Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне

УДК 070: 808. 2: 81 '271. 14 = 161

Комп'ютеризація видавничого процесу зумовила суттєві зміни у технології редагування повідомлень, зокрема стало можливим застосування автоматичного виправлення орфографічних помилок, контролю стилістичних характеристик лексики; частково автоматизовано перевірку синтаксису й пунктуації тексту тощо. Однак сучасний рівень розвитку комп'ютерних технологій не дозволяє повністю механізувати роботу в редакційно-видавничій сфері. Тому під час редагування журналістських матеріалів неодмінно постає проблема виявлення та усунення різнотипних мовних помилок.

З метою уникнення суб'єктивізму в рекомендаціях щодо правильного використання мовних засобів редактор повинен керуватися чіткими критеріями (від гр. Kriterion - засіб судження, мірило) - ознаками, що дозволяють оцінювати лінгвоодиницю і є суттєвими при кваліфікації її як нормативної чи ненормативної.

Питання про критерії виявлення мовних помилок у журналістських матеріалах досі не було об'єктом спеціального дослідження у науковій літературі. Початком розробки цієї проблеми може стати, на наш погляд, аналіз та систематизація наукових підходів до з'ясування критеріїв норми літературної мови.

Більшість дослідників вирішальним критерієм при відборі нормативних мовних засобів уважають ступінь уживаності явища за умови авторитетності джерел. Домінуючою ознакою норми, на думку лінгвістів, є поширеність певного явища у мові, його часта повторюваність, що співвідноситься з формулами "так говорять" і "так не говорять" "Те, що є загальновживаним, - зауважує Є. С. Істріна, - те й складає норму" [2, 19]. Однак подібні міркування зазнали критики і на противагу їм висувалося твердження про те, що поширеність явища не може бути критерієм, а є лише умовою, необхідною для визнання явища нормативним, бо "поширеною і часто повторюваною, як відомо, може бути помилка" [5, 14].

Щодо критерію авторитетності джерел, то не всі вчені визнають його об'єктивність. Скажімо, Ш. Баллі з цього приводу зазначав: "... престиж і авторитет перестали бути єдиними важелями живого мовлення" [1, 395]. С. І. Ожегов обстоював думку, що критерії ступеня вживання явища та "авторитету джерела", навіть узяті одночасно, є недостатніми при встановленні норми [5, 14].

Серед критеріїв норми називався також критерій "літературності", проте він був недостатньо визначений і фактично зводився до критерію традиційності: "Коли чиєсь мовлення характеризують словами "він говорить літературно", то це саме і значить, що він говорить згідно з традиційними нормами" [9, 126].

Окремі лінгвісти пов'язують визнання нормативності мовного факту з критерієм відповідності способу висловлювання можливостям літературної мови (з урахуванням історичних змін), або критерієм відповідності системі мови (Л. К. Граудіна, К. С. Горбачевич). Дещо по-іншому розглядає названий критерій В. О. Іцкович, уважаючи, що першоумовою нормативності мовного явища і його кодифікації є відповідність цього явища продуктивним словотворчим, морфологічним, синтаксичним та іншим моделям [З, 28].

Цікавий підхід до розгляду проблеми здійснили В. Г. Костомаров та О. О. Леонтьєв. На основі положення про те, що "нормативність явища може бути визначена лише в контексті, а не в умовах ізоляції", важливою критеріальною ознакою встановлення норми вчені вважають функціонально-стилістичну доцільність [4, 5]. Окремі дослідники висловили критичні зауваження стосовно цього твердження, вбачаючи основну ваду в неврахуванні чинника мовної традиції [8, 284].

Важливо зазначити, що в науковій літературі зроблені спроби встановлення й інших критеріїв нормативності, а саме: критерій суспільного схвалення способу вираження (К. С. Горбачевич), критерій соціальної та естетичної оцінки (С. І. Ожегов), критерій доцільності, під яким розуміли ефективність та обумовленість висловлювання у конкретній мовній ситуації (К. С. Горбачевич, С. І. Ожегов), статистичний критерій (Л. К. Граудіна); відзначалася важливість урахування культурно-історичних чинників (К. С. Горбачевич).

Проблема критеріїв нормативності не залишилася поза увагою й закордонних дослідників. Так, науковий інтерес становлять критерії "мовної правильності", висунуті польським лінгвістом В. Дорошевським: 1) формально-логічний; 2) національний; 3) естетичний; 4) географічний; 5) індивідуально-авторський; 6) історичний; 7) сценічний; 8) шкільний; 9) орфографічний [10].

На сучасному мовному ґрунті дослідження проблеми критеріїв норми та методики їх застосування у термінології проведене О. І. Радченко, яка, поряд з основними критеріями (системним, статистичним та критерієм зразка) норми в загальнолітературній мові, виділяє в українському термінознавстві найважливіший, на думку дослідниці, критерій відповідності терміна системі української мови. У науковій розвідці визначені й додаткові критерії - функціональної доцільності, національний критерій нормативності та естетичний [7, 385].

В українському мовознавстві критерії літературної норми і принципи їх застосування найбільш детально і ґрунтовно розглянуті М. М. Пилинським у монографії "Мовна норма і стиль". Проаналізувавши значний обсяг матеріалу в історичному аспекті, учений виділив такі критерії нормативності: 1) територіальний критерій (культурно-історичний); 2) критерій авторитетних письменників; 3) критерій визнаних зразків; 4) критерій мовної традиції; 5) критерій відповідності законам мови, системі, структурі мови; 6) статистичний критерій; 7) національний критерій; 9) естетичний критерій та деякі інші [6, 103].

Підсумовуючи, М. М. Пилинський наголошує на необхідності комплексного підходу до застосування критеріїв нормативності, а також виділяє три найголовніших - критерій відповідності мовній системі, критерій зразка і статистичний критерій. Інші критерії, на думку лінгвіста, містять елементи основних і розкривають їх сутність з іншого боку чи в іншому плані [6, 172-173].

На основі репрезентованих у науковій літературі досліджень про критерії нормативності здійснимо спробу встановити критерії виявлення мовних помилок під час редагування журналістських матеріалів.

1. Виходячи з дефініції поняття "помилка", зазначимо, що найголовнішим критерієм виявлення негативного мовного матеріалу є критерій відповідності/невідповідності лінгвоодиниці нормам української літературної мови. Урахування цього чинника в процесі редагування інформаційних повідомлень дозволяє редакторові виправити та вилучити з журналістського тексту мовні одиниці (слова, словосполучення, речення тощо), які суперечать кодифікованій нормі. Наприклад, у реченні: Об'єм зерна, імпортованого в Україну цього року, не перевищує 500 тис. тонн (МЧ) потрібно внести виправлення шляхом заміни лексеми об'єм на обсяг, оскільки вона вживається у невластивому значенні, а отже, не відповідає лексичній нормі української літературної мови (об'єм означає фізичну величину, що вимірюється в кубічних одиницях)

На підставі критерію відповідності/невідповідності мовного явища морфологічній нормі словосполучення, виділене у реченні У період окупації області примусово було вивезено до Німеччини на каторжні роботи - 60 453 мирних жителів НД). кваліфікуємо як помилку і виправляємо на нормативну конструкцію: 60 453 мирних жителі.

Запропонований критерій є досить дієвим і при виявленні орфографічних помилок. У реченнях. Схоже, найближчгім часом Черкаси увійдуть таки до сумного списку "безліфтових" міст України (М); ...на землі між ще невикопаними кущами ранньої картоплі жовтіють зерна кукурудзи (НД); ...до 2015 року всі Збройні Сили України повинні перейти на контрактну основу... написання виділених слів суперечить орфографічній нормі літературної мови

Особливої ваги набуває цей критерій при виборі правильного варіанта написання нових іншомовних слів, що постійно поповнюють лексикон мови засобів масової інформації. Так, слово саміт запозичене з англійської мови, де воно пишеться з двома літерами "sammit", проте в українській мові подвоєння у словах іншомовного походження - загальних назвах - зберігається в кількох лексемах, що належать до винятків Тому, керуючись критерієм відповідності/ невідповідності лінгвоодиниці орфографічній нормі української мови, редактор зможе внести правописні корективи у речення: На самміті обговорювалися питання подальшого економічного розвитку обох країн (МЧ).

Урахування зазначеного критерію дозволяє виявляти також пунктуаційні помилки Наприклад, у реченні: Та люди мають право вибору, і коли вони відмовляються від абонплати наперед, ніяких санкцій проти них ми не маємо права застосовувати (ВЧ) вживання розділових знаків суперечить пунктуаційній нормі, згідно з якою при збігові сполучників сурядності і підрядності у складній синтаксичній конструкції ставиться кома, якщо можна вилучити підрядну частину і головна при цьому не потребує перебудови. Отже, відредаговане речення матиме таке пунктуаційне оформлення: Та люди мають право вибору, і, коли вони відмовляються від абонплати наперед, ніяких санкцій проти них ми не маємо права застосовувати.

2. Критерій функціональної та оказіональної доцільності мовної одиниці у газетному тексті.

Дібраний із журналістських текстів лексичний матеріал засвідчує активне вживання мовних одиниць, які не відповідають нормам української літературної мови, проте максимально точно відображають те чи інше суспільне явище, допомагають виразніше окреслити висловлювану думку і нерідко виконують експресивну функцію. Тому під час редагування газетних повідомлень слід, на наш погляд, враховувати критерій функціональної доцільності лінгвоодиниці. Зрозуміло, що доцільні відхилення від літературної мови є обмеженими в кількісному та темпоральному відношеннях, оскільки, по-перше, вони не вважаються помилками і не усуваються з тексту лише за умови відсутності рівноцінної конструкції-експресеми, а по-друге, існування їх у мові почасти не є довготривалим.

Керуючись критерієм функціональної доцільності, редактор не буде кваліфікувати як помилку і не вилучатиме з тексту, скажімо, лексеми, фонетичне оформлені на зразок російських слів: І чого це народ не хоче допомогти поліпшити своє життя? Зовсім "оборзєлі" (МЧ); депутатський бєспрєдєл (МЧ) Вживання таких лінгвоодиниць є виправданим, умотивованим передусім з погляду завдань експресії викладу. Ненормативні, але функціонально доцільні конструкції можуть уживатися як засіб гумору чи сатири, а також з метою свідомої стилізації мовлення окремих героїв, наприклад: Двір його малий, і постійно Синяк дєлає нам незручності, а саме: гарчить двигунами і пускає чад до нас у вікна... Спочатку я говорила з Синяком по-чєловєчєскі, і він запевняв, що все понімає і не буде гарчати і чадити (МЧ). Згідно зі зазначеним критерієм у газетних текстах допускаються лексеми, використання яких обмежене зі стилістичного погляду Наприклад, у реченні: Я взяв та й ляпнув (УМ) слово ляпнув, що вживається зі значенням "сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу", є стилістично маркованим. Словникова стаття обмежує використання зазначеної лексеми розмовним стилем, проте, незважаючи на існування стилістично немаркованої лексеми сказати, редактор не вніс виправлень у текст, оскільки вживання наведеної конструкції відповідає інформаційно-цільовим завданням комунікації

Урахування критерію функціональної доцільності особливо виразно виявляється на рівні трансформованих фразеологічних одиниць у мові засобів масової інформації. Так, у реченні: Шахтарі віників не в'яжуть і вугілля не дають (УМ) зміну компонентів сталого словосполучення "Фірма віників не в'яже, фірма віники плете" не слід вважати фразеологічною помилкою, оскільки запропонована автором конструкція використовується зі стилістичною настановою - загострити увагу читача, вплинути на його емоції тощо. Репрезентовані у мові мас-медіа типи трансформованих фразем є досить різноманітними: США показали, хто віруси любить (показати, де раки зимують); Якби знав, де крига не мерзне, то й на каток не ходив би (якби знав, де впадеш, то соломки підстелив би); Скажи, хто тобі наливає, і я скажу, хто ти (Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти). Саме з погляду критерію функціональної доцільності наведені конструкції не вважаються фразеологічними помилками.

Редагуючи журналістські матеріали, редактор повинен, на нашу думку, враховувати критерій оказіональної доцільності (від. лат occasionalis - випадковий), відповідно до якого помилками не можна вважати слова і мовні звороти, що суперечать загальноприйнятому вживанню, проте зумовлюються специфічним контекстом, відображають індивідуальний смак автора та індивідуальну словотворчість. Так, оказіонально доцільні у газетному тексті лексеми з давезних-давен, бабун, цитаточки і подібні не є помилками, хоча з погляду нормативності не можуть використовуватися з пейоративними чи демінутивними суфіксами. Оказіональні утворення, значення яких стає зрозумілим в умовах контексту, широко представлені у журналістських матеріалах і не потребують коригування: поцілункоспроможність, теророманія, нарко-хіт-парад, бомжарій, самописець тощо.

3. Критерій урахування жанрових особливостей журналістського матеріалу. Методика виявлення помилок у газетних текстах є специфічною для кожного з жанрів журналістики - інформаційного, аналітичного чи художньо-публіцистичного, що відзначаються своєрідними мовностилістичними та композиційними ознаками. У структурі журналістських жанрів знаходять вираження умови спілкування, мета, яку ставить автор висловлювання, а також прогнозування реакції реципієнта. Тому з погляду критерію жанрових особливостей допустимим, наприклад, є використання жаргонізмів, арготизмів, регіоналізмів у художньо-публіцистичному матеріалі. Наприклад: Вони довго втирали наляканим до смерті жінкам про негарну поведінку їхньої родички (МЧ). При редагуванні інформаційних текстів редактор, звісно, уникатиме подібних одиниць.

4. Хронологічний критерій, або критерій історичної мінливості мовного явища, зафіксованого в журналістському тексті. Суть цього критерію полягає в урахуванні особливостей інноваційних процесів, що відображені у мові засобів масової комунікації. Передусім, це постійне поповнення лексичного складу української мови неологізмами - новими словами, поява яких найчастіше зумовлюється потребою у номінації нових понять, предметів і явищ дійсності, бажанням автора виразніше, експресивніше окреслити предмет тощо На наш погляд, редакторові слід звертати особливу увагу на такі лексеми, об'єктивно аналізувати їх і пам'ятати, що саме у мові мас-медіа неологізми проходять своєрідну апробацію на доцільність чи можливість подальшого використання, на здатність набути статусу нормативної одиниці. Тому новоутворення в журналістських матеріалах не слід кваліфікувати як помилку, якщо воно є комунікативне доцільним, відповідає системному та структурному потенціалу мови і загалом не спричиняє руйнування генетико-типологічних рис сучасної української літературної мови Наприклад, у реченні "обргзальникам" не завадило б почитати хоча б статтю 188, де йдеться про те, що за крадіжки з ЛЕП нині можна отримати до 15 років позбавлення волі (УМ) поява лексеми "обрізальники" зумовлена потребою у номінації осіб, що займаються крадіжками дроту з ліній електропередач, а також прагненням журналіста посилити експресію висловлювання. Немає підстав розглядати запропоноване автором утворення як ненормативне, оскільки номінація формально відповідає системним можливостям мови (про що свідчать аналогічні лексеми копіювальник, меблювальник, створені за моделлю "корінь + суфікс + суф.льн + суф.ик"), структурним закономірностям і потенційно здатна проникнути в літературну мову та закріпитися в ній. Звісно, неологізми є тимчасовим явищем у мові засобів масової інформації, частина з них, втрачаючи новизну, переходить до пасивного складу лексики, інші ж навпаки не використовуються через зникнення понять, предметів і явищ, які вони позначали, або через недосконалість утворень.

Редактор повинен враховувати також той факт, що окремі часові періоди характеризуються особливою інтенсивністю появи неологізмів Так, останні суспільні події зумовили виникнення слів теророманія, бенладенство, бен Ладенша, бенладен по-запорізьки тощо, які, зрозуміло, не можна розглядати як ненормативні, незважаючи на їх відсутність у словнику

Серед запропонованих нами критеріїв найважливішим є критерій відповідності/ невідповідності лінгвоодиниці нормам літературної мови Проте, редагуючи журналістські матеріали, слід комплексно застосовувати всі описані критерії, аби уникнути суб'єктивізму при виявленні помилок