Ласкаво просимо

Роль художника, художнього та технічного редакторів у друкованому виданні

д. пед. н., проф.
УДК 070.81’355

У лекції розкриваються функціональні обов'язки художнього та технічного редакторів у процесі створення зовнішньої форми друкованого видання. Також перелічуються етапи розробки проекту оформлення видання. Звертається увага на особливості художньо-технічного редагування різних видів видань.".

The lecture explains the art and techical editor's functions in creating the design of printed edition. Detailed description for the design development stages is given. The art and technical peculiarities in editing the different types of printed edition are discovered.

Проблематика теми:

– Функції та завдання, взаємодія художника, художнього та технічного редакторів.

– Прилади і програмні засоби, якими користуються художній та технічний редактори.

– Особливості художньо-технічного редагування різних видів видань.

– Елементи та засоби оформлення друкованого видання, їх застосування.

– Художньо-технічне та поліграфічне оформлення друкованої продукції.

Друковане видання посідає важливе місце у житті суспільства. Не існує людини, яка хоча б раз на день не прочитала якусь інформацію з реклами, газети, журналу, не звернулася до улюбленої книги.

Предметом курсу "Художньо-технічне редагування" є зовнішня форма друкованого видання, її відповідність змісту, призначенню, існуючим нормам, стандартам, законам композиції згідно з сучасними досягненнями техніки і технологій.

Художньо-технічне редагування охоплює все, що пов'язано з втіленням змісту інформації в графічну форму відповідно до нормативних документів: від моменту, коли авторський оригінал надійшов до редакції, до рекомендацій полі-графічному підприємству.

Художній редактор розробляє проект оформлення, стежить за графічно-стильовими елементами видання, а технічний редактор задумане оформлення шляхом умовних знаків і позначень перекладає на мову, зрозумілу працівникам поліграфічного підприємства.

Загальні принципи редагування та оформлення видань

Редагування у загальному розумінні має різні аспекти, тобто норми, на основі яких здійсню-ється. Кожен такий аспект має, як правило, власну назву.

В Америці, наприклад, виділяють такі аспекти редагування:

– смислове (перегляд тексту щодо ступеня організованості та послідовності);

– політичне (стеження за дотриманням у повідомленні видавничої політики);

– художнє (здійснюють на основі естетичних норм).

Крім цих, суто видавничих аспектів, виділяють також наукове редагування, коли повідомлення контролюється на основі норм тієї науки, фактичний матеріал якої описують у повідомленні.

Науковим редагуванням займаються не редактори, а фахівці з певної галузі науки. Кожний спеціаліст, який бере участь у виготовленні друкованого видання, повинен по-стійно удосконалювати методи своєї роботи, вивчати нові вимоги та рекомендації державних установ, освоювати нові технічні можливості, аналізувати роботи своїх колег.

Головною метою діяльності будь-якого видавництва є підготовка і випуск друкованої продукції. Основу друкованої продукції становить сукупність різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань. Саме ці характеристики і лежать в основі поділу друкованих видань на типи. Поділ робиться за певною ознакою (або сукупністю ознак), яка називається підставою поділу. Вибір підстави залежить від мети, заради якої робиться поділ видань на типи. Саме тому одне й те ж саме видання одночасно належить до різних типів.

Друковане видання – це документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення, і відповідає вимогам Державних стандартів, інших нормативних документів щодо їхнього видавничого оформлення і поліграфічного виконання. Зміст друкованої продукції визначає її зовнішню форму, а сукупність всіх характеристик дає змогу віднести до певного типу. При роботі над оформленням видання найістотнішими ознаками є зміст, цільове і читацьке призначення. В основі оформлення лежить вид літератури. Вміння відрізняти той чи інший тип видавничої продукції є важливим для визначення місця друкованого видання у суспільному житті. Друковані видання називаються також "творами друку", хоча твором друку є будь-який окремий документ, що входить у склад друкованого видання. За знаковою природою твори друку можуть бути текстовими, ізографічними, картографічними, нотними.

Відповідно до Держстандарту 3017-95 "Видання. Основні види. Терміни та визначення" видання класифікуються за такими ознаками:

– соціально-функціональне: офіційні (інформаційні, нормативні), наукові (науково-популярні, науково-виробничі), практичні (виробничо-практичні), навчальні, довідкові, літературно-художні та рекламні;

2. Інформаційні знаки (текстові, нотні, картографічні та зображальні).

4. Зовнішні ознаки:

– форма: книжкові, журнальні, аркушеві (газетні, карткові, буклет, плакат), книжки-іграшки, комплектні;

– рівень художнього оформлення і спосіб поліграфічного виконання (мініатюрні, подарункові, факсимільні);

– кількість (перше видання, стереотипне видання, перевидання: доповнене видання, виправлене видання; перероблене видання, розширене видання).

– періодичні (газета: громадсько-політична, спеціалізована; спеціальний газетний випуск; журнал: громадсько-політичний, науковий, науково-популярний, виробничо-практичний, популярний, лігературно-художній, реферативний);

– серіальні (тематичні, збірники творів);

6. Належність до видавця, автора або спонсора (власне, спільне, піратське, відомче, посмертне, прижиттєве, ювілейне, меморіальне).

У своїй основі друкована продукція має багато спільних рис, але кожній із них притаманні певні ознаки, які відрізняють її від багатьох інших. Кожен тип друкованих видань має специфічну внутрішню та зовнішню структуру, яка є основою його оформлення.

Після того як авторський оригінал надішов до видавництва, головний редактор, виходячи з фінансових і матеріальних ресурсів (папір, друкарські й палітурні машини), разом з дизайнером, художником, художнім та технічним редакторами розробляють проект конструкції видання, який охоплює оформлення та структурні особливості внутрішнього та зовнішнього оформлення. Головний редактор керує та координує всі аспекти конструювання видання: передає тим, хто бере участь у створенні друкованого видання, основні дані про майбутнє видання (обсяг, кольоровість, співвідношення тексту й зображень, наявність таблиць, формул, апарату, читацьке призначення, вид літератури тощо). Особливу увагу редактор приділяє співпраці з художником, технічним та художнім редакторами, адже конструкція видання та його художнє оформлення утворюють єдине ціле.

1. Підготовчий етап, на якому виникає та розвивається задум оформлення: зародження і формування задуму; перетворення задуму в проект оформлення; перетворення проекту в модель оформлення – макет. Цей етап повністю входить у процес режисури видання.

3. Композиційно-технічний етап: набір та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу. Відповідність усіх елементів видання існуючим нормам і стандартам, перевірка комплектації.

Весь текстовий матеріал видання розділяється на основний, додатковий та довідково-допо-міжний. Кожен з цих видів тексту відіграє власну роль у виданні й вимагає особливого опрацювання художнім та технічним редакторами. Додатковий текст, як правило, дрібніший ніж основний текст, довідково-допоміжний також друкується дрібним кеглем, але має виділення, які акцентують увагу читача і виконують пошукові функції.

На другому етапі ставиться завдання гармонійного поєднання зображень, текстів, вну-трішнього та зовнішнього оформлення. На цьому етапі вибираються, класифікуються, опрацьовуються всі ілюстрації, створюються макети обкладинок, палітурок, титульних елементів, сторінок, насичених декоративними, зображальними і текстовими елементами. Весь графічно-зображальний ряд повинен зв'язувати різно-рідну текстову частину і утворювати нерозривну єдність, причому видання має сприйматися цілісно і неповторно. Остаточне розташування текстових та зображальних матеріалів, їх відповідність установленим нормам і стандартам, законам і закономірностям відбувається на третьому етапі. Тоді ж створюється оригінал-макет, який передається на поліграфічне підприємство для друкування. Але і на поліграфічному етапі художній та технічний редактори можуть узгоджувати деякі поточні питання.

На кожне видання, яке передається у друкарню, складається план-проект оформлення. Цей план розробляє художній редактор разом із головним редактором, зважаючи на поради технічного редактора. У проекті фіксуються повні дані про просторове рішення видання, перелічуються всі складові елементи видання та їх характеристики, способи й засоби виконання друкарських форм у цілому і кожного елементу окремо, способи друку, засоби оформлення, брошурувально-палітурні процеси. Розробка проекту ведеться з урахуванням реальних технічних та технологічних можливостей поліграфічної бази і можливістю забезпечення матеріальними та фінансовими ресурсами.

– тип видання (жанр, читацька аудиторія, умови читання, строк користування);

– склад видання: кількість і види текстів, зображень;

Проект художнього оформлення може мати такий вигляд (зауважимо, що це лише фрагмент плану, в якому схематично позначені деякі з основних показників видання, але не зазначені всі технічні параметри):

ДСТУ 3003-95. Технологія поліграфічних процесів.

ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання.

ГСТУ 29.1-97. Журнали. Поліграфічне виконання, загальні технічні вимоги.

ГСТУ 29.3-2000. Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.

ГСТУ 29.5-2001. Видання книжкові. Полі-графічне виконання. Загальні технічні вимоги.

Проектом встановлюються:

2. Формат набору відповідно до стандарту. Шпальта (формат набору) повинна бути достатньою для розміщення в її межах будь-якого текстового й ілюстраційного елементу видання. Це означає, що формат набору і поля залежать від способу верстки. У виданнях за індивідуальними макетами нерідко збільшують розміри шпальт відносно рекомендованих параметрів. При цьому необхідно зважати на те, що конструкції друкарських машин обмежують розміри друкарських форм, тому всяке збільшення формату набору щодо рекомендованих стандартом необхідно узгоджувати з технологами друкарні.

4. Спускні сторінки, розмір спуску, вид заставки, ініціала. Розставлення сторінок за схемою таким чином, щоб після друку аркуша з обох боків, розрізування та фальцювання зошит мав правильну послідовність сторінок.

6. Гарнітура, кегль, накреслення шрифтів для основного та кожного із додаткових текстів, заголовків. Також визначається абзацний відступ, вирівнювання рядків, інтерліньяж.

8. Оформлення колонтитулів та колонцифр: склад, гарнітура, кегль, накреслення, розташування, відстань до тексту, елементи оформлення. Колонтитули для парних або непарних сторінок. Довжина колонтитулу дорівнює формату набору, тому важливо визначити кількість знаків у рядку колонтитулу.

10. Оформлення зображень (вид, розташування відносно тексту, розмір шпальти при розташуванні зображень поза текстом, композиційні варіанти тексту та зображення). При цьому випуск в обріз обумовлюється в проекті видання. Також визначається наявність вкладок і вклейок.

12. Характер та спосіб друку зовнішнього оформлення (тип обкладинки або палітурки, кольоровість, наявність суперобкладинки, футляра, ляссе тощо).

14. Брошурувально-палітурні операції: фальцювання (перпендикулярне, паралельне, комбі-новане, кількість згинів, послідовність), комплектування зошитів у блок (вкладання, підбирання), шиття (внакидку, втачку, брошурне, палітурне, безшвейне), обріз блоку, спосіб кріплення обкладинки до блоку (вкладання, підбирання, вставка у палітурку).

Проект оформлення уточнюється в різних своїх частинах під час всього редакційного опрацювання видання залежно від змін у тексті та зображальному матеріалі. Але перед тим як почати працювати над авторськими оригіналами, технічний редактор повинен мати узгоджений із можливостями видавництва та поліграфічного підприємства проект оформлення. Неабияку роль відіграють фінансові можливості видавця. Дані проекту фіксуються на спеціальному бланку та візуються редактором видання, художником, виробничим відділом.

У тому разі, коли зазначено, що оригінали додаються, вони повинні входити у комплект. План дає можливість сконцентрувати всі основні параметри видання в одному місці й тим самим встановити між ними залежності і побачити неузгодженості. Поліграфічна база також враховується під час складання проекту. Одночасно підраховуються орієнтовні витрати на матеріали і необхідність замовлення певних складників видання поза штатом видавництва. Проект стимулює автора подати у максимально можливій кількості зображальні матеріали. Але проект не завжди повністю втілюється у видання. Виникають випадки, коли заплановані ілюстрації не входять в остаточний варіант видання через їх низьку якість або невідповідність загальному стилю оформлення.

Авторський оригінал, який надходить до редакції, повинен пройти кілька етапів у видавництві перш ніж потрапить на поліграфічне підприємство. До нього (як текстової, так і зображальної частини) ставляться вимоги відповідно до ДСТУ 3772-98 "Оригінали для поліграфічного відтворення: Загальні технічні вимоги". Видавничий оригінал, підготовлений до друку, може бути у вигляді файлів, фотоформ або репродукованого оригінал-макета.

Автор обов'язково подає надрукований примірник свого тексту. Також автор може дати кодований оригінал у вигляді файлів, надрукованих на комп'ютері, переслати оригінал електронною поштою, передати по мережі. Оформлення кодованого варіанта оригіналу, крім відповідності до вимог стандарту, має бути ретельно узгоджене з вимогами видавництва. З автором обговорюються вимоги до розмітки сторінок і всіх структурних одиниць твору. Для цього йому або дають електронний шаблон, якщо автор працює за стандартним пакетом, наприклад, Microsoft Word або QuarkXPress, або сітку, в яку автор зможе ввести або вставити свій матеріал. Простий електронний шаблон або сітка мають містити лише зону тексту та зони меж сторінок. Більш складна сітка може також містити вказівки на розміщення внутрішніх заголовків, колонцифр, розділів, перших рядків нових розділів, маркери центрування, інтерліньяж.

Якщо ж автор подає матеріал, відформатований на власний розсуд, з великою кількістю виділень, різних знаків, позначок, набагато легше передрукувати весь текст, ніж переробити його у зручний для подальшого опрацювання формат. Це пояснюється тим, що складальникам доведеться ретельно перевіряти сторінку за сторінкою, рядок за рядком і шукати заголовки, кеглі шрифтів, спеціальні символи, вирівнювання. Технічний редактор опінює оригінал і вирішує, чи потрібно повторно здійснювати набір оригіналу. Це робиться у таких випадках:

2. Невеликий за обсягом текст (наприклад, книги з великою кількістю ілюстрацій, інструкції).

4. Авторський текст зі значними редакторськими правками.

6. Складні тексти з великою кількістю спеціальних символів (наукові, математичні, на іноземних мовах).

ASCII (American standart code for for information interchange), або Американський стандартний код для обміну інформацією, є набором з 128 кодів у двійковому кодуванні від 0000000 (десятковий 0) до 1111111 (десяткове 127). Семи- або восьмибітна таблиця AСІІ дозволяє закодувати 128 або 256 різних знаків. Перші 128 стандартних символів ACII або основний набір кодів символів, що вводяться з клавіатури, включають також додаткові й міжнародні символи, які вставляються через програму "Таблиця символів". Таке стандартне кодування АСІІ, використовує 7 бітів для представлення всіх великих і малих літер, чисел від 0 до 9, розділових знаків і спеціальних керуючих символів, застосовуваних в англійській розкладці. Розширене кодування використовує восьмий біт кожного коду для представлення І28 додаткових спеціальних символів, букв різних алфавітів і графічних знаків. Всі символи і знаки, що не входять у стандартний та розширений набір АСІІ, потребують додаткового опрацювання.

У противному випадку друкується інший символ. Саме тому важливо, щоб текст, надрукований спеціальними гарнітурами, було супроводжено файлами з повним набором використовуваних шрифтів. Усі додаткові символи шрифтів Тrue Type і Ореn Tуре, надані Windows, друкуються нормально, якщо ці шрифти не зіставлені убудованим шрифтам принтера. При наявності такого зіставлення будуть друкуватися тільки ті символи шрифту True Type або Open Type, що підтримуються принтером.

Перетворення формату файлів пов'язане з кодуванням символів. Існують програми, які текстовий файл (кодований в універсальному стандарті АСІІ) записують як файл для друкарського набору (кодування Postscript), причому замінюють кожен параметр, який трапляється у файлі текстового редактора (символ, код, набір кодів) на інший спеціальний параметр (символ, код, набір кодів) у файлі набору. Цей процес поділяється на три етапи:

1) перетворення слів та проміжків;

2) призначення правильних розділових знаків та спеціальних символів (пошук та заміна):

– символи форматування абзаців (кінці абзаців і абзацні відступи (виступи);

– уніфікація і накреслення лапок;

– елементи, які позначають марковані списки;

3) перетворення спеціальних електронних міток (тегів) для верстання.

Тег – умовний знак у комп'ютерному опрацюванні документів, що вказує на перетворення об'єкта: наприклад, буква А вказує на те, що даний текст повинен бути виділений як заголовок.

Кожен текстовий файл є набором символів (літер і цифр) і проміжків у стандартній або розширеній системі кодування АСII. Розділові знаки і спеціальні символи мають відмінності у різних системах кодування, тому їх обов'язково перевіряють. Коди електронних міток перетворюються у їх еквіваленти на мові системи друкарського набору, чим завершується обробка файла перед редагуванням.

Отже, перед безпосередньою редакторською роботою з авторськими оригіналами необхідно виконати такі етапи:

1. Оцінити кодований авторський оригінал і вирішити питання про його передрук.

2. Перетворити формат файла у зручний для подальшого опрацювання – конвертація (перехід від специфічних форматів до єдиних стандартів).

Коректорські та редакторські правки вносяться у авторський текст, після чого його розбивають на сторінки відповідно до обраного проекту оформлення. Важливо, щоб після цього етапу у текст не вносилися значні виправлення.

З автором також узгоджують форму представлення кінцевого продукту. Якщо він має можливість створити PostScript-файл, а друкарня здатна здійснити безпосередній вивід форми, тоді PostScript-файл відправляється на друк (спочатку роблять пробні відбитки на лазерному принтері для читання матеріалу).

Формат Adobe PostScript та Portable Document Format

Основою майже всіх сучасних технологій друку є мова Adobe PostScript, на якій базуються як системи розробки і відображення графіки, так і технології РDF. З моменту появи в 1985 році PostScript стала головним форматом виводу видавничої продукції, що обумовлено можливістю роздруковувати будь-який файл PostScript на будь-якому пристрої РоstScript. Саме незалежність від пристрою виводу спри-чинила радикальні зміни в галузі високоякісного друку високого дозволу, майже повну відмову від використання громіздких технологій фотонабору. Нині майже всі програми підготовки видання до друку користуються мовою РоstScript, понад 75 % видавництв використовують для друку пристрої з підтримкою мови Аdobe PostScript. Наприклад, у Adobe Illustrator або Adobe InDesign її використовують для формування сторінки, що друкується на РostScript-сумісному принтері.

Adobe PostScript є мовою опису сторінки (Раge Description Language-PDL), що підтримується фактично всіма пристроями відображення, включаючи лазерні й широкоформатні струмові принтери, комп'ютерні фотонабірні пристрої, а також цифрові пристрої виводу на друкарську форму і на принтер. Незважаючи на те, що це не єдина існуюча мова опису сторінок, Аdоbе РоstScript фактично стала стандартом мови роботи з промисловими пристроями відображення. РоstScript – торгова марка компанії Аdobe Systems Іnс. і є простою мовою програмування. Вона об'єднує велику кількість ефективних методів формування сторінки: контурні шрифти, векторна і растрова графіка, інші методи відтворення зображень. РоstScript є програмним інтерфейсом між програмами формування документів і растровими пристроями виводу. Це перша мова формування графіки, що дозволяє незалежно використовувати комп'ютер, на якому створюється публікація, і пристрій виводу. Таким чином, одні й ті самі елементи мови РоstScript можуть бути використані для роботи з усім діапазоном пристроїв друку: від домашніх принтерів низького дозволу до промислових високоточних лазерних фотонабірних пристроїв, а також цифрових пристроїв безпосереднього виводу на друкарську форму і на друк.

Adobe PostScript є мовою опису сторінки (Раge Description Language-PDL), що підтримується фактично всіма пристроями відображення, включаючи лазерні й широкоформатні струмові принтери, комп'ютерні фотонабірні пристрої, а також цифрові пристрої виводу на друкарську форму і на принтер. Незважаючи на те, що це не єдина існуюча мова опису сторінок, Аdоbе РоstScript фактично стала стандартом мови роботи з промисловими пристроями відображення. РоstScript – торгова марка компанії Аdobe Systems Іnс. і є простою мовою програмування. Вона об'єднує велику кількість ефективних методів формування сторінки: контурні шрифти, векторна і растрова графіка, інші методи відтворення зображень. РоstScript є програмним інтерфейсом між програмами формування документів і растровими пристроями виводу. Це перша мова формування графіки, що дозволяє незалежно використовувати комп'ютер, на якому створюється публікація, і пристрій виводу. Таким чином, одні й ті самі елементи мови РоstScript можуть бути використані для роботи з усім діапазоном пристроїв друку: від домашніх принтерів низького дозволу до промислових високоточних лазерних фотонабірних пристроїв, а також цифрових пристроїв безпосереднього виводу на друкарську форму і на друк.

Файл програми на РоstScript містить дескриптори (описи), необхідні для виводу сторінки. Такий файл складається з двох компонентів: вступної частини (прологу) і власне програми (сценарію). Пролог передує опрацюванню кожного документа, створеного видавничим додатком, і є набором угод, за допомогою яких результати роботи додатка перекладаються у формат, який підтримується мовою РоstScript. Пролог пишеться один раз, після чого пересилається автоматично на початок кожного документа, що створюється видавничою програмою. Сценарій – тіло опису зображення сторінки на мові РоstScript.

Модель функціонування РоstScript можна порівняти з роботою устаткування трафаретного друку: для формування зображення створюється трафарет, через який на підкладку наноситься фарба. Наприклад, щоб сформувати окремий символ, програміст РоstScript викликає процедуру завдання необхідного трафарету, тобто створення контуру символу, а потім визначає джерело, що "проходить" через трафарет для формування зображення на сторінці.

Штрихи формуються на сторінці за допомогою різноманітних операторів виводу. При цьому оператори заповнення заповнюють задану ділянку на поточній сторінці, оператори ліній формують лінії заданої ширини, оператори зображення – градієнти і півтони зображень сканованих фотографій, оператори відображення виводять зображення символів на поточну сторінку. Кожному з цих операторів передається визначена кількість відповідних аргументів, що дає можливість побудувати сторінку зі складових елементів. Одним із найбільш важливих аргументів є поточний шлях – опис набору точок (з'єднаних або нез'єднаних), ліній і кривих, що формують фігуру, а також їх місцерозташування.

Сторінка може складатися з кількох пластів зображень. При цьому видимими є тільки верхні, оскільки "фарба", нанесена РоstScript, непрозора і приховує те, що під нею. Після того як сторінка цілком сформована, вона друкується на пристрої виводу за допомогою оператора showpage з очищенням поточної сторінки після друку або соруpage зі збереженням зображення поточної сторінки для подальшого використання. Оператори шляху задають послідовність точок (пар координат х, у) на сторінці в декартовій системі координат, якими у межах сторінки або за її межами створюється шлях. Пристрої виводу використовують різні системи координат, але мова РоstScript містить інтерпретатор, що автоматично перетворює всі координати у коди друкуючого пристрою.

Мова РоstScript оновлювалася у кілька етапів. РоstScript другого рівня з'явився у 1990 році з трьома новими можливостями:

1. Підтримка композитних шрифтів із подвійним байтом (кожний символ яких кодується не одним, а двома байтами, тобто не 8 бітами, а 16). Ці шрифти використовуються в азіатських мовах, наприклад у японській, базовий алфавіт якої складається з більше ніж 7 тисяч символів.

2. Підтримка функції кольороподілу безпосередньо в RIP, що дозволило виводити повнокольорові документи і виконувати їх кольороподіл на рівні інтерпретатора РоstSсгірt.

3. Підтримка кількох технологій стискування даних, таких, як JPEG, LZW, i RLE, що дозволяє зменшити тривалість передачі файлів РоstScript мережею. Стискування перед передачею, а потім розпаковування на рівні РоstScript-інтерпретатора, дозволяє зменшити час проходження файлів по мережі.

РоstScript-3 дає можливість проводити додрукарські процеси повністю у цифровому вигляді. При цьому кольороподілене зображення не потрібно розбивати на файли для кожного з кольорів: всі кольори зображення зберігаються в одному файлі. Як наслідок – файли PostScript-3 зменшилися в обсязі. PostScript-3 має такі переваги:

– Поліпшена технологія зображень (Enhanced Image Technology) – автоматичне розпізнавання й оптимізація зображень з максимально можливою якістю.

– Device-оператор, що дає змогу опрацьовувати будь-яку кількість кольорів: від двох (duotone) до шести (Pantone Hexachrome).

– Система Net Works підтримує для принтера Wеb-сторінку, якою можна виконувати віддалене адміністрування принтера.

– RІР-трекінг дозволяє проводити трекінг на етапі візуалізації.

– RІР-кольороподіл на етапі роботи RІР підтримує НіFі Соlого.

– Прямий друк РDF дозволяє RІР приймати файл у форматі РDF, замість файла РоstScript.

– Набір із 136 стандартних шрифтів враховує сумісність платформ Масintosh i Windows. Є також підтримка двобайтних шрифтів для набору текстів азіатськими мовами.

– Друк Рlаnet Ready підтримує набори символів для більшості латинських і азіатських шрифтів.

– Драйвер принтера АdobePS: друк водяних знаків, друк з багатьма завданнями, поліпшене керування кольорами, необмежена можливість настроювання форматів паперу, пряме створення РDF-файлів.

– Гладкі кольорові переходи завдяки 16-бітовій глибині кольору по кожному кольоровому каналу. Також підвищена якість відображення півтонів і градієнтів.

У 1998 році у комерційному і високо-швидкісному друці стала застосовуватися технологія Adobe PostScript Extreme. Формат РоstScript Extreme об'єднує три основних технології Аdоbе: інтерпретатори Аdоbе РоstScript-3, формати РDF (Рогtable Do-cument Format) та РJTF (РогtаbІе Job Ticket Format). Формат РDF є внутрішнім, він дозволяє переглядати (на відміну від PostScript), архівувати, редагувати документи перед друком і друкувати файли незалежно від того, за допомогою якого програмного забезпечення й операційної системи вони створені, включаючи шрифти, загальне розташування тексту і формат сторінок. При цьому не обов'язково мати програмне забезпечення, в якому створено документ, і шрифти. Adobe PostScript Extreme має такі характеристики:

1. Умонтована підтримка як файлів PDF, так і файлів PostScript.

2. Умонтована підтримка створення і друку файлів у форматі РDF. Для перетворення PostScript у PDF використовується оброблювач Adobe Normalizer.

3. Технологія, що включає в себе RІР з інтерпретатором PostScript–3.

4. Технологія для розподілу, автоматизації і керування виконанням послідовностей завдань.

5. Інформація керування процесом подається у форматі РJTF.

6. У процесі використовуються проміжні файли у форматі PDF. Основне призначення цього формату – перехід до "безпаперового офісу". Цифровий оригінал у форматі РDF має менший розмір, ніж вихідний файл у форматі PostScript. При цьому він підтримує такі можливості керування друком, як ОРІ-посилання, керування кольором, спуск полос, трекінг, інформацію про растрування і півтони, команди друку тощо. Крім того, РDF можна перетворити назад у PostScript.

Існує два різновиди технології PostScript Ехtгеmе: для високошвидкісного чорно-білого друку та для друку високоякісної повнокольорової продукції. Для чорно-білого швидкісного друку користуються алгоритмами RIР-опрацювання на основі РDF, який перетворюється на растр із мінімальними витратами ресурсів і виводиться зі швидкістю понад 650 сторінок за хвилину. Пристрій ІпfоРгіnt-4000 корпорації ІВМ друкує із дозволом 480/600 dpi зі швидкістю до 708 двобічних відбитків формату А4 за хвилину.

PostScript Ехtrеmе є набором модулів JТР (Job Ticket Processors-оброблювачі завдань), які взаємодіють один з одним і цілком автоматизують весь додрукарський процес. Ці модулі одержують дані у форматі PJTF (Portable Job Ticket Format), містять інструкції про опрацювання документа в форматі РDF. Формат РJTF ґрунтується на мові РDF, до первісного документа можна повернутися тоді, коли необхідно внести зміни. Крім цього, можна тимчасово відкласти визначення певних деталей виробничого процесу або змінити їх у будь-який момент. Тобто деякі інструкції можуть бути задані після створення файла документа. У цьому виникає необхідність, коли:

– створенням документів займаються непрофесіонали без навичок підготовки друкованої продукції. Тут важливу роль відіграє можливість попереднього перегляду файлів для оцінювання їх відповідності заданим умовам;

– файли створюються художниками, які не мають ґрунтовних знань програмного забезпечення і створюють складні документи, які дуже дорого, важко або неможливо роздрукувати;

– існує необхідність друку документа в кількох варіантах – як високої якості (наприклад, із використанням Hexachrome), так і низької (цифровий оперативний друк);

– потрібно поєднати кілька растрованих документів для зменшення обсягу пам'яті. Найважливіші можливості PostScript Ехtreme можна звести до таких:

– Безпосередня робота з РDF. Результат роботи можна представити як у форматі РDF, так і у форматі PostScript. Крім того, документ у форматі PostScript може бути перетворений у РDF .

Художній редактор повинен багато знати і враховувати, терпляче і доброзичливо ставитися до запрошеного художника. Творчий набуток претендента він вивчає за попередніми роботами у випущених виданнях, на виставках, при спілкуванні. При цьому важливо знати також умови праці художника, швидкість виконання ним замовлень, досвід роботи з технічними пристроями, програмами Аdobe Photoshop, Adobe Illustrator, Corel Draw, можливість опрацювати свої роботи на комп'ютері. Художній редактор повинен стежити за роботою художника, оцінювати її, коректно робити зауваження та спрямовувати у передбаченому проектом художнього оформлення і технологічними можливостями напрямі. Зауваження повинні бути чіткими та обґрунтованими, тому слід готуватися до обговорень робіт, добре знати матеріал і всі найдрібніші пункти проекту оформлення. Отже, найважливішим у роботі художника і художнього редактора є принцип єдності концепцій видавництва, яке представляє художній редактор, і художника.

Завдання художнього та технічного редакторів, їх взаємодія

Терміни "художнє редагування" – "технічне редагування" виникли у 20–30-ті роки XX століття за аналогією з терміном "літературне редагування", але термін "редагування" не зовсім підходить до творчого процесу, який здійснюється над виданням. Так, наприклад, художник Микола Васильович Ільїн при виконанні роботи технічного редактора мав посаду "конструктор книги". Іноді художнього редактора називають режисером книги, художника – дизайнером, технічного редактора – книжковим техніком, конструктором. Нині посади технічного та художнього редакторів нерідко суміщаються, а художник працює лише над створенням зображального ряду. Хоча художник, крім створення ілюстрацій, декору і всього зовнішнього оформлення, нерідко розробляє всю композиційну основу видання, іноді навіть у вигляді точного посторінкового макета. Він також бере участь у процесі оцінювання якості відтворення і друку виконаних ним оригіналів або компонування текстових та зображальних елементів, верстці.

Художній редактор розробляє композицію видання. Він своїм власним трактуванням сюжетно-тематичного плану ілюстрування і всім задумом оформлення втручається у роботу художника, ретельно оцінює художні та технічні якості ескізів та оригіналів. У складних виданнях виконує розмітку оригіналів, макет для верстання, перевіряє зверстані аркуші, тобто виконує функціональні обов'язки технічного редактора.

Сучасний технічний редактор досконало знає технологічний процес і вимоги до оригіналів, які передаються на поліграфічне підприємство, тому він визначає технічні характеристики всіх елементів видання. Йому доводиться працювати композиційно над безліччю деталей, встановлювати між ними зв'язки і цим впливати на художній рівень видання. Він може побачити помилки художника або художнього редактора і попередити про них на перших етапах роботи над виданням. Саме технічний редактор має найбільше можливостей створити гармонічну будову відношень тих елементів набору та верстання, які без зображальних елементів спроможні створити красу видання. Надто важливою є роль технічного редактора у виданнях без ілюстрацій зі складною структурою тексту та різноманітною рубрикацією.

Без знання літературного матеріалу неможлива функціональна повноцінність художнього і технічного редакторів. Тому складення плану художнього оформлення – не технічне завдання, хоча до нього входять різноманітні деталі виробничо-технічних процесів. Художній редактор знає характеристики витратних матеріалів: паперу, картону, палітурних матеріалів тощо – і це допомагає йому створити професійно грамотне видання, дає можливість побачити наперед видання:

– у точно встановленому форматі;

– надрукованому певним шрифтом;

– віддрукованим тим чи іншим способом друку;

– на папері потрібної якості.

Детальна розробка плану починається з вибору розміру видання (формату) та інших розмірних характеристик, які стосуються задрукованої та незадрукованої частин, розмірів ілюстрацій, кегля шрифтів для всіх текстових елементів. Дуже важливо вибрати правильний формат для серійних, багатотомних і періодичних видань, оскільки у межах цього формату будуть розташовуватися всі елементи всіх випусків видання.

Особливо ретельно працює художній редактор над планом ілюстрування видання. При цьому визначається: які матеріали чи фрагменти твору слід посилити зображенням і в який спосіб це зробити. Художній редактор може поставити більш чітке завдання: виготовити фронтиспіс і шмуцтитули, або заставки на спускні сторінки. Значення має й прийом ілюстрування: чорно-білий або кольоровий, штриховий чи півтоновий. Нерідко художній редактор не звертається до художника, а самостійно оформляє видання. Потреба у художникові зникає, якщо видання перевидається і всі ілюстрації вже є, їх потрібно лише опрацювати, поновити і пристосувати для сучасної техніки, а також якщо не треба створювати малюнки, бо план оформлення входять декоративні елементи і заставки, які може розробити сам художній редактор (як правило, за освітою художник).

Отже, обов'язки художнього редактора полягають у:

– керуванні конструюванням видання, яке здійснюється дизайнером або власноруч;

– організації розробки та утвердженні проекту оформлення видання;

– контролі за втіленням задуму видання;

– замовленні художникам, фотографам, гра-фікам оригіналів ілюстрацій для видання та контролі якості їх виготовлення;

– організації виїзних знімань;

– критичному оцінюванні робіт фотографів і художників щодо їх відповідності ідейному задуму і художній формі видання;

– обробці авторських оригіналів зображень для подальшого виготовлення за ними ілюстраційних оригіналів для репродукування (у програмах Adobe Photoshop та Adobe Illustrator);

– підготовці макета видання;

– контролі художнього рівня макета і відпо-відності його технологічним вимогам;

– наданні вказівок технічному редактору щодо поліграфічного оформлення текстових і зображальних елементів видання (якщо немає макета)

– консультуванні технічного редактора з питань загальної конструкції, деталізації і особливостей макета, розробленого художником-оформлювачем;

– консультуванні технічного редактора з питань загальної конструкції, деталізації і особливостей макета, розробленого художником-оформлювачем;

– здійсненні коректури чорно-білих і кольорових репродукційних форм;

– нагляді за процесом друку видання безпосередньо на поліграфічному підприємстві;

– контролі якості друку видання за віддрукованими аркушами;

– контролі рівня підготовки матеріалів видання на етапі підписання до друку;

– затвердженні сигнального примірника видання;

– оформленні документації для оплати праці позаштатних художників-оформлювачів, гра-фіків, фотографів згідно з установленим у видавництві порядком;

– участі у фотографічних, натурних і репродукційних зніманнях кольорових та чорно-білих сюжетів, які потрібні для виконання видання. Обов'язки технічного редактора полягають у:

оцінюванні якості підготовки видавничого оригіналу (текстової та зображальної інформації) відповідно до установлених вимог;

– розмітці всіх текстових та ілюстративних елементів видавничого оригіналу – технічне виконання макета видання на папері та у програмі верстки;

– перевірці якості набору та верстки

– підготовці гранок і репродукційних від-битків для виготовлення виклеєного макета видання;

– практичній роботі над створенням макета;

– контролі дотримання існуючих стандартів і технологічних інструкцій;

– усуненні технічних порушень набору та верстки, які виникли внаслідок редакційної правки;

– обробці верстки видання та його зовнішнього оформлення для підписання до друку, оформлення його;

– розробці системи рубрикації видання із закріпленням параметрів за кожним рівнем заголовків;

– створенні довідково-допоміжного апарату видання (виноски, покажчики, списки літератури або ілюстрацій, примітки, коментарі тощо);

– оцінюванні якості сигнального примірника, утвердженні його;

– при офсетному чи глибокому друці – самостійно або разом із художнім редактором за вимогою поліграфічного підприємства затверджує монтаж друкарських форм.

Технічне редагування – перетворення шрифтових та зображальних матеріалів на мову поліграфії. Завдання технічного редактора – дотримання певних норм і стандартів, які визначаються Держстандартами або технічними умовами. Перш за все технічний редактор визначає основні параметри видання: формат, обсяг, шрифт, оформлення, що допомагає сприйняттю і підвищує читабельність. Він працює над оригіналом, версткою, звіряє та переглядає контрольні примірники, створює макет. Технічний редактор повинен мати у своєму розпорядженні такі прилади:

1. Типометричну лінійку, яка служить для різних вимірів, а також переведення одних типометричних одиниць у інші. Так, кегль, формат вимірюються в пунктах, що дорівнюють 0,376 мм, і квадратах, рівних 48 п або приблизно 18 мм. Найпоширенішими кеглями шрифтів є цицеро = 12 п = 4,5 мм, нонпарель = 6 п = 2,25 мм, петіт = 8 п. = 3 мм, корпус = 10 п. = 3,76 мм.

2. Макетні аркуші всіх стандартних форматів з позначенням форматів набору.

3. Альбоми кольорів.

4. Зразки паперу, обкладинок, палітурок.

Перед тим, хто надає авторському текстові матеріальну форму, ставляться такі завдання:

1) систематизувати зміст, виявити найва-жливіше у тексті;

2) спрямувати увагу читача на головне;

3) поліпшити сприйняття текстового матеріалу.

Виконання цих вимог неможливе, якщо:

а) оформлення не відповідає змісту;

б) текст утомлює очі;

в) видання оформлено без дотримання законів композиції і дизайну. Обличчя видання, його композиція та зображальний ряд виникають і втілюються в оригіналах, композиційно-графічній моделі, макетах. Початком створення книжкового видання можна вважати час, коли авторський оригінал надходить на художньо-технічне та поліграфічне опрацювання. Видатний художній редактор В. В. Пахомов виділив два етапи процесу творення книги: видавничий та поліграфічний7:

1. Установлення композиційних основ книги та засобів її оформлення, створення оригіналів оформлення та розробка деталей композиції – видавничий процес.

2. Виготовлення друкарських форм, друкування накладу, брошурувально-палітурні роботи – поліграфічний процес. Образ видання, композиційне та зображальне оформлення виникають і знаходять своє вирішення на видавничому етапі роботи. На другому етапі видання як завершений твір перетворюється у форму, придатну для механічного розмноження, без змін у зовнішньому вигляді.

Художнім редагуванням вважається той етап роботи над виданням, коли формується задум, виробляється проект видання, безпосередньо пов'язаний з режисурою, а також здійснюється редагування та затвердження оригіналів.

Після етапу художнього редагування виконуються переважно технічні завдання – визначаються характеристики всіх елементів видання: шрифтів, зображень, проміжків, декоративних елементів, тобто утворюється єдина система елементів майбутнього видання зі заздалегідь визначеними параметрами, які стають основою композиційно-графічної моделі.

У періодичному виданні модель створюється один раз, але кожний окремий номер (випуск) також потребує ретельного опрацювання художнім і технічним редактором через різну кількість текстових, зображальних матеріалів, тематичну спрямованість тощо. Первісну модель періодичного видання (макет) зазвичай створює професійний дизайнер, а спільне завдання художнього та технічного редакторів – дотримуватися цього макета, його основних принципів, аби не порушувалась уніфікація видання. Саме тому в періодичних виданнях роботу технічного редактора найчастіше виконує верстальник.

Початкові елементи дизайну видання: формат, обсяг, кількість колонок – розробляються дизайнером одноразово. Наступні етапи оформлення окремого номера або спеціальних сторінок полягають у художньо-технічному процесі, що включає вибір та застосування шрифтів, зображень, способи розміщення матеріалів, засновані на використанні законів контрасту, пропорції ритму. Бажано, щоб ці елементи були більш-менш постійними.

Звичайно, можна змінити дизайн газети або журналу, але не варто робити це занадто часто, бо стійкість композиції видання виробляє у читача своєрідну модель очікування, що покращує ознайомлення з матеріалами, привчає шукати їх на звичному місці, виробляє готовність сприймати публікації в знайомих і звичних формах. Стабільність в оформленні пов'язана зі змістом, тематикою та жанровою структурою видання. Стійка композиція номера – запорука довготривалої моделі періодичного видання.

Майстерність художнього і технічного редакторів полягає ще й у тому, щоб у процесі верстки створити цілісне, струнке видання, не порушуючи його естетичної гармонії. Для цього застосовуються композиційні закони: закон симетрії, пропорційності, рівноваги, оптичної ілюзії, а також елементи контрасту. Щоб досягти потрібного ефекту, потрібно:

– уміло обирати кегль та накреслення шрифтів основного та додаткового текстів;

– розумно використовувати різноманітність форматів набору;

– застосовувати таку верстку, щоб обсяг суцільного текстового набору оптично скорочувався, а найважливіше було яскравішим. Технічний та художній редактори повинні пам'ятати: при виділенні головного не можна принижувати другорядне, яке також має значення для розуміння змісту.

Художник-конструктор книги повинен вміти творчо враховувати велику кількість чинників: політичних та освітніх, духовних та матеріальних, соціальних та культурних, які впливають на формування видання. Одночасно він має вміти побудувати ансамбль видання, естетично сформувати його просторово-образну форму.

Художнє конструювання як творча діяльність входить до складу мистецтва оформлення друкованих видань разом з графікою та типографікою. Художник створює зображальні оригінали (ілюстрації та оформлення), художній редактор формує зовнішнє та внутрішнє обличчя видання у матеріальній формі, а технічний редактор має організувати видання як функціональний комплекс і композиційний ансамбль.