Ви, певно, звикли до того, що ми нахабно крадемо правову інформацію з нашого улюбленого посібничка, тому ми навмисно продовжуємо це робити. Отже, теми номера: інформація про особу та втручання в особисте життя.
Інформація про особу
Така інформація є окремим самостійним видом, про який необхідно знати, що це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу.
Як правило, це персональні дані: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров"я, адреса і місце народження.
Джерелами документованої інформації про особу є видані на її ім"я, підписані нею документи, а також відомості про неї, зібрані відповідними державними органами влади чи регіонального самоврядування в межах її повноважень.
Особливість цього виду інформації полягає в тому, що при її зборі та поширенні необхідна згода особи, якої вона стосується. Законом заборонено збирання інформації про особу без її попередньої згоди, окрім випадків, передбачених законодавством.
Особа має право знати у період збирання інформації, які відомості про неї і з якою метою збираються, як, ким і для чого вони можуть бути використані. Про це слід завжди пам"ятати журналістам при здійснені аудіо-відеозапису чи фотозйомки.
Особа також має право доступу до інформації про себе і право заперечувати її правильність, повноту чи доречність.
На розголошення інформації про неповнолітніх, що вчинили правопорушення (злочин) чи вдалися до самогубства, якщо така інформація може допомогти ідентифікувати особу неповнолітнього, — обов"язково потрібна згода їх батьків, законних представників чи інших осіб, що опікуються дитиною і мають право представляти її інтереси.
Втручання в особисте життя
Захист особистого життя громадян ґрунтується на конституційно гарантованому праві кожному поваги до його приватного життя.
Статтею 32 Конституції України проголошено, що ніхто не може втручатися в його особисте і сімейне життя, крім випадків, чітко передбачених Конституцією, — в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Законом прямо заборонено використання друкованих засобів масової інформації для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь та гідність. Якщо ж таке трапилося - кожному гарантується право вимагати спростування недостовірної інформації про себе і членів своєї родини та вилучення будь-якої інформації. Тож, подаючи інформацію, журналісти мають ставитися з повагою до приватного життя інших.
Не вдаючись до етичного боку даної проблеми, слід наголосити на серйозних правових наслідках, які можуть настати, якщо цього права не буде дотримано.
Незважаючи на те, що серед професійних обов"язків журналіста вимога поважати право громадян на приватне життя не сформульвана, вона зримо присутня в інших нормах законів, де йдеться про відповідальність з відшкодуваня матеріальної та моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації.
Цікаво знати, що в резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи про етику журналістики, яка була підготовлена Комісією з культури і освіти Ради Європи, йдеться про те, що "найвищим завданням журналіста є реалізувати право громадян на інформацію за найглибшого пошанування демократичних цінностей. У цьому сенсі журналістський пошук знаходить свої межі у правдивості і порядності інформаії та думок, він не сумісний з кампанією чи заходами з визначеними наперед цілями, що скеровані на задоволення особистих інтересів."
RED: Отакої закрутили. А якби ми вчились так, як треба, то добро завжди перемагало б зло (це порада студентам). Не втручайтесь у приватне життя іншого, тоді у ваше особисте ніхто нахабно не вдереться.
Red@
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові