно розмежувати аналіз з позиції журналіста матеріалів своїх колег та вивчення документів як джерела інформації. Якщо в першому випадку велика увага надається композиції та літературній якості твору, то в другому вивчаються насамперед зміст документу і те, що за ним стоїть, досліджуються надійність та достовірність тексту, можливі мотиви комунікатора, а вже потім звертається увага на стиль документу. Г.В.Лазутіна виділяє дві процедури такого аналізу. По-перше, це виявлення основних характеристик тексту, по-друге, оцінка тих характеристик за визначеними критеріями. За характеристику приймаються тема, ідея, образний орієнтир. Слід не забувати, що ми маємо справу з якісним видом аналізу, і тому будь-яка операція є наслідком великої вдумливої роботи, ретельного вивчення документу.

Біографічний метод. За допомогою цього методу вчені досліджують розвиток суспільства і людини на прикладі конкретних життєписів. Об'єктом у таких дослідженнях є не тільки біографії чи автобіографії, а всі матеріали, за якими можна дослідити життєвий шлях людини. Цей метод застосовується в історичних, психологічних, психіатричних та багатьох інших науках. За допомогою цього методу вивчають настанову, мотиви поведінки особистості, роль різних соціальних прошарків у функціонуванні того чи іншого суспільства. До речі, в останній час при вивченні біографічних матеріалів вчені використовують і метод контент-аналізу.

Найбільш відоме в галузі біографічного аналізу дослідження У.Томаса та Ф.Знанецького "Польський селянин в Європі та Америці". Автори цієї праці, що стала класичною, вирішили дослідити, з якими саме проблемами зустрічаються незаможні польські селяни в Америці. Вони вивчили 8 тисяч номерів газети — спеціального періодичного видання польських емігрантів в США за 20 років, картотеку та офіційні документи Спілки добродійності, яка допомагала у влаштуванні незаможнім емігрантам, історію церковних приходів. Автори використовували для отримання необхідних повідомлень грошову винагороду. За символічну платню (10-20 центів за лист) вони отримали 754 листи (50 комплектів) польських емігрантів, за платню також був складений 500-сторінковий життєпис польського селянина Владека Віхновського, який емігрував в Америку. Звичайно, цей метод знайшов не тільки прихильників, а й противників. Наприклад, американський дослідник Х.Блумер, критикуючи роботу У.Томаса і Ф.Знанецького, вважав, що зібраний ними матеріал суто ілюстративний і на його основі не можна робити висновків.

Історичний метод. Цей метод, по-перше, включає перевірку на дійсність тексту, яка встановлюється як за матеріальними ознаками, такими як папір, почерк, так і за формою — тоном, стилем, словником автора, по-друге, з'ясування мотивів складання документа, особи автора, по-третє, висвітлення історичних обставин під час створення документа. Ясно, що два перші пункти кінець-кінцем працюють на третій, допомагають при вивченні документів розкрити нові сторінки історії.

Літературний метод. За допомогою цього методу вивчаються стиль, тон, словник автора, композиція твору. Таким чином, вимальовуються індивідуальні творчі риси письменників, за якими можна довести, що саме їм належить чи не належить авторство тих або інших праць.

Крім згаданих, існують ще психологічний, юридичний, соціологічний методи класичного аналізу документів.

Перш ніж перейти до розгляду формалізованого методу — контент-аналізу, хотілося б зупинитися на найбільш подібному до нього лінгвістичному методі. У цьому методі дослідника цікавить не зміст документа, а те, чи є в тексті морфеми, фонеми, яка частота вживання та розподіл лінгвістичних одиниць.

В цілому, класичні методи аналізу дуже подібні один до одного. Вони дозволяють, не втрачаючи оригінальних рис документа, глибоко проникати в його сутність. Тому використання таких методів найбільш вдале, коли дослідник має справу з унікальними документами. Але слід ще раз підкреслити, що в тих методах є значна вада. Вони суб'єктивні. Подолати цю ваду, зробити висновки дослідження більш об'єктивними і переконливими дає можливість формалізований метод вивчення документів — контент-аналіз.

2. Метод контент-аналізу

До останнього часу на Україні на жаль мало уваги приділялося такому ефективному і об'єктивному методу як контент-аналіз. А тим часом існує необхідність більш докладного вивчення цього методу. І справа не тільки в тому, що цей метод, не принижуючи надбання класичних методів аналізу, відкриває перед ученими нові можливості. Внаслідок незначної уваги до контент-аналізу деякі дослідники навіть не знають про цей метод і навпомацки шукають свою стежку там, де вже проторений шлях.

До речі, ще зараз при розгляді питань методики соціологічних досліджень деякі автори зовсім випускають з уваги метод контент-аналізу, причому це робиться не тільки в роботах, присвячених соціологічним дослідженням взагалі, а й у працях про різноманітні дослідження мас-медіа, в тому числі про методи дослідження преси. У таких роботах при вивченні методологічних і методичних проблем формування громадської думки за допомогою мас-медіа, процесу спілкування при посередницькій діяльності преси, інших актуальних проблем діяльності масової комунікації автори використовують в основному емпіричні дослідження аудиторії за допомогою анкетування та інших форм опитування. Ніхто не сперечається, що опитування, спостереження, експеримент — важливі групи методів при вивченні будь-якого явища. Однак при цьому не можна забувати і про вивчення документів. Без ретельного аналізу документів висновки будь-якого дослідження, а особливо вивчення преси, будуть однобічними, а рекомендації не завжди доцільними.

3. Розвиток методу контент-аналізу в зарубіжній соціології

У західних країнах вивченню можливостей різних методик аналізу документів, та і розвитку соціології взагалі, приділялося значно більше уваги, ніж у Східній Європі та Радянському Союзі. Тому й закономірно, що саме тут зародився і здобув право на існування метод контент-аналізу.

Не дивлячись на те, що законодавцями мод у контент-аналізі вважають американців, першим випадком його застосування є дослідження, проведене в Швеції у ХVІІ ст. Там, у 1640 р., в умовах гострого незадоволення офіційним лютеранством теологи порівняли апокрифічну збірку релігійних гімнів "Пісні Сіону" з гімнами офіційної церкви. Дослідники провели підрахунок основних релігійних ідей та порівняли їх подачу (позитивну, нейтральну чи негативну).

Втім, якщо не брати до уваги того екзотичного випадку, пальма першості як за кількістю, так і за якістю використання контент-аналізу, безперечно, належить американцям. Вперше на американському континенті формалізований аналіз змісту застосував Д.Спід, надрукувавши у 1893 р. статтю "Чи дають зараз газети новини?". Дослідження Д.Спіда було пов'язане з тим, що незадовго до цього газета "Нью-Йорк таймс" значно збільшила свій тираж завдяки зниженню ціни за примірник з 3 до 2 центів і одночасного збільшення обсягу номерів. Інші газети, щоб якось утриматися на плаву, вимушені були піти тим же шляхом. Д.Спід за допомогою контент-аналізу показав, що зміни в газетах стали не тільки кількісними, а й якісними. Він класифікував недільні випуски нью-йоркських газет за 1881 та 1893 рр. за темами, виміряв обсяг матеріалів за кожною темою у дюймах і порівняв цифри. Виявилося, що за 12 років нью-йоркські газети почали значно менше приділяти уваги таким темам, як література, політика, релігія, проте збільшилася площа, яку надавали на газетних шпальтах різним пліткам і скандалам.

Наступним дослідженням у галузі контент-аналізу, яке стало дуже відомим, є робота Д.Уілкокса. Він проаналізував зміст 240 щоденних американських газет за один день. Дослідник класифікував тематику газет за такими пунктами: 1) Новини: 1. Воєнні; 2. Загальні: 2.1. Міжнародні; 2.2. Політичні; 2.3. Злочини; 2.4. Різне; 2) Ілюстрації; 3) Література, 4) Думки (редакційні статті, листи); 5) Реклама. Слід особливо відзначити той факт, що майже всі американські дослідники надають велику увагу вивченню того, наскільки об'єктивна та чи інша газета, чи неупереджені її матеріали.

Це пов'язано з загальною настановою американської преси. Ще в 1923 р. американське товариство редакторів прийняло один з канонів журналістики: "Необхідно проводити чіткий кордон між інформаційним повідомленням і висловленням думок. Інформаційні повідомлення повинні бути вільними від висловлення будь-якої думки чи пристрасті в усякому вигляді". Американські дослідники не раз ретельно перевіряли, наскільки ж газети виконують гасло "news not vіews" (новини без поглядів) і виявляли, що все одно через добір новин чи тенденційну їх подачу газети мимоволі впливають на читача у певному дусі. Радянські дослідники, на відміну від західних, вважали, що тексти являють собою не нейтральний інформаційний потік, а фрагмент ідеології. Істина в цій, як, мабуть, і в багатьох суперечках лежить десь посередині. Газетні повідомлення можуть бути цілком позбавлені ідеологічного впливу, але вони за своєю суттю так чи інакше впливають на читача. І по тому, перевага яким новинам та іншим повідомленням надається в газеті та як вони розташовуються, можна дослідити напрям та симпатії того чи іншого органу преси.

Деякі дослідники відносять становлення методу контент-аналізу до періоду другої світової війни, але це не так. Уже в 1927 р. вийшла фундаментальна праця в цій галузі класика та одного із засновників контент-аналізу Гарольда Дуайта Лассуелла "Пропагандистська техніка у світовій війні". Г.Лассуелл, у зв'язку з великою роллю, яку відігравала пропаганда у першій світовій війні, проаналізував, якими ж соціальними моделями поведінки маніпулювала пропаганда воюючих країн, а потім з цього зробив висновки, щодо того, які цілі вона переслідувала.

Г.Лассуелл виділив такі ствердження: "ми захищаємось", "ворог підступний агресор", "ворог зруйнував райське благополуччя і тому повинен бути знешкоджений", "ми переможемо", "ворог буде знешкоджений". Після узагальнення був зроблений висновок, що стратегічні цілі полягають у: 1) збудженні ненависті до ворога, 2) зміцненні дружби з союзниками, 3) зміцненні дружніх стосунків з нейтральними країнами, 4) деморалізації супротивника.

Вагомість цього дослідження збільшувало те, що його об'єктом були газети, бюлетені інформаційних агентств, журнали, церковні проповіді як у США й Англії, так і в Германії.

Продовжував розвиватися цей метод і під час другої світової війни. Цікавий випадок наводить відомий московський дослідник В.С.Коробейников. Після того як Сполучені Штати вступили у війну, вирішено було провести широку пропагандистську кампанію по збудженню антифашистського настрою у негритянського населення. В ході кампанії необхідно було підкреслити здобутки негрів у США і расистські погляди нацистів. Початком кампанії мала бути стаття відомого негритянського письменника, але вона не призвела до якогось зрушення суспільної думки. Чому? За допомогою контент-аналізу було з'ясовано, що 84% її змісту було приділено тому, що набули негри в Америці, і тільки 16 % — тому, що чекає на них у випадку перемоги Німеччини, а крім того підібрано ілюстрації, які не відбивали пропагандистського задуму.

Під час другої світової війни Г.Лассуелл розробив і застосував метод detectіon (виявлення). Він уміщує 8 тестів:

1. Пряме визнання — ідентифікація з ворогом;

2. Паралелізм — збіг з ворожою пропагандою;

3. Зв'язаність — збіг з цілями ворожої пропаганди;

4. Презентація — баланс позитивного і негативного по відношенню до символів сторін;

5. Джерело — надання переваги ворожому джерелу;

6. Приховане джерело — публікація без вказівки на джерело;

7. Своєрідність — використання слів, характерних для ворожої пропаганди;

8. Перекручення — виключення інформації на користь ворога.

Застосувавши цей метод, Г.Лассуеллу та його співробітникам, зокрема Н.Лейтесу, вдалося довести пронацистський напрям однієї з американських газет. Справа у тому, що під час другої світової війни декілька радіостанцій і газет в Сполучених Штатах вміщували багато пронацистських матеріалів. Суд не міг довести, що ці видання ведуть пропаганду на користь противника тому, що там вміщувались іноді й антинацистські статті. Саме в цій складній ситуації довів свою перевагу метод контент-аналізу. З його допомогою вдалося з науковою точністю показати пронацистський напрямок газети "Істинний американець". Вчені проаналізували всі номери газети з 3 березня по 31 грудня 1943 р. Був здійснений підрахунок ставлення газети до стереотипних тверджень гітлерівської пропаганди. Результати були такими:

Судження ……………………………………………. ……………Газета

………………………………………………………… Стверджувала…… Заперечувала

Держапарат США пронизаний корупцією ………... 301 ………………. 34

Зовнішня політика США антихристиянська ……… 41………………… 0

Президент Рузвельт — небажана особа …………… 150 ……………… 17

Німеччина справедлива і мужня …………………… 56 ………………... 2

Політика Японії морально виправдана ……………. 22 ………………... 6

Японія — могутня держава………………………… 30 ………………... 2

Німеччина — могутня ……………………………… 41 ………………... 2

Америка — слабка ………………………………….. 345………………. 1

США та їх союзники перебувають під контролем комуністів …………………………………………… 55 ………………… 0

США та їх союзники перебувають під контролем євреїв ………………………………………………… 99 ………………… 0

В урядовій адміністрації США багато шпигунів ………………………………….. 45 ………………… 0

На підставі висновків дослідників Верховний Суд США закрив газету. Це була велика перемога контент-аналізу, яка зробила його широко відомим як у самих Сполучених Штатах, так і за кордоном.

Як бачимо, метод контент-аналізу дає можливість дослідити та безперечно довести напрям будь-якого мас-медіа. Тому не випадково, що цей метод привернув таку увагу вчених. Тільки у Сполучених Штатах, як зазначив у своїй дисертації професор Бостонського університету Ф.Баркус, за 1900-1958 рр. було надруковано біля 1700 робіт, серед них 500 дисертаційних досліджень в галузі контент-аналізу.

Але на шляху контент-аналізу не все було безхмарно. Цілісна система почала давати тріщину. Справа в тому, що класична модель контент-аналізу Г.Лассуелла не завжди виправдовувала себе. Суть цієї моделі була в розчленуванні тексту на окремі частини (стандарти чи символи), які повинні були обиратися і враховуватися залежно від мети дослідження. У такого підходу було багато набутків. На початку 40-х рр. експериментальний відділ у справах вивчення воєнної пропаганди при Бібліотеці Конгресу США за допомогою методу контент-аналізу здійснив великий дослідницький проект "Огляд світової уваги" (World Attentіon Survey). Це було зроблено за матеріалами провідних газет світу. Але в 1958 р. спроба здійснення аналогічного проекту зазнала поразки. Це спричинилося до розколу ще цілісного до того табору контент-аналітиків на кілька течій. Справа була ось в чому. Інститут Гувера вирішив дослідити "Світові революції нашого часу" (по суті справи, аналіз змісту мас-медіа як відбиття ідеологічної думки в сучасному суспільстві) і для цього здійснив "RADJR Project". Загальний план дослідження написав Г.Лассуелл, повторний аналіз і доповідь підготував І. де Сола Пул. Дослідження охоплювало час від 1890 до 1950 р. і базувалось на вивченні найбільш впливових (з точки зору дослідників) газет провідних країн світу.

Дослідники аналізували передові статті всіх номерів газет, які вийшли 1 і 15 числа кожного місяця. Базою дослідження вони обрали такі газети:

Англія — "The Tіmes" (1890-1949 pp.),

Росія — "Новое время" (1892-1917 рр.), "Известия" (1918-1949 рр.),

США — "The New-York Tіmes" (1900-1949 pp.),

Франція — "Le Temps" (1900-1942 pp.), "Le Monde" (1945-1949 pp.),

Німеччина — "Norddeutsche Allgemeіne" (1910-1932 pp.), "Wіlkіsіher Beobachter" (1933-1945 pp.) і "Frankfurter Zeіtung" (1920-1932 pp.).

Одиницею аналізу, згідно з лассуеллівськими поглядами, був обраний символ, у даному разі, 416 імен політичних лідерів (наприклад, Черчілль, Рузвельт), назв країн (США, Росія і т. ін.), політичних установ (конгрес, парламент і т. ін.), політичних актів (війна, мир і т. ін.), найменувань ідеології. Вчені підрахували кількість згадок цих символів в аналізованих матеріалах, а крім того проаналізували, як ставиться до тих символів комунікатор (позитивно, нейтрально, негативно).

Як визнали самі автори, проект "RADJR" зазнав поразки, оскільки ще немає "доброї теорії комунікації символами, на грунті якої можна передбачити, як дані цінності, настанови чи ідеологічні прихильності будуть виявлені у визначених символах.

Після провалу "PADJR Project" у контент-аналізі виявилося кілька напрямків. Розглянемо коротко погляди Г.Лассуелла та його послідовників.

Г.Лассуелл розумів зміст повідомлень як сукупність особистих ставлень людей, які використовують його для того, щоб показати ці ставлення. Він вважав, що успіх кожного символу порівняно з іншими символами залежить від частоти його використання у формах, які здатні викликати сприятливу реакцію, від появи його в такий час, коли у населення високі можливості сприйняття. Таким чином, одиницею аналізу Г.Лассуелл обрав символ, але не будь-який, а тільки той, що входить до "рамки уваги".

На початку 50-х рр. у галузі контент-аналізу з'явилося кілька нових напрямів. По-перше, це утилітарно-прагматичний чи інструментальний напрям. Його яскравим представником був Олександр Джордж. У своїй основній праці "Аналіз пропаганди", яка була видана у 1959 р., він узагальнив досвід роботи спеціального відділу аналізу Розвідувальної служби по іноземних передачах при Американській Федеральній Комісії у справах вивчення змісту іноземних радіопередач. Метою роботи відділу і самого методу О.Джорджа була реконструкція пропагандистських директив і техніки, яку використовував комунікатор. Тобто дослідники намагалися вивчити ланцюжок "текст — комунікатор — керівництво".

О.Джордж вважав, що в аналізі пропаганди часто грунтом для специфічних висновків є не частота вживання тих чи інших тем, слів, стереотипів, гасел, а факт, що вони взагалі з'явилися чи не з'явилися в повідомленні. Таким чином, метод, запропонований О.Джорджем, був уже не кількісним, а якісним і цим відрізнявся від контент-аналізу Г.Лассуелла. Як приклад досягнень цього методу можна навести такий факт: за його допомогою під час другої світової війни дослідники, зв'язавши кількість оптимістичних стверджень лідерів Німеччини, яка помітно збільшилась, з оцінками експертів і військових фахівців, прогнозували бомбардування території Англії снарядами "ФАУ-2".

Другий напрям можна визначити як психолінгвістичний. Він побудований на дослідженні асоціацій і взаємозв'язку одиниць аналізу. Очолив цей напрям директор Інституту досліджень питань пропаганди Іллінойського університету Чарльз Осгуд. Він розробив методику "випадків, що збігаються". Ч.Осгуд вважав, що випадковість зв'язку між двома категоріями змісту, яка значно вище імовірності, розглядається як доказ присутності асоціації у свідомості комунікатора, а випадковість, значно нижче, ніж імовірність, розглядається як доказ присутності дисоціації у свідомості комунікатора. Таким чином, суть методики Ч.Осгуда полягає у виявленні того, як часто та чи інша одиниця аналізу з'являється у документах і повідомленнях у зв'язку з іншими одиницями аналізу, і з цього робиться висновок про глибинні задуми комунікатора.

У наш час в Америці розроблені методи машинного контент-аналізу, тобто контент-аналізу за допомогою ЕОМ. На розгляді цих методик ми зупинимось пізніше. Якщо ж говорити про історію американського контент-аналізу, то тут, в цілому, можна погодитися з періодизацією, запропонованою В.Є.Семеновим. Він поділяє розвиток контент-аналізу в капіталістичних країнах на три періоди: 1) період різнорідного нестрогого частотного аналізу змісту (кін. Х1Х ст. — 30-і рр. ХХ ст.); 2) період "класичного" частотного контент-аналізу Г.Лассуелла-Б.Берельсона (40-і — 50-і рр.); 3) період удосконалених методик Ч.Осгуда та інших і методик "машинного" контент-аналізу Ф.Стоуна та інших (сер. 50-х — поч. 60-х рр.). Американські вчені безперечно відіграли і продовжують відігравати провідну роль у розвитку і поширенні методу контент-аналізу. Здається, ніде у світі, крім, може, Франції, не були створені більш-менш конкурентноздатні методики контент-аналізу. Більшість дослідників усіх країн беззастережно йшли шляхом, розробленим американськими вченими.

Дещо інакше склався стан кількісних методів дослідження у Франції. Відомий французький журналіст, політичний діяч і учений Жак Кейзер виробив свою методику кількісно-якісного аналізу. Сам Ж.Кейзер був дуже цікавою людиною. Ще до другої світової війни він був відомим журналістом і політичним діячем, головним редактором газети "Репюблік" і віце-президентом радикал-соціалістичної партії. У роки фашистської окупації Ж.Кейзер брав активну участь у русі Опору, після перемоги був представником Франції на Всесвітній конференції по роззброєнню. Останні півтора десятиліття свого життя Ж.Кейзер присвятив науковим дослідженням у галузі преси. Він був одним із засновників і навіть деякий час заступником директора Французького інституту преси. Розроблений Ж.Кейзером метод аналізу преси дістав широке визнання. Деякі способи статистичного опису преси, які були запропоновані ним, стандартизувала ЮНЕСКО.

Свої погляди Ж.Кейзер узагальнив у книзі "Французька щоденна преса", яка вийшла у рік його смерті. Об'єктом його дослідження були всі 12 щоденних паризьких газет і 88 провінційних. Одиницею спостереження автор обрав газету, а головним принципом — об'єктивність. Ж.Кейзер досліджував взаємозв'язок зростання тиражів газет і загальної кількості населення Франції, але головне все ж таки не це. Ж.Кейзер запропонував увести систему статистичної обробки французької преси. На кожну газету було заведено картку, в якій дослідник зазначив:

1) а) Назву газети;

б) Написи, які слідують за назвою;

2) а) Місце розташування адміністрації

б) і редакції, якщо воно інше;

3) Періодичність;

4) Час виходу: ранок, вечір;

5) Дату виходу першого номеру;

6) Основний ареал розповсюдження;

7) Тираж (вказати джерело відомостей);

8) Ціну;

9) Формат;

10) а) Звичайна кількість шпальт;

б) Кількість колонок на шпальті;

11) Назва й адреса друкарні;

12) а) кількість видань;

б) ареал розповсюдження кожного видання;

13) Специфічні особливості газети;

14) Місце зберігання комплектів газети;

15) Редакційні каталоги та картотеки.

Не задовольняючись цим, Ж.Кейзер ще вів і досьє, в якому розкривалися юридична і фінансова структура газети, умови її випуску і розповсюдження, організація роботи редакції і політична лінія газети. Сам кейзерівський аналіз газети виглядає так. Учений ділить газетну площу на площу, яка куплена рекламодавцями, і редакційну площу. Співвідношення першої і другої Кейзер розглядає як одну з найважливіших характеристик газети, оскільки вона показує ступінь залежності органу преси від рекламодавців.

Редакційна площа ділиться на тексти, ілюстрації і заголовки. Тут також виявляється пропорція. Далі Кейзер виділяє одиницю аналізу — редакційну одиницю, тобто будь-який газетний матеріал. Дослідник класифікує редакційні одиниці за жанром (інформація, інформація-стаття, стаття, передрук, романи-фейлетони, листи читачів та підсобні рубрики), джерелом (хто автор матеріалу), географією, темою.

Механізм аналізу виглядає, зі слів Ж.Кейзера, так: "Розчленовуючи газету на численні клітинки і категорії, ми дістаємо можливість з'єднати потім ці клітинки у "великі маси"... В цих останніх виявляються безперечні свідчення живої реальності".

Крім того, Ж.Кейзер розробив оригінальний спосіб дослідження політичної лінії газети, того, які новини і матеріали вона вважає найважливішими. Ж.Кейзер запропонував формулу: значення матеріалу (mіse en valeur) = розташування (emplasіment) + заголовок (tіtrage) + представлення (presentatіon). Ці три основні категорії у свою чергу ділилися на більш дрібні. Місце матеріалу, тобто його розташування, складалося, по-перше, з того, на якій сторінці стоїть матеріал, по-друге, в якому місці шпальти він розташований. При аналізі заголовка увага зверталася, по-перше, на дійсну його значимість, тобто довжину, ширину, обсяг і шрифт, по-друге, на його відносну значимість (порівняно з іншими заголовками), по-третє, на зміст (виділялися заголовки називні, пояснювальні, спрямовані, сенсаційні). Подача матеріалу, тобто його оформлення, поділялася на ілюстрації, шрифт і побудову (оточення, композиція, обсяг, посилання на джерела інформації).

По кожному пункту Кейзер пропонував нараховувати бали. Максимальна кількість балів матеріалу могла дорівнювати 100. З них 40 балів припадало на місце матеріалу, 40 — на заголовок, 20 — на оформлення. Розташування на першій сторінці оцінюється в 30 балів, анотація на першій сторінці — в 10. Верхній лівий кут на першій сторінці — 10 балів, на інших — 5, інші місця на першій сторінці — 2 бали, всі інші матеріали — по 1 балу. 40 балів заголовка діляться на 30 для дійсної значимості, 10 — для відносної і та ін. Таким чином, ми бачимо, що Кейзер розробив дуже цікавий і цінний метод дослідження газетних матеріалів.

Серед азіатських країн хотілося б виділити дослідження, які проводили японські вчені по вивченню тематики газет та співвідношення різних матеріалів в органах преси. Наприклад, у 1962 році науковий відділ японської газетної асоціації провів обстеження 10 найбільших газет країни: "Асахі" (Токіо), "Майніті" (Осака), "Іоміурі" (Токіо),"Тюбу Ніппон" (Нагоя) та ін. Вивчалися номери газет за останній тиждень жовтня — період карибської кризи. В цей час співвідношення матеріалів у газетах виглядало таким чином: 1. Реклама — 36,9 % газетної площі; 2. Культура — 15,3 %; 3. Міські новини — 14,5 % ; 4. Економіка і промисловість — 8,5 %; 5. Іноземні новини — 7,5 %; 6. Спорт — 5,4 %; 7. Політичний коментар — 4,8 %; 8. Інші повідомлення — 3,1 %; 9. Ілюстрації — 2,7 %; 10. Передові статті — 1,3 %. Коли приблизно через 7 місяців, у травні 1963 р. вчені обстежили ті самі газети у спокійний з погляду міжнародної обстановки період, то в результаті дещо змінилася площа, яка була віддана під матеріали реклами — збільшилася на 1,9% і на спортивні новини — збільшилася на 2,3%, набагато менше стало друкуватися матеріалів на теми міжнародного життя — 3,7 % проти 7,5% у попередньому дослідженні. В інших розділах значних змін не відбулося.

В цілому, закордонні, особливо американські, дослідники пішли далеко вперед порівняно з українською теорією та практикою контент-аналізу. Розвиток контент-аналізу в Радянському Союзі, в тому числі на Україні, почався набагато пізніше, ніж у західних країнах.

4. Контент-аналітичні дослідження в СРСР та в Україні

Деякі вчені вважають, що в Росії якісно-кількісні методи вивчення документів (тобто якийсь прообраз контент-аналізу) з'явилися ще раніше, ніж в Америці. Але, здається, це не так. Подивимось, які ж приклади наводять ці дослідники. Ю.П.Воронов вважає, що першим прикладом якісно-кількісного аналізу змісту була обробка листів переселенців, яку зробили в Х1Х столітті М.М.Романов та В.Н.Григор'єв. Вони, пише Ю.П.Воронов, дістали з цих листів цифрові дані й склали статистичні таблиці. Але більш грунтовний аналіз праць як в’ятського губернського земського статистика М.М.Романова, так і В.Н.Григор'єва, які досліджували причини, хід та наслідки переселення російських селян у Сибір, показує, що в них відсутній якісно-кількісний аналіз будь-яких документів. Листи ж переселенців використовувалися тільки як ілюстраційний матеріал при з'ясуванні причин і наслідків переселенського руху. Можна зазначити, що якісно-кількісний метод аналізу документів набув більш-менш широкого розвитку десь у 70-ті рр. нашого століття.

Звичайно, були якісь спроби таких досліджень і раніше — у 20-х рр. Але ці дослідження не можна повною мірою назвати контент-аналітичними. Наприклад, Л.С.Виготський некількісним методом аналізував у своїй праці "Психологія мистецтва" оповідання І.Буніна. Він розчленував текст на ряд епізодів і дав графічну схему диспозиції і композиції оповідання.

Цікавим виявляється також і здійснене під керівництвом професора І.Н.Шпільрейна в Державному інституті експериментальної психології дослідження під назвою "Мова червоноармійця". Метою дослідження було встановити насамперед словник червоноармійця і словник політвпливової роботи, усної і письмової, методом було обране статистичне вивчення зафіксованого тесту. Об'єктом аналізу були матеріали газети "Красный воин", стенограми політзанять червоноармійців, їх листи до редакції газети. Вчені склали словник, який червоноармієць використовує в політичній сфері. Туди ввійшли біля 6500 слів. Дослідники встановили, що усна і письмова мова червоноармійців відрізняється від газетної більшою кількістю дієслів та прислівників і меншою — іменників та прийменників. Ця різниця, на думку вчених, заважала сприйманню червоноармійцями газетного тексту. Було також кількісно проаналізовано розподіл тем у листах червоноармійців і кількість помилок у цих листах (у середньому 0,2 помилки на 1 слово. Для порівняння — в учнів середньої школи в тому ж 1926 році — 0,1 помилки на 1 слово). Автори праці дають чітке визначення всіх використаних методик, вміщують "Інструкцію з обробки червоноармійських листів, друкованих текстів і стенограм". В цілому ж, можна сказати, що контент-аналіз вченими у той час майже не використовувався і серйозних його розробок немає.

Ще гіршим був стан розвитку контент-аналізу в 30-50 роки ХХ ст. Соціологія була в той час визнана буржуазною наукою, і це не тільки загальмувало, а й поклало край розробці багатьох соціологічних методів. Серед контент-аналітичних досліджень в той час можна назвати працю — В.Н.Касаткіна "Теорія сновидіння". Автор протягом 30-50-х років з медико-психологічною метою провів тематичний аналіз змісту 4000 записаних сновидінь здорових і хворих людей.

Але наприкінці 60-х рр. інтерес до контент-аналізу різко підвищився. З’явилося відразу декілька центрів контент-аналітичних досліджень: Москва, Ленінград, Новосибірськ, Тарту. На Україні таких центрів не було.

У цілому, підбиваючи підсумки розгляду контент-аналітичних досліджень у Радянському Союзі, можна погодитися з думкою В.Є.Семенова і поділити розвиток контент-аналізу в СРСР на три етапи:

1) Нестрогий якісно-кількісний аналіз змісту документів у соціолого-журналістських та психологічних цілях (до 60-х рр. ХХ ст., в основному в 20 рр.: В.А.Кузьмичев, І.Н.Шпільрейн, Н.А.Рибников та ін.),

2) Контент-аналіз, який використовував техніку берельсонівського типу і застосовувався вузькою групою дослідників в основному у соціологічних цілях,

3) Поява вітчизняного строгого якісно-кількісного аналізу документів, який застосовується вченими в різних науках (з початку 70-х рр.).

Щодо контент-аналітичних досліджень на Україні, то тут, на жаль, пишатися нема чим. Про контент-аналіз писалося дуже мало. Про нього згадували у своїх працях В.І.Волович, В.Ф.Шевченко, деякі інші автори. Але це були саме побіжні згадки, бо вчені ставили у своїх працях зовсім інші завдання, ніж вивчення контент-аналізу. Так, у кандидатській дисертації В.Ф.Шевченка "Соціологічні дослідження в газетній творчості" про контент-аналіз говориться тільки на прикладах вивчення А.В.Барановим газети "Известия" і групою естонських вчених газети "Едазі". Але і тут автор зауважує: "аналіз текстів не повинен скочуватися до схожості з набором технічних прийомів для пресловутого "маніпулювання" свідомістю людей, вироблених теоретиками буржуазної пропаганди з метою підвищити її коефіцієнт корисної дії". Навіть у двох оглядових збірках праць з соціології на Україні "Соціологія на Україні" і "Соціологічні дослідження" не знайшлося місця для статей про аналіз змісту.

Серед нечисленних робіт з контент-аналізу можна назвати розділ "Метод контент-аналізу тексту", що був написаний Н.В.Костенко у колективній монографії науковців Інституту філософії АН УРСР "Масова інформація і громадська думка молоді", а також статтю того ж автора "Контент-аналіз" у виданому в Україні "Соціологічному довіднику".

У монографії йшла мова про контент-аналіз газет "Комсомольская правда" і "Комсомольское знамя" за 1986-1987 рр. У вибірку для аналізу потрапили 80 номерів газет, у яких містилися 540 проблемних ситуацій. Саме ці ситуації і стали предметом дослідження. Був також проведений оперативний аналіз програми "...До 16 и старше". Вчені виділили п'ять блоків, які складалися з 70 категорій. Перший блок розглядав формальний опис масиву текстів, другий реєстрував загальні характеристики проблемної ситуації, третій аналізував суб'єктів, що брали участь у таких ситуаціях, четвертий реєстрував хід розвитку конфлікту, п'ятий фіксував авторські прийоми опису.

Отже, треба констатувати, що в Україні ще бракує наукової літератури про контент-аналітичні дослідження, і це ставить певні перешкоди на шляху розвитку контент-аналізу.

Висновки

Таким чином, усі методи аналізу змісту мас-медіа можна поділити на дві групи. Перша — це класичні, традиційні методи аналізу. До цієї групи входить професійний журналістський аналіз тексту, біографічний, історичний, літературний, лінгвістичний методи. За допомогою цих методів можна, зберігаючи власні особливості кожного документу, вивчати їх у тому напрямку, який необхідний дослідникові. Але при цьому виникає небезпека, що вчений — свідомо чи несвідомо — може інтерпретувати результати дослідження згідно своїм уявленням. Таким чином, ті, хто аналізував один і той же масив документів з однаковою метою могли дійти до навіть протилежних висновків.

Подолати суб'єктивізм класичних методів можна за допомогою другої групи, яка включає в себе формалізований метод аналізу змісту — контент-аналіз. Цей метод за допомогою квантифікаційних процедур дозволяє дійти більш об'єктивних, незалежних від думок дослідника висновків.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення класичних методів аналізу змісту.

2. Які є вади у класичних методів аналізу?

3. Що таке внутрішній і зовнішній аналіз змісту?

4. Назвіть різновиди класичних методів аналізу.

5. Чим відрізняється професійний журналістський аналіз змісту?

6. Наведіть приклад ефективного використання біографічного методу.

7. У чому полягає історичний метод вивчення текстів?

8. Що вивчається за допомогою літературного методу?

9. Чим відрізняється контент-аналіз від класичних методів?

10. Коли і як виник метод контент-аналізу?

11. Назвіть найбільш яскраві приклади контент-аналізу.

12. Які напрямки у контент-аналізі виділилися після другої світової війни?

Література

Коробейников В.С. Редакция и аудитория: Социологический анализ. - М.: Мысль, 1983. - C. 116-153.

Лазутина Г.В. Технология и методика журналистского творчества: Метод. указания к курсу «Теория и практика советской журналистики» для студентов-заочников фак-в и отд-й журналистики гос. ун-тов. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. — 79 с.

Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук / Пер. с франц.; Под ред. В.А.Туманова и В.П.Казимирчука. - М.: Прогресс, 1972. - С. 325-326.

Рабочая книга социолога / Отв. ред. Г.В. Осипов. - М.: Наука, 1976. - С. 319.

Федотова Л.Н. Контент-аналитические исследования средств массовой информации и пропаганды: Учеб.-метод. пособие по курсу «Методика конкретно-социологических исследований и журналистика». — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. — 77 с.