Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Кримськотатарський друк

Л. Ш. Динікова

здобувач
УДК 002.2 (477.75)

У статті досліджується неслов'янська друкарська справа XVIII–XX століть, подаються матеріали про першу друкарню в Криму, розповідається про роботу Кримськотатарської друкарні в Бахчисараї. Подано цікаву історію видання газети "Терджіман", "Додатка до Терджіману", де публікувалися твори кримськотатарських авторів.

In article is investigate not slavic typografical case XVIII–XX cen. Are shown materials about first printing house in Crimea, told about work of Crimeatatare`s printing house in Bachchisaray. Sent interesting story about edition of "Terdzhiman" and "Enclosing to Terdzhiman" newspapers, which publishing compositions of crimeatatare`s authors.

Культура того чи іншого народу – унікальне, неповторне, багатогранне явище. Це стосується й етнічних спільностей України. Згідно з постулатом, поширеним серед етнографів: – хто знає один народ – не знає жодного. І, справді, знання "чужинців", особливо споріднених генетично або територіально, дають змогу краще визначити й з'ясувати роль і місце власного народу в колі інших.

Народ з прадавньою історією, а предками кримських татар були таври, що жили на Кримському півострові понад два тисячоліття тому, народ, який лише 200 літ тому мав могутню державу – Кримське ханство, виявився сьогодні зайвим на своїй землі, без національної батьківщини, культури. Усі історичні, культурні цінності (матеріальні й духовні), які залишили кримські татари на національній батьківщині під час депортації, знищували. Палили, руйнували все, навіть друковані твори татарською мовою. Усе це треба повернути до життя, відродити. Цього давно ніхто не досліджував, це фактично біла пляма в нашій культурі. Друкарська справа кримськотатарської меншини потребує якнайглибшого вивчення.

Дослідивши неслов'янське друкарство XVIII – XX століть у Криму, можемо констатувати: всі національні друкарні визначаються за єдиною ознакою – місцезнаходженням центрального духівництва за умов наявності достатньої кількості народонаселення. Інший чинник – потяг до національної освіти конкретної яскравої особистості (у караїмів – Фіркович, у вірмен – Айвазовський, у кримських татар – Гаспринський). Звичайно, що в XIX столітті друкарським центром Криму стає призначена указом 1784 року столиця Таврійської області – Сімферополь. З одного боку, це центр духовного релігійного життя ("із іновірців" – євреїв, магометян), з іншого – адміністративний центр. Починає своє існування у Сімферополі як друк адміністративного підпорядкування, по суті слов'янський.

Перша друкарня в Криму була створена на початку XVIII століття караїмами Єрушали. Дати виданих у ній книг свідчать, що вона існувала вже в 1731році на Чуфут-Калє – у столиці й релігійному центрі караїмів. Перші книги були в шкіряних палітурках, близькі за оформленням до українських книжок того часу. Перша сторінка традиційно починається із заставки. На сторінках книг немає прикрас, окрім композиції заголовків, тобто оформлення книги відповідає найпростішому оформленню західних і слов'янських книг цього періоду. Компонування слів і висловлювань достатньо продумане й урівноважене.

Перша вірменська друкарня була створена за ініціативою Г. Айвазовського (священнослужителя і дядька відомого художника) у 1860 році в Феодосії при вірменському Халібовському училищі. Вірменський шрифт, придбаний у відомого французького майстра Арамяна, відрізнявся добірністю. У цілому оформлення вірменської друкарні періоду розквіту можна охарактеризувати як найєвропізованіше в Криму. Першим журналом національного друку в Криму став часопис "Масяц Агавни", який видавався в Феодосії. Сучасний друк – газета "Масяц Агавни" (м. Сімферополь). Традиційним для Криму є поєднання друку адміністративної частини російською мовою і пізнавальної – національними мовами.

Кримськотатарська друкарня в Бахчисараї починає свою роботу з випуску в 1881 році І. Гаспринським першої газети під назвою "Гоньгъуч" ("Первісток"), з травня 1881 року –"Шафан". Два невеликих листки газети виходять обмеженим тиражем.

Газета "Терджіман" [1] існувала 35 років. Перший її номер (мал.1) вийшов 10 квітня 1883 року і був приурочений І. Гаспринським до 100-річчя приєднання Криму до Росії. Цей номер вийшов у кількості 320 примірників. У 1885 році тираж становив трохи більше 1000 примірників, а згодом зріс до 15–20 тисяч примірників на рік. Географія розповсюдження газети була значною (від Болгарії до Китаю). Газета проіснувала до 1918 року. Пізніше, після смерті Гаспринського, Дж. Челебі писав: "Створена ним (Гаспринським) газета "Терджіман" стала оазисом культури нації".

Спочатку газета виходила російською (перші сторінки) і тюркською (подальші сторінки) мовами. Лінійки й типи російських шрифтів характерні для всієї кримської типографіки того часу, незалежно від національної належності. Особливо це добре видно по заголовку, який повністю відповідає оформленню заголовків кримських газет. Прикладом цього є сімферопольська приватна міська газета "Салгир" і газета "Тавріда", які редагував караїмський просвітник Казас І.

У кінці 1905 року в бахчисарайському видавництві тюркською мовою почали виходити нові періодичні видання. Жіночий журнал "Алем-і-Нієван" ("Жіночий світ") [2] видавався з ініціативи дружини Гаспринського, а потім – його доньки, Шефіки. Він був запланований як "спеціальний щотижневий журнал спеціально для мусульманок" за такою програмою: права мусульманок за Шеріатом і згідно із законом; хатнє господарство, гігієна і виховання; рукоділля, ткання, килимарство, шовківництво тощо (з ілюстраціями: малюнками і фотографіями); жіноче життя і діяльність жінок інших народів; наука і література.

Дитячий журнал "Ален-і-Суб'ян" друкується з 1906 року. Вперше в Криму виходить національний гумористичний журнал "Ха-ха-ха". Загальнополітична газета "Міллет" ("Нація") була рупором мусульманської фракції в Державній думі Росії. У 1892–1894 роках виходив спеціальний "Додаток до Терджіману", де публікувалися твори кримськотатарських авторів.

Наприкінці XIX – на початку XX століття була випущена велика кількість науково-популярної і просвітницької літератури, навчальних посібників. Був налагоджений друк Корану трьох форматів (малого, середнього і великого). Оформлення книги бахчисарайської типолітографії відповідало оформленню книг провінційних видавництв Російської імперії того часу. Враховуючи вплив мусульманської релігії на світогляд кримськотатарського народу, ілюстрації в ранніх виданнях були повністю відсутні. У підручниках для дітей (мал. 2) ілюструються морська і сухопутна техніка, дерева, види суші й моря, карта землі тощо і зовсім відсутнє характерне для західних видавництв зображення обличчя людини. Тільки у післяреволюційний період з'являється, зображення людського обличчя.

Варто зазначити вишуканість компонування і каліграфію заголовка газети "Терджіман". І. Гаспринський як оформлювач книг і газет, що випускалися в його друкарні, “розумів непристосованість арабського алфавіту до фонетичного ладу тюркських мов. Але в той час не могло бути мови про будь-яку зміну шрифтів". Він розробив модернізовану систему шрифтів для кримськотатарського друку, що створювалась на основі арабської каліграфії зі спрощенням і естетичним вдосконаленням її знакової системи, яка відповідає технічним можливостям типолітографії кінця XIX – початку XX століття. Сам Гаспринський зазначав, що спочатку складальник був з Константинополя, як і шрифт, "потім вже я привчив своїх".

Фактично в Криму кримськотатарська масова типографіка до революції випускалася тільки у Бахчисараї і адміністративному центрі – Сімферополі.

У післяреволюційний період поступово зростає кількість видань, випущених кримськотатарською або російською мовами, що відображають життя одного з корінних народів Криму – кримських татар. Випускається вже не тільки загальноосвітня література, а й науково-популярна та наукова. Наведений приклад сторінок книги про татарське тавро [3] (мал. 3) відповідає якісному напряму художнього оформлення наукових книг того часу.

Після створення Кримської АРСР кримськотатарська мова, нарівні з російською, стає державною в Криму; одночасно обома мовами оформлюється адміністративна типографіка (мал. 4).

Найбільше відображення національні мотиви в кримськотатарській типографіці XX століття знайшли в казках для дітей і в спеціальній літературі. Розглянувши численні ілюстрації до "Казок і легенд татар Криму" [4], маємо зазначити (мал. 5) широке використання національного кримськотатарського орнаменту, створеного під впливом орнаменталістики інших народів. Так, наприклад, орнамент, наведений на малюнку а), можна віднести до єгипетсько-месопотамської групи. Якщо розглянути орнаменти ранньої типографіки України, то основним їх мотивом є рослинний. Частина орнаментів кримських татар, що формувались під впливом орнаментів сусіднього народу, незважаючи на заборону Корану зображати все живе, все одно містять у собі елементи рослинного світу. В орнаменталістиці наведені характерні для Криму рослини (наприклад, орнамент "гранат" – малюнок б), малюнок в) – виноград). На орнамент вплинув і розподіл Криму за кліматичними зонами (наприклад, орнамент на малюнку г) належить до "степових").

Інші види типографічних видань можна розглянути на прикладі поштових карток (листівок), представлених дореволюційним і довоєнним друком. Їх оформлення повністю відповідає художнім тенденціям свого часу. Так, дореволюційний друк використовує картину Рєпіна, що зображує кримськотатарського провідника в горах. Створюючи полотно мистецтва, Рєпін прагнув закомпонувати площину, виходячи з теорії психології сприйняття, з акцентом зорового об'єму по правому краю. З точки зору зображення берегової лінії Південнобережжя та постави провідника на коні тощо, листівка не зовсім реалістична: Аю-Даг і Гурзуф не можуть так близько розташовуватись до гір, а татарин-провідник може впасти з коня, через незручну поставу. Але цими композиційними прийомами досягається інша мета, поставлена Рєпіним: показати первозданну красу узбережжя, ошатність костюму і горделивість постави представника одного з корінних народів Криму, виділяючи його як особистість. Представлена на малюнку післяреволюційна листівка відображає композиційні тенд

енції довоєнного часу, реалізм у відображенні одного із численних народів радянської держави, його звичаї. Таким чином, навіть у поштовій картці засобами художнього оформлення передається тенденція в політиці сприйняття одного і того ж питання – національного.

Отже, у зв'язку з депортацією кримськотатарського народу типографіка його в Криму тривалий час не розвивалася. Після повернення їх до Криму в останнє десятиріччя насамперед випускалися загальноосвітні твори і політичний рупор народу – газети. Ці твори відповідають сучасній тенденції найбільш дешевого у економічному відношенні українського провінційного друку.

Через зрозумілі причини більшість друкованих і електронних ЗМІ в Автономній Республіці Крим виходять російською мовою, однак останнім часом спостерігається тенденція до збільшення кількості видань українською мовою. На сьогодні таких видань уже шість: газети "Кримська світлиця", "Будьмо", "Джерельце", "Кримспорт", "Думка" і бюлетень "Кримськотатарське питання". Республіканським комітетом з інформації Автономної Республіки Крим зареєстровано 15 видань, засновниками яких є представники різних кримськотатарських організацій. Регулярно виходять п’ять найбільш впливових і тиражних кримськотатарських суспільно-політичних газет: "Голос Крима", "Арекет", "Авдет" і "Къырым", релігійна газета "Хидает", а також два журнали: "Йылдыз" і "Йылдызчик".

У цілому, за даними Республіканського комітету з інформації АРК, структура друкованих ЗМІ за мовами видання має такий вигляд (див. табл.):

На жаль, більшість кримських видань мовами національних меншин через скрутне матеріальне становище виходять нерегулярно. Більш-менш стабільно видаються газети "Извор" (болгарською), "Хоффнунг" (німецькою), "Голубь Масиса" (вірменською), "Шолэм" (російською та єврейською).



1. Терджіман: Періодичне видання – Баг'часарай: Терджиманъ, 1899. – № 38.
2. Гаспринський І. К'адинлар (Жінки). – Баг'часарай: Терджиман идареси тарафындан нешыр, 1903.–18 с.
3. Акчокракли. Про татарське тавро в Криму. – Баг'часарай: Тип. Худий. Пром. Техн., 1926. – 28 с.
4. Казки і легенди татар Криму / Алупкінський державний палац-музей. – Сімферополь: Держвидавкрим. АССР, 1934. – 78 с.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові