Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Література для дітей у XX столітті: жанрово-тематичний аспект

Н. М .Вернигора

асист.

УДК 655, 41; 655. 5 (82-93)

Двадцяте століття позначене стрімким розвитком в Україні книговидавничої справи. Виданням для дітей відводиться роль ідеологічного формування особистості, що трагічно позначається на літературному процесі та долі самої України. Проте, незважаючи на спади й піднесення у творчому процесі, книговидавнича галузь невпинно розвивається.

The XXth centery is marked by the development of book-publishing in Ukraine. The editions for children should play the role of ideologic formation of individuality that tradically impact on the process and destiny of the Ukraine. But in spite of decline and growth in creative process, the book-publishing branch is being constantly developted.

Актуальність теми

Саме у ХХ столітті відбувається розвиток видавничої галузі. Стрімкі зміни в суспільному житті зумовили нагальну потребу широкого тарижування друкованого слова. Як наслідок - розгалуження мережі друкарень, розвиток технічного устаткування виробництва. До читання долучається широкий загал реципієнтів. Розвиається типологія, проблематика та жанрова специфіка видавничого процесу.

Предмет дослідження - книжкові видання ХХ століття для дитячої та підліткової аудиторії.

Історіографія питання

Науковим напрацюванням у цій тематиці слід завдячувати філологам, які досліджували творчість окремих письменників (Є. Гуцала, І. Франка, Б. Грінченка) - Бойцун І. Є.(1),Гуманній В. І. (2), Кравченку М. В. (3). Типологію літературної казки досліджував Сорокотенко О. В. (4). Підліткову літературу, зокрема шкільну повість 60-80-х років ХХ століття, аналізував Кириченко П. В. (5). Книговидавничу галузь Галичини досліджував Шеремет Л. М.(6). Дотичні до теми теоретичні питання розробляла Білітюк Л. А. (7).Авторка прагне сконструювативидавничо-літературний процес ХХ століття, зокрема в галузі книгодрукування для дітей, та охарактеризувати основні періоди для подальшого дослідження теми.

Початок ХІХ століття ознаменувався бурхливим розквітом літератури для дітей. По-перше, напрацювання ХІХ століття створили міцне тематично-жанрове підгрунтя. По-друге, розвивається видавнича справа. По-третє, українська література початку ХХ століття в основі своїй перетворилася на ідеологічну зброю (література для дітей теж не могла лишитися поза цим процесом).

До того ж, після російської революції 1905 року на нетривалий час розширилося функціонування української преси. Багатотемність украънськоъ художнього й публіцистичної лытератури, діяльність письменників у галузі художнього перекладу сприяли розширенню словника української мови, виникненню нових жанрів, розвитку мовностилістичної системи. У цей час відбувається активний процес нормалізації та кодифікації норм української літературної мови. З"являються словники Є. Желехівського та С. Недільського, Б. Грінченка, граматики А. Кримського, В. Сімовича. Точиться полеміка навколо українського правопису і алфавіту.

Твори М. Вінграновського звернені не лише до дітей. Втім є автори, які працюють винятково для дитячої аудиторії. Так, у жанрі літературної казки для дітей невідступно й послідовно працює Юрій Ярмиш. Василь Скомаровський створює ряд призначених для дітей біографічних поем (зокрема про Т.Шевченка). Постійно для дітей працюють Н. Забіла, М. Пригара, М. Познанська, П. Утевська, В. Бичко та ін.

Трилогія Всеволода Нестайка "Теодори з Васюківки" в кінці 70-х років стає популярною. Підгрунтям популярності є добрий гумр твору. У цей час відбувається активний процес нормалізації та кодифікації норм української літературної мови. З"являються словники Є. Желехівського та С. Недільського, Б. Грінченка, граматики А. Кримського, В. Сімовича. Точиться полеміка навколо українського правопису і алфавіту.розвивається видавнича справа. По-третє, українська література початку ХХ століття в основі своїй перетворилася на ідеологічну зброю (література для дітей теж не могла лишитися поза цим процесом).

На цьому фоні вигідно вирізняються твори авторів, що звертаються до дітей розвинених і розумних (М. Вінграновський, Є. Гуцало, Гр. Тютюнник та ін.)

Жанри, що утвердилися, cтpiмко розвиваються, вiдбруньковують нове тематично-стильове розмаїття.

Початок ХХ століття

Особливо популярними в цей перiод стають історичні та побутовi оповiдання, що зображують загострення суспiльних стосунків та спонукають до боротьби. ТраДицiйна казка початку ХХ столiття сповільнюється розвиток,натомicть нaбуває поширення жанр революцiйної казки. Такими ж iдеями пронизанi й noeтичнi та драматичнi твори перших двох десятилiть.

У першi десятилiття ХХ столiття для потреб юного читача активно працюють: друкарня "Руська рада" (м. Чернiвцi) [22], видавництво "Дзвiн" (м. Київ) [23], Педагогiчне бюро Полтавського губернського земства (м. Полтава) [9], друкарня "Вiсман та Мордхiлевній" (м. Катеринослав) [24], друкарня Киiвськоi народної управи [25], друкарія І. Л. Фрiшбері'а (м, Полтава) [1 О], Друкарськс бюро I-oї Київськоi друкарськоУ спiлки [12; 13], видавництво "Культура" (м. Киiв) [26], видавництво "Український робiтник" [21], "Українське видавництво о Катеринославi" [18], Друкарське видавниче управлiння (м. Киiв) [17].

Укладаються першi cepiї книжок для дiтей: "Дитяча бiблiотека" (видавництво "Руська рада", 1909) [22], "Бiблiотека Сiрополка" (перше видання зазначене Педагогiчним бюро Полтавського губернського земства, 1917; того ж 1917 року в Києвi, в Друкарському бюро 1-ої; Kиївської друкарської спiлки теж виходить кiлька видань з позначкою "Бiблiотека Сiроnолка"; згодом книжки cepii виходять i в інших вндавництвах, таких як "Друкарня Bicмана та Мордхiлевича" (1918) [24], "Час" (1919) [27], "Чайка" (1924) [11], "Дзвiн" [28], "Типографiя Шарфе в Вецларi" [29], "Молодь" [30; 31], "Дипвидав" [32] тощо), "Книжки для читаиня в класi" (видавництво Педагогiчного бюро Полтавського губернського земства, 1917) та нH.

Такому розвою, безумовно, сприяло те, що з березня 1917 року в часи Української народної республiки, з української мови знято вci заборони, а тому збiльшується кiлькiсть видань украiнською мовою, урiзноманiтнюється їхня тематика, публiкуються книжки для просвiти народу, створюється Вища навчальна академiя наук, активно заnочатковується вивчення укpaїнcькoї мови i вироблення наукових засад творення нацiональної термiнологiї. Прогoлошене гасло coборноcтi України сприяє й активізації пpоцeciв зокрема Bapiaнтів української лiтepaтypнoї мови. Вiдомий "Стилiстичний словник" І. Oгієнка (1929) opiєнтyє на заганолiтeратурнi норми, сформованi на середньонидднinрянських говорах укpaїнської мови.

Yci ці процеси 20-х poків були ознакою відображенняження української державностi й пов'язаною з нею нацiонально-мовною полiтикою, що впливала на функцiонування лiтeратурної мови в культypi, oсвітi, вiйську, релiгiї, взагмi в державi.

У цей перiод длЯ дiтeй продовжують писати Іван Франко, Леся Yкpaїнка, Михайло Коцюбинський, Олександр Олесь, Cтeпан Васильченко, Борис Грінченко, Володимир Винниченко.

Триває робота над збиранням фольклорних твоpiв та впорядкуванням збiрок.

У кінці 20-х pоків, після бiльшовицької революцiї, особливого пiднесення набуває Haцioнальна iдея, що емоцiйио мальовничо виявляється в ycix сферах лiтeратурної дiяльностi.

Третє десятиліття пов'язане з приєднанням до імперії довколишнiх народiв, пiд тиском імперської полiтики до лiтератури входить жанровий рiзновид поетичних та прозових твopiв, що мас iнтернацiональне звучання.

У цей перiод для української лiтератури настає не найкращий час. Вiдсутнiсть національної держави и позначається на українськiй культурi й, зокрема, через мовну полiтику налiтературi, на базi недержаностi мови виникає суперечливiсть мiж потенцiйними можливостями української мови та її використанням урiзних галузях суспiльного буття. Вiдбувається порушення мiж усною i писемною мовами. Маючи світового рiвня перекладацьку школу, розвиненi традицiї перекладознавства в Україні, українська лiтература потер пас без власних перекладних словникiв з aнглійської, французької, німецької й iнших мов. Натомість зявляється велика кiлькiсть росiйсько-українських словникiв. Починається активне зросiйщення всіх сфер укpaїнського суспiльства.

Українськакa iдея, шо набула в цей час поширення i розвитку, потрапляє пiд імперську розправу. Письменники, якi Maють можливiсть, їдуть за кордон. Це перша хвиля краківської лiтературної eміграціїi ХХ столiття.

Емiгpaнти об'єднуються в нацiональнi культурнi осередки. Створюються Празька (Олександр Oлесь. т. Бiлецька й iн.) та НьюЙоркська (Богдан Бойчук, Юрiй Тарнавський, Богдан Леnкий, Богдан Рубчак та iн.) лiтературнi групи. Bони дiють нa засадах. Сnогади та ностальгiя - основніi теми творчостi лiтeрвторiв.

Середина ХХ столiття.

У кінці третього - на початку четвертого десятилiття ХХ столiття створюються потужнi видавництва лiтератури для дiтей: "Радянська школа" (спрямовує свої зусилля на видання шкiльної лiтератури - це видання на зразок"Весна та лiто: 3бiрка вiршiв, оповiдань та казок" [35], "Держлiтвидав" (І. Нечуй-Левицький"Вибранi твори" [33J, "Укpaїнські народнi казки: Легенди, оповiдання, речитвтивнi вiршi для дiтeй" [36]), "Молодь" (М, М. Коцюбинський "Ял инка" [34] тощо). Та найгoловнiшим осередком видання книги для дiтей все ж варта назвати видавництво "Дипвидав УРСР", що в 1964. poцi змiнить свою назву на "Веселка" й продов: жить роботу над виданням переважно лiтeратури для дітeй. Але видавництвa працюють під суворим наглядом i постiйним втручанням держави. Iдео логiзацiя набула небезпечних розмахiв. Жоден письменник не мас можлнвостi працюватипублiчно без твopiв, призначених для iдеологiчної кодифiкацii" в суспiльнiй свiдoмоcтi ролi iснуючого режиму, У видавництвах такими виданнями: росiйськомовнi видання укpaїнської класичної лiтератури: Т, Г. Шевченко. "Вишневий садок" [15] або ж збiрки фольклору назразок "Де сонечко сходить", де поряд з народними пiснями вмiщувалися нiбито народнi твори про iмперських вождiв та щасливе життя в радянськiй державi тощо.

У цей складний для української нації перiод до лiтeратури приходять такі письменники, як Андрій Малишко, Платон Boронько, Наталя Забiла, Марія Пригара, Oкcaнa Іваненко, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Максим РильсьКий, Борuс Харчук, Андрій Головко та iншi талановитi митцi слова частину своїх творчих надбань вони присвячуюють дiтям.

Одним iз неперевершених пейзажних лiрикiв i naTpiотiв слiд назвати Максим Рильського. Пейзажнi замальовки aвтopa лаконiчнi, збагаченi неперевершеним малюнком: (На 6iлу гречку впали роси. / Beceлії 6джoли одгули)- так легко й колоритно змальовус митець вечiр воднойменному твоpi. Ta ж багатство барв i емоцiй у віршi "Вже перший cніг...". Багатi на патрiотизм його вiршi, Присвячені Україні ("Мова", "Yкpaiна;", "Слово про рідну матір", "Троянди й виноград': "Рiдна мова" тощо). Поет захоплюсться своїм народом i псредае своє захоnлення читачевi.

Окремою яскравою сторiнкою в лiтературi с пейзажна лiрика Павла Тичини. Бездоганно мальовниче добирання слiв, висока мелодiйнiсть, тонка зображальнiсть принесли великої популярнiсть творчостi митця ("В гаю, в маю...", "Хор лiсових дзвiночкiв", "Лuстя падає...", "Ociнь така мила", "Kвiтeнь", "Коливалися флейтами... ", "Де тополя росте... "). Патрiотичних мотивів сповнена пейзажна замальовка "Блакuть мою душу обвiяла... ".

Особливо високий патрiотизм вiршiв Володимира Сосюри ("Любіть Україну", "Україна" та iH.). Природнi, щирi, зрозумiлi для юного читача настанови, високий поетизм - все це npитaманне патрiотичній лiрицi автора.

Оповiдання Бориса Харчука ознайомлюють маленьких читачiв iз довколишнiм cвітом, навчають добра i любовi. короткi за обсягом, з ненав'язливим внховним аспектом i цiкавим сюжетом, вони легко прочитуюгься й недовго зал ишаються в дитячiй пам'ятi ("Як ведмiдь зимуе", "Над чистим озерами", "Бузьки", "На cнiгoвiй галявинi", "Калина" тощо [37]).

Платон Воронько та Нвталя 3абiла все багатство своєї творчості присвятили дiтям. Вiршi Платона BOpонько сюжетнi. Головними героями поет обирас звiрят: кошенят, necиків, зайчикiв, а також маленьких дiтей. Створює веселу і цiкaBY сюжетну лiнiю ("Кіт у чоботях", 'Хвостик нiде дiти", "Не такий апельсин", "Смачна корзина", "Кіт з6uрався до роботи", "Квітень", "Полотно", "Став журавель", "Липка": "Ніколи не хвались" тощо [38, 39]), TBopчість Наталі Забiли багатогранна - це i талановита поетеса, й активна збирачка фольклору, й цiкавій прозаїк. Вона укладас з6iркинародних казок, здiйснюючи лiтературну обр06ку фольклорного масиву. Результат - серiйнi та багатотомнi видання фольклорних твоpiв повiсть лягла 118 полицi дитячих гора" [39], "Иван Богатирь" [40], "Козак Мамарига" бiблiотек i стала певною мiрою дисонансні [41]; твори в чотирьох томах [46]). часовому просторi твором про війну письмеників.

Багато Уваги уснiй народнiй творчостi приділяє Марія Пригара ("Козак Голота" [42]. Впорядковує серiйнi й багатосерійні адресувалася дитячiй аудиторії. Її головні видання масивiв герой виробляє влас ну систему цiнноcтей культури й Оксана Іваненко ("Розумниця" [43] через терени життевого досвiду. тощо). Незаперечнi цiнностi середини ХХ столiттЯ

Вiйна та повоенний час накладають свiй (державнi та суспiльнi прiоритети, образ вождя вiдбиток на лiтературний процес, вводячи - зразком яких е твори О. Донченка: повiсть воєнно-патрiотичну тематику, яка для багатьох "Юрко Васюта", pомaн "Золота Медаль"), ппалiтераторiв (особливо фронтовикiв) стає провiдна та дидактична однозначнicть пiсля 1953 року.

у цей час головною естстичною засадою лiтератури є певне пiднесення, спpичинене змiною літератури для дiтей з Виховання ненавистi до ворога, полiтичному та суспiльному piвні (смерть письменнИКИ поетизують "романтику" помсти, Сталiна, налагодження пiслявоенного добробуту вбивство заради iдеi'. Тут варто навести як приклад твip О. Копиленка "Мовчання" - своерiдну ологiчне притягання залишається. У цьому лiтературну агiтащiю, випробуваний лiтературному планi час виходить образ Москви - столицi взiрець для наслiдування. У цей Радянського Союзу як "найкращого мicтa" на nepio" часто з'являються твори, що зображують землi!" (noвicть Н. Забiли "Катруся вже велика". Герої таких твopів виключно позитивнi,нецiкавi. безконфлiктнi. Їхнiй світ позитивний i благополучиий, тодi як світ читача ведення iєpapxiчної доцiльностi поколiнь.

У жанрi воєнної дитячої повісті працює й лоду (1947), репресiй i переслiдувань колишнiх Юрiй Збанацькuй ("Таємниця соколинoгo польоту") полонених та евакуйованих. Світ літератури по ру", "Лiсова красуня''). Це твори про подвиги волi розмежовувався зi світом людини. юних героїв-партизанiв. Повiсть "Таємниця" тiльки на початку 60-х pOків з'явилися першi колиного бору" - яскравий приклад романтики симптоми подолання кризи в лiтературi для організації i перемоги в лiтературi для дiтей, перемоги, дiтей: хочa докорiнних змiн, звичайно, не вiдбулося випрзвдовує будь-якi засоби, будь-якi жертви лося. Про збережения традицiй попереднiх.

Тему воєнних pоків розробляе й О. Іваненко , але її твори менш ідеалізовані ("Пошта прийшла", "Школа") в 1964 роцi й налiчувала майже 50 томів прuйшла", "Школа''), бо зображують переважно твоpiв на зразок "Таємницi Соколиного бору", життя дiтей в евакуацiї. У творах письменницi хоча в цiй період були вмiщенi й твори таланоперетинаються особистi Tpaгeдії гepoїB та aвтopiв. Серед таких варто назвати імена Бориса Комара, Олександра Пархоменка, Віктора Кави, Станіслава Тельнюка, Дмитра Ткача.

З часом до лiтератури повоєнного перiоду починають проникати ознаки загальнолюдських підходів, розмиваючи iдеологiчне нашарування перiод творчого пiднесення й повернення до у такому контекстi можна говорити про повiстi традицiй художностi в українськiй лiтературi ("Записки солдата"). Спостерiгається вiдступництво вiд поколiння шiстдесятникiв. Розвиваються нові жанри лiтератури й дитячої. зокрема фальшивих,статистичних гepoїв замiнюють веселi й дотепнi у лiтературу для дiтей входить жанр гумористичної прози (нові книги Ю. Збанацької ). З"являється жанр гумористичної поезiї (Бойко). Беручи за основу сюжетно-композицiйнi мотиви народннх казок, автори творів аналiзують загальнолюдськi цiнностi, конфлiкт починає вiдображати зiткнення сил добра i зла у nepBісному розумiннi цих понять. Хоча не можна сказати, що твори повиннi повністю позбавитися iдеологiчного нашарування. у кiицi 60-х pOків велику аудиторiю зацiкав лених читачiв збирає казка Л. Глазового та Б. Чалого "Про вiдважного Барвiнка та Дзвоника", написана на замовлення журналу "Барвiнок" та видана окремою книгою в 1958 роцi. Захопливий, динамiчний пригодницький сюжет, незвичайний i цiкавий новий герой _ все це привабтовало маленьких читачiв.

Казка "В кpaїні сонячних зайчикiв" уводить до лiтератури нове iм'я - Всеволода Нестайка й Одразу ж робить автора популярним (Цей перший твip митця). Хоча казка й не позбавлена iдео логiчного нашарування, все ж мае цiкавий грун товний сюжет, яскравi образи головниx гepoїв, не спрощене, чiтке протистояння сил темряви та свiтла. Цiкавим є й те, що у фiнал твору автор не виноеить остаточноi' перемоги добра над злом. Таким чином заклик попереднiх pоків про знищення ворога замiнюєься на ствердження одвiчного спiвiснування двох протилежностей.

На початку 70-х pоків з'являється ще одна цiкава повiсть-казка "Пригоди Чорного кота Лапченка, описані; ним самим". Tвip є продовженням світової традицiї (вiдчутний вплив твоpiв Е. Гофмана та Н. Coceкi) зображення дiйсностi через призму кошачого сприйняття. Це допомогою aвтopoвi згумором обiграти рiзноманiтнi суспiльнi явища та здiйснитИ ви криття морально-психологiчних типiв.

Імперська розправа над лiтераторами-шiстдесятниками викликала нову хвилю лiтературної емiграцiї. У лiтературi для дiтeй знову з'являється тенденцiя до посилення виховноro моменту. Критерiй естетики переходять до розряду другорядностi; гумор, розкутiсть, фантазiя та коифлiктна неоднозначність ставляться пiд сумнів.

Кінець ХХ століття

Друга половина ХХ столiття позначена певним занепадом лiтератури для дiтей,i лiтературного процесу взагалi.

За умови єдиної середньої освiти та poлi мовною виховання через засоби мacoBoї iнформацiї, з урахуванням вторинностi української мови щодо офiцiйної росiйської вiдбувається глобальне зросiйщення українського суспiльства. Лiтeратори, якi перебувають на цей час у лiтературному процесi, не в змозi самотужки впоратися з такою складного суспiльною проблемою. Вiдбувається розрив мiж лiтературним твором i його по теlЩiйним реципiентом на мовному i свiдомому рiвнях. Хiба що тiльки лiтература для дiтeй залишаcrься в бiльш-менш вигiдних умовах і її вудиторiя не зменшується, попит на неї зростає.

У кiнцi 60-х - на початку 70-х pоків скла дається ситуацiя, коли Bci бiльш-менш вapтiсні твори для дiтей з'являються з-пiд пера недитячих письменникiв - П. Панч, А. Шиян, 1. Сенченко та iншi "дорослі" письменникн звертаються до дитячої тематики.

у цей час до лiтературного процесу в галузi лiтератури дія дiтей долучаються такi талано витi митцi: талановита поетеса Ірина Жиленко, Дмитро Бiлоус, Андрiй Мястковський , Дмитро Череднечен ко, Ганна Чубач, Олекса Лупiй та iншi, попу лярними стають оповiдання Євгена Гуцала, повісті Андрiя Дімарова та Hiни Бiчуi; казки, оповiдання та повiстi Григора Тютюнника ("Климко", "Вогник далекого cтeпy", вiршi Андрiя Малuшка(oкремі з яких стали хрестоматiйними - "Помагай", "Чому чапля стоїть на однiй нозi", "Ніколи не хвались" та iн.), Івана Драча, Лiну Костенко, Д Павлuчка, Василя Cимоненкa ("Цар Плаксiй та Лоскотун"), також твори Михайла Стельмах ("Гуси-лебедi летять). Твори цих письменникiв пiдносяться над сухими приписами й регламентацiями, що iснували на той час в лiтературi.

Окремо варто сказати про доробок Миколu Вiнграновського (пoвicтi "Первiнка", "Cipaмaнець': оповiдання. казки, численнi вiршi). Твори М. Вінграновського звернені не лише до дітей. Втім є автори, які працюють винятково для дитячої аудиторії. Так у жанрі літературної казки для дітей працює Юрій Ярмиш. Постійно для дітей працюють Н. Забіла, М. Пригара, М. Познанська та ін.

Трилогія Всеволода Нестайка "Теодори з Васбківки" в кінці 70-х років стає популярною.

Наприкінці 70-х років - протягом 80-х років творчість окремих письменників свіжим струменем вливається до літератури - це і поет-пейзажист, творець-мариніст для дітей Анатолій Качан, талановита перекладачка і цікава письмнния Марина Слов"янова, запальний гуморист Грицько Бойко, поетеса з тонким чуттям гармонії Ганна Чубач, поет-народознавець Дмитро Білоус, поети і прозаїки Михайло Слабошпицький, Василь Рутківський, Анатолій Камінчук, Петро Перебийніс.

Творчість А.Костецького надзвичайно багата - це ігрова політика оптимізму,позитивізму,динаміки , лукавства і невимушеності. Багато названі позицій є як і поезія , так і проза автора . А з повістью "Суперклей Христофора Тюлькіна,або Вас викрито здавайтеся!" до літератури для дітей входить новий жанр - детячий детектив . Творчість А. Качана надзвичайно продуктивна , хоча на сьогодні він автор лише тринадцяти книжок. Поезія автора через гру слів і образів ознайомлює маленького читача з епітетом , метафорою , фразеологізмом , омонімом тощо. Зі здобутьям державності до української літератури повертаїться заборонена раніше спадщина . Виходять друком твори М. Вороного,Б.І Антонича,О. Олесь, А.Кащенка,В.Виниченка, Олени Пчілки та інших класиків української літератури , а також антологія поезії і прози 20 - 30 - х років , що, безумовно , є фактом позитивним.

Та суспільні зміни 80-90-х років принесли собою перерозподіл влади, а також перерозподіл інтелектуальної та майнової власності імпереї. Регіональні бібліотеки збідніли і заради виживання почали скорочувати свої площі, передаючи вивільнені приміщення комерційним структурам. Настала загрозлива літературна мовчанка.Книжковий ринок України захлюпнув паводок чужодержавної книги.

Висновки

Беручи до структуризації видавничо-літературного процесу для дітей ХХ століття, маємо пам"ятати, що ХІХ століття, коли власне відбувалося становлення цього процесу характерне такими набутками:

перша полована ХІХ століття - створення перших творів для дітей, що здійснювалося кількома шляхами;

друга половина ХІХ століття - розвиток жанрів літератури для дітей;

Книговидавничий процес для дітей у ХХ столітті розділився на три основні періди: початок ХХЇ століття - бурхливий розвиток літературної галузі, впровадження нових жанрів, створення перших видавництв для дітей та впровадження нових періодичних видань для найменшої читацької аудиторії; середина ХХ століття - ідеологізація літератури для дітей, установка на викорінення національної свідомоті, фізичне винищення національної, культурної еліти України; Кінець ХХ століття - економічний занепад видавничої діяльності, що спричинив літературний спад і неефективність галузі та зумовив наплив на інтелектуальний ринок іноземних літературних цінностей.

Причин нинішнього занепаду лтературного явища кілька:

-по-перше це - ідеологічна війна, що здійснюється протягом майже всього минулого століття та фізичне винищення літературної еліти;

-по-друге, економічний занепад видавничого сектору;

-по-третє, стрімка зміна психології нової людини, народженої в умовах відкритого інформаційного простору. Читач уже готовий до сприйняття експресивно-динамічної літератури, що віфдповідала б його широким запитам, а письменство, виховане на кращих традиціях класичної культури ще неспроможне відповісти на запити читача нового покоління, продовжуючи створювати класичні літературні зв"язки. Нинішня література стоїть на порозі глобальних змін. Незмінною залишається лише основа основ літератури для дітей - її пізнавально-виховний храктер.


1. Бойцун І. Є. Твори Є. Гуцала для дітей: проблеми художньої майстерності: Дис... к. філол н.: 10.01.01/ Луганський держ. педагогіч. ун-т ім. Т. Шевченка. - Луганськ, 2000. - 155 с.
2. Гуменна В. І. І. Я. Франко - дитячий письменник: теоретик і практик: Дис.. к. філол. н. :10. 01.01/Луганський держ. педагогічний унів. ім. Т. Г. Шевченка. - Луганськ, 2001. - 155 с.
3.Кравченко М. В. Мова і стиль творів Бориса Грінченка: Дис...к. філол. н. 10.02. 01. , Луганський держ. педагог. унг-т ім. Тарапса Шевченка. - Луганськ, 2001.-230 с.
4. Сорокотенко О. В .Літературна казка:аспект співставлення: Дис... к. філол. н. 10.02.15. , Сімферопольський держ. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К., 1998. - 169 с..
5.Кириченко П. В. Проблема становлення особистості та шляхи її художньої реалізації у шкільній повісті 60-80-х років ХХ століття: Дис.. к. філол. н. :10. 01.01/Луганський держ. педагогічний унів. ім. Т. Г. Шевченка. - Луганськ, 2001. - 155 с.
6. Шеремет Л. М. Українська преса Галичини і становлення шкільногго книговидавання (кінець ХІХ - початок ХХст.) Дис.. к. філол. н. :10. 01.01/Українська Академія друкарства. - Луганськ, 1997. - 176 с.
7. Білітюк Л. А. Поетика змісту літературно-художнього твору:Дис.. к. філол. н. :10. 01.06/Волинський держ. універ. ім. Лесі Українки. - Луцьк, 1999. - 185 с.
8. Манжура І. І. Трьомсин-богатир. (Б-ка Сірополка) . _ К.: Молодь, 1958. - 53 с.
9. Грінченко Б. Грицько: Книжки для читання в класі. Вип. 5. - Полтава: Педагогічне бюро губернського земства,, 1917.
10. Коцюбинський М. М. Ялинка: Книжки для читання в класі Вип. 9.- Полтава Полтава: Педагогічне бюро губернського земства,, 1917.-12с.
11. Олесь Олександр. Ялинка. Б-ка Сірополка. - Київ:Віденьб:Львів: Чайка: 3 друки. Х. Р. Синів. у Відні, 1924. - 14 с.
12. Русов Ю. Земноводні тварини: оповідання. - К.: Укр. школа.: друк. б. смпілки, 1917. -13 с.
13. Русов Ю.Про плазунів (гадів) оповідання. - К.: Укр. школа.: друк. б. смпілки, 1917. -13 с.
14. Шевченко Т. Г. Стихи. Рис. Т. Г. Шевченко. - М.: Л.: Детгиз: , 1942. - 32 с.
15. Шевченко Т. Г. Вишневий садок - М.: Л.: Детгиз: , 1965. - 158 с.
16 Тесленко А. Ю. За пашпортом: Вибрані твори. - Х., К., ДВУ, 1930. - 175 с.
17. Кащенко А. В. Оповідання для юнацтва з часів скасування Запорзської Січі. - Відень:Катеринослав, 1919.- 96 с.
18. Кащенко А. В. Оповіданняпро славне війцсько Запорізької Січі. - Київ:Веселка, 1992. 1919.- 96 с.
19. Уроки журналістики і життя. – К.: Вид-во "Київська правда", 2002. – 328 с.
20. Мусієнко О. Шістдесятники: звідки вони // Пам’ять століть. – 1997. – № 2.
21. Сорока М. Час і журналістика з погляду однокурсників // Уроки журналістики і життя. – К., 2002.
22. Українське журналістикознавство в працях Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 1993–1998: Вибрана бібліографія / Уклад. В. Ф. Іванов, Б. І. Черняков. – К., 1998. – 23 с.
23. Українське журналістикознавство. Дисертаційні дослідження, 1992 – 2000 рр.: Бібліографічний покажчик / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики; Укладач Б. І. Черняков. – К., 2000. – 63 с.
24. Романюк М. Українське пресознавство на порозі XXI століття. – Л., 2000. – 110 с.
25. Різун В. Штрихи до наукового портрета Д. М. Прилюка // Наукові записки Інституту журналістики. – К., 2002. – Т. 6. – С. 37–52.
26. Горевалов С. Військова журналістика України: Історіографія проблеми // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 24–26 жовт. 2003 р./ НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника. НДЦ періодики; За ред. М. М. Романюка. – Львів, 2003. – С. 721–731.
27. Сорока М. Час і журналістика з погляду однокурсників // Уроки журналістики і життя. – К., 2002.
27.Дашкевич Я. Історія журналістики тазавдання пресографії // Українська періодика: Історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 17–18 трав. 2002 р. / За ред. М. М. Романюка. – Л., 2002. – С. 24–30.
28. Агуф М. Преса УСРР до ХV роковин Жовтня. – Х.: Пролетар, 1932. – 162 с.
29. Сергійчук В. Як народжувався факультет // Пам'ять століть. – К., 1997. – № 2. – С. 14.
30. Нечиталюк М. На шляху до багатотомної історії української періодики // Українська періодика: Історія і сучасність: Тези доп. і повід. Всеукр. наук.-теорет. конф. (1997). – Л., 1997. – С. 12–20.
31. Кирик: Українська народна казка (Б-ка СІрополка). -К.: Молодь, 1957. - 13 с.
32. Коцюбинський М. М. Ялинка: Оповідання (Б-ка Сірополка). К.: Дитвиав, 1958. -24 с.
33.Кащенко А. В. Мандрівка за дніпрорві пороги. Оповідання для юдітей. - Відень:Катеринослав, 1918.- 40 с.

34. Гуменна В. І. І. Я. Франко - дитячий письменник: теоретик і практик: Дис.. к. філол. н. :10. 01.01/Луганський держ. педагогічний унів. ім. Т. Г. Шевченка. - Луганськ, 2001. - 155 с.
35.Кравченко М. В. Мова і стиль творів Бориса Грінченка: Дис...к. філол. н. 10.02. 01. , Луганський держ. педагог. унг-т ім. Тарапса Шевченка. - Луганськ, 2001.-230 с.
36. Сорокотенко О. В .Літературна казка:аспект співставлення: Дис... к. філол. н. 10.02.15. , Сімферопольський держ. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К., 1998. - 169 с..
37.Кириченко П. В. Проблема становлення особистості та шляхи її художньої реалізації у шкільній повісті 60-80-х років ХХ століття: Дис.. к. філол. н. :10. 01.01/Луганський держ. педагогічний унів. ім. Т. Г. Шевченка. - Луганськ, 2001. - 155 с.
38. Веселка: Газета для дітей. 2002. № 4. С. 7-10.
39. Золота гора: українські фантастично-пригодницькі казки . Літературна обробка Н. Забіла. - К. : Детиздат УССР, 1960. 75 с.
40. Иван-богатирь: украаїнські фантастичні казки в обробці Н. Забіли. -- К. : Детиздат УССР, 1959. 75 с.
41. Козак Мамалига: Українські народні казки , літературна обробка та опорядкування Н. Забіли. - К.: Веселка, 1974 - 1ё59 с.
42. Пригара М. А .Козак Голота: збірка оповідань за мотивами українських народних казок і дум. - К.: Веселка, 1980. - 121 с.
43. Розумниця: Українська народна казка / Обробка О.ю Іваненко. - К.: Дитвидав УРСР, 1960. - 16 с.
44. Забіла Н. Л. Твори: В 4 томах - Т. 1: Веселим малюкам. _ К.: Веселка, 1971. 207 с.
45. Забіла Н. Л. Твори: В 4 томах - Т. 2: У широкий світ. - К.: Веселка, 1971. 178 с.
46. Забіла Н. Л. Твори: В 4 томах - Т. 3: В казках і в житті. _ К.: Веселка, 1983. 319 с-
47.Слабошпицький М. Нам випало щастя... // Я дитина України: Читанка для дітей та дорослих . - К.: Рада, 1997. 184 с.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові