Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Візуальний образ міжнародного телеканалу "Німецька хвиля"

В. В. Гоян

к. філол. н., доц.
УДК 070:621.397.13

У статті на прикладі ефірного досвіду міжнародної телерадіокомпанії "Німецька хвиля" досліджується специфіка візуального компонента телевізійного каналу: колорит, стиль.

The specificity of a visual component of the TV channel ( the colour and the style) is investigated on an example of experience international TV company "Deutsche welle".



Об’єктом дослідження статті є стилістичні та візуальні особливості міжнародного телеканалу "Deutsche Welle" ("Німецька хвиля"), зокрема інформаційної програми "Journal" ("Журнал"), у контексті сучасного телевізійного виробництва міжнародної телепродукції.

Історіографія питання. В українських наукових виданнях з журналістикознавства досвід професійної діяльності ТРК "Німецька хвиля" розглядався у різних аспектах, зокрема, у статті В. Гоян, О. Гоян "Німецька хвиля" на українському грунті" (Наукові записки. – Т. 3) досліджувався інформаційний сегмент телевізійного мовлення "НХ"; у статті В. Гоян "50 років ефірного діалогу між культурами: досвід міжнародної телерадіокомпанії "Deutsche Welle" (Наукові записки. – Т. 11) аналізувалися основні етапи становлення та розвитку DW в контексті міжнародного обміну; у науково-популярній літературі присвячено увагу історії ТРК (Мащенко І. Міфи і реалії телерадіоефіру. – К., 2001; Мащенко І. Лики і лиця телерадіопростору. – К., 2003). Проблемі використання колірної символіки, стилістичних прийомів та візуальної організації події засобами ТБ приділяли увагу Р. Арнхейм (Искусство и визуальное восприятие. – М., 1974), В. Горпенко (Колір. – К., 1995), Р. Ільїн (Изобразительные ресурсы телевизионного экрана. – М., 1973), Ю. Шаповал (Изображение и слово в журналистике. – Львов, 1985) та ін. Авторка статті також зверталася до теоретичних і практичних основ кольору, колориту, композиції зображення та специфіки візуального сприйняття екранної інформації глядачем у публікаціях "Візуально-вербальний контекст телевізійної інформації" (Вісник КУ. – К., 1995), "Кольористика та зображальна естетика телевізійної інформаційної програми" (Вісник КУ. – К., 2000), "Зображальна естетика сучасного телебачення: кілька штрихів до іспанської телепубліцистики" (Наукові записки. – Т. 7)

Актуальність цього дослідження полягає в тому, що півстолітня практика здійснення класичної комунікації ТРК "Німецька хвиля", яка позиціонує себе учасником і творцем ефірного міжкультурного діалогу, розглядається з точки зору ефективності зорового компонента, адже саме візуальний аспект спілкування створює передумови для дії "відразу декількох потоків інформації" [1]. Аудиторія "Хвилі" різноманітна й традиційно контактна. Спочатку це були виключно радіослухачі, які сприймали вербальну інформацію, вибудовуючи у своїй уяві зорові образи. Згодом аудіовізуальну палітру новин доповнила телевізійна картинка. І, нарешті, споживачами інформаційної продукції стали користувачі Іnternet – читачі, слухачі та глядачі водночас. Аудиторія "Deutsche Welle" стабільно збільшується не лише завдяки глобальній присутності на ринку електронних ЗМІ, а й чітко визначеній ефірній політиці та, власне, стилю.

Телевізійний канал "DW" доступний глядачам всього світу, вирізняється з-поміж інших міжнародних мовців стилістичною цільністю. Стиль телевізійного каналу (за теорією журналістикознавства) – відносно стійка сукупність характерних, повторюваних рис, комплекс особливостей, які вигідно підкреслюють оригінальність і своєрідність телеканалу [2].

Синтез елементів модерну і класики у візуальному оформленні (можемо виокремити як сегменти телепрограм, власне програми, так і комплексний дизайн каналу загалом) – свідчить про сучасне мислення телевізійних виробників, підкріплене творчим і технічним прагматизмом. Синьо-блакитно-білі кольори, які небезпідставно експлуатують також інші телевізійні канали, для "DW" стали візитними. Класична гама холодних кольорів із домінуючим синім створює образ ділового інформаційного каналу: абсолютно прозора позиція нейтрально орієнтованого каналу-спостерігача, який прагне бути неупердженим і незаангажованим.

Глобальні потрясіння початку цього століття вплинули на колорит і стилістику багатьох телеканалів. "Німецька хвиля" не стала винятком, демонструючи свою небайдужість, відкритість та співучасть гармонійним поєднанням кольорів і відтінків теплої та стриманої колірних гам. У графічному оформленні телевізійних програм були використані "настроєві": бірюзовий, ніжно-зелений, світло-фіолетовий, рожевий, вишневий, світло-помаранчевий, жовтий, світло-коричневий, коричнево-чорний. Ці кольори та відтінки дозовано затемнені, подекуди щедро розбілені – рівно настільки, щоб передати глядачеві енергетику доби: легий смуток і сум (але не сум’яття), спокій, впевненість і життєрадісність. Емоційність сприйняття підсилює ефектна музика – традиційно класичний смак "DW".

Телебачення "Німецької хвилі" логічно структуроване: щодня і щогодини в ефірі інформаційна телепрограма "Journal" ("Журнал"), почергово – німецько- та англомовні, двічі в день меншістю, так з’явилася можливість учитися створювати якісний інформаційний телепродукт на конкретному прикладі закордонних колег (для багатьох українських каналів на той час виготовлення відеоанонсу було проблематичним).

Відеоанонс інформаційної телепрограми "Journal" зразка 1996 року – класична оригінальність цього жанру. У кадрі – рухомий квадрат, кожна сторона якого презентує основні події, відтитровані словом-заголовком: наприклад, "Vorlage", "Vorfeld", "Verleihung", зміст інформації стисло викладений ведучим.

Відеоанонс інформаційних сюжетів 2004 року – це той же квадрат, модернізований до статичного, який з’являється в кадрі завдяки рір-проекції у лівій частині екрана під час студійного включення та супроводжується титрами: незмінні заголовок "Journal", підзаголовок "Nachrichten", обов’язкові "ключові" слова-презентери подій. Саме на цьому тлі ведучий повідомляє тему сюжету, далі подається відеоматеріал. Якісне сприйняття інформації досягається завдяки чітко організованій композиції кадру, яка "допомагає скерувати увагу глядача на певний об’єкт і викликати певні враження" [3]. Стиль анонсу зберігається також у спортивному огляді "Journal"–"Sport", який є складником програми. Загалом, сучасний "Journal" має нетрадиційну верстку: перші два сегменти – інформаційні (новини та спорт), загальний хронометраж яких близько 15 хв. Ці блоки програми сприймаються цілісно і відокремлено водночас: студію "Journal" ділять двоє ведучих, кожен з яких має свій майданчик.

Оформлення студії виконане з урахуванням двох мізансцен, колірна гама – полярна: відтінки холодного синього плавно переходять до блідо-помаранчевого та жовтогарячого. Колірні акценти дублюються в дизайні титрів. Третій сегмент програми – аналітичний: "Wirtschaft" (економічний огляд), "Interview" (актуальні інтерв’ю), "Tagesthema" (тема дня), "Die Woche" (огляд найважливіших подій минулого тижня) та ін. Ці рубрики виходять в ефір залежно від днів тижня, а також актуальності тих чи інших подій. Наступний сегмент – "Wetter" (погода в Німеччині, Європі та світі) – класичний варіант прогнозу погоди, стилізований під карту регіонів, яка оздоблена графічними символами (сонце, хмари, дощ, сніг) і титрами. Супроводжує зображення приємна фонова музика: виробники відмовилися від коментування погоди ведучим у студії, навіть від закадрового тексту, що вмотивовує стилістичний вибір телеканалу.

Висновком до цієї наукової розвідки можна вважати таке: ефект комплексного сприйняття різних за тематикою та інформаційним наповненням сегментів телепрограми "Journal" досягається завдяки візуальному балансу і чітко витриманій стилістичній стратегії, що є своєрідною ефірною політикою каналу, сучасною телевізійною класикою від "Німецької хвилі".

1. Почепцов Г. Г . Имидж-мейкер: паблик рилейшнз для политиков и бизнесменов. – К., 1995. – С. 114.
2. Гоян В. В. Кольористика та зображальна естетика телевізійних програм: світовий досвід: Методичні рекомендації. – К., 2002. – С. 32.
3. Миллерсон Джеральд. Технология телевизионного производства. – М.,1974. – С. 218.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові