докторант
УДК 659.3
У статті досліджується формування деяких аспектів іміджу політиків, що базуються на репрезентованому засобами масової інформації мовленні представників політичної верхівки In the article it is researched the aspects of image of politicians.
Проблема дослідження.
Засоби масової інформації досить часто виступають рупором презентації іміджу політичних лідерів. Іміджування деяких політиків (В. Литвин, Є. Марчук, Ю. Тимошенко, В. Хорошковський, В. Ющенко) у період передвиборної кампанії до Верховної Ради України (2002) відбувалося засобами відомого у журналістиці публіцистичного жанру – відкритого листа.
Аналіз тексту відкритого листа як знакового замінювача образу певного фігуранта можна робити за допомогою різних методів, що пропонуються в іміджелогії (семантичний аналіз, контент-аналіз, метод форматування, метод акцентування уваги, метод заміни цілей, мотиваційний аналіз тощо). З лінгвістичної точки зору, для аналізу текстів політиків можна звернутися до таких методів, як метод опозицій, дистрибутивний аналіз, валентнісний аналіз, контекстологічний аналіз та ін. На відміну від названих вище методів ми пропонуємо свій оригінальний метод психолінгвістичного тлумачення за моделлю вербальної експлікації іміджу політика в ЗМІ (далі скорочено – модель ВЕІП [6, 7]).
Модель ВЕІП складається з чотирьох сутностей: фоносемантикон, вербосемантикон, синтагмасинтаксикон і текстопрагматикон.
Фоносемантикон – це сутнiсть ВЕІП, в якiй фонеми та звуки мовлення групуються в психологiчнi операцiйнi одиницi (сприйняття синтагми, побудування речення у внутрiшньому синтаксисi, або у внутрiшньому мовленнi, породження "агресивного" чи "приємного" тексту, iдентифiкацiя мовленнєвих звуко-літерних одиниць, "селекцiя" актуальних/неактуальних знакiв мовної та мовленнєвої систем тощо), набуваючи при цьому певного смислу, в якому iдентифiкують глибиннi консонантнi моделi слова.
У значення термiна "вербосемантикон" ми вносимо такий смисл: одна з сутностей ВЕІП, за допомогою якої носiй мови знаходить у своєму мисленнi вербальне репрезентування семантичних складників, графiчних та знакових утворень, що експлiкуються в словi.
Наступна сутнiсть ВЕІП – синтагмасинтаксикон – це та, що функцiонує в мисленнi носiя мови, виконуючи операцiї мисленнєвого синтаксування та сегментування при породженнi або при сприйманнi мовлення.
У поняття текстопрагматикону ми включаємо: поєднання формально-логiчних операцiйних структур мовленнєвого потоку з їх прагматичним навантаженням.
Всi перелiченi елементи ВЕІП не можуть вважатися iєрархiчно побудованими, тому що домiнантнiсть їх функцiй зумовлена актуальнiстю запиту поведiнки носiя мови.
У статті ми розглядаємо мовлення полiтичного лiдера з точки зору текстопрагматикону або з позицiй впливу мовленнєвих витворiв полiтика на свiдомiсть споживача iнформацiї (у тому числi i на свiдомiсть електорату пiд час виборчої кампанiї).
Текстопрагматиконом ми називаємо таку сутнiсть моделi вербальної експлiкацiї iмiджу полiтика, яка завдяки певним мовленнєвим текстовим операцiям полiтичних лiдерiв спричиняє вплив на свiдомiсть споживача. За допомогою таких мовленнєвих операцiй утворюється прагматичний потенцiал, що, перш за все, притаманний тексту як психолiнгвiстичній одиницi. Найчастiше тексти, що мають прагматичне навантаження, у засобах масової iнформацiї "несуть" у собi певний набiр (парадигму) певних маркерiв. Саме такi прагматичнi маркери у ЗМI й утворюють психолiнгвiстичний континуум, який експлiкує реальний iмiдж полiтика. Iншими словами, на нашу думку, можна здiйснити пошук певних парадигм (а може, й парадигми), якi б вiдбивали реальнi риси "ансамблiв" (термiн належить: [2]) знакiв-замiсникiв (iмiджу) полiтика в текстах, що функцiонують у ЗМI.
Виходячи iз зазначеного, ми сформулювали таку гiпотезу: полiтичний лiдер може експлiкувати у своїх мовленнєвих витворах (текстах) у ЗМI риси особистiсного реального iмiджу.
Для перевiрки висунутої гiпотези було проведено ряд експериментальних
дослiджень, якi укладалися у такий план:
1) формулювання методiв та
методологiї дослiдження;
2) пошук валiдних методик, якi можуть гiдно
репрезентувати наш задум;
3) проведення експериментальних дослiджень;
4)
формулювання висновкiв, на базi яких:
а) вичленування певних прагматичних
маркерiв реального iмiджу полiтикiв,
б) зведення таких маркерiв у
схему,
в) побудування повної схеми текстопрагматикону як однiєї з сутностей
моделi вербальної експлiкацiї iмiджу полiтикiв у ЗМI.
Ми визначили, що методологiєю нашого дослiдження виступають такi методи,
пiдходи i типи аналiзiв: гiпотетико-дедуктивний метод,
дистрибутивно-статистичний метод, аналiз документiв, спостереження, експеримент;
психолiнгвiстичний i соцiолiнгвстичний аналiз мовленнєвої дiяльностi
полiтикiв.
Об'єктом дослiдження ми обрали вербальнi маркери iмiджу полiтика, що фіксуються в його публiчному виступi в ЗМI. Жанром публiцистичного тексту було обрано "вiдкритий лист".
Дослiдницька процедура передбачала пошук тексту вiдкритого листа за такими критерiями:
1) текст повинен бути надрукованим українською (або росiйською) мовами;
2)
текст повинен належати українському полiтику, який живе в Українi;
3) обсяг
тексту вiдкритого листа не повинен мати менше 500 слiв i не перевищувати
показник 1100 слiв;
4) вiдкритий лист повинен мати полiтичну тематику;
5)
дата опублiкування тексту вiдкритого листа повинна укладатися в дiапазон 2001 –
2003 рокiв.
Аналiз документа (тексту вiдкритого листа) проводився за методикою побудування денотативної структури тексту [3, 147–169]).
Метою використання згаданої методики слiд вважати у нашому дослiдженнi прагнення порiвняти такi положення-критерiї, як:
1) iєрархiї змiстових одиниць тексту;
2) принципи виокремлення iмен таких
одиниць та їх вiдносин;
3) засiб органiзацiї змiстових одиниць у цiлiсну
структуру.
Для досягнення поставленої мети слiд було провести ряд процедур.
Перша процедура
Визначили iєрархiю пiдтем i cубпiдтем, що
проводилося таким чином:
1) виокремили "ключовi" елементи тексту;
2)
визначили субпiдтеми;
3) виокремили пiдтеми;
4) графiчно подали iєрархiю
пiдтем i субпiдтем;
5) визначили спiввiдношення денотатiв.
Друга процедура
Визначення iмен денотатiв.
Третя процедура
Визначення найменувань вiдносин.
Текст вiдкритого листа у нашому дослiд-женнi був таким [8, 6].
Посада полiтика, на якій він перебував на час опублiкування вiдкритих листiв, – лiдер виборчого об'єднання "Команда озимого поколiння" (2002).
Текстовий масив полiтика мав такi параметри i данi (див.: Додатки до статті, табл. 1).
Глобальною темою тексту вiдкритого листа полiтика В. Хорошковського є тема, яку ми можемо в робочому порядку, для побудування графи денотативної структури тексту, назвати так: "Популiзм у виборчiй кампанiї".
Теми денотативної графи вiдкритого листа полiтика В. Хорошковсього
такі:
1) вибори;
2) команда "озимих";
3) соцiал-популiсти;
4)
вiдсутнiсть правди;
5) позицiя нового поколiння;
6) правда важка;
7)
команда "озимих".
Особливiстю цих тем є те, що двi з них (2, 7) збігаються за назвою. Аналiз показав, що збіг фiксується й за семантикою назв тем. Тому на рис. 1 така подiбнiсть була визначена додатковими лiнiями, якi проведенi через весь рисунок (див.: Додатки до статті).
Мiж назвою глобальної теми "Популiзм виборчої кампанiї" i першою темою "Вибори" iснує предикативний зв'язок (вiдносини), який ми назвали "може привести". "Розгортання" схематичного запису можна уявити таким чином: "Популiзм у виборчiй кампанiї може привести вибори ...". Другу тему "Команда "озимих" з генеральною темою зв'язує назва предикативних вiдносин "вiдштовхують", що утворює при "розгортаннi" тексту документа такий вислiв: "Команда "озимих" вiдштовхує популiзм у виборчiй кампанiї...". Третя тема "Соцiал-популiсти" пов'язана з глобальною темою предикатом "проводять" i має такий неповний вигляд: "Популiзм у виборчiй кампанiї проводять соцiал-популiсти ...". Далi четверту тему "Вiдсутнiсть правди" з глобальною темою можна зв'язати за допомогою предикативного вислову "це", що надає всьому денотативно-предикативному "ланцюжку" такий вигляд: "Популiзм у виборчiй кампанiї – це вiдсутнiсть правди...". П'яту тему "Позицiя нового поколiння" ми узгодили з глобальною темою завдяки предикату "не приймає", що призвело до такої експлiкацiї вiдносин мiж двома головними (верхнiми у рис. 1) ланками: "Позицiя нового поколiння не приймає популiзм у виборчiй кампанiї...". Для семантичного "розгортання" текстового масиву (через глобальну тему) вiдкритого листа полiтика В. Хорошковського завдяки шостiй темi "Правда важка" нам знадобився предикат "не розповiдає про", що, у свою чергу, утворило такий семантичний (денотативно-предикативний) ланцюг: " Популiзм у виборчiй кампанiї не розповiдає про важку правду...". I, нарештi, остання – сьома – тема "Команда "озимих" утворила семантичний зв'язок з глобальною темою за допомогою предиката "не приймає", що створило таке "розгортання": "Команда "озимих" не приймає популiзм у виборчiй кампанiї".
"Розкриття" тем супроводжує розгалужена мережа пiдтем i субпiдтем за допомогою предикативних iмен зв'язкiв мiж назвами денотатiв, що висловленi iменами тем i субпiдтем.
Першу тему "Вибори" вiдкритого листа полiтика В. Хорошковського
розкривають такi двi підтеми:
1.1. Шанс.
1.2. Вибори.
Тема "Вибори" пов'язана з пiдтемою "Шанс" предикатом "дають", що дозволяє "розгорнути" цей фрагмент тексту вiдкритого листа таким чином: " Вибори дають шанс ...". Щодо другої пiдтеми "Вибори" ми не експлiкували предиката, тому що таким же iменем називається i тема цього фрагмента тексту полiтичного документа.
У другiй темi "Команда "озимих" "розгортання" вiдбувається також двома
підтемами, а саме:
2.1. Два мiсяці тому.
2.2. Правий вибiр.
Мiж пiдтемою "Два мiсяцi тому" i темою "Команда "озимих" iснує предикативний зв'язок, який ми означили iменем "мала надiю", що дало змогу утворити таку ланку ланцюжка: "Команда "озимих" мала надiю два мiсяцi тому ...".
Поєднанням назви теми "Команда "озимих" i пiдтеми "Правий вибiр" став предикат з iменем "обрала", який "привiв" нас до утворення такого вислову: "Команда "озимих" обрала правий вибiр ...".
Для того щоб "розшифрувати" третю тему "Соцiал-популiсти", автор
вiдкритого листа В. Хорошковський запропонував такi двi підтеми:
3.1.
Обiцянки.
3.2. Концепцiя "озимих".
Тема "Соцiал-популiсти" i пiдтема "Обiцянки" була "скрiплена" предикатом "ведуть до" i дала змогу скласти такий вислiв: "Соцiал-популiсти ведуть до обiцянок ...". Водночас ще одна пiдтема "концепцiя "озимих" утворила такий вислiв разом з назвою теми "Соцiал-популiсти": "Соцiал-популiсти не приймають концепцiю "озимих"...". Унiверсальнiсть наведеного "розгорнутого" вислову полягає в тому, що його "безболiсно" можна читати й у зворотному напрямку: "Концепцiя "озимих" не приймає соцiал-популiстiв...". З приводу подібного ефекту слiд зазначити, що таку унiверсальнiсть можна спостерiгати у випадку, коли до кiнця непродуманою є схема синтаксичного побудування синтагм та речень. З цього випливає: полiтик В. Хорошковський не ретельно пiдбирав вислови та слова для того, щоб викласти своє ставлення до полiтичної опозицiї. У свою чергу така прагма-лiнгвiстична неохайнiсть призвела до його полiтичної некоректностi. Вiд фiксацiї останнього факту iмiдж полiтика В. Хорошковського потерпав як iмiдж молодого малодосвiдченого претендента на "високi" для нього посади в полiтицi.
Двi підтеми "працюють" для того, щоб розтлумачити тему "Вiдсутнiсть правди":
4.1. Вiдсутнiсть правди.
4.2. Простiр для нового поколiння.
Для "розгортання" теми "Вiдсутнiсть правди" авторовi було достатньо й однiєї пiдтеми, назва якої не збігалася б з назвою самої теми. Такою несхожою у висловi назвою стала пiдтема "Простiр для нового поколiння". Поєднала згаданi тему i пiдтему назва предиката "не веде до", що призвело до створення такого формально-семантичного ланцюга: "Вiдсутнiсть правди не веде до простору для нового поколiння...".
До уваги на цьому етапi аналiзу не беремо пiдтему "Вiдсутнiсть правди"
iдентичну до назви тему, тому що мiж двома однаковими назвами рiзного рiвня
(темою i пiдтемою) не може утворюватися предикат.
Всього одна підтема
знадобилася для "розгортання" сутностi п'ятої теми "Позицiя нового поколiння"
:
5.1. Права позицiя "озимих".
"Розгортання" зазначеної теми вiдбулося завдяки назвi предиката "то є", що привело до утворення вислову: "Позицiя нового поколiння то є права позицiя "озимих"...". Тут можна вести розмову про досить лаконiчну форму висловлення авторської думки, чого не спостерiгається пiд час аналiзу текстiв вiдкритих листiв iнших полiтикiв.
Також двi підтеми можна спостерiгати при аналiзi шостої теми "Правда важка":
6.1. Важка правда.
6.2. Справжнi правi.
Мiж темою "Правда важка" i пiдтемою "Справжнi правi" функцiонує предикат,
назва якого передається словом "створює". Сукупнiсть денотативних висловiв i
предиката утворює такий вислiв: "Важку правду створюють справжнi правi...". У
такому "розгорнутому" висловi вiдчувається не зовсiм чiтка семантика фрагмента
тексту вiдкритого листа полiтика В. Хорошковського. Для утворення i пiдтримки
потрiбного iмiджу полiтичному суб'єкта слiд не забувати, що смисл вислову "Важку
правду створюють справжнi правi ..." може бути трактований i негативно, й
позитивно. Так, з негативного боку, можна зрозумiти, що саме "справжнi правi"
виннi у тому, що iснує "важка правда". Вони – "справжнi правi" – є причиною
такої "важкої правди". Така семантика вислову додає негативний смисл реченню i
фрагменту тексту як полiтичного документа. Але з позитивного боку, вислiв "Важку
правду створюють справжнi правi..." говорить про те, що саме "справжнi правi"
"доросли" до того, щоб висловлювати "важку правду". Вони – "справжнi правi"
(мається на увазi "Команда озимого поколiння") – готовi до полiтично шляхетного
вчинку – визнати цю "важку правду". До таких полiтичних безстрашних молодикiв
може й примкнути та частина електорату, яка бажає змiнити старi кадри й оновити
не тiльки полiтику, але й всi галузi життя. Тобто тут можна говорити про досить
позитивний вектор експлiкацiї iмiджу полiтика у засобах масової iнформацiї. До
складу "розгортання" сьомої теми "Команда "озимих" входять також двi
підтеми, а саме:
7.1. "Озиме" поколiння.
7.2. Голоси на виборах.
Для "розгортання" повного ланцюга з теми "Команда "озимих" i пiдтемою "Голоси на виборах" служить предикат "просить". Утворюючи формально-семантичний "ланцюг", сукупнiсть згаданих вище лексичних одиниць приймає такий вигляд: "Команда "озимих" просить голоси на вибора ...". Незважаючи на правильнiсть синтаксичної побудови даного вислову – частини денотативно-предикативної графи тексту відкритого листа полiтика В. Хорошковського, зазначимо, що семантичний вiдтiнок предикативної частини "просить" вислову "Команда "озимих" просить голоси на виборах..." має смисл, що можна розцiнити як принижувальний. Часто вiдкриті листи полiтикiв (наприклад Ю. Тимошенко, В. Ющенка, Є. Марчука) не мають семантики слова "просить". До речi, у текстi вiдкритого листа полiтика В. Хорошковського такий принижувальний смисл вiдбито в словах: "Я звертаюсь до Вас за допомогою: правому виборчому блоку – "Командi озимого поколiння" – потрiбнi Вашi голоси" [8, 6]. Нiхто з полiтикiв, звертаючись до виборцiв, не писав так вiдверто, ніхто не просив про допомогу. З боку iмiджбiлдiнга (системи й тактики утворення iмiджу фiгуранта), вживання наведеного вище вислову не пiдтримує образ полiтичного суб'єкта, гiдного передвиборної боротьби, уваги з боку виборців. З точки зору електорату, або простих людей, якi cприймають полiтичнi тексти без намагання побачити в них "щось помiж рядкiв", саме такої семантики буде досить, щоб зворушити пересiчного читача (слухача). Саме такi, проникливі та чеснi, слова можуть спонукати виборцiв до позитивного вибору полiтикiв – авторiв таких листiв.
Iнтерпретацiю кiлькостi лексичних елементiв, що становлять субпiдтеми i ключовi слова та синтагми тексту вiдкритого листа полiтика В. Хорошковського, зроблено нижче: проти назви кожної теми зазначено кiлькiсть назв субпiдтем, а також ключових слiв i словосполучень.
З аналізу текстів відкритих листів Ю. Тимошенко, В. Ющенка, В. Литвина і Є. Марчука, що відображений у попередніх наших дослідженнях [7], ми дізналися про кількість тем, підтем, субпідтем і ключових слів цих політиків. Шляхом внесення в табл. 2 даних В. Хорошковського, наведених в табл. 1, і з врахуванням згаданих вище даних, ми отримали такий її вигляд:
З метою аналізу внесених до табл. 2. даних слід пояснити їх інтерпретацію. Так, для визначення середніх показників (див. графу "Середній показник") ми склали цифрові показники за одним критерієм (наприклад, за критерієм "Кількість тем "): 5+8+6+7+10 = 36 і поділили отриману суму на кількість політиків (5), тексти відкритих листів яких ми досліджували: 36 : 5 = 7,2. Таким чином, показник "7,2" у робочому порядку ми прийняли за "центр норми" у межах критерію "Кількість тем".
Як відомо, центральний показник норми не може прийматися за абсолютний, тому що далеко не всі явища і процеси можна "втиснути" у такий "жорсткий" показник. До того ж, у природі так не буває, щоб явища або процеси "підходили" точно до показника норми. Взагалі, поняття "норма" – дуже розпливчате, аморфне, [1; 5], тому існують допускові межі для того, щоб вважати той або інший процеси такими, які "входять" у поняття "норма". У нашому випадку ми "допустили" до норми всі ті показники, які входили в діапазон – 10 + 10 % від "центру норми". Це означає, наприклад, щодо "центру норми" для показника "Кількість тем" у табл. 2, якщо центром норми вважати показник "7,2", то "– 10 %" дорівнює показнику "5,8" (від показника 7,2 відняли 10 % , або 1,4, і отримали показник нижнього бар’єра 5.8). Показник верхнього бар`єра визначили таким чином: до показника центру норми 7,2 додали показник, який становить 10 % від показника 7,2, що дорівнює 1,4, і отримали показник "8,6". Таким чином, було в робочому порядку встановлено, що діапазон норми для критерію "Кількість тем" становить "5,8–8,6".
Таким же чином визначили й показники діапазону норми для решти критеріїв (див. графу "Діапазон норми" у табл. 2). Аналіз даних, наведених у табл. 2, дозволив нам констатувати такі особливості:
1. Кількість тем, підтем, субпідтем та ключових слів і понять у текстах відкритих листів політиків, мовлення яких ми аналізували, різна. Зазначена різниця досить очевидно фіксується, що ще раз підтверджує можливість ідентифікації особливостей іміджу кожного політика завдяки їх вербальним текстам у ЗМІ.
2. Аналіз даних дозволяє зауважити, що:
– серед таких політиків, як В.
Литвин, Є. Марчук, Ю. Тимошенко, В. Хорошковський та В. Ющенко, четверо (крім В.
Литвина) мають показники, які "входять" у робоче поняття "діапазон норми"; –
кількість тем (5) у тексті відкритого листа політика В. Литвина недостатній для
цієї групи політиків, щоб бути названим "нормальним", або, в нашому випадку,
достатнім для формально-семантико-синтаксичного "розгортання" тексту політичного
документа; – кількість тем (10) у тексті відкритого листа політика В. Ющенка
виходить за межі "діапазону норми" для зазначеної групи політиків, що може
свідчити про перевищування (велику кількість) або перенасичення темами
денотативної графи політика; – досить близьким до "нижньої" межі (5,8) слід
вважати показник (6) кількості тем у тексті відкритого листа політика Ю.
Тимошенко; – близькими до середнього показника (7,2), або до "центру норми", є
показники кількості тем у тексті відкритих листів політиків Є. Марчука (8) і В.
Хорошковського (7).
Отже, можемо зробити висновки про те, що політики В. Литвин і В. Ющенко обрали досить різні (у нашому аналізі – досить полярні) форми висловлення своїх політичних думок та сподівань. Якщо політик В. Литвин "розгортає" свою глобальну тему всього 5 темами, то політик В. Ющенко для цього пропонує 10 тем. Зазначений факт різниці можна тлумачити як фіксацію вміння або, навпаки, невміння точно і стисло донести до електорату те, про що хотів автор-політик сказати. На нашу думку, вміння бути стислим і точним більш притаманне політику В. Литвину, ніж політику В. Ющенко. Може, саме тому фіксується така особливість, що політик В. Литвин має вчений ступінь, посаду та звання члена-кореспондента НАН України, професора. Іншими словами, політик В. Литвин – професійно пише тексти, вміє їх складати. Але тут можна протиставити з боку політика В. Ющенка теж вагомий аргумент: у нього також є вчений ступінь кандидата економічних наук. Таким чином, наявність у політиків учених ступенів ще не забезпечує їх однакової лаконічності, стислості у висловленні своїх думок. Отже, підтверджується ще раз наше припущення щодо можливості яскравої експлікації особливостей іміджу політиків у ЗМІ.
3. Серед особливостей і тенденцій, що фіксуються при порівнянні певних тенденцій і особливостей показників за критерієм "Кількість підтем" (див. табл. 2.) в графах денотативної структури текстів відкритих листів політиків В. Литвина, Є. Марчука, Ю. Тимошенко, В. Хорошковського і В. Ющенка, ми можемо виокремити такі: – чотири з п`яти політиків мають таку кількість підтем, яка не входить до робочого (для нашого аналізу) поняття "діапазон норми"; серед таких чотирьох політиків – В. Литвин, Є. Марчук, Ю. Тимошенко і В. Хорошковський; – досить "відірваними" від робочого для нас поняття "діапазон норми" є показники кількості підтем у структурі денотативної графи текстів відкритих листів політика В. Литвина (у нього 5 підтем) і політика Ю. Тимошенко (15 підтем). Якщо у політика В. Литвина найменший показник (5), то у політика Ю. Тимошенко – найбільший (15). Можна пояснити таку розбіжність з двох боків. Свій вербальний імідж як політиків, що не "дотягують" до поняття "діапазон норми", зафіксували в нашому аналізі два політики: Є. Марчук і В. Хорошковський. Але їх "наближення" до норми свідчить про певну тенденцію покращити своє мовлення, а також про те, що їх мовленнєві особливості близькі до нижньої (Є. Марчук) та до верхньої (В. Хорошковський) меж діапазону норми. Таким чином, ми вважаємо, що політик В. Ющенко найкраще фіксує свої мовленнєві здібності в тексті відкритого листа виборцям, найгірше, у нашому випадку, – політики В. Литвин і Ю. Тимошенко. Перший (В. Литвин) тому що досить стисло висловив свої думки, друга (Ю. Тимошенко) тому що репрезентує свої думки досить поширено, не піклуючись про якість сприйняття вербальних породжень.
Аналіз кількості підтем у графах денотативної структури текстів відкритих листів згаданих політиків повністю доводить припушення щодо реальної можливості вербальної експлікації іміджу політиків у ЗМІ.
4. Інтерпретація показників табл. 2 за критерієм "Кількість субпідтем" привела нас до констатації такої особливості щодо можливості експлікації іміджевих характеристик політиків у ЗМІ: кількість субпідтем у текстах відкритих листів політиків В. Литвина, Є. Марчука, Ю. Тимошенко, В. Хорошковського, В. Ющенка різна, що доводить правильність нашого припущення – імідж політиків експлікується в їх мовленнєвих особливостях.
Подальший аналіз показників табл. 2 свідчить, що кількість субпідтем
політиків В. Литвина (25), В. Хорошковського (29) і В. Ющенка (30) "входить" у
діапазон норми, який становить 24,7–30,1 субпідтем. Порівняння показників графів
денотативної структури текстів відкритих листів зазначених політиків за
критеріями 1-3 (критерій 1 – "Кількість тем"; критерій 2 – "Кількість підтем";
критерій 3 – "Кількість субпідтем") дозволили нам зауважити таке:
1) досить
низькі показники "розгортання" тексту фіксуються у політика В. Литвина, що може
означати або вміння стисло складати тексти відкритих листів, або невміння
висловлювати свою думку розлого в такому жанрі політичних документів; можна
припустити, що політики Є. Марчук, Ю. Тимошенко, В. Хорошковський і В. Ющенко не
є тими, показники текстів яких можуть утворити "взірець" або норму;
2)
показники політика В. Хорошковського є в межах норми (у двох випадках: показники
за критерієм 1 і 3) та поза межами норми (в одному випадку: показник за
критерієм 2) і свідчать, на нашу думку, про те, що автор відкритого листа має
певний досвід зі складання політичних документів публіцистичного характеру, але
інколи (критерій 2) не утримує своїх публіцистичних вмінь та здібностей і
перебільшує "розшифрування" своїх думок за допомогою зайвих підтем.
Показники за критерієм 4 – "Кількість ключових слів та понять" (див. табл. 2) допомогли встановити повну картину аналізу графів денотативної структури текстів відкритих листів політиків В. Литвина, Є. Марчука, Ю. Тимошенко, В. Хорошковського і В. Ющенка. Серед певних особливостей і тенденцій, що ми зареєстрували, були визначені такі: 1) кількість ключових слів та понять у графах денотативної структури текстів відкритих листів п’яти політиків різна, що доводить наше припущення щодо можливості вербальної експлікації іміджу політиків у ЗМІ; 2) показники кількості ключових слів і понять у графах денотативної структури текстів відкритих листів політиків Ю. Тимошенко (127), В. Хорошковського (108) і В. Ющенка (118) входять у діапазон норми (104,8 – 128). Пояснити факти і особливості, зазначені у п.1, 2, можна, на наш погляд, таким чином. Результати кількості ключових слів і понять у текстах відкритих листів політиків Ю. Тимошенко, В. Хорошковського і В. Ющенка "втискуються" в показники діапазону норми, що можна тлумачити як у середньому нормальну здатність згаданих політиків складати тексти політичних документів. Можна твердити, що саме така нормативність експлікує трьох цих політиків як людей стриманих, неемоційних та здатних будувати нормативні вербальні утворення (тексти).
Для перевірки своїх тверджень та припущень, ми звернулися до порівняльного
аналізу показників, відбитих у табл. 2. Порівняльний аналіз та інтерпретація
даних дали нам можливість сформулювати такі висновки:
1. Всі показники за
чотирма критеріями – різні, що дозволяє зробити висновки не тільки про
доречність та доцільність проведеного дослідження, але й стверджувати факт
реальної можливості експлікації вербального іміджу політиків у ЗМІ.
2.
Частковий – "персональний" – висновок.
Аналіз денотативної структури тексту відкритого листа політика В.
Хорошковського дозволяє фіксувати відповідність трьох із чотирьох показників
критерієв показникам діапазону норми, чого не спостерігається при аналізі
показників денотативної структури текстів відкритих листів політиків В. Литвина,
Є. Марчука і Ю. Тимошенко (окрім показників політика В. Ющенка, в якого
показники трьох критерієв відповідають показникам діапазону норми). Так, політик
В. Хорошковський має "нормативними" у робочому порядку показники за такими
критеріями: кількість ключових слів і словосполучень, кількість субпідтем та
кількість тем. Щодо показника за критерієм "кількість підтем", то тут показники
діапазону норми перевищені (при найвищому показникові норми 11,4 підтем у графі
денотативної структури тексту відкритого листа політика В. Хорошковського
зафіксовано 13 підтем, що є перебільшенням). Зазначені факти можуть означати, що
політик В. Хорошковський:
– не завжди послідовний у побудові своїх
вербальних конструкцій;
– не завжди послідовний у своїх вчинках;
–
досить часто робить так, як змушує його тимчасова позиція (наявність ознак
конформізму);
– досить часто приймає рішення, яке відповідає розв'язанню
тільки тимчасових завдань, що веде до відсутності такої риси, як прагматизм;
– іноді фіксується наявність тенденції до прагматизму (за умови, що
безпосередньо особиста безпека політика гарантована);
– досить часто стримує
власні вияви до волюнтаризму, що веде до фіксації "блискавичних" ознак порушення
вільностей у політиці та в побутовому житті;
– фіксує здатність до
нормативності поведінки на сцені політичних подій або високий ступінь
соціально-політичного контролю;
– має здатність до "психологічного прориву"
у нормативній поведінці як результат постійного стримування власних комплексів
(можливість прийняття ненормативних рішень на фоні постійних стримувань своїх
прихованих бажань, за теорією З. Фройда).
Таким чином, висунута нами
гіпотеза про те, що полiтичний лiдер може експлiкувати у своїх мовленнєвих
витворах (текстах) у ЗМI риси особистiсного реального iмiджу, повністю
підтвердилася.
1. Братусь Б. С. Аномалии личности: Монография. – М.: Мысль, 1988. – 301
с.
2. Жинкин Н. И. Речь как проводник информации. – М.: Наука, 1982.
3.
Новиков А. И. Семантика текста и её формализация. – М.: Наука, 1983. – С.
147–169.
4. Холод А. М. Мужские и женские речевые картины мира: Монография.
– Днепропетровск: Пороги, 1997. – 229 с.
5. Холод А. М. Норма и девиация в
сексологии: определение диапазона понятий // Вестник Тамбовского университета. –
2000. – Вып. 2(18). – С. 35–42.
6. Холод О. М. Iмiдж: мовлення полi-тикiв:
Монографiя: У 2 ч. – К.: 2002. – Ч. I. – 146 с.: схеми.
7. Холод О. М.
Імідж: мовлення політиків / Київський національний уверситет імені Тараса
Шевченка / За ред. проф. В. В. Різуна: В 2 т. – К., 2003. – Т. 2. – 259 с.
8. Хорошковский В. Если не будет "правых", то сегодняшние выборы в Верховный
Совет превратятся в "марш лимонов" // Факты. – 2000. – 26 февр.