Ласкаво просимо

Вплив преси Іспанії та Сполучених Штатів на ЗМІ Латинської Америки

асп.
УДК 070 (460; 73) =8

Аналіз концепції інформативної жур­налістики дає підстави вважати за її витоки відомі "дощечки" з Ніневії та Вавилона або "Actas Diurnas" з Римської імперії. У пізніші часи потребу суспільства в отриманні свіжої інформації задовольняли венеційські "збірни­ки новин" та хроніки палацових хроністів іспанських середньовічних королівств. Далі - листи купців про їхні подорожі до Азії або до нововідкритих земель Америки. Відомості з Нового Світу, так звані "Меркурії" були най­важливішими збірками інформації торговель­них компаній Весер (Vehser) і Фуггер (Fugger) з Аугсбурга, які інтенсивно торгували з Ве­нецією. На початку свого існування ці "Листи" були рукописними. З відкриттям друкарства в кінці XVI століття в Німеччині, Франції, Нідерландах, Венеції та Іспанії побачили світ перші періодичні видання. Періодичні не тому що були схожі на сучасні газети, а швидше то­му, що виходили ці публікації регулярно.

Преса в Іспанії

Іспанська преса з'явилася внаслідок кон­тактів із французькими та італійськими видан­нями. 1557 року в Барселоні починають вихо­дити каталонською мовою збірки новин, пе­ревидані з північноіталійських джерел. А 1631 року каталонською мовою перевидається паризька "Ґазет" ("Gasette"). Під спільними назвами "Газета" ("Gaceta"), "Новини" ("Noticias") та "Пошта" ("Соrrео") об'єднують­ся повідомлення або хроніки подій з іспансь­ких королівств. Кількість цих хронік була до­сить значна, хоч справжнім витвором жур­налістики назвати їх досить важко. У 1631 році вперше в Барселоні з'являється "Газета" ("Gaceta") видавця Хайме Роумена. Починаючи з 1661 року в Мадриді щомісяця виходить "Повідомлення" ("Relacion"), пізніше - "Ма­дридська Газета" ("Gaceta de Madrid"), яку за­початкував Хуліан Паредес. А в Севільї цього ж року почала видаватися інша "Газета" за ре­дакцією Хуана Ґомеса де Бласа.

Справжня преса в Іспанії, яку можна роз­глядати за теперішніми стандартами, з'яв­ляється у XVIII столітті. У Мадриді 1758 ро­ку засновано "Щоденник Цікавих Подій" ("Diario Noticioso Curioso"), який був справжньою газетою з новинами та комента­рями. У Барселоні 1792 року виходить "Diario de Barcelona", що більше відома як "El Вrusi" - за прізвищем свого видавця. "Ель Брусі" стала першою політичною газетою Іспанії і мала значний вплив на культуру та політику країни протягом цілого століття і була не ли­ше флагманом іспанської журналістики, а й однією з найстаріших газет у світі, нарівні з англійською "Таймс" ("The Times").

Вторгнення Наполеона до Іспанії надих­нуло більшість газет на боротьбу засобами масової інформації проти іноземної тиранії. У цей час у Мадриді виходили такі газети: "La Gaceta", 'El Diario de Madrid", "El Correo Mercantil de Espana у de las Indias" і "La Minerva".

Упродовж XIX століття газети в Іспанії бу­ли швидше політичне заангажованими, ніж незалежними. Вільна преса яскраво вияв­леного інформаційного характеру з'явилася 1858 року, коли було засновано видання "La Correspondericia Autografa de Espana". Його но­визною була публікація повідомлень та подій зі справжньою об'єктивністю. Така позиція ре­дакції здобула прихильність усіх наступних політичних урядів Іспанії. З'явилися перші до­писувачі, яскравим представником яких можна назвати Педро Антоніо де Аларкона. Ще од­ним важливим етапом стало створення видан­ня "El Imparcial" у 1867 році, яке посідало проміжну позицію між пресою політичною та інформативною. Пізніше було започатковано "El Liberal" і 1880 року - "El Dia".

У 1904 році в Мадриді з'являється щоден­на газета "А. В. С.", засновником якої став Торквато Лука де Тена. Невдовзі почала вихо­дити "La Vanguardia". Обидві газети видава­лися із застосуванням найдосконалішого на той час друкарського обладнання і сягнули величезних накладів. Видатні письменники, філософи, політичні діячі співпрацювали зі щоденними виданнями. Наприклад, автора­ми для столичної газети "El Sol" були Ортега і Ґассет, Ґрегоріо Мараньйон, Азорин (псев­донім Хосе Мартинеса Руїса) та інші постаті тогочасної творчої еліти Іспанії. За визначен­ням самого видавництва, "Ель Соль" була вельми інтелектуальною газетою, тому влас­ники видання почали випускати "La Voz", вечірню сенсаційну газету, а також "Е1 Debate", які швидко знайшли свого читача.

Підбиваючи підсумки поступу іспанської журналістики від часу винайдення друкарсь­кого верстата, можна зазначити характерні для кожного століття видання: XVI століття - "Las relaciones"; XVII - мадридська та барселонська "La Gaceta"; XVIII - "El Diario Noticioso" в Мадриді та "El Diario" в Барселоні; XIX століття - "El Diario", "El Correo Mercantil", "LaMinerva"; XX - "A.B.C.", "La Correspondencia", "El Imparcial", "El Liberal". "El Dia", "El Sol" - "La Voz" і "El Debate".

Преса в Сполучених Штатах Америки

Інформативна журналістика в США з'яв­ляється приблизно в 30-х роках XIX століття. Раніше, у XVII столітті виходять перші газети в культурній столиці цієї держави Бостоні -"The Boston New Letter" i "Boston Gazzette". Після здобутгя Сполученими Штатами неза­лежності преса входить у період бурхливого розвитку. З одного боку, завдяки швидкому зростанню населення, з другого - внаслідок технічної революції в цій країні. До початку XIX століття видання контролювалися політичними партіями або найзаможнішими представниками суспільства і не мали великих накладів, тому що вартість газет була зависо­кою для більшості населення.

У 1833 році нью-йоркська "Sun" і трохи пізніше "Herald" знизили свої роздрібні ціни з 6 до 1-2 центів. Незабаром з'явилася "одно-центова", або "дешева" преса. Бенджамін Дей був першим видавцем одноцентової га­зети, якою стала "Sun". Але найвпливовішим інноватором у галузі журналістики в Сполу­чених Штатах став шотландець Джеймс Гopдон Бенкет. У двадцятичотирирічному віці Беннет приїхав до США і через 16 років за­снував "Herald". Своїми стараннями він до­корінно змінив вигляд американських газет. Він перший створив регулярну колонку для фінансово-економічної інформації, перший почав публікувати матеріали про суспільні події, перший надав особливої сенсаційності кримінальній хроніці. Крім того, Джеймс Беннет почав використовувати ілюстрації для виділення певних деталей і надавав особли­вої ваги закордонним новинам.

Ще до смерті Беннета, в 1872 році, "Herald" здобула репутацію світового лідера в друкованій журналістиці.

Головним конкурентом газети "Геральд" була нью-йоркська "Tribune", заснована 1841 року видавцем на ім'я Горацій Ґрілі. Ця газета почала виходити як "одноцентове" видання, але з часом "Триб'юн" здобула репутацію найвпливовішої американської газети. Конкуренція закінчилася в 1924 році об'єднанням "Геральд" і "Триб'юн" у "Геральд Триб'юн ", яка заслужено вважається одним із лідерів світової журналістики. Іншою газетою, яка колись коштувала один цент, є "Times" з Нью-Йорка, заснована 1851 року. Особливої популярності видання набуло за роки громадянської війни. До цього події жодної війни не мали такого широкого висвітлення в пресі.

В історії американської журналістики на особливу увагу заслуговують імена Джозефа Пулітцера та Вільяма Рандольфа Хеарста. Дж. Пулітцер, угорський іммігрант започат­кував новий напрям у галузі журналістики - сенсаційність. 1878 року він купив дві неве­ликі газети в Сент Луїсі, які відразу об'єднав під назвою "Post-Dispatch". Пізніше, у 1883 році, Пулітцер став власником нью-йоркського видання "World", і з цією газетою досяг та­кого успіху, що його за життя називали мо­деллю "нової журналістики". Через три роки після придбання Пулітцером "World" мала наклад 250 тисяч примірників.

Син мільйонера Вільям Хеарст був зачаро­ваний успіхом "нової журналістики" і вирі­шив спробувати щастя на цій ниві з газетою "Examiner" у Сан-Франциско. Він наймає більшість персоналу з Пулітцерової "World" і за короткий час перевершує свого колегу з Нью-Йорка сенсаційністю та привабливістю. Постійна конкуренція між Пулітцером і Херстом породила те, що всім тепер відоме як жовта преса - величезні заголовки, барвисті фотографії, тижневий додаток і певна частка домислів у новинах чи інтерв'ю.

Засоби масової інформації Латинської Америки

Журналістика, як вона відома нам тепер, у Латинській Америці з'являється наприкінці XVIII століття, їй було призначено роль зміцнення незалежницьких настроїв, спри­чинених подіями у Франції.

Навколо кожної газети гуртувалися пере­дові люди тієї доби, сприяючи своїми здібно­стями й талантом поширенню ідей Фран­цузької революції.

Вплив Іспанії на розвиток газет у вест-індських колоніях королівства мав як пози­тивні, так і негативні риси. Освіченість іспанських дворян та ченців, які й були пер­шими працівниками пера в Новому Світі, встановила перші засади, на які спирається й сучасна журналістика цих країн. Але були й чинники, які значно загальмували розвиток: ЗМІ в іспанських колоніях порівняно з цією ж галуззю в Північній Америці у XVIII та на початку XIX столітя. До таких чинників належать: цензура, запроваджена на території іспанської корони; брак матеріалу для друку; труднощі зв'язку між частинами са­мих колоній та з країнами Європи; низький рівень писемності; інформаційна монополія, запроваджена іспанськими газетами, призна­ченими для розповсюдження в колоніях.

Після визволення більшості країн у Південній та Центральній Америці від іспанської гегемонії в XIX столітті тут почи­нається період бурхливого розвитку преси. З'являються і зникають газети, журнали, тижневики, тим самим готуючи грунт для нових, солідніших наступників. Убираючи в себе європейські традиції, використовуючи технічні досягнення та модні інновації преси Сполучених Штатів, народжуються відомі цілому світові латиноамериканські газети: аргентинська "La Prensa", перуанська "El Comercio", чилійська "El Mercurio", мекси­канська "El Universal" або колумбійська "El Tiempo".

Цікавим фактом є те, що, незважаючи на однаковий початок (від часів занепаду ко­лоніалізму) і однакове продовження (під впливом США), кожна з латиноамерикансь­ких країн має свій, притаманний лише їй журналістський смак і не втрачає свого особ­ливого й унікального стилю в теперішньому глобалізованому світі.

Це один з уроків, які варто засвоїти, вив­чаючи особливості становлення та розвитку друкованих засобів масової інформації країн Латинської Америки.

1. Medina J. Т. Historia de la imprenta en losantiguos domimos espanol.es de America у Oceania.- Santiago de Chile, 1958.
2. Ricardo J. La Imprenta en Cuba.- la Habana, 1989.
3.Alvarez J. Timoteo. Historia de la prensa hispanoamericana. - Madrid, 1992.
4. Pierce R. Libertad de expresion en America Latina. - Barcelona, 1982.
5. Kaplan M. La formation del Estado en America Latina. - Buenos Aires, 1969.
6. Stevenson-Shaw, Las noticias internacionales у el nuevo orden de informacion mundial. Barcelona, 1985.